Справа № 2/2203/76/2012
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 травня 2012 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого-судді Ярмолюка О.І.,
суддів Власенка О.В., Юзюка О.М.,
при секретарі Дідик А.Б.,
з участю позивачів ОСОБА_1,
ОСОБА_2,
їх представника ОСОБА_3,
третьої особи ОСОБА_4,
представників відповідачів Квіткіна Ю.М.,
ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа -ОСОБА_4, до ОСОБА_7, приватного акціонерного товариства «Галичина», відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА»про відшкодування майнової шкоди із апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА»на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 21 березня 2012 року,
встановила:
В листопаді 2010 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_7, приватного акціонерного товариства «Галичина»(далі -ПАТ «Галичина») про відшкодування майнової шкоди, завданої їм внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 20 липня 2010 року о 8 годині по вул. Леніна, в с. Копачівка, Волочиського району, Хмельницької області, з вини відповідача ОСОБА_7
Позивачі просили стягнути з ПАТ «Галичина» на їх користь 34814 грн. 15 коп. майнової шкоди, яка складається з: витрат на лікування -5886 грн. 55 коп., вартості пошкодженого під час дорожньо-транспортної пригоди автомобіля -27950 грн. 10 коп., витрат на визначення розміру збитків -977 грн. 50 коп., - а також 6000 грн. витрат на правову допомогу.
ОСОБА_1, ОСОБА_2 зазначили, що ОСОБА_7, керуючи під час виконання трудових обов'язків належним ПАТ «Галичина» автомобілем «ГАЗ 3785 СПГ»реєстраційний номер НОМЕР_4, порушив Правила дорожнього руху і під час виконання повороту ліворуч виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем «ВАЗ-21070» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 В результаті дорожньо-транспортної пригоди позивачі, які знаходились в автомобілі «ВАЗ-21070», зазнали тяжких тілесних ушкоджень і тривалий час лікувались, а сам автомобіль був пошкоджений і для визначення вартості його відновлювального ремонту вони понесли витрати на автотоварознавче дослідження.
Суд залучив відкрите акціонерне товариство «Страхова компанія «НОВА»(далі -ВАТ «СК «НОВА», страхова компанія) до участі у справі як співвідповідача, а ОСОБА_4 -як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів.
Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 21 березня 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з ВАТ «СК «НОВА»на користь ОСОБА_1, 24490 грн. майнової шкоди, завданої внаслідок пошкодження автомобіля. Стягнуто з ВАТ «СК «НОВА»на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 5846 грн. 62 коп. витрат на лікування. Стягнуто з ПАТ «Галичина» на користь ОСОБА_1 3460 грн. 10 коп. майнової шкоди, завданої внаслідок пошкодження автомобіля, 977 грн. 50 коп. витрат, пов'язаних з проведенням оцінки автомобіля. Стягнуто з ПАТ «Галичина»на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 2146 грн. витрат на правову допомогу в цивільній справі. В решті позову відмовлено. Стягнуто з ВАТ «СК «НОВА»на користь держави 303 грн. 76 коп. судового збору. Стягнуто з ПАТ «Галичина»на користь держави 44 грн. 37 коп. судового збору. Зобов'язано ОСОБА_1 повернути ВАТ «СК «НОВА»88 % пошкоджених запчастин автомобіля «ВАЗ-21070»реєстраційний номер НОМЕР_1, повернути ПАТ «Галичина»12 % пошкоджених запчастин вказаного автомобіля.
Суд виходив з того, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_7, який керував автомобілем під час виконання ним своїх трудових обов'язків, і відповідальність за завдану позивачам шкоду має нести власник джерела підвищеної небезпеки -ПАТ «Галичина». Разом з тим, останнє застрахувало свою цивільно-правову відповідальність перед третіми особами у ВАТ «СК «НОВА», тому страхова компанія в межах ліміту відповідальності страховика має сплатити позивачам витрати, пов'язані з лікуванням потерпілих, і шкоду, пов'язану з пошкодженням транспортного засобу, за мінусом франшизи. Решту заявленого позивачами відшкодування слід покласти на ПАТ «Галичина».
В апеляційній скарзі ВАТ «СК «НОВА»просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові до страхової компанії посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_4, представник ПАТ «Галичина»Квіткін Ю.М. зазначили, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.
Відповідач ОСОБА_7, який у встановленому законом порядку оповіщений про час і місце судового засідання, до суду не з'явився.
Заслухавши учасників процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
ОСОБА_4 вірно з'ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
Встановлено, що ОСОБА_4 є власником, а ОСОБА_1 -володільцем автомобіля «ВАЗ-21070»реєстраційний номер НОМЕР_1.
Автомобіль «ГАЗ 3785 СПГ»реєстраційний номер НОМЕР_4 належить на праві власності ПАТ «Галичина».
З 1 січня 2010 року ОСОБА_7 працював водієм у ПАТ «Галичина».
Між ПАТ «Галичина»і ВАТ «СК «НОВА»був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу (поліс № ВС/8070547) -«ГАЗ 3785 СПГ»реєстраційний номер НОМЕР_4, строк дії якого визначений з 1 серпня 2009 року до 31 липня 2010 року включно. За цим договором ПАТ «Галичина»застрахувало свою відповідальність на випадок заподіяння шкоди життю, здоров'ю і майну третіх осіб під час дорожньо-транспортної пригоди в межах ліміту (на одного потерпілого): за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, -51000 грн.; за шкоду, заподіяну майну, -25500 грн. (за мінусом франшизи в розмірі 510 грн.).
20 липня 2010 року близько 8 години ОСОБА_7, керуючи під час виконання трудових обов'язків автомобілем «ГАЗ 3785 СПГ»реєстраційний номер НОМЕР_4 по вул. Леніна, в с. Копачівка, Волочиського району, Хмельницької області, на порушення вимог п.п. 1.5, 11.1, 11.2, 13.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, під час виконання повороту ліворуч виїхав на смугу зустрічного руху і допустив зіткнення з автомобілем «ВАЗ-21070»реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1
В результаті дорожньо-транспортної пригоди позивачі, які знаходились в автомобілі «ВАЗ-21070»реєстраційний номер НОМЕР_1, отримали тяжкі тілесні ушкодження і тривалий час лікувались, а вказаний автомобіль зазнав технічного ушкодження і потребував відновлювального ремонту. Ці наслідки дорожньо-транспортної пригоди знаходяться в прямому причинному зв'язку з вищевказаними порушеннями правил безпеки дорожнього руху, допущеними ОСОБА_7
Вироком Волочиського районного суду Хмельницької області від 27 грудня 2010 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, і призначено йому покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням і встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки.
Зазначені обставини визнані сторонами, а також підтверджуються наявними у справі письмовими доказами та матеріалами кримінальної справи № 1-190/2010 р.
Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 1 листопада 2010 року № 938: вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «ВАЗ-21070»реєстраційний номер НОМЕР_1 під час дорожньо-транспортної пригоди (ринкова вартість автомобіля на момент пошкодження), становить 27950 грн. 10 коп.; вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля без врахування коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, склала 29793 грн. 56 коп. (15989,10+3970,71+9833,75); вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні (0,4247), склала 25656 грн. 50 коп. (15989,10+3970,71+9833,75(1-0,4207).
Внаслідок інциденту ОСОБА_1 і ОСОБА_2 понесли витрати на лікування в розмірі 5846 грн. 62 коп., а ОСОБА_1, крім того, -витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 977 грн. 50 коп. Ці витрати не оспорюються сторонами та підтверджуються доданими позивачами до справи медичними і платіжними документами.
