Справа № 2201/407/12
Провадження № 2/2201/184/12
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 травня 2012 року смт.Білогір'я
Білогірський районний суд Хмельницької області
в особі: - головуючого судді ДАВИДЮКА О.І.
при секретарі: ДЕМ'ЯНЮК Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Білогір'я цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ямпільської селищної ради Білогірського району Хмельницької області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Ямпільської селищної ради Білогірського району Хмельницької області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 29 вересня 2011 року її було поновлено на посаді рахівника-касира Ямпільської селищної ради Білогірського району Хмельницької області, а 20 лютого 2012 року було неправомірно звільнено із займаної посади на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України) у зв'язку із змінами в організації праці та скорочення чисельності працівників.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити, поновити ОСОБА_1 на раніше займаній посаді, стягнути з відповідача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, пояснили, що позивача було звільнено з посади безпідставно та з порушенням порядку звільнення, оскільки ті рішення та розпорядження, на які посилався роботодавець при її звільненні 20 лютого 2012 року були предметом розгляду судових інстанцій і визнані безпідставними та незаконними.
Представник відповідача - спеціаліст-юрисконсульт БАСОК В.М. в судовому засіданні проти позову заперечувала, позовні вимоги позивача не визнала і пояснила, що недостатнє фінансування витрат на утримання апарату селищної ради призвело до вимушеного скорочення кадрів, внаслідок чого й було прийнято рішення про зміну в організації виробництва та праці, зокрема рішенням четвертої сесії Ямпільської селищної ради VІ скликання від 12 січня 2011 року № 3 було виключено із структури та штатного розпису посаду рахівника-касира, при цьому починаючи з дня попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 та до дня її звільнення було дотримано норм законодавства, що регулюють вивільнення працівників, а тому вважає позовні вимоги позивача безпідставними.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4, голова селищної Ямпільської селищної ради, суду пояснив, що зауважень як до працівника у нього до позивача ОСОБА_1 не було, однак поскільки зменшилися видатки на фінансування селищної ради і така посада як рахівник-касир є економічно необґрунтованою на даний час, рішенням сесії Ямпільської селищної ради було виключено із структури та штатного розпису посаду рахівника-касира. ОСОБА_1 30 вересня 2011 року було попереджено про наступне вивільнення та 20 лютого 2012 року після відбуття нею щорічної відпустки в період з 16.01.2012 року по 06.02.2012 року та лікарняного з 06.02.2012 року по 17.02.2012 року звільнено на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Крім того, зауважив, що з метою економного та раціонального використання бюджетних коштів вже в березні 2012 року попереджено про наступне вивільнення ще чотирьох працівників селищної ради.
Заслухавши пояснення сторін, їх представників, свідка, вивчивши матеріали справи в межах наданих суду доказів, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Позивач ОСОБА_1 з 30 вересня 1993 року по 18 квітня 2011 року працювала на посаді рахівника-касира Ямпільської селищної ради Білогірського району Хмельницької області.
Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 29 вересня 2011 року була поновлена на роботі на посаді рахівника-касира Ямпільської селищної ради.
Згідно розпорядження від 20 лютого 2012 року № 1 ОСОБА_1 з 20 лютого 2012 року було звільнено з посади рахівника-касира Ямпільської селищної ради Білогірського району на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України з виплатою їй вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку.
Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку скорочення чисельності або штату працівників.
Судова практика виходить з того, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суд зобов'язаний з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Судом встановлено, що в Ямпільській селищній раді в дійсності мало місце скорочення штату працівників, що вбачається із: рішення четвертої сесії Ямпільської селищної ради VІ скликання від 12 січня 2011 року № 3, яким внесено зміни стосовно чисельності, структури апарату селищної ради та виключено посади діловода - 0,5 ставки, техпрацівника - 0,5 ставки, рахівника-касира, а посаду спеціаліста-юрисконсульта переведено на повну ставку; структури працівників апарату управління селищної ради на 2011 рік, де посада рахівник-касир відсутня; рішення дев'ятої сесії Ямпільської селищної ради VІ скликання від 10 листопада 2011 року № 3, яким залишено без змін попереднє рішення від 12 січня 2011 року № 3 «Про затвердження чисельності, структури апарату селищної ради»; штатного розпису на 2012 рік, де штатна одиниця як рахівник-касир також відсутня, які є в матеріалах справи та дослідженні судом.
