ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

18 квітня 2012 р. № 5002-18/1598-2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіУліцького А.М.,

суддів:Бакуліної С.В., Малетича М.М. Могил С.К., Шевчук С.Р.

розглянувши заяву Генерального прокурора України

про перегляд Верховним Судом України

постановиВищого господарського суду України від 22.12.2011

у справі№5002-18/1598-2011 господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовом Керченського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Глазівської сільської ради

доОбслуговуючого кооперативу "Дружба-4 Причал 263"

третя особа Республіканський комітет по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим

прозвільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 1,5 га та спонукання до повернення земельної ділянки

В С Т А Н О В И В:

Генеральний прокурор України звернувся з заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 22.12.2011 у справі №5002-18/1598-2011 господарського суду Автономної Республіки Крим на підставі статей 11114-19 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11116 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень має місце у разі, коли господарський суд касаційної інстанції у розгляді двох або більше справ за подібних предмета і підстав позову та змісту позовних вимог і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У справі №5002-18/1598-2011 позовні вимоги про звільнення земельної ділянки та спонукання до її повернення мотивовані тим, що відповідач спірну земельну ділянку займає самовільно, оскільки не оформив в установленому законом порядку правовстановлюючі документи на неї.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Осоченко І.К.) від 24.06.2011 позов задоволено: зобов’язано відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, яка розташована у 100-метровій прибережній захисній зоні Азовського моря в селі Осовини Ленінського району Автономної Республіки Крим, привести її у придатний для подальшого використання первісний стан шляхом знесення незаконно побудованих споруд та повернути державі в особі Глазівської сільської ради.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду (колегія у складі суддів: Сікорської Н.І., Ткаченка М.І., Котлярової О.Л.) від 05.10.2011 скасовано рішення господарського суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2011 (колегія суддів у складі: Першикова Є.В., Данилової Т.Б., Ходаківської І.П.) зазначену постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін з огляду на встановлення того, що рішеннями сільської ради відведено дачно-човновому кооперативу "Дружба-4" (відповідач) земельну ділянку в оренду строком на 49 років, зобов'язано уповноважену особу оформити документацію по землеустрою та укласти договір оренди землі; на підставі цих рішень укладено договори щодо складення технічної документації по землеустрою та виконанню проектно-пошукових робіт, але виконання цих договорів було припинено, оскільки сільська рада не погоджувала місцезнаходження кооперативу в зв'язку з відсутністю затвердженого генерального плану забудови села Осовини, Ленінського району, АР Крим.

Крім того, касаційна інстанція відмітила, що відповідач виконав дії, які передбачені законодавством для набуття права на земельну ділянку, зокрема у зв'язку з відсутністю генерального плану села Осовини звернувся до сільської ради з клопотанням про погодження місця розташування обслуговуючого кооперативу, однак в цьому йому відмовлено органом місцевого самоврядування; відповідачем використані всі засоби для оформлення правовстановлюючих документів, у зв'язку з чим вини відповідача в неотриманні правовстановлюючих документів на право користування спірною земельною ділянкою немає. Щодо позовних вимог про повернення земельної ділянки шляхом знесення незаконно побудованих споруд, колегія суддів відзначила, що позивачем не доведено протизаконності побудованих об'єктів нерухомості та не визначено їх за індивідуальними ознаками.

Звертаючись з заявою про перегляд названої постанови, Генеральний прокурор України доводить неоднаковість застосування судом касаційної інстанції положень статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", статей 122, 124, 212 Земельного кодексу України та посилається на постанови Вищого господарського суду України від 06.03.2012 у справі №5023/6683/11, від 26.07.2010 у справі №22/20/3448.

У справі №5023/6682/11 предметом позову є зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняті земельні ділянки. Постановою Вищого господарського суду України від 06.03.2012 постанову апеляційного суду скасовано, рішення місцевого суду про задоволення позовних вимог залишено без змін з огляду на те, що відповідачем на земельних ділянках, що належать до комунальної власності, самочинно встановлено торгівельні павільйони, водночас рішення про надання земельних ділянок відповідачу органом місцевого самоврядування не приймалося.

У справі №22/20/448 предметом позову є зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, знесення самовільно побудованої на ній споруди та стягнення завданої шкоди. Постановою Вищого господарського суду України від 26.07.2010 залишено без змін судові рішення попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог з огляду на те, що відповідачем земельна ділянка використовується самовільно, оскільки відсутні правовстановлюючі документи, які б посвідчували право власності чи право користування спірною земельною ділянкою під побудованим приміщенням у вигляді металевого легкозбірного цеху по розливу води із земель лісогосподарського призначення на території селищної ради; відсутні дозволи на будівництво ангару для розливу мінеральної води.

Проаналізувавши зміст наведених постанов, колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення в цих справах прийнято судом касаційної інстанції і, відповідно, застосовано норми матеріального права в залежності від встановлених судами фактичних обставин справ з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції.

З огляду на викладене колегія суддів не вбачає підстав для допуску до провадження Верховного Суду України справи №5002-18/1598-2011 господарського суду Автономної Республіки Крим за заявою Генерального прокурора України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Генеральному прокурору України у допуску справи №5002-18/1598-2011 господарського суду Автономної Республіки Крим до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяА.Уліцький

Судді:С.Бакуліна

М.Малетич

С.Могил С.Шевчук

KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)