АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
___________________________________________________________________________________________________
Справа № 2- 102/11 Головуючий
Провадження№22-ц/2090/376/2012 1-ї інстанції: Зяброва О.Г. Категорія: поділ майна Доповідач: Трішкова І.Ю.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2012 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого -Трішкової І.Ю.,
суддів: - Пилипчук Н.П., Кірсанової Л.І.,
при секретарі - Асєєвій В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_4, ОСОБА_5, Публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 24 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, Акціонерного товариства "Ерсте Банк", 3-тя особа -ОСОБА_6 про розподіл майна подружжя, розірвання договору поруки та переведення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про розподіл майна подружжя,
ВСТАНОВИЛА:
В червні 2009 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом про поділ майна подружжя, посилаючись на те, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 з 17.04.2004 року до січня 2009 року.
Від шлюбу народилась дочка ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.
За час подружнього життя сторони набули майно: однокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1, на придбання якої в ВАТ "Ерсте Банк" був взятий кредит у розмірі 62400 доларів США. Вартість квартири складала 78000 доларів США. При укладанні договору купівлі-продажу квартири сторонами було сплачено 15600 доларів США. Таким чином, сторони понесли витрати на суму 23414 доларів США.
Крім того, були придбані автомобіль DAEWOO SENS Т -13110 в липні 2005 року;
автомобіль CHEVROLET AVEO в травні 2008 року.
Позивачка просила залишити відповідачу однокімнатну квартиру, а їй передати у власність автомобілі.
В подальшому позивачка уточнила позовні вимоги і просила визнати сумісним майном автомобіль CHEVROLET AVEO; гроші у сумі 2535,4 доларів США -сума погашення боргу; автомобіль DAEWOO SENS Т -13110; внесок за квартиру у сумі 24089,54 доларів США.
Просила перевести борг у розмірі 8895,97 доларів США за договором позики перед ОСОБА_6 на ОСОБА_4
Також просила в порядку розподілу сумісного майна відійти від рівності часток і встановити її частку у розмірі 2/3 ч. та визнати за нею право власності на 213337,37 грн.; стягнути зазначену суму в порядку компенсації з ОСОБА_4; розірвати договір поруки від 15.04.2008 року та додаткову угоду, яка укладена між нею та банком, також просила стягнути судові витрати і витрати за надання юридичної допомоги у сумі 6000 грн.
Відповідач ОСОБА_4 позов не визнав і подав зустрічний позов, в якому вказав, що вважає спільним майном, що підлягає розподілу:
автомобіль CHEVROLET AVEO 2004 року, орієнтовна вартість якого 5000 доларів США;
автомобіль CHEVROLET AVEO 2008 року, орієнтовна вартість якого 7500 доларів США;
однокімнатна квартира, сума внесків, що підлягають поділу складають 7000 доларів США -перший внесок та 2340 доларів США погашення кредиту;
побутова техніка та посуд вартістю 4710 грн.;
вбудовані меблі вартістю 8930 грн.;
встановлення металопластикових вікон -1600 грн.;
гроші з депозитних рахунків НОМЕР_1 приблизно у сумі 25000 грн. і НОМЕР_2 приблизно у сумі 10000 доларів США;
автомобіль DAEWOO SENS Т -13110.
Загальна сума, яка підлягає поділу складає приблизно 39888 доларів США, тобто по 19944 доларів США кожному.
ОСОБА_4 просив залишити ОСОБА_5 автомобіль CHEVROLET AVEO 2004 року; побутову техніку; вбудовані меблі; встановлені вікна; гроші з депозитних рахунків.
У свою власність просив залишити однокімнатну квартиру і автомобілі DAEWOO SENS Т -13110 і CHEVROLET AVEO 2008 року.
В подальшому ОСОБА_4 уточнив позовні вимоги і просив виділити ОСОБА_5 майна на загальну суму 23048 доларів США, а собі на суму 14846,59 доларів США.
Відповідач представник банку проти позовних вимог в частині розірвання договору поруки і переводу кредитних зобов'язань заперечував.