На виконання вимог ст. 49І КЗпП України 30 вересня 2011 року розпорядженням селищного голови № 61 ОСОБА_1 була попереджена за два місяці про можливе її вивільнення, однак, скориставшись своїм правом, відмовилась поставити свій підпис під текстом розпорядження, проте в судовому засіданні не заперечувала того, що вона ознайомилася з текстом розпорядження про її наступне вивільнення.
Судом встановлено, що на час попередження ОСОБА_1 про звільнення 30 вересня 2011 року так і при звільненні 20 лютого 2012 року не було можливості запропонувати їй іншу роботу за відповідною професією чи спеціальністю, а також будь-яку іншу роботу, що підтверджується довідками Ямпільської селищної ради про відсутність вакантних посад від 26.03.2012 року № 102 та від 25.04.2012 року № 767, які є в матеріалах справи.
За змістом ст. 42 КЗпП України переважне право й перевага в залишенні на роботі діють за наявності у роботодавця працівників, які займають таку саму посаду або виконують таку ж роботу, що й вивільнюваний, а не будь-яких інших працівників.
Судом встановлено, що на час звільнення переважне право ОСОБА_1 на залишення на роботі, передбачене ст. 42 КЗпП України, не могло бути враховано так, як посада рахівника-касира, яку обіймала позивач, скорочувалася одна, інші рівнозначні посади на час попередження та звільнення були відсутні.
Довідкою Ямпільської селищної ради від 26 березня 2012 року № 626 підтверджується той факт, що працівники селищної ради не є членами профспілкової організації, згода якої в інакшому випадку була б обов'язковою на звільнення ОСОБА_1
Встановлено той факт, що з метою забезпечення зайнятості вивільнюваних працівників відповідачем було доведено до відома державну службу зайнятості про наступне вивільнення ОСОБА_1 із зазначенням її професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці, що підтверджується довідкою Білогірського районного центру зайнятості від 27 березня 2012 року № 22-01/758, яка є в матеріалах справи.
Судом також об'єктивно встановлено, що ОСОБА_1 не є особою, звільнення якої з даних підстав заборонено нормами ст. ст. 184, 186-1, 198 КЗпП України і відсутні будь-які спеціальні гарантії щодо позивача, які б забороняли її звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України.
За змістом ч. 3 ст. 58 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» структура та чисельність виконавчого апарату ради та витрати на утримання встановлюються радою за поданням її голови.
Вирішуючи даний спір суд перевірив, що дійсно проводилося скорочення штату (п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів"), але обговорювати питання про доцільність подібного скорочення суд не вправі, а тому доводи позивача та представника позивача про те, що не було потреби виключати із структури та штатного розпису посади рахівника-касира судом не можуть бути взяті до уваги.
Разом з тим, суд критично сприймає й доводи позивача та представника позивача про те, що рішення четвертої сесії Ямпільської селищної ради VІ скликання від 12 січня 2011 року № 3, яким внесено зміни стосовно чисельності, структури апарату селищної ради та виключено, зокрема посаду рахівника-касира, не могло бути підставою для звільнення ОСОБА_1 за п. 1 ст. 40 КЗпП України, оскільки вказане рішення ради було предметом розгляду попередніх судових інстанцій. Однак, судом об'єктивно встановлено, що вказане рішення селищною радою не змінене, судовими інстанціями не скасоване та не визнане недійсним, а судом І інстанції, як і судом апеляційної інстанції було лише встановлено порушення порядку звільнення.
Не знаходить суд підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 і в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки його спричинення позивач обґрунтовує незаконним звільненням, тоді як факт незаконного звільнення свого доказового підтвердження у судовому засіданні не знайшов.
На підставі вищевикладеного, керуючись п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", ст. ст. 40, 49І, 232 КЗпП України, ст. ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, районний суд
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Ямпільської селищної ради Білогірського району Хмельницької області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Хмельницької області через Білогірський районний суд Хмельницької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: О. І. Давидюк