АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2011 року м.Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючої судді - Погорєлової С.О.
суддів: Сєвєрова Є.С., Сидоренко І.П.
при секретарі - Колосовій Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського економіко правового коледжу, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Профспілковий комітет Білгород-Дністровського економіко-правового коледжу про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-
встановила:
08 листопада 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Білгород-Дністровського економіко-правового коледжу. Позивач просила визнати звільнення з роботи незаконним, поновити її на посаді викладача коледжу, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди у сумі 20000грн. Позивач посилалась на поважність причин пропуску звернення до суду, на те, що наказ про її звільнення було видано незаконно, оскільки при наявності вакансій їй не була запропонована інша робота, на її місце взяли іншу менш кваліфіковану людину тощо. Внаслідок цього їй було завдано значних моральних страждань.
Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на дотримання вимог закону при вивільненні позивача.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 квітня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено повністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду від 07 квітня 2011 року та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи та на порушення норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову, з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд 1-ої інстанції виходив з того, що реорганізація Білгород-Дністровського кооперативного технікуму в економіко-правовий коледж супроводжувалась скороченням штату працівників, що вимоги трудового законодавства щодо вивільнення ОСОБА_2 з посади викладача на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України були дотримані та позивачем пропущено строк звернення до суду без поважних причин.
Однак висновки суду 1-ої інстанції не відповідають обставинам справи, вказують на неправильне застосування норм матеріального права, зроблені з порушенням норм процесуального права, що згідно з п.п.3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Судом встановлено, що наказом № 81-к від 31.08.1998р. ОСОБА_2 була прийнята на роботу до Білгород - Дністровського кооперативного технікуму на посаду викладача, згідно з укладеним контрактом.(а.с.9) ОСОБА_2 працювала на посаді викладача бухгалтерського обліку, спеціаліст вищої категорії з 09.06.2008 року.
Постановою правління Одеської обласної спілки споживчих товариств від 28.12.2009 року прийнято рішення про реорганізацію з 1 січня 2010 року Білгород-Дністровського кооперативного технікуму Одеської облспоживспілки у Білгород-Дністровський економіко-правовий коледж з правонаступництвом всіх майнових прав та обов'язків. Постановою від 16.08.2010 року № 132 строк реорганізації продовжено до 31 грудня 2010 року (а.с.30).
31.05.2010 року в Білгород-Дністровському кооперативному технікумі було видано наказ № 53 про реорганізацію технікуму в економіко-правовий коледж з правонаступництвом всіх майнових прав і обов'язків з 01.08.2010 року. В наказі зазначалось про попередження працівників про наступне звільнення у зв'язку з реорганізацією з 1 серпня 2010 року (а.с.31-32). 03.06.2010 року на засіданні профкому технікуму обговорено реорганізацію закладу та постановлено, зокрема, про наступне переведення членів колективу до Білгород-Дністровського економіко-правового коледжу (а.с.48).
01.09.2010 року ОСОБА_2 звільнено з посади викладача Білгород-Дністровського кооперативного технікуму на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку з реорганізацією (наказ № 669-к від 01 вересня 2010 року). (а.с.10) З наказом № 53 від 31 травня 2010 року про реорганізацію позивач була ознайомлена 4 червня 2010 року, з наказом про звільнення - 1 вересня 2010 року, про що свідчать її підписи. (а.с.9,33)
Білгород-Дністровський економіко-правовий коледж як юридична особа зареєстрований з 28 вересня 2010 року. Та обставина, що реорганізація технікуму в Білгород-Дністровський економіко-правовий коледж проведена, не є спірною.
Реорганізація - це форма припинення юридичної особи, при якій всі її права й обов'язки у порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи.
У п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України передбачено право власника або уповноваженого ним органу на розірвання трудового договору у випадку змін в організації виробництва і праці, під якими мається на увазі ліквідація, реорганізація чи перепрофілювання, скорочення чисельності чи штату працівників.
Положеннями ч. 3 ст. 36 КЗпП України передбачено, що при реорганізації підприємства, установи, організації дія трудових договорів працівників продовжується.
Отже, норма ч.3 ст.36 КЗпП України визначає, що при реорганізації наступає правонаступництво не лише у частині майна і майнових прав та обов'язків, а й у трудових відносинах, чинність трудового договору продовжується, а тому звільнення всіх працівників не має проводитись. Звільнення працівника за ініціативою власника або уповноваженого ним органу з підстав п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України при реорганізації можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.
Із матеріалів справи вбачається, що згідно штатного розпису у Білгород-Дністровському кооперативному технікумі станом на 1 серпня 2010 року було 32,31 - викладачів, фонд заробітної плати яких на рік складав 478 167,48 грн.(а.с.49-51)
20 вересня 2010 року погоджено штатний розпис Білгород-Дністровського економіко-правового коледжу, згідно якого кількість штатних викладачів склала 25,13 викладачів, з фондом заробітної плати на рік 460 724,04 грн. (а.с.54-56)
Посилаючись на зменшення штатних посад на 7,33 одиниці, в тому числі посад викладачів на 7,88 одиниць, відповідач зазначає, що при реорганізації технікуму в коледж мало місце скорочення штату, що надавало право технікуму для розірвання з ОСОБА_2 трудового договору на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.
