Справа № 2-503/11/0311 Головуючий у 1 інстанції:Покидюк М.В.
Провадження № 22-ц/0390/672/2012 Категорія:9 Доповідач: Завидовська-Марчук О. Г.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 травня 2012 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Завидовської-Марчук О Г
суддів - Овсієнка А.А., Осіпука В.В.,
при секретарі Дуткіній Ж.П.,
з участю:
позивача ОСОБА_2,
представника позивача ОСОБА_3,
представника відповідача Маневицьої селищної ради Турик П.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Маневицьої селищної ради, Маневицького виробничого управління житлово-комунального господарства про витребування майна з чужого незаконного володіння за апеляційною скаргою відповідача Маневицької селищної ради на рішення Маневицького районного суду Волинської області від 21 лютого 2012 року,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 21 лютого 2012 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Зобов'язано Маневицьку селищну раду повернути ОСОБА_2 вилучене у неї відповідно до акту від 21 січня 2009 року із квартири АДРЕСА_1 майно.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В позові ОСОБА_2 до Маневицького виробничого управління житлово-комунального господарства про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач Маневицька селищна рада подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати, як необгрунтоване, та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
У даному судовому засіданні представник відповідача Маневицької селищної ради апеляційну скаргу підтримав із викладених у ній підстав та просив її задовольнити.
Позивач та її представник апеляційну скаргу заперечили, просили її відхилити, а рішення суду - залишити без змін.
Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Витребування майна з чужого незаконного володіння є способом цивільно-правового захисту права власності і правом на пред'явлення такого віндикаційного позову наділений саме власник майна, з володіння якого воно вибуло і на час подання позову перебуває у незаконному володінні іншої особи.
Судом першої інстанції правильно встановлено і це відповідає фактичним обставинам справи, що позивач ОСОБА_2 є власником майна, яке було вивезено відповідно до акту від 21 січня 2009 року із квартири АДРЕСА_1 (а.с. 7-9).
У вказаній квартирі позивач проживала разом із своєю сім'єю. Рішенням Маневицького районного суду від 30 липня 2008 року вона з дочкою була виселена із квартири у зв'язку з отриманням житла у м. Луцьку (а.с. 27-28). 25 грудня 2008 року виконавче провадження у цій справі було закінчено на підставі заяви позивача про звільнення квартири від речей (а.с. 21-22).
Дана квартира була надана для проживання сім'ї ОСОБА_6, що підтверджується копією ордера (а.с. 26).
08 січня 2009 року ОСОБА_6 і ОСОБА_7, виявивши в квартирі сторонні речі, звернулися із заявою до Маневицького селищного голови з проханням посприяти у звільненні квартири від цих речей (а.с. 25). Селищний голова своєю резолюцією на цій заяві доручив начальнику Маневицького виробничого управління житлово-комунального господарства ОСОБА_1 надати ОСОБА_6 допомогу по звільненню квартири від наявного у ній майна, що підтверджується відповіддю останнього на вимогу суду (а.с.38).
Представники відповідачів в ході розгляду даної справи в суді першої інстанції заявлені ОСОБА_2 позовні вимоги про повернення майна визнавали та не заперечували того факту, що звільнення квартири від наявних у ній речей проводилося у складі комісії, яка була створена за розпорядженням селищного голови ОСОБА_8
У даному судовому засіданні представник селищної ради не заперечував факту вивезення речей з квартири за розпорядженням селищного голови ОСОБА_8
Вказана обставина підтверджується також поясненнями самого голови селищної ради ОСОБА_8, а також ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_1, які вони надавали 12-13 липня 2009 року помічнику прокурора Маневицького району (аркуші 6, 117, 118, 163 наглядового провадження № 10-09).
21 січня 2009 року спірне майно було перевезено для зберігання у приміщення управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької райдержадміністрації, а 07 жовтня 2009 року за участю тієї ж створеної за розпорядженням селищного голови комісії - у приміщення кінотеатру «Жовтень» в смт. Маневичі, де й зберігається по даний час (а.с. 6).
Представник селищної ради у даному судовому засіданні підтвердив наведені обставини про місце зберігання спірного майна.
Факт перебування вивезених із квартири речей на зберіганні відповідача Маневицької селищної ради було встановлено в ході проведених прокуратурою Маневицького району та прокуратурою Волинської області перевірок за зверненнями позивача (а.с. 42, 48). Селищний голова неодноразово надсилав позивачеві та її чоловікові ОСОБА_10 повідомлення з проханням з'явитися за речами та посприяти їх вивезенню (а.с. 40-41, 46-47).
Таким чином із наведених обставин вбачається, що вивезені із квартири АДРЕСА_1 спірні речі належать сім'ї ОСОБА_10 (зокрема, позивачеві), яка проживала у цій квартирі до передачі її та вселення у неї сім'ї ОСОБА_6, які і просили звільнити приміщення від речей попередніх жильців.
Будь-яких належних, допустимих і беззаперечних доказів на підтвердження того, що вивезене із квартири спірне майно не належить сім'ї ОСОБА_10, не знаходиться на зберіганні селищної ради чи не може бути повернуто позивачеві з якихось інших причин, в матеріалах справи немає та відповідачем Маневицькою селищною радою суду не надано.
За таких обставин справи та відповідно до вказаної норми матеріального права колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин між сторонами та підставно й обгрунтовано з дотриманням вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення позову, оскільки позивач є власником спірного майна, вивезеного на підставі заяви нових мешканців та за розпорядженням селищного голови із квартири, в якій проживала її сім'я, на час звернення позивача із даним позовом до суду і на даний час це майно перебуває у незаконному і безпідставному володінні відповідача Маневицької селищної ради, а тому позивач має право вимагати повернення цього майна.
З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду про відмову в позові ОСОБА_2 до Маневицького виробничого управління житлово-комунального господарства про витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки зазначений відповідач був лише виконавцем розпорядження селищного голови і ніяких рішень з приводу вивезення та зберігання спірного майна не приймав.
Доводи апеляційної скарги з приводу того, що вивезене із квартири майно не належить позивачеві та її дочці і є безхазяйним, спростовуються наявною у справі копією акта про вивезення речей від 21 січня 2009 року (а.с. 7-9), з якого вбачається, що з квартири вивозилися не тільки речі домашнього вжитку (меблі, посуд тощо), а й дитячі речі, одяг, альбоми, ощадна книжка на ім'я позивача, та матеріалами наглядового провадження, відповідно до яких позивач, починаючи з 30 січня 2009 року, неодноразово зверталася в прокуратуру району, області та інші органи із заявами щодо неправомірності дій селищного голови по вивезенню речей із квартири.
Інші доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують, оскільки були предметом дослідження в ході розгляду даної справи і суд дав їм правильну правову оцінку.
Таким чином, виходячи із визначених ст. 303 ЦПК України меж розгляду справи апеляційним судом, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухваленого в даній справі судового рішення немає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу відповідача Маневицької селищної ради відхилити.
Рішення Маневицького районного суду Волинської області від 21 лютого 2012 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді