Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11/1190/511/12 Головуючий у суді І-ї інстанції Поступайло В.В.

Категорія - ст. 286 ч. 1 КК України Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Широкоряд Р. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2012 року, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого -судді Осєтрова В.І.,

суддів: Широкоряда Р.В., Борща В.С.,

з участю прокурора Добрової Н.І.,

засудженого ОСОБА_3,

потерпілого- ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді апеляцію захисника -адвоката ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 лютого 2012 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кіровограда, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, працюючого водієм ПАТ «Автобусний парк - 13527», проживаючого та зареєстрованого по АДРЕСА_1, у м. Кіровограді, не судимого,

засуджено за ч. 1 ст.286 КК України на 2 (два) роки обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування основного покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік, згідно ст.76 КК України зобов'язано не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Кіровоградської обласної лікарні 2807 грн. 09 коп. в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_5, вирішено питання щодо речових доказів.

Суд визнав винним та засудив ОСОБА_3 за те, що він 20 вересня 2011 року близько 21 год. 40 хв., керуючи в м.Кіровограді автобусом «ПАЗ 32054 СПГ»реєстраційний номер НОМЕР_1, який згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу належить на праві приватної власності ПАТ «Автобусний парк -13527», рухаючись по вул. Київській зі сторони вул. Фрунзе в напрямку вул. О.Бур'янової, грубо порушивши Правила дорожнього руху України, а саме: п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;

п. 12.1. Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

п. 12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, - проявив власну необережність і недбалість, не вибрав безпечну швидкість руху, при виникненні небезпеки для руху невірно відреагував на зміну дорожньої обстановки, своєчасно не вжив заходів для зупинки керованого ним транспортного засобу, в результаті чого під час руху по вул. Київській перед перехрестям з вул. Жовтневої Революції з необережності допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5, який перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, переходив проїзну частину зліва-направо по ходу руху автобусу «ПАЗ 32054 СПГ»на регульованому пішохідному переході на заборонений червоний сигнал пішохідного світлофора.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у виді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку легкого ступеню, закритого перелому правої ключиці, лівої ключиці з незначним зміщенням, закритої тупої травми грудної клітини, забою грудної клітини, забійно-рваної рани правої щоки та зовнішнього кута правого ока, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 1592 від 27.10.2011 року відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров'я.

В своїй апеляції захисник -адвокат ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_3 просить вирок Кіровського районного суду від 22.02.2012 року скасувати через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування кримінального закону, і постановити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_3 в пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 286 КК України в зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину. В обґрунтування доводів апеляції зазначив, що ОСОБА_3 керуючи автобусом «ПАЗ 32054 СПГ»стежив за дорожньою обстановкою і належним чином відреагував на її зміну, вжив заходів для уникнення дорожньо-транспортної пригоди, намагаючись об'їхати пішохода -потерпілого ОСОБА_5, який перетинав проїзну частину на заборонений (червоний) сигнал світлофора, в стані сильного алкогольного сп'яніння (концентрація 4,55 г/дм т. 1 а.с. 43-44). В своїх висновках суд не дав оцінку діям потерпілого, який порушив п. 4.9 ПДР України, наслідком чого сталася дорожньо-транспортна пригода, а визнав винним в ДТП ОСОБА_3, який правил дорожнього руху не порушував, а виконуючи вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху, намагався безпечно об'їхати потерпілого і не міг одразу застосувати різке гальмування, щоб не травмувати пасажирів автобуса. Крім того, зауважив, що суд першої інстанції призначив ОСОБА_3 максимальне покарання передбачене санкцією ч. 1 ст. 286 КК України та застосував додаткове покарання, не врахувавши особу засудженого та те, що він працює водієм на громадському транспорті і ця робота є єдиним джерелом заробітку його сім'ї, позбавляючи ОСОБА_3 права керувати транспортними засобами, суд позбавив можливості останнього годувати свою сім'ю.

Потерпілий ОСОБА_5 подав заперечення на апеляцію, в яких просив вирок Кіровського районного суду м.Кіровограда від 22.02.2012 року, яким засуджено ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 286 КК України, залишити без зміни, а апеляцію -без задоволення. В обґрунтування заперечень зазначив, що у висновку судової автотехнічної експертизи чітко зазначено, що ОСОБА_3 допустив порушення ПДР України і ці порушення знаходяться у причинному зв'язку з отриманими ним ушкодженнями. Вважає вирок суду справедливим та таким, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Заслухавши доповідача, у дебатах прокурора, який просив апеляцію захисника залишити без задоволення, а вирок суду без зміни, потерпілого ОСОБА_5, який висловився про залишення апеляції захисника-адвоката ОСОБА_4, без задоволення а вирок суду стосовно ОСОБА_3, без зміни, засудженого ОСОБА_8, який свою вину в інкримінованому йому злочині визнав в повному обсязі, щиро розкаявся, та просить не призначати йому додаткового покарання -позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки робота водієм є його єдиним заробітком, вивчивши матеріали справи, зваживши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника-адвоката ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції зміні з наступних підстав.

Допитаний судом першої інстанції ОСОБА_3 вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України, не визнав та показав суду, що 20 вересня 2011 року близько 21 год. 30 хв. у м. Кіровограді керував на підставі дорожнього листа автомобілем НОМЕР_2, який належить ПАТ «Автобусний парк -13527», рухаючись зі швидкістю близько 45 км/год. по маршруту №111 по вул. Київській зі сторони вул. Фрунзе в напрямку вул. О. Бур'янової. Перед перехрестям з вул. Жовтневої Революції за 30-50 метрів він побачив пішохода -потерпілого ОСОБА_5, який знаходився на проїзній частині та переходив її у сторону залізничного вокзалу на регульованому пішохідному переході на червоний сигнал світлофора. У той момент, коли він побачив ОСОБА_5, той перебував на середині проїзної частини та рухався на смугу його руху. Оскільки він рухався на дозволений зелений сигнал світлофору, а також розраховував, що потерпілий завершить перехід проїзної частини, то він почав зменшувати швидкість руху автобусу, переставши тиснути на педаль газу, розраховуючи об'їхати пішохода зліва. Під'їхавши приблизно за 20 метрів до потерпілого, останній зупинився та почав йти у зворотному напрямку, а він був вимушений застосувати різке гальмування і спробував об'їхати потерпілого по зустрічній смузі руху, але внаслідок дій ОСОБА_5 останній сам фактично вийшов на траєкторію руху його автобусу, який наїхав передньою правою частиною на нього. Після дорожньо-транспортної пригоди він залишив автобус на місці зупинки, було викликано працівників міліції та швидкої медичної допомоги, які забрали ОСОБА_5 до лікарні. Вважає, що він не винен у вчиненні злочину, оскільки не порушував Правил дорожнього руху, намагався безпечно об'їхати потерпілого і спочатку не застосовував різкого гальмування, щоб не травмувати пасажирів автобусу, а наїзд на потерпілого стався з вини останнього, який перебував на проїзній частині на заборонений сигнал світлофору, змінив напрямок руху, внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода.

Не зважаючи на невизнання вини підсудним ОСОБА_3 під час розгляду справи судом першої інстанції у вчиненні ним злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, його вина доведена іншими доказами, здобутими досудовим слідством та дослідженими судом першої інстанції:

- показаннями потерпілого ОСОБА_5, який показав суду, що 20.09.2011 року близько 21 год. 35 хв. він зі своєю колишньою співмешканкою ОСОБА_9 повертався додому після святкування дня народження у знайомих, де вони вживали алкогольні напої. Вони йшли по тротуару вул. Жовтневої Революції в сторону залізничного вокзалу в м. Кіровограді. Шлях додому пролягає через перехрестя з вул.Київською, але обставини, за яких він переходив його, не пам'ятає. Він прийшов до тями у лікарні та дізнався там, що на нього здійснив наїзд автобус. Він поніс значні витрати на лікування у сумі близько 5000 грн., але підсудний ОСОБА_3 йому нічого не відшкодував;

- показаннями свідка ОСОБА_9, яка показала суду, що 20.09.2011 року близько 21 год. 30 хв. зі своїм колишнім співмешканцем ОСОБА_5 поверталася додому після святкування дня народження у знайомих, де вони вживали алкогольні напої. Вони йшли по тротуару вул. Жовтневої Революції в сторону залізничного вокзалу в м. Кіровограді. Підійшовши до перехрестя з вул. Київською, вона на дозволяючий зелений сигнал світлофору почала проходити по пішохідному переходу проїзну частину вказаної вулиці, а ОСОБА_5 йшов позаду неї на декілька кроків. Коли вона переходила дорогу, то не помітила, щоб змінювався сигнал світлофору, а пройшовши проїзну частину, почула глухий удар та, обернувшись, побачила, що ОСОБА_5 лежить на проїзній частині перехресть зазначених вулиць, а перед потерпілим знаходиться автобус «ПАЗ», зрозумівши, що автобус наїхав на її співмешканця на зустрічній для нього смузі руху. У подальшому приїхав автомобіль швидкої медичної допомоги, який забрав ОСОБА_5 до лікарні, а також працівники міліції;

- показаннями свідка ОСОБА_10, допитаної у судовому засіданні, згідно з якими 20.09.2011 року у м. Кіровограді вона у період часу з 21 до 22 години їхала на передньому пасажирському сидінні автомобіля ВАЗ 21043 під керуванням її брата ОСОБА_11 по вул. Жовтневої Революції, який зупинився перед перехрестям з вул. Київською на заборонений червоний сигнал світлофора. Вона звернула увагу на те, що праворуч від їхнього автомобіля на червоний сигнал світлофору по пішохідному переходу через вул. Київську розпочали рух жінка та чоловік, які йшли у сторону залізничного вокзалу. По їх фізичному стану, ході та поведінці вона зрозуміла, що пішоходи були в стані алкогольного сп'яніння. Жінка швидше перейшла дорогу, а чоловік у цей час знаходився лише посередині проїзної частини. У цей час на відстані близько 15-20 м від перехрестя на проїзній частині вул. Київської вона побачила рух автобуса «ПАЗ», який почав гальмувати, намагаючись уникнути зіткнення з пішоходом, зміщаючись в ліву сторону по ходу його руху. Пішохід зробив у зворотному напрямку декілька кроків та згрупувався у боксерську стійку, внаслідок чого автобус на середині проїзної частини здійснив наїзд на пішохода. У подальшому було викликано швидку медичну допомогу, яка забрала потерпілого до лікарні, а також працівників міліції. Також вона уточнила, що потерпілий по дорозі йшов очевидно невпевнено, хитався, внаслідок чого під час ходи постійно робив декілька кроків вперед та назад і довго (до 1 хвилини) переходив проїзну частину. Перед наїздом потерпілий похитнувся назад на декілька кроків, що могло бути обумовлено його станом, оскільки він був у стані алкогольного сп'яніння. Коли вона перебувала у автомобілі, то бачила лише частину, близько 10-20 м, проїзної частини вулиці Київської праворуч від перехрестя, де переходив дорогу потерпілий, оскільки іншу частину дороги закриває будівля школи. Автобус перед дорожньо-транспортною пригодою вона побачила, коли потерпілий знаходився посеред проїжджої частини;

- оголошеними у судовому засіданні відповідно до ст.306 КПК України

показаннями свідка ОСОБА_11, згідно з якими 20.09.2011 року він у м. Кіровограді

близько 21 год. 35 хв. керував автомобілем ВАЗ 21043 по вул. Жовтневої Революції та

зупинився перед перехрестям з вул. Київською на заборонений червоний сигнал світлофора. В його автомобілі на передньому пасажирському сидінні перебувала сестра ОСОБА_10 Він побачив, що праворуч від його автомобіля на червоний сигнал світлофору по пішохідному переході через вул. Київську розпочали рух жінка та чоловік, які йшли у сторону залізничного вокзалу. По їх фізичному стану, ході та поведінці він визначив, що пішоходи були в стані алкогольного сп'яніння. Жінка швидко перейшла дорогу, а чоловік у цей час знаходився лише посередині проїзної частини. У цей час на відстані близько 15-20 м від перехрестя на проїзній частині вул. Київської він побачив рух автобуса «ПАЗ», який почав гальмувати та уходити від зіткнення з пішоходом в ліву сторону по ходу його руху. Пішохід зробив у зворотному напрямку декілька кроків та згрупувався у бойову стійку, внаслідок чого автобус на зустрічній для себе смузі руху здійснив наїзд на пішохода, який відлетів на 3 метри. У подальшому було викликано швидку медичну допомогу, яка забрала потерпілого до лікарні, а також працівників міліції (т. 1 а.с.26);

- показаннями свідка ОСОБА_12, яка показала суду, що 20.09.2011 року вона працювала кондуктором в ПАТ «Автобусний парк - 13527», перебуваючи в автобусі «ПАЗ» на маршруті №111 у м.Кіровограді. Автобусом керував підсудний ОСОБА_3 та у вечірній час він рухався по вул. Київській в сторону району «Балашівка»зі швидкістю близько 45 км/год. із приблизно 30 пасажирами. Вона перебувала на робочому місці кондуктора поруч із водієм та на відстані близько 100 м від автобусу побачила як проїзну частину вул. Київської перед перехрестям із вул. Жовтневої Революції по пішохідному переходу на заборонений червоний сигнал світлофору переходять чоловік та жінка. Жінка перейшла дорогу, а чоловік залишився на проїзній частині, його хода була нестійкою та їй здалося, що він перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Коли автобус під'їжджав до перехрестя, то пішохід не встиг перейти дорогу та знаходився на їх смузі руху, а тому водій ОСОБА_3 почав гальмувати та об'їжджати потерпілого зліва по зустрічній смузі руху, але той зробив кілька кроків назад, внаслідок чого відбувся наїзд на потерпілого. У подальшому потерпілому було надано першу медичну допомогу, викликано швидку медичну допомогу та працівників міліції;

- показаннями свідка ОСОБА_13, який пояснив суду, що працює головою правління ПАТ «Автобусний парк - 13527». У вказаному товаристві водієм працює ОСОБА_3, який 20.09.2011 року, керуючи належним товариству автомобілем «ПАЗ 32054 СПГ»на підставі шляхового листа по маршруту №111 у м. Кіровограді, став учасником дорожньо-транспортної пригоди, здійснивши наїзд на пішохода. Він як представник товариства вважає, що у дорожньо-транспортній пригоді винен пішохід, який вийшов на проїзну частину на заборонений червоний сигнал світлофору перед автобусом, яким керував ОСОБА_3

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 20.09.2011 року та

схемою до протоколу з фототаблицею, під час якого встановлено, що наїзд автомобіля

«ПАЗ 32054 СПГ»на пішохода відбувся на регульованому світлофорами пішохідному

переході проїзної частини вул. Київської перед перехрестям з вулицею Жовтневої

Революції на зустрічній для автомобіля смузі руху. Крім цього, зафіксовано

пошкодження на автомобілі НОМЕР_2, який

визнано речовим доказом у справі, - тріщину на лобовому склі (т.1 а.с. а.с. 5-9, 23);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події зі схемою від 18.10.2011 року, під час якого ОСОБА_14 підтвердив власні показання під час досудового слідства та на місці показав обставини дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 20.09.2011 року за участю керованого ним автомобіля «ПАЗ»та пішохода ОСОБА_5 При цьому, він на місці пригоди показав, що відстань від автобуса до пішохода у момент його виявлення посередині проїзної частини складала близько 90 м (з врахуванням долученої схеми), якого він думав об'їхати зліва, а також показав те, що у подальшому пішохід змінив напрямок руху та повернувся на 2,2 м назад, де на зустрічній для нього смузі руху відбувся наїзд на потерпілого (т.1 а.с.37-40);