Третя особа підтримала позовні вимоги ОСОБА_5
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 24 листопада 2011 року позовні вимоги задоволені частково.
Спільним майном подружжя визнано: однокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1; автомобілі DAEWOO SENS Т -13110 вартістю 40000 грн. і CHEVROLET AVEO 2008 року вартістю 40000 грн.
ОСОБА_5 виділена Ѕ частина однокімнатної квартири.
ОСОБА_4 залишається Ѕ частина квартири і автомобілі.
З ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 стягнуто 50000 грн. та судові витрати у сумі 6799 грн.
В інший частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що рішення було ухвалено з порушенням норм процесуального права, а саме: суд вийшов за межі позовних вимог. Висновки суду не відповідають обставинам справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на те, що суд неповно з'ясував всі обставини справи, не надав їм належної оцінки, не з'ясував, які правовідносини склалися між сторонами та які норми матеріального права застосовуються до виниклих між ними правовідносин. При розгляді справи судом порушені норми матеріального і процесуального права.
В апеляційній скарзі представник Публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" просить рішення суду в частині поділу однокімнатної квартири змінити, виділивши зазначену квартиру у приватну власність ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст.303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 17.04.2004 року по 26.01.2010 року. При цьому сторони не заперечували, що припинили шлюбні відносини у січні 2009 року. Від шлюбу народилась дочка ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка залишилась проживати з матір'ю ОСОБА_5
Суд правильно встановив, що спільним майном подружжя є однокімнатна квартира за адресою АДРЕСА_1; автомобілі DAEWOO SENS Т -13110 вартістю 40000 грн. і CHEVROLET AVEO 2008 року вартістю 60000 грн.
Доводи ОСОБА_4 про те, що спільним майном також є автомобіль CHEVROLET AVEO 2004 року, орієнтовна вартість якого 5000 доларів США; побутова техніка та посуд вартістю 4710 грн.; вбудовані меблі вартістю 8930 грн.; встановлення металопластикових вікон -1600 грн.; гроші з депозитних рахунків НОМЕР_1 приблизно у сумі 25000 грн. і НОМЕР_2 приблизно у сумі 10000 доларів США не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.
Суду надана нотаріально посвідчена заява ОСОБА_4 від 20.08.3005 року, в якій він не заперечує проти продажу автомобіля CHEVROLET AVEO 2004 року, посилаючись на те, що це є особистим майном ОСОБА_5 ( а.с.92). Посилання позивача за зустрічним позовом на наявність іншої заяви від 22 вересня 2009 року, в якій він просив вважать зміст попередньої заяви про згоду на продаж автомобілю недійсним, не може бути прийняти до уваги, оскільки така заява була подана вже після припинення шлюбних відносин в той час, коли справа про поділ майна вже знаходилась на розгляді у суді першої інстанції.
Також правильно суд не включив до спільного майна подружжя побутову техніку, оскільки позивачем не наведено, яка саме побутова техніка є предметом спору, а також її вартість.
Як встановлено в суді першої інстанції, вбудована кухня та металопластикові вікна були встановлені в квартирі за адресою АДРЕСА_2, де тимчасово проживало подружжя і яка є власністю ОСОБА_6
Після розірвання шлюбу ОСОБА_5 стала проживати за адресою АДРЕСА_2. Вбудована кухня та металопластикові вікна залишились у квартирі, що належить ОСОБА_6
Крім того, ОСОБА_4 не надав безперечних доказів того, що він приймав участь в придбанні зазначених речей.
Не підлягають поділу і грошові кошти, які знаходились на депозитних рахунках ОСОБА_5, т.я. вони були зняті з рахунків у травні 2008 року під час спільного проживання подружжя.
Суд правильно визначився, що кошти, отримані ОСОБА_4 від ТОВ "Харківській Автоцентр" за використання автомобіля в службових потребах, поділу не підлягають т.я. це є компенсацією за використання власного автомобіля в службових цілях, а не договір оренди майна.
Судом обгрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо переводу боргових зобов'язань на ОСОБА_4.
