справа № 2-133 / 2008 р.

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

іменем України

 27 березня 2008 року                   Козелецький  районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого                         -  Іванюка Т.І.,

при секретарі                          - Дідовець М.І.,

за участю позивача             - ОСОБА_1.,

             відповідачів             - ОСОБА_2., ОСОБА_3.,

          розглянувши у відкритому  судовому засіданні в смт. Козелець Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідачів Крехаївської сільської ради, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права на житловий будинок,

в с т а н о в и в:

            із позовною заявою у суд звернулася ОСОБА_1 до відповідачів Крехаївської сільської ради, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, у якому просить визнати недійсним свідоцтво про право власності від 21.09.1999 року, видане виконавчим комітетом Крехаївської сільської ради та за реєстрова того ж числа в Ніжинському МБТІ  за  реєстром № 288, а також свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 03.11.1999 року, видане державним нотаріусом Броварської міської державної нотаріальної контори та визнати за нею право власності на домоволодіння, що знаходиться за адресою:АДРЕСА_1.

          У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1. позовні вимоги повністю підтримала та пояснила, що її мати ОСОБА_4 не продавала своєму брату ОСОБА_5 свої 2/3 частини житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1.

          Відповідачі ОСОБА_2. та ОСОБА_3. позов не визнали у повному обсязі та при цьому пояснили, що їх батьку ОСОБА_5. належала 1/3 частина будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1. Інші 2/3 частини належали його сестрі  ОСОБА_4. Остання 5 травня 1990 року продала свою частину даного будинку їх батьку ОСОБА_5. про що було укладено договір купівлі продажу. Даний правочин відбувся у приміщенні Крехаївської сільської ради у присутності їх та голови Крехаївської сільської ради, який посвідчував даний договір купівлі-продажу. Бачили особисто як ОСОБА_5 передав ОСОБА_4. гроші в сумі 2 667 рублів за 2/3 частини, що належали останній. Просять стягнути із відповідача 120 грн. витрачені на правову допомогу при розгляді даної справи.

           Представник відповідача Крехаївської сільської ради у судове засідання не з'явився. При цьому від  представника відповідача надійшла заява про розгляд справи у його відсутності. Просить відмовити позивачу у задоволенні його позову мотивуючи тим, що ОСОБА_5 набув права власності на 2/3 частини спірного житлового будинку згідно договору купівлі-продажу між ним та ОСОБА_4, що був зареєстрований  за № 18, 05.05.1990 року у журналі нотаріальних дій Крехаївської сільської ради.

         Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні показав, що після 1990 року працював головою Крехаївської сільської ради. Знає, що між ОСОБА_5. та ОСОБА_4. постійно відбувалися сварки за вказаний спірний будинок. Пізніше сварки припинилися і він чув від місцевих жителів, що начебто ОСОБА_4. продала свою частину даного будинку ОСОБА_5.

          Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що у 1990 році вона працювала секретарем Крехаївської сільської ради. Договір купівлі-продажу між ОСОБА_5. та ОСОБА_4. вона не посвідчувала, а посвідчував голова Крехаївської сільської ради.   

         У судовому засіданні встановлені такі факти та відповідні правові відносини:

        ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_8. За життя він розпорядився своїм майном, про що 24 лютого 1988 року склав заповіт посвідчений секретарем виконкому Крехаївської сільської ради у реєстрі № 4, у якому все свої майно заповів дочці ОСОБА_4;

         13.01.1989 року державним нотаріусом було видано свідоцтво на право на спадщину  після смерті ОСОБА_8 його дочці ОСОБА_4. До складу даної спадщини входить 2/3 частини житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований в с. Крехаїв;

         05.05.1990 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі продажу 2/3 частини житлового будинку, що знаходиться в с. Крехаїв, посвідчений головою Крехаївської сільської ради в реєстрі № 18;

        ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4. За життя остання розпорядилася своїм майном, про що 6.03.2002 року слала заповіт у якому все своє майно заповіла своїй дочці ОСОБА_1;

         згідно до свідоцтва про право на спадщину виданого 3.11.1999 року державним нотаріусом після смерті ОСОБА_5 спадкоємцям ОСОБА_2 та ОСОБА_3, належить право на спадщину за заповітом, до складу якої входить житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1. Дане домоволодіння  належало ОСОБА_5. на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого виконкомом Крехаївської сільської ради 21 вересня 1999 року та зареєстрованого в Ніжинському МБТІ 21.09.1999 року.

           Вислухавши пояснення позивача, відповідачів, вивчивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до відповідачів Крехаївської сільської ради, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, у якому вона  просить визнати недійсним свідоцтво про право власності від 21.09.1999 року, видане виконавчим комітетом Крехаївської сільської ради та за реєстрова того ж числа в Ніжинському МБТІ  за  реєстром № 288, а також свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 03.11.1999 року, видане державним нотаріусом Броварської міської державної нотаріальної контори та визнати за нею право власності на домоволодіння, що знаходиться за адресою:АДРЕСА_1 не підлягає задоволенню. До даного висновку суд приходить із слідуючих підстав. Даний правочин укладено у відповідності до ст. 655 ЦК України, де одна стона (продавець) передала у власність майно другий стороні, а покупець прийняв дане майно і сплатив за нього певну грошову суму. Основною і визначальною ознакою договору є перехід майна у власність покупця. Згідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Як випливає із ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Як достовірно встановлено у судовому зсіданні 05.05.1990 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі продажу 2/3 частини житлового будинку, що знаходиться в с. Крехаїв, посвідчений головою Крехаївської сільської ради в реєстрі № 18. Достовірність вказаного правочину підтверджується як самим договором так і заявою ОСОБА_5. від 05.05.1990 до виконкому Крехаївської сільської ради у якій він просить не відмовляти у покупці частини спадкоємного будинку у його сестри ОСОБА_4., квитанціями  про отримання податкових платежів № 131733 та № 131732 від 05.05.1990 року, згідно яких ОСОБА_5. та ОСОБА_4. сплатили державне мито у сумі 133 крб. 35 коп. кожен за укладення договору купівлі-продажу, журналом реєстрації нотаріальних дій за 1990 рік Крехаївської сільської ради, де під № 18 зареєстрований договір купівлі-продажу між ОСОБА_5. та ОСОБА_4. Виходячи із вищенаведеного суд не ставить під сумнів чинність договору купівлі-продажу від 05.05.1990 року, укладений між  ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у якому остання продала 2/3 частини житлового будинку, що розташований  АДРЕСА_1 за 2 667 рублів. Оскільки ОСОБА_5. належана 1/3 частина даного будинку, то після укладення даного правочину він став власником усього будинку, який перейшов у власність як спадкове майно ОСОБА_2 та ОСОБА_3.           

         Крім цього суд вважає за необхідне відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стягнути із позивача ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 понесені ними і документально підтверджені витрати на правову допомогу у сумі 120 гривень.

         Керуючись ст.ст. 60, 88, 209, 212, 215, 218, 223, 294, 295 і 296 ЦПК України, ст. ст.  328, 334, 655  ЦК України, суд

                                                                 в и р і ш и в:

          у позові ОСОБА_1 до відповідачів Крехаївської сільської ради, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права на житловий будинок відмовити.

          Стягнути із позивача ОСОБА_1  на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 понесені ними і документально підтверджені витрати на правову допомогу у сумі 120 (сто двадцять) гривень.

            Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

          Суддя