Проте, аналізуючи проведення реорганізації та обставини, які передували звільненню, колегія суддів дійшла висновку, що звільнення викладача ОСОБА_2 незаконним.
Так, згідно ч.2 ст.40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених, зокрема, в п.1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до положень ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.40 цього Кодексу може бути проведено лише за попередньою згодою органу первинної профспілкової організації.
В порядку ст.ст.49-2,42 КЗпП України при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право залишення на роботі, перевага надається, зокрема: сімейним при наявності двох і більше утриманців, особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком, працівникам з тривалим безперервним стажем роботи в даній установі.
Встановлено, що наказ № 53 по Білгород-Дністровському кооперативному технікуму про реорганізацію було видано 31.05.2010 року.(а.с.31-32) Наказом передбачалось вивільнення всіх працівників з 1 серпня 2010 року, що не відповідає положенням ч. 3 ст.36 КЗпП України (у разі реорганізації дія трудового договору продовжується). Штатний розпис Білгород-Дністровського економіко-правового коледжу, що встановлює меншу порівняно з технікумом кількість штатних одиниць, було погоджено лише 20 вересня 2010 року, а сам коледж як юридичну особу зареєстровано з 28 вересня 2010 року. Станом на 1 серпня 2010 року (дату реорганізації за наказом № 53 від 31 травня 2010 року), як і на 01 вересня 2010 року (дату звільнення ОСОБА_2) діяв штатний розпис Білгород-Дністровського кооперативного технікуму, що передбачав 32,31 штатних одиниць викладачів, у тому числі й викладача бухгалтерського обліку. При цьому слід зауважити, що за новим штатним розписом педагогічне навантаження з викладання бухгалтерського обліку не зменшилось, а навпаки збільшилось з 852 годин до 1157 годин. (а.с.48,52)
В період дії попередження ОСОБА_2 про наступне звільнення наказом № 666-К від 30 серпня 2010 року на посаду викладача (фактично на місце роботи позивача) була прийнята ОСОБА_3(а.с.176), якій наказом № 92 від 01 вересня 2010 року ( про тарифікацію викладачів на 2010-2011р.р.) в обсязі 260 годин встановлено педагогічне навантаження по викладанню інформаційні системи і технології в обліку. До цього наказу вказаний предмет викладала позивачка і за освітою жодних перешкод для його викладання не мала. З порівняної таблиці, яка надана Білгород-Дністровським економіко-правовим коледжем 25.07.2011 року, вбачається, що встановлено педагогічне навантаження по викладанню бухгалтерського обліку на ОСОБА_4, по викладенню податкової системи на ОСОБА_5, по викладанню обліку і звітності на ОСОБА_6, по викладанню обліку і звітності у бюджетних установах також на ОСОБА_6. До 01.09.2010 року всі указані дисципліни викладала ОСОБА_2 Посилання відповідача, на те, що у указаних осіб продуктивність праці більша ніж у ОСОБА_2, судова колегія вважає надуманими, оскільки позивачка працює у технікумі з 1998 року, є спеціалістом вищої категорії тривалий час, а ОСОБА_5 отримала освіту у 2005 році, їй встановлена категорія «Спеціаліст вищої категорії» після звільнення позивачки - 15.09.2010 року, ОСОБА_6 отримала освіту у 2004 році, є спеціалістом першої категорії, ОСОБА_4 отримала освіту у 2010 році.(а.с.156-164)
З наданих документів вбачається, що на момент звільнення позивач була єдиною особою в своїй сім'ї, яка мала самостійний заробіток, є вдовою, утримує доньку, яка навчається на 3 курсі економічного факультету Одеського державного аграрного університету.(а.с.12-13)
Органом первинної профспілкової організації 03 червня 2010 року приймалось рішення тільки про переведення членів трудового колективу до коледжу у зв'язку з реорганізацією технікуму, і попередня згода на звільнення працівників по п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України не надавалась, а твердження представника відповідача, що саме на засіданні профкому 03 червня 2010 року вирішено питання про звільнення працівників є неспроможними. (а.с.148)
За таких обставин, колегія суддів вважає звільнення ОСОБА_2 у зв'язку з реорганізацією по п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України незаконним, а тому вона підлягає поновленню на роботі на колишній посаді викладача Білгород-Дністровського економіко-правового коледжу, де на теперішній час знаходиться її місце роботи.
Відповідно ч.1,2 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Таким чином, за правилами ст. 235 КзпП України з відповідача на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 вересня 2010 року по 02 грудня 2011 року, тобто за 321 днів вимушеного прогулу у відповідності з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (зі змінами та доповненнями), виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передували звільненню.(п.2)
Згідно з п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна ( годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі(календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин) за цей період.
За вищевказаний період, середній заробіток становить суму 23882,40 гривень. При цьому слід виходити з наступного розрахунку. Згідно з наданою відповідачем довідкою позивачу за 2 повних місяці роботи (липень - серпень 2010р.), які передували звільненню, була нарахована заробітна плата у сумі 3199,42 гривень (1640,94+1558,48). Кількість робочих днів в ці місяці (при п'ятиденному робочому тижні) складала 43 днів(22+21).Середньоденний заробіток позивача становитиме 74,40 гривень (3199,42 : 43 = 74,40). Відтак, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача дорівнює 23882,40 гривень( 74,40 х 321 = 23882,40 ) Обов'язок по стягненню прибуткового податку та інших обов'язкових платежів покладаються на відповідача при виконанні рішення суду.
Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України, що містяться в п.32 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи ( одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток за період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.
Так, відповідно довідки Білгород - Дністровського міськрайонного центру зайнятості, ОСОБА_2 перебувала на обліку як безробітна з 10 вересня 2010 року по 13 грудня 2010 року , виплати за цей період становлять 2370 гривень. З 01 вересня 2011 року ОСОБА_2 працює у Білгород - Дністровському аграрному технікумі на посаді викладача, отримує заробітну плату у розмірі 2293,45 гривень.(а.с.171)
Таким чином , після звільнення позивачки її дохід складав 6956,9 гривень (2370 + 2293,45 х 2 = 6956,9).
При указаних обставинах, підлягає стягненню з відповідача на корить ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням заробітку за місцем нової роботи та допомоги по безробіттю у сумі 16925,50 гривень (23882,40 - 6956,9).
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено можливість відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Встановлено, що ОСОБА_2 була єдиною особою, що утримувала свою сім'ю, працювала у технікумі викладачем з 1998 року, спеціаліст вищої категорії, а тому незаконне звільнення з роботи суттєво змінило її звичайний життєвий уклад, поставило її в надзвичайно скрутне становище, вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Оскільки порушення конституційного права позивача на працю мало місце, і це порушення виникло з вини роботодавця внаслідок незаконного звільнення працівника з роботи, то відповідач як правонаступник реорганізованої юридичної особи зобов'язаний відшкодувати позивачу моральну шкоду, яку на засадах розумності і справедливості слід визначити у розмірі 2000,00 грн.
Відповідно до статті 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Статтею 234 КЗпП України визначено право суду у разі пропуску строку з поважних причин поновити його.
Встановлено, що ОСОБА_2 була звільнена з роботи 01 вересня 2010 року, а подала заяву в суд про поновлення на роботі 8 листопада 2010 року. Зверненню позивача до суду передували подача, з метою відповідного реагування, колективних заяв щодо порушення прав членів трудового колективу технікуму у зв'язку з його реорганізацією у коледж до Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури Одеської області 29 травня 2010 року, 14 червня 2010 року, 3 та 8 вересня 2010 року (відповіді не надано), до прокуратури Одеської області та Генеральної прокуратури України 11 вересня 2010 року (переадресовано для розгляду до прокуратури району, відповіді не надані), до Державної інспекції навчальних закладів 11 вересня 2010 року (відповідь надійшла 21.10.2010 року, 03.12.2010р.), до Міністерства освіти та науки України 11 вересня 2010 року (відповідь надійшла 03.11.2010 року), до Одеського обласного управління освіти та науки 11 вересня 2010 року (відповідь надійшла 19.10.2010 року), до Територіальної державної інспекції праці у Одеській області 15 вересня 2010 року (відповідь направлена 21.10.2010 року та 03.12.2010р.), до профкому працівників споживчої кооперації 26 жовтня 2010 року (відповідь не надано), до Білгород-Дністровського економіко-правового коледжу 27 жовтня 2010 року (відповідь не надано).
З огляду на зазначені обставини, зважаючи на колективність звернень, що мали на меті захист прав трудового колективу в цілому, а не конкретного працівника, факт проведення перевірок за зверненнями та отримання відповідей позивачем лише у жовтні-листопаді 2010 року, колегія суддів вважає, що причини пропуску строку звернення позивача до суду є поважними, і вони є підставою для поновлення строку.
У відповідності до роз'яснень п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами та доповненнями) при обґрунтованості вимог і поважності причин пропуску строку на звернення до суду, суд поновлює пропущений строк на звернення за вирішенням трудового спору і приймає рішення по суті.
Керуючись п.2 ч.1 ст.307, п.3,4 ч.1 ст.309, ст.ст.314,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 квітня 2011 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати звільнення ОСОБА_1 з посади викладача Білгород-Дністровського кооперативного технікуму за наказом № 669-к від 01 вересня 2010 року незаконним.
Поновити ОСОБА_1 на посаді викладача Білгород-Дністровського економіко-правового коледжу.
Стягнути з Білгород-Дністровського економіко-правового коледжу на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 16925,50 гривень.
Стягнути з Білгород-Дністровського економіко-правового коледжу на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у сумі 2000 гривень.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Погорєлова С.О.
Судді: Сєвєрова Є.С.
Сидоренко І.П.