АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/4143/12 Справа № 4с-15/11 Головуючий у 1 й інстанції - Спаї В.В. Доповідач - Дерев'янко О.Г.

Категорія 21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2012 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного

суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Дерев'янка О.Г.,

суддів: Красвітної Т.П., Черненкової Л.А.,

при секретарі: Горлаковій Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2012 року по цивільній справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_3 та державного виконавця Індустріального відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_4 про визнання дій неправомірними та про зобов'язання вчинення дій, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2012 року в задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_3 та державного виконавця Індустріального відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_4 про визнання дій неправомірними та про зобов'язання вчинення дій -відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування вказаної ухвали та просить постановити нову, якою визнати неправомірними дії державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_3 та державного виконавця Індустріального відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_4

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а ухвалу -залишити без змін, з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" розмір заборгованості із сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Частиною 4 зазначеної статті передбачено, що державний виконавець обчислює розмір заборгованості із сплати аліментів, складає відповідний розрахунок та повідомляє про нього стягувану і боржнику: у разі якщо виконавчий документ уперше надійшов для виконання; за заявою сторін виконавчого провадження; у разі надсилання постанови до адміністрації підприємства, установи, організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця для проведення відрахування із заробітної плати (доходів), пенсії та стипендії боржника; у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку з надходженням виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; за власною ініціативою; в інших передбачених законом випадках.

Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні скарги про визнання дій неправомірними та про зобов'язання вчинення дій на підставі ч.3 ст. 387 ЦПК України, суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що підстави для задоволення скарги відсутні.

Так, у постанові про закінчення виконавчого провадження від 26.03.2008 року, винесеної державним виконавцем Індустріального ВДВС ОСОБА_4 було зазначено, що борг необхідно нараховувати з 14.03.2008 року.

03.02.2011 року до Індустріального ВДВС звернулася стягувач з проханням надання їй довідки із зазначенням сум сплачених аліментів помісячно; 09.02.2011 року державним виконавцем Індустріального ВДВС на піде стягувана був направлений запит до Відділу освіти Індустріальної районної у місті ради з проханням вказати cуми заробітної плати боржника та суми стягнутих та перерахованих аліментних платежів з боржника на користь стягувача за період з 2004 року по 2008 рік включно.

Судом першої інстанції встановлено, що 25.02.2011 року бухгалтер відділу освіти Індустріальної районної у місті ради надав до Індустріального ВДВС відповідну довідку, з урахуванням зазначених в якій відомостей державним виконавцем в свою чергу був зроблений перерахунок та встановлено, що бухгалтером установи, в якій працював боржник, не в повному обсязі стягувалися аліментні платежі з ОСОБА_2 та станом на 14.03.2008 року, а саме на момент звільнення за боржником існувала заборгованість, яка в сумарному виразі становила 2 076,91 грн., про що державним виконавцем Індустріального ВДВС був повідомлений АНД ВДВС листом - повідомленням від 03.03.2011 року та сторони виконавчого провадження.

Відповідно до ст.. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їх права чи свободи.

Згідно з. ч. 387 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права та свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Виходячи з викладеного та приймаючи до уваги те, що на підставі ч. 4 ст. 195 СК України у разі спору, розмір заборгованості за аліментами обчислюється судом, боржник не позбавлений можливості звернутися з відповідним позовом до суду.

З урахуванням викладеного, суд дійшов правильного висновку про те, що підстави вважати дії державних виконавців такими, що порушують права чи свободи заявника відсутні, тому колегія суддів вважає, що правові підстави для задоволення скарги відсутні.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування ухвали суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, апеляційна скарга є необґрунтованою, а ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2012 року -залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: