АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/5275/12 Справа № 2-5639/11 Головуючий у 1 й інстанції - Решетнік М.О. Доповідач - Дерев'янко О.Г.

Категорія 29

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2012 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного

суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Дерев'янка О.Г.,

суддів: Красвітної Т.П., Черненкової Л.А.,

при секретарі: Горлаковій Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 жовтня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Дніпропетровського міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області, Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2011 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що в Бабушкінському РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області перебуває об'єднаний матеріал за №5768/2007, №5767/2007, №5769/2007 та №5727/2007, заведений за його заявою, якою він повідомляв про скоєння певними особами злочину. При проведенні перевірки за його заявою співробітниками Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області приймались незаконні постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, чим відтягують розгляд заяви і таким чином змушують його писати скарги, на складання яких витрачав сили та час. Таким зневажливим ставленням до своїх обов'язків працівники міліції порушили його душевний стан, що викликало негативний психічний стан, хвилювання та переживання, внаслідок чого заподіяно моральну шкоду, котру він оцінює в 20 000 грн. і просить відшкодувати йому у відповідності до ст.ст.23,280,1167,1172 ЦК України та Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду".

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 жовтня 2011 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Дніпропетровського міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області, Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди -відмовлено.

В апеляцiйнiй скарзi ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового по суті позовних вимог з тих пiдстав, що судом першої інстанції при ухваленні рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Перевiривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегiя суддiв вважає, що скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних пiдстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Бабушкінським РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області з 2006 року здійснюється перевірка за заявами позивача за фактом підробки документів посадовими особами НВПБП "Курс", НВПБП "Каре", TOB "Скайнет" та ПП ОСОБА_3, в ході розгляду яких неодноразово виносились постанови про відмову у порушені кримінальної справи, які в свою чергу постановами прокурора Бабушкінського району м. Дніпропетровська або Бабушкінського райсуду м. Дніпропетровська скасовувались, а матеріали направлялись для організації проведення додаткової перевірки.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. А ч.2 цієї статті визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади АР Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Статтею 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. А згідно ч.2 ст. 1176 ЦК України право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Норми ст. 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", на яку позивач також посилається у своєму позові, визначають, що право на відшкодування такого виду шкоди виникає у випадках:

1) постановлення виправдувального вироку суду;

1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;

2) закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину;

3) відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у п.2 ч.1 цієї ж статті;

4) закриття справи про адміністративне правопорушення.

Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", затверджене наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства Фінансів України від 04 березня 1996 року №6/5/3/41, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 06 березня 1996 року за №106/1131, передбачає, що право на відшкодування шкоди мають громадяни, щодо яких були здійсненні незаконні дії.

Суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що у своєму позові ОСОБА_2 посилається на незаконність дій відповідача, вчинені при проведенні дослідчої перевірки за його заявами про скоєний злочин, а отже правовідносини сторін врегульовані кримінальним процесуальним законодавством, яке не передбачає можливості та підстав для відшкодування моральної шкоди.

Крім того, відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

Однак жодної із зазначених підстав відносно позивача не наступало, проведення яких-небудь незаконних процесуальних дій, що обмежували б його права, не здійснювалось, а отже у нього не виникло право на відшкодування моральної шкоди і відповідно до вказаного закону.

Відмовляючи позивачу в задоволені його позову, суд обґрунтовано виходив з того, що сам по собі факт скасування постанов про відмову в порушенні кримінальної справи не може свідчити про заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, доказів такому, як і доказів наявності причинного зв'язку між діями відповідача та негативними слідками, ОСОБА_2, відповідно до вимог ст.ст. 10,60 ЦПК України, суду не надав.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самих сторін.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 жовтня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: