УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
______________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2011р. м.Одеса
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
Головуючого - Комаровської Н.В.,
Суддів -Гончаренко В.М., Короткова В.Д.,
З участю секретаря - Возіян Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,ОСОБА_3 про усунення від права спадкування та визнання таким,що втратив право на житло,позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1,ОСОБА_3,ОСОБА_2,виконкому Одеської міськради про встановлення факту проживання разом із спадкодавцем визнання частково недійсним свідоцтва про право власності,визнання права власності в порядку спадкування,усунення від права спадкування,позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до ОСОБА_1,ОСОБА_4,виконкому Одеської міськради про встановлення факту родинних відношень, прийняття спадщини,визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на квартиру,визнання права власності в порядку спадкування за апеляційними скаргами ОСОБА_1,ОСОБА_4 на рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 23.12.2010р.,-
в с т а н о в и л а :
16.08.2006р. ОСОБА_1. звернулась з позовом до суду і після уточнення позовних вимог та визначення відповідачів за її позовом просила усунути ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від права спадкування, а також визнати ОСОБА_2 таким,що втратив право на житло.
В обґрунтування своїх вимог позивачка посилалась на те,що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 з 1978р.,якого прописала в АДРЕСА_1.
Вона повністю до шлюбу з ОСОБА_4 виплатила пай в ЖБК «Медик-3»,а після його смерті ,яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1.,отримала свідоцтво про право власності на зазначену двокімнатну квартиру.
______________________________________________________________________
Головуючий 1 інстанції - Ярош А.І. Справа № 22ц-1977/2011
Доповідач - Комаровська Н.В. Категорія - 37
При житті чоловіка в 1990р. він без її згоди прописав в квартиру свого сина - ОСОБА_2,який ніколи в квартирі не проживав.
Здавши свою однокімнатну квартиру ЖБК в 1980 році,і отримавши двокімнатну квартиру в тому ж будинку,позивачка в період шлюбу з ОСОБА_4 сплатила додатково 1413 рублів,що складає 34% від загальної вартості квартири.
Посилаючись на те,що її чоловік був інвалідом 2 групи,страждав низкою хвороб,перед смертю був у безпорадному стані та потребував допомоги,яку його діти - відповідачі по справі не здійснили,ухиляючись від свого обов*язку,позивачка просила усунути їх від права спадкування.
Крім того,враховуючи,що ОСОБА_2 не проживав в квартирі,ОСОБА_1 просила визнати його таким,що втратив право на житлову площу.
ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ОСОБА_1,ОСОБА_4,виконкому Одеської міськради про встановлення факту родинних відношень, прийняття спадщини,визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на квартиру,визнання права власності в порядку спадкування .
Такий же позов пред*явив ОСОБА_3.
В обґрунтування вимог позивачі посилались на те,що вони є рідними дітями ОСОБА_4,який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.,і спадкоємцями першої черги.
В 1980р. їх батько та його дружина ОСОБА_1. придбали квартиру АДРЕСА_1,яка розташована в ЖБК «Медик-3». ОСОБА_2 був прописаний та проживав в цій квартирі.
Після смерті батька ОСОБА_6 отримала свідоцтво про право власності на квартиру,однак Ѕ частина належала їх батьку і на цю частину відкрилась спадщина.
Вони,як діти померлого звернулись до нотаріальної контори,однак в зв*язку із різним написанням прізвища померлого батька ОСОБА_4 та позивача ОСОБА_2 ,а також відсутністю правовстановлюючих документів у оформленні спадщини було відмовлено.
Позивачі просили встановити факт родинних відношень батька ОСОБА_7 із сином ОСОБА_2,визнати за ними право власності на 1/6 частину квартири за кожним,визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на квартиру ім*я ОСОБА_1,встановити факт прийняття ними спадщини.
Третя особа - ОСОБА_4 пред*явив позов до ОСОБА_1,ОСОБА_3,ОСОБА_2,виконкому Одеської міськради про встановлення факту проживання разом із спадкодавцем, визнання частково недійсним свідоцтва про право власності,визнання права власності в порядку спадкування,усунення від права спадкування.
В обґрунтування своїх вимог він посилався на те,що на час смерті його батька - ОСОБА_4 він проживав разом з ним,є спадкоємцем першої черги.
Його брати не здійснювати допомогу батьку,який знаходився в безпорадному стані перед смертю,тому не мають права спадкування.
Він як спадкоємець має право на 345/4000 частин квартири,де проживав батько,а свідоцтво про право власності на квартиру на ім*я ОСОБА_1 підлягає визнанню частково недійсним в цій частині.
Відповідачі за позовами їх не визнали.
Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 23.12.2010 р. в позовах відмовлено.
В апеляційних скаргах ОСОБА_1 та ОСОБА_4 просять про скасування рішення в частині відмови в задоволенні їх позовних вимог та ухвалення рішення про задоволення їх позовів в повному обсязі,мотивуючи тим,що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи,судом порушені норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача,доводи апеляційних скарг та заперечення на них,розглянувши матеріали справи,перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах апеляційних скарг та заявлених вимог,колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційних скарги з таких підстав.
Відповідно до ст.ст.10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про усунення від права спадкування,суд обґрунтовано виходив з того,що позивачка не довела своїх позовних вимог.
Судом встановлено,що ОСОБА_4 був інвалідом 2 групи війни,з червня 2005р. за ним здійснювався медичний догляд вдома, він перебував на обліку в територіальному центрі по обслуговуванню пенсіонерів та самотніх непрацездатних громадян Малиновського району м.Одеси,проживав разом з ОСОБА_1,яка здійснювала догляд за ним як дружина.
При розгляді справи судом встановлено,що ОСОБА_4 за станом здоров*я та умовами,в яких проживав до смерті, не перебував в безпорадному стані,а ОСОБА_1,не будучи рідною матір*ю відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2,заперечувала проти спілкування чоловіка з відповідачами,не зверталась до них в питання надання допомоги,не сповістила їх про смерть батька.
Крім того,суд врахував,що сам відповідач ОСОБА_2 є інвалідом 3 групи і обмежений в працездатності.
Вирішуючи спір,суд керувався п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008р. щодо роз*яснення питань застосування ст.1224 ЦК України і дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застосування частини 5 зазначеної статті.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 таким,що втратив право користування житловою площею,суд виходив з того,що ОСОБА_2 належить частка в паєнагромадженні після смерті батька і даний факт встановлений зазначеним рішення суду.
Відповідно до ст.57 Примірного статуту ЖБК та п.27 Статуту ЖБК «Медик-3» при тимчасовій відсутності члена сім*ї члена ЖБК,якому належить право на частину паєнагромадження,за ним зберігається жиле приміщення незалежно від причин і строку відсутності.У разі вибутті на інше постійне місце проживання ця особа може бути визнана такою,що втратила право на житлове приміщення.
Згідно п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» від 18.09.1987р. член сім*ї пайовика,якому належить право на частину паєнагромадження,може бути визнаний таким,що втратив право на жиле приміщення в кооперативній квартирі в разі доведення,що він вибув на інше постійне місце проживання.
Оскільки ОСОБА_2 був членом сім*ї ОСОБА_1,зареєстрований в спірній квартирі як член сім*ї члена ЖБК з 1990р.,має право на частину паєнагромадження після смерті батька ОСОБА_4,який також був членом сім*ї ОСОБА_1, іншого житла або власності не має,не вибув на інше постійне місце проживання,тому позов про визнання таким,що втратив право користування житловою площею в зв*язку з тимчасовою відсутністю понад шість місяців,не підлягає задоволенню,що мотивовано судом в оскаржуваному рішенні.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів,які б спростовували висновки суду,викладені в судовому рішенні.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_4 про встановлення факту проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини,суд дійшов правильного висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_4 із зазначенням доказів,які спростовують доводи позивача.
При цьому суд посилався на довідки житлових органів про реєстрацію та проживання ОСОБА_4 по АДРЕСА_2 з 19.07.2004р. по 31.05.2006р., з 19.06.2006р. і по час розгляду справи в суді за адресою: АДРЕСА_3,особовий рахунок відкритий на ОСОБА_8
Суд дав критичну оцінку акту про проживання ОСОБА_4 разом із батьком на час його смерті та показанням свідків,оскільки вказані особи підтвердили тільки факти спілкування ОСОБА_7 з батьком,а не факт його проживання разом з померлим.
Відмовляючи ОСОБА_4 в задоволенні позову про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом на ім.*я ОСОБА_1 та визнання права власності в порядку спадкування,суд встановив,що ОСОБА_4,як і його брати - ОСОБА_3 та ОСОБА_2, не проживав з померлим,не має права на вступ до кооперативу,а має право на паєнагромадження в порядку спадкування і обґрунтував свої висновки в рішенні.
Разом з тим, суд не розглянув вимоги ОСОБА_4 про усунення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від права спадкування ,хоча позивач не відмовлявся від позову в цій частині ( а.с.137).
Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008р. ОСОБА_4 має право на звернення з названим позовом,оскільки вирішення питання про усунення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від права спадкування інших спадкоємців породжує для нього певні права та обов*язки.
Разом з тим, такі ж вимоги були заявлені ОСОБА_1 і суд обгрунтовано відмовив в їх задоволенні з підстав,зазначих в рішенні суду, судова колегія погодилась з такими висновками,на що вказано судовою колегією в даному рішенні.
З таких же підстав не підлягає задоволенню і позов ОСОБА_4 про усунення від права спадкування ОСОБА_3 та ОСОБА_2,а рішення в цій частині підлягає зміні із доповненням резолютивної частини рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4 в цій частині та частковим задоволенням в зв*язку з цим апеляційних скарг.
Судова колегія вважає,що суд першої інстанції повно дослідив обставини справи,правильно визначив характер виникших правовідносин між сторонами,правильно застосував норми матеріального права,тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 307 ч.1.п.3 ЦПК України,колегія суддів,-
в и р і ш и л а :
Апеляційні скарги ОСОБА_1, та ОСОБА_4 задовільнити частково.
Рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 23.12.2010р.змінити.
Доповнити резолютивну частину рішення судженням про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про усунення від права спадкування.
В решті частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.
Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Н.В.Комаровська
Судді: В.М.Гончаренко
В.Д.Коротков