Відповідно до ст. 22 ч.ч. 1, 2 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Стаття 1187 ЦК України відносить до джерела підвищеної небезпеки діяльність, пов'язану з використанням транспортних засобів. Як встановлено у п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
В силу ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
У відповідності до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-ІV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(далі -Закон № 1961-ІV) визначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Оцінивши в сукупності надані докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що майнової шкоди позивачам завдано ОСОБА_7 і цю шкоду за свого працівника мало відшкодовувати ПАТ «Галичина», а оскільки останнє застрахувало свою цивільну відповідальність у ВАТ «СК «НОВА», то страхова компанія в межах ліміту відповідальності страховика має сплатити потерпілим витрати, пов'язані з їх лікуванням, і шкоду, пов'язану з пошкодженням транспортного засобу, за мінусом франшизи. Також суд дійшов правильного висновку, що решту заявленого позивачами відшкодування слід покласти на ПАТ «Галичина».
Як передбачено ст. 23 Закону № 1961-ІV, шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого.
Відповідно до п. 24.1 ст. 24 Закону № 1961-ІV у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів.
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 понесли витрати на лікування і придбання лікарських препаратів на загальну суму 5846 грн. 62 коп. Ці витрати понесені позивачами у результаті дорожньо-транспортної пригоди, підтверджені документально і не перевищують ліміту відповідальності страховика, тому суд першої інстанції правомірно поклав їх на ВАТ «СК «НОВА».
Пунктом 12.1 статті 12 Закону № 1961-ІV визначено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
В силу ст. 28 Закону № 1961-ІV шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Пунктами 30.1, 30.3 статті 30 Закону № 1961-ІV встановлено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт е технічно неможливим чи економічно необґрунтованим та власник транспортного засобу згоден з визнанням його фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи МТСБУ.
Згідно з п. 8.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду Державного майна України від 24 липня 2009 року № 1335/5/1159), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395, для визначення економічної обґрунтованості ремонту транспортного засобу береться показник витрат на його ремонт без врахування коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу.
Витрати на ремонт автомобіля «ВАЗ-21070»реєстраційний номер НОМЕР_1 (29793 грн. 56 коп.) перевищують вартість цього автомобіля до дорожньо-транспортної пригоди (27950 грн. 10 коп.), тому його ремонт є економічно необґрунтованим.
Власник автомобіля «ВАЗ-21070»реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_4 і володілець цього автомобіля ОСОБА_1 згідні з визнанням його фізично знищеним. За таких обставин потерпілому має бути відшкодована вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди (27950 грн. 10 коп.).
Враховуючи ліміт відповідальності страховика і встановлену франшизу, суд правомірно поклав на ВАТ «СК «НОВА»страхове відшкодування за збиток, заподіяний автомобілю (24490 грн.).
Як на підставу для відмови у виплаті позивачам страхового відшкодування, страхова компанія послалась на те, що учасники дорожньо-транспортної пригоди і страхувальник несвоєчасно повідомили її про настання страхового випадку.
Разом із тим, ці доводи не відповідають вимогам закону і є безпідставними.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України від 7 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування»(далі -Закон № 85/96-ВР) страховий випадок -це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій особі.
Пункт 5 частини 1 статті 989 ЦК України і пункт 5 частини 1 статті 21 Закону № 85/96-ВР визначає обов'язок страхувальника повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, встановлений договором або умовами страхування.
В силу підпункту 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 Закону № 1961-ІV (в редакції на час виникнення спірних відносин) учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.
Статтею 26 Закону № 85/96-ВР, статтею 991 ЦК України і статтею 37 Закону № 1961-ІV передбачені підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування.
Однією з цих підстав є несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховиком перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків (п. 5 ч. 1 ст. 26 Закону № 85/96-ВР, п. 5 ч. 1 ст. 991 ЦК України).
Згідно з підпунктом 37.1.3 пункту 37.1 статті 37 № 1961-ІV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.
Виходячи із змісту вказаних норм, несвоєчасне повідомлення страховика про настання страхового випадку є підставою для відмови від страхового відшкодування лише тоді, коли воно позбавило страховика можливості переконатися, що дорожньо-транспортна пригода є страховим випадком, з'ясувати причини та обставини її настання, характер і розмір завданих збитків.