- висновком судової автотехнічної експертизи № 4516/18 від 17.10.2011 року, відповідно до якого гальмівна система, рульове керування та ходова частина представленого на дослідження автомобіля НОМЕР_2 на момент настання розглянутої події знаходилися в працездатному стані і не мали ознак наявності несправностей, які ведуть чи обумовлюють виникнення втрати цим автомобілем його поперечної стійкості і раптовому для його водія уводу у бік від смуги руху, яка обирається ним (водієм), чи позбавленню цього водія можливості зниження швидкості автомобіля аж до його повної зупинки за допомогою робочого гальма з відомою водію ефективністю (т. 1 а.с.49-50);

- висновком судової авто технічної експертизи № 4900/18 від 08.11.2011 року, згідно з яким у даній дорожньо-транспортній ситуації водію автобуса «ПАЗ 32054 СПГ»ОСОБА_3 з моменту, коли він (водій) мав об'єктивну можливість виявити рух пішохода в напрямку смуги руху автобуса, слід було відповідно до вимог п.12.3 Правил дорожнього руху ужити заходів до екстреного гальмування транспортного засобу. Згідно з вимогами п.2.3 (б) Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій ОСОБА_3 був зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування автобусом в дорозі.

В розглянутій дорожній обстановці водій автобуса ОСОБА_3 при своєчасному виконанні вимог п.12.3 Правил дорожнього руху мав технічну можливість зупинити керований ним автобус до місця наїзду (до лінії руху пішохода) і тим самим мав можливість уникнути наїзду на пішохода.

Враховуючи ту обставину, що водій автобуса ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода, слід зробити висновок про те, що в розглянутій дорожній обстановці невідповідні вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху дії водія автобуса ОСОБА_3 можуть знаходитися в причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталася (т.1 а.с.55-58);

- допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_15 підтвердив висновки

судової автотехнічної експертизи № 4900/18 від 08.11.2011 року, роз'яснивши, що при

проведенні експертизи він насамперед керувався часом тривалості небезпеки, який був

визначений слідчим при відтворенні обстановки та обставин події з участю водія

ОСОБА_3 Час тривалості небезпеки обраховувався проміжком з початку

знаходження потерпілого на траєкторії руху автобусу під керуванням ОСОБА_3

та це мало сприйматися останнім як виникнення небезпеки для подальшого руху,

унаслідок чого підсудний повинен був застосовувати гальмування. Вказаний час був

визначений проміжком від 6,3 секунд до 7,4 секунд. Згідно з проведеними розрахунками

було визначено та підтверджено показання водія ОСОБА_3 про швидкість руху

автобусу на момент виявлення пішоходу на проїжджій частині 45 км/год. та відстань

необхідну для зупинки транспортного засобу 32-33 м при застосуванні екстреного гальмування. Із вищезазначених часу тривалості небезпеки та швидкості руху автобусу було встановлено, що в момент, коли водію ОСОБА_3 була створена небезпека для подальшого руху, керований ним автобус знаходився на відстані близько 78-92м від місця, де в подальшому відбувся наїзд на пішохода. Таким чином, вищевказані розрахунки підтверджують можливість ОСОБА_3 уникнути наїзду на пішохода, який був виявлений на відстані 78-92 м навіть без застосування екстреного гальмування, для якого необхідна відстань 32-33 м.

Також, при проведенні експертизи він керувався тим, що пунктом 12.3 Правил дорожнього руху передбачено, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.

Таким чином, вказаним пунктом передбачено можливість безпечного для інших учасників об'їзду лише перешкоди, а у разі виявлення небезпеки для руху дії водія зазначеним пунктом регламентуються лише шляхом вжиття заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу.

Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху перешкодою для руху є нерухомий об'єкт у межах смуги руху транспортного засобу, а небезпекою для руху є зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об'єкту, який наближається до смуги руху транспортного засобу або перетинає її), яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість руху або зупинитися.

