Справа № 2-5552/11

Категорія 41

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2012 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Цокол Л.І. ,

при секретарі - Кирей О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участі третьої особи Печерського РУГУ МВС України в м. Києві про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, виселення та зобов'язання зняти з реєстраційного обліку,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду і просить визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням- квартири АДРЕСА_1 , виселити ОСОБА_3 з вказаної квартири, зобов'язати Печерське РУГУ МВС України в м. Києві зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_3 за вказаною адресою. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням суду від 24.09.2008р. в порядку перерозподілу спадщини померлого ОСОБА_4 було визнано за неповнолітньою ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1. Рішення остаточно набрало законної сили 03 листопада 2010 року, про те відповідач самостійно з житлового приміщення не виселилась та з реєстраційного обліку не знята. Позивач в особі свого представника ОСОБА_5 наполягає на тому, що 03 листопада 2010 року відповідач втратила право користування житловим приміщенням, а тому просить усунути перешкоди в користуванні цим майном.

Під час судового розгляду представник позивача ОСОБА_5 підтримала вимоги, просила їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позові.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_6 вимоги позову не визнали, заперечували проти їх задоволення, вказуючи на те, що позивач ніколи не зверталась до відповідача з питання вселення та користування квартирою, жодних перешкод з цього приводу відповідачем здійснено не було. Відповідач та представник просили врахувати також те, що вона була співвласником житлового приміщення, була дружиною власника ОСОБА_4 , проживала з 1993 року у вказаній квартирі, постійно сплачує кошти на її утримання .

Третя особа Печерське РУГУ МВС України в м. Києві будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду свого представника для участі в розгляді справи не направило .

Суд вислухавши пояснення представника позивача ОСОБА_5, відповідача ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_6, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст.. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст.. ст.. 383, 391 цього ж кодексу власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, та має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст.. 150,155 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ними (нею) для особистих потреб проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатись цією власністю на свій розсуд. Квартири, що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено право користуватися квартирою.

Судом встановлено, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 24 вересня 2008 року було задоволено вимоги ОСОБА_1, яка звернулась до суду в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 Зокрема було перерозподілено між спадкоємцями першої черги ОСОБА_3 (дружини померлого ОСОБА_4 ) і ОСОБА_2 (неповнолітньої доньки померлого ОСОБА_4) спадкове майно, яке збереглося після смерті ОСОБА_4, а саме : з урахуванням компенсації від проданого спадкового майна, частина якого належить ОСОБА_2, в сумі 846225,50грн. Виділено ОСОБА_2 в натурі в порядку перерозподілу спадщини квартири АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_2 право власності на вказану квартиру в порядку перерозподілу спадщини. Визнано частково недійсним свідоцтво про право власності на спадкове майно ОСОБА_4 - квартиру АДРЕСА_1, видане ОСОБА_3 14.09.2005р. державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори за реєстровим №2с-1432.

Рішення набрало законної сили 03 листопада 2010 року.

27 вересня 2005 року ОСОБА_3 була зареєстрована в АДРЕСА_1 як власник цього нерухомого майна.

31 січня 2012 року за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1.

В даному випадку суд враховує, що відповідач ОСОБА_3 набула право власності на спірну квартир у в порядку спадкування майна свого чоловіка ОСОБА_4 14.09.2005р. Вказане майно в порядку перерозподілу було виділено рішенням суду за неповнолітньою ОСОБА_2 та визнано право власності на нього за цією ж особою.

З огляду на вказані обставини суд знаходить безпідставним посилання відповідача на норми Житлового кодексу Української РСР щодо права членів сім'ї власника на право проживання у житловому приміщення після припинення сімейних відносин, як і посилання на набуття вказаної спірної квартири у період шлюбу з померлим. Суд враховує, що під час отримання спадщини відповідачем не ставилось питання про виділення її частки в спільному майні подружжя.

Отже суд враховує, що ОСОБА_2 набула права власності на спірне майно в поряду перерозподілу спадщини та має усі права власника щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном.

В цьому випадку відповідачем ОСОБА_3 після перерозподілу спадщини втрачено право користування спірною квартирою.

З огляду на вказані обставини вимоги позивача в цій частині знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню.

Вимоги позивача щодо зняття з реєстраційного обліку задоволенню не підлягають. Так, вказані вимоги фактично пред'явлені до Печерського РУГУ МВС України в м. Києві , яка в цивільному процесі є третьою особою. Зняття особи з реєстраційного обліку є адміністративними повноваженнями відповідного державного органу, які встановлені Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15,16,317,319, 383,391 ЦК України, ст.ст. 150,155 Житлового кодексу Української РСР, ст.ст.8,10,60,88,208,212,213,214, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартири АДРЕСА_1 .

Виселити ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

В решті вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, що брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення -в той же строк з дня отримання копії рішення.

Суддя Цокол Л.І.