Як вбачається з матеріалів справи, 23 липня 2010 року ОСОБА_7 заповнив за встановленою формою і надіслав на адресу ВАТ «СК «НОВА»повідомлення про страховий випадок (а.с. 128). Це повідомлення було одержано страховою компанією 27 липня 2010 року, однак останньою не вчинено жодних дій, передбачених ст. 34 Закону № 1961-ІV (в редакції на час виникнення спірних відносин), для з'ясування обставин страхового випадку.
Страхова компанія мала всі можливості встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини і обставини її настання, розмір завданих збитків. Представники ВАТ «СК «НОВА»вправі були обглянути місце пригоди та пошкодженні транспортні засоби. Страховій компанії не створювались перешкоди у зібранні відомостей, які могли вплинути на її обов'язок виплатити страхове відшкодування.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у ВАТ «СК «НОВА»були відсутні підстави для відмови позивачам у страховій виплаті.
Як на підставу невиплати ОСОБА_1 і ОСОБА_2 страхового відшкодування, ВАТ «СК «НОВА»послалось на те, що позивачі не звертались до нього з відповідною заявою про виплату страхового відшкодування та не додали до неї необхідних документів для прийняття рішення щодо страхової виплати. А це, в свою чергу, унеможливлює покладення на страхову компанію відшкодування шкоди в судовому порядку.
Ці доводи також не ґрунтуються на законі.
В силу п.п. 35.1, 35.2 ст. 35 Закону № 1961-ІV (в редакції на час виникнення спірних відносин) для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий -МТСБУ) відповідну заяву. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.
Дійсно, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не подавали безпосередньо до ВАТ «СК «НОВА»таких документів.
Разом з тим, частиною 1 статті 55 і частиною 2 статті 124 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Конституційний Суд України рішенням від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Кампус Коттон клаб»щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) визначив, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до ст. 3 Закону № 1961-ІV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Виходячи із суті такого страхування Закон № 1961-ІV має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальника -заподіювача шкоди.
Надані у справі докази вказують, що ПАТ «Галичина»(страхувальник) повідомило страхову компанію про настання страхового випадку, що давало можливість страховику ретельно дослідити події, пов'язані з дорожньо-транспортною пригодою.
Звернувшись до суду із заявою про відшкодування майнової шкоди, заподіяної у результаті даної пригоди, позивачі додали до заяви всі необхідні документи, які мають відношення до страхового випадку та підтверджують розмір, завданих їм збитків.
Пред'явлення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 позову до суду давало страховій компанії підстави для прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування, однак ВАТ «СК «НОВА»не виконало свого зобов'язання за договором страхування.
Отже, неподання позивачами безпосередньо до страхової компанії документів для виплати страхового відшкодування, за умови їх звернення до суду за захистом своїх порушених прав та наявності факту належного повідомлення страховика про настання страхового випадку, не може бути визнано єдиною законною підставою для відмови у страховій виплаті.
Суд першої інстанції правомірно розцінив бездіяльність ВАТ «СК «НОВА»як фактичну відмову у виплаті позивачам страхового відшкодування.
Також є безпідставними посилання ВАТ «СК «НОВА»на неправомірність присудження страхової виплати за пошкодження майна володільцю автомобіля «ВАЗ-21070»реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1, а не власнику цього автомобіля ОСОБА_4
Відповідно до ст. 386 ч. 3, 396 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
В силу ст.ст. 395 ч. 1 п. 1, 398 ЦК України речовим правом на чуже майно є право володіння. Право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.
За таких обставин особа, яка хоч і не є власником, але має законне право володіння майном, вправі вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.
Не спростовують висновків суду першої інстанції й інші доводи апеляційної скарги.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА»відхилити.
Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 21 березня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/
Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк
Головуючий у першій інстанції -Ніколова С.В. Справа № 22ц/2290/1144/12
Доповідач -Ярмолюк О.І. Категорія 25