З огляду на викладене, він вважає, що пішохід був небезпекою для руху керованого підсудним автобусу, а тому ОСОБА_3 зобов'язаний був ужити заходів до екстреного гальмування з моменту виявлення небезпеки та мав технічну можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди шляхом зупинки транспортного засобу до місця зіткнення, а не здійснювати об'їзд пішохода, оскільки у розумінні Правил дорожнього руху він у даному випадку не був перешкодою для руху;

- висновком судово-медичної експертизи № 1592 від 27.10.2011 року, згідно з яким у ОСОБА_5 відповідно до наданої медичної документації мали місце пошкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку легкого ступеня, закритого перелому правої ключиці, лівої ключиці з незначним зміщенням, закритої тупої травми грудної клітини, забою грудної клітини, забійно рваної рани правої щоки та зовнішнього кута правого ока, які могли утворитися 20.09.2011 року при обставинах дорожньо-транспортної пригоди та відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров'я.

При судово-токсикологічному дослідженні у крові з вени ОСОБА_5 виявлено етиловий спирт у концентрації 4,55г/дм3, що відноситься до тяжкого ступеню алкогольного сп'яніння (т.1 а.с.43-44);

- копією шляхового листа № 009000 від 20.09.2011 року, на підставі якого

ОСОБА_3 у вказаний день керував автомобілем НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 106).

За вищевикладених обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з приводу того, що водій автобуса ОСОБА_3 у встановленій дорожній обстановці мав технічну можливість уникнути наїзд на пішохода, однак не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу при виявленні небезпеки для руху, внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода, у ході якої потерпілий ОСОБА_5 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження. Таким чином, ОСОБА_3 порушено вимоги пунктів 2.3. (б, д), 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху. Також, правильно враховано, що перехід потерпілим ОСОБА_5 проїзної частини на заборонений червоний сигнал світлофору не звільняв ОСОБА_3 від виконання вимог пункту 12.3 ПДР та застосування заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, а також не дозволяв здійснювати наїзд на пішохода.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції з достатньою повнотою дослідив всі обставини справи, належним чином дав оцінку діям як ОСОБА_3, так і потерпілого ОСОБА_5, проаналізував показання свідків та письмові докази наявні в матеріалах кримінальної справи, а тому дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 286 КК України, так як ним як особою, яка керує транспортним засобом, порушено правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У зв'язку з викладеним апеляційні вимоги захисника-адвоката ОСОБА_4, про відсутність в діях ОСОБА_3 складу інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, задоволенню не підлягають, оскільки доводи апеляції є необґрунтованими та не спростовують висновків суду.

Призначаючи покарання засудженому, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.65 КК України, врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, особу засудженого, який за місцем проживання характеризується з позитивного боку, одружений, працює, раніше не судимий, врахував відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання підсудного обставин, а тому обґрунтовано прийшов до висновку про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства та призначив покарання в межах санкції ч. 1 ст.286 КК України, із застосуванням ст.75 КК України, без відбуття основного покарання з випробувальним строком, яке є достатнім та необхідним.

Між тим, колегія суддів вважає, що призначаючи ОСОБА_3, додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік, суд першої інстанції не в повній мірі врахував особу підсудного, його матеріальний та сімейний стан, оскільки останній на момент вчинення злочину працював водієм автобуса в ПАТ «Автобусний парк», іншої роботи та будь яких доходів, відповідно до матеріалів справи не має, тобто робота водієм є його єдиним джерелом заробітку та існування, на що суд першої інстанції уваги не звернув, та безпідставно застосував стосовно ОСОБА_3, додаткове покарання - позбавлення права на керування транспортними засобами, чим фактично позбавив його роботи та можливості утримувати себе та свою родину.

За таких обставин, колегія суддів прийшла до переконання, щодо зміни вироку Кіровського районного суду від 22.02.2012 року стосовно ОСОБА_3, шляхом виключення з резолютивної його частини призначеного додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.

У зв'язку з чим, апеляція захисника-адвоката ОСОБА_4, в цій частині підлягає частковому задоволенню.

В іншій частині вирок суду від 22.02.2012 року стосовно ОСОБА_3, підлягає залишенню без зміни.

Керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію захисника -адвоката ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 лютого 2012 року відносно ОСОБА_3 -змінити, виключивши з резолютивної його частини призначене додаткове покарання у вигляді позбавлення ОСОБА_3, права керування транспортними засобами строком на один рік.

В іншій частині вирок Кіровського районного суду від 22.02.2012 року залишити без зміни.

Судді: