ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.06.06 | Справа №АС17/376-06. |
За позовом Сумського обласного відділення фонду України соціального захисту інвалідів
До відповідача комунального підприємства „Лебединтеплоенерго”
Про стягнення 4912 грн. 50 коп.
Суддя ЛИХОВИД Б.І.
Представники:
від позивача : Груздо Т.С.
від відповідача: Капран А.С.
В судовому засіданні, розпочатому 15.06.2006 р., відповідно до ст. 150 КАС України оголошено перерву до 26.06.2006 р.
Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача 4912 грн. 50 коп., що становить розмір адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця в 2005р. відповідно до вимог ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.
Відповідач подав відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що з його боку було вжито всіх можливих заходів для працевлаштування інвалідів, зокрема відповідач інформував державну службу зайнятості та місцевий орган соціального захисту населення про вільні місця, на яких може використовуватися праця інвалідів, створив робочі місця для працевлаштування інвалідів, а відповідно до ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та положення про робоче місце інваліда та працевлаштування інвалідів обов’язок щодо працевлаштування інвалідів не покладено на відповідача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні докази для вирішення справи по суті, суд встановив:
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 2002 року №875-ХП (далі Закон) діяльність держави щодо інвалідів виявляється у створенні правових, економічних, соціально-побутових і соціально-психологічних умов для задоволення їх здоров'я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності.
Статтею 19 даного Закону для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік у кількості 1 робочого місця.
Підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від Форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша ніж установлена нормативами зазначеними вище, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (ч. І ст.20 Закону).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, чим порушив вище зазначені вимоги Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” і не перерахував встановлені Законом штрафні санкції за нестворені робочі місця.
Так, як зазначає позивач, згідно із звітом про зайнятість інвалідів за 2005 рік, норматив числа робочих місць для працевлаштування інвалідів для відповідача становив 4 робочих місця, а фактично у 2005 році на підприємстві працювало 3 інваліда, в зв’язку з чим відповідач повинен перерахувати кошти в сумі 4912 грн. 50 коп.
В заперечення проти позовних вимог відповідач посилається на те, що ним були вжиті заходи щодо виконання встановленого нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а саме: сідачем створені місця для працевлаштування інвалідів, що підтверджується наказами від 26.12.2004 р. № 12 та від 06.12.2004 р. № 11, характеристикою робочого місця для працевлаштування інваліда від 04.01.2005 р. та характеристикою робіт для працевлаштування інваліда від 101.04.2005 р. (в справі), відповідачем були направлені Лебединському міькрайонному центру зайнятості населення звіти про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів (в справі), він інформував Лебединський міькрайонний центр зайнятості населення про вільні робочі місця, на яких може використовуватися праця інвалідів, що підтверджується листом відповідача № 80 від 08.04.2005 р., довідкою Лебединського міськрайцентру зайнятості № 458 від 21.06.2006 р.(в справі) та звертався з офіційною заявкою щодо направлення до нього інвалідів для працевлаштування, що підтверджується листом Лебединського міськрайцентру зайнятості листом № 01-18/460 від 22.06.2006 р. проте Лебединським міькрайонним центром зайнятості інваліди для працевлаштування не направлялись, так само як і не було безпосереднього звернення інвалідів на підприємство для працевлаштування.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 зазначеного Закону, працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів. Крім цього, обов’язок по працевлаштуванню інвалідів закріплений за державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами, громадськими організаціями інвалідів, що передбачено “Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3.05.95р. № 314.
Згідно із зазначеним Положенням державна служба зайнятості повинна вести облік інвалідів, які звернулися за допомогою у працевлаштуванні; сприяти працевлаштуванню інвалідів, які звернулися з проханням з урахуванням рекомендацій МСЕК та щоквартально подавати місцевим органам соціального захисту населення інформацію про працевлаштування інвалідів, пунктом 14 Положення передбачено, що підприємства повинні інформувати державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач вжив необхідних заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, зокрема створив такі місця на підприємстві та повідомляв центр зайнятості про наявність робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу для задоволення своїх вимог та заперечень.
Позивачем не подано доказів, які б свідчили про те, що відповідач відмовив у прийнятті на роботу інвалідам, які безпосередньо звертались до відповідача або, які були направлені переліченими в ст. 18 Закону органами, тому позов задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
В адміністративному позові відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного господарського суду. Заява про апеляційне оскарження подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання, апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Б.І.ЛИХОВИД