Встановлено, що 11.04.2008 року між ОСОБА_6 та ВАТ "Ерсте Банк" укладений кредитний договір, згідно якого ОСОБА_6 отримала 10000 доларів США.
ОСОБА_5 не є стороною договору і її права цим договором не зачіпаються.
Відповідно ст.520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою ( переведення боргу) лише за згодою кредитору. В матеріалах справи відсутні докази згоди банку на переведення боргу.
Також відсутні підстави для задоволення позову про розірвання договору поруки.
Згідно ст.70 Сімейного Кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Частиною 3 статті 70 СК України передбачено, що за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Оскільки позивачка ОСОБА_5 не довела в судовому засіданні, що відповідач сплачує аліменти не в повному обсязі, а розмір аліментів, які вона отримує, є недостатнім для забезпечення духовного розвитку та лікування дитини, то суд першої інстанції при поділі майна обгрунтовано не відступив від рівності часток.
В уточненій позовній заяві ОСОБА_5 просила сплатити їй компенсацію за автомобілі, які залишаються у ОСОБА_4 не зважаючи не те, що ним не внесені кошти на депозитний рахунок. Така ж позиція позивачки щодо сплати їй компенсації за придбану квартиру.
В свою чергу ОСОБА_4 просив залишити у його власності автомобілі DAEWOO SENS Т -13110 вартістю 40000 грн. і CHEVROLET AVEO 2008 року вартістю 40000 грн.
Суд задовольнив такі вимоги і стягнув на користь ОСОБА_5 грошову компенсацію за половину вартості зазначених автомобілів у сумі 50000 грн.
Але судова колегія не погоджується з поділом однокімнатної квартири.
Як встановлено у судовому засіданні, спірна квартира придбана на кошти, отримані ОСОБА_4 за кредитним договором. Згідно договору іпотеки квартира передана у іпотеку банку.
Сторони в своїх позовних вимогах не просили здійснити поділ квартири, а просили визначити суму компенсації за частину сплачених кредитних коштів за час спільного проживання.
Таким чином, визнаючи право власності на Ѕ частину спірної квартири за кожним, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, тому в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає зміні.
Судова колегія вважає за доцільне залишити спірну квартиру у власності ОСОБА_4, оскільки саме він має кредитні зобов'язання за кредитним договором при отриманні коштів на придбання квартири, крім того, ним укладений договір іпотеки спірної квартири. На користь ОСОБА_5 судова колегія вважає за необхідне стягнути грошову компенсацію у розмірі половини коштів, які витрачені подружжям на отримання квартири і погашення кредиту.
Згідно довідки АТ "Ерсте Банк" станом на 15.01.2009 року ОСОБА_4 сплатив 2086,69 доларів США кредиту і 5472,21 доларів США відсотків.
За курсом НБУ на час ухвалення рішення судової колегії курс долара США склав 8,03 грн. за 1 долар, таким чином, сума сплачена за кредитним договором під час спільного проживання склала 62738,87 грн. Крім того, при оформленні кредиту подружжя сплатило 5404,31 грн., що підтверджено квитанціями.
Таким чином, поділу підлягає сума 68143,18 грн., а половина цієї суми складає 34071,59 грн., яка підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про неправильне визначення відшкодування витрат на правову допомогу не знайшли свого підтвердження, оскільки сума витрат на правову допомогу визначена судом першої інстанції відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006 року "Про граничні розмірі компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави", що діяла на час розгляду справи, а також положень ст.88 ЦПК України про розподіл судових витрат між сторонами.
Інші доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду.
Підстав для скасування рішення суду не має.
Керуючись ст.ст.303,307,309,314, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати з цивільних справ,
ВИРІШИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_5, Публічного акціонерного товариства задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 24 листопада 2011 року в частині поділу квартири АДРЕСА_1 змінити.
Залишити у власності ОСОБА_4 однокімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 компенсацію за частину вартості квартири у сумі 34071 грн.59 коп.
В інший частині рішення суду залишити без змін.
Рішення судової колегія набирає чинності негайно, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення рішення.
Головуючий:
Судді: