ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 220
РІШЕННЯ
Іменем України
07.05.2012Справа №5002-34/792-2012
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ метал груп»
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробництво сітки «Жест»
про стягнення 90840,96 грн.
Суддя А.Р. Ейвазова
п р е д с т а в н и к и :
від позивача - ОСОБА_3 за довіреністю від 30.09.2011р.;
від відповідача - не з'явився.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «АВ Метал Груп» (далі - ТОВ «АВ метал груп») звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом та просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробництво сітки «Жест» (далі - ТОВ «Виробництво сітки «Жест») 53 510,42 грн. основної заборгованості 249,28 грн. пені та 48,38 грн. процентів, а всього 53 808,08грн.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором поставки № АВ2-К000008 від 17.02.2010 року в частині оплати за поставлений товар, переданий відповідно до видаткових накладних, в семиденний строк з моменту отримання вимоги від 14.02.2012р. про оплату (т.1 а.с. 12-13).
До прийняття рішення по суті заявлених вимог, позивач подав заяву, відповідно до якої уточнив підстави заявленого позову та вказував на те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання в частині оплати переданого товару також відповідно до встановленого договором строку та не оплату товару, переданого відповідно до видаткових накладних (т.2 а.с. 33-35).
Крім того, позивачем подано заяву, якою збільшено позовні вимоги. Так, відповідно до поданої заяви позивач просить стягнути з відповідача 90 840,96грн., у т.ч. 53 510,42грн. основної заборгованості, 25 641,28грн. збитків від інфляції, 11 689,26грн. процентів (т. 2 а.с. 36-37).
Ухвалою господарського суду АР Крим від 07.05.2012р. провадження у справі в частині стягнення 249,28 грн. пені припинено, у зв'язку з відмовою позивача від позовних вимог в цій частині (т. 2 а.с. 64).
Відповідач у справі - ТОВ «Виробництво сітки «Жест» письмового відзиву на позов суду не надав; у судове засідання не з`явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Так, з матеріалів справи вбачається, що копія ухвали про порушення провадження у справі направлена відповідачу за адресою, яка зазначена у спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 13.03.2012 р. № 13289901 (а. с. 239-241), вручена відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 2 а.с.2). Крім того, в матеріалах справи наявне рекомендоване поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, яке підтверджує отримання відповідачем ухвали про порушення провадження у справі за адресою: 95494, м. Сімферополь, с. Комсомольське, вул. Зелена, 11 (т. 2 а.с. 1).
Також, відправлення відповідачу копії ухвали про відкладення розгляду справи підтверджується відповідним списком згрупованих поштових відправлень, копія якого долучена до матеріалах справи (т. 2 а.с. 52).
Зважаючи на вказані обставини, відповідно до ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву, за наявними у ній матеріалами, а також за відсутності представника відповідача, враховуючи, що матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги у повному обсязі.
Дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
17.02.2010р. між сторонами у справі - ТОВ «АВ метал груп» та ТОВ «Виробництво сітки «Жест» укладено договір поставки № АВ2-К000008 (а.с. 12-13, далі - договір).
Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.
За умовами договору, позивач (постачальник) взяв на себе зобов'язання передати у власність чорний металопрокат (далі - товар), асортимент, кількість та ціна якого зазначається у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, а відповідач (покупець) - прийняти та оплатити товар у порядку та на умовах, визначених договором (п. 1.1 договору).
Сторони визначають в специфікаціях на яких умовах здійснюватиметься поставка товару (п. 2.3. договору).
Згідно п. 2.6. договору право власності на поставлену партію товару та ризики гибелі та/або пошкодження товару переходять від постачальника до покупця з моменту передачі-приймання товару в пункті поставки та посвідчується підписанням сторонами витратної накладної; дата отримання партії товару покупцем зазначається у накладній.
Договором встановлено, що він діє до 31.12.2010р. (п. 10.1 договору).
Як встановлено судом, позивач поставляв відповідачу товар відповідно до умов вказаного договору, специфікацій до нього у період з лютого по грудень 2010 року, що підтверджується, копіями відповідних видаткових накладних, що долучені до матеріалів справи, товар за якими отриманий представниками відповідача, повноваження яких підтверджується копіями довіреностей (т. 1 а.с. 46-105). При цьому, частина відповідного товару передана відповідачу на підставі видаткових накладних, без укладення щодо відповіднї партиї продукції специфікації. Однак, враховуючи, що товар відповідно до таких накладних отриманий повноважними представниками відповідача, за вказаною у відповідних накладних ціною, відсутні підстави вважати, що сторонами не досягнуто згоди щодо кількості, асортименту та ціни товару, що передавалась відповідно до вказних накладних.
Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку щодо оплати заборгованості за отриманий товар згідно вказаних видаткових накладних, а також застосування до нього відповідальності, встановленої умовами договору та чинним законодавством за порушення відповідного зобов'язання.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.2 цієї норми, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Договором передбачено порядок розрахунків у вигляді 100% передплати, якщо інше не обумовлено у специфікації (п. 3.3 договору).
У специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, в силу його п.1.1, визначені інші умови оплати: «відстрочка платежу 14 календарних днів» (т. 1 а.с. 14-45). Оскільки п.3.3 договору визначений пріоритет специфікацій над умовами договору щодо встановлення строку платежу, при визначення строку виконання зобов'язань з оплати партій товару, обумовлених специфікаціями, суд керувався саме їх положеннями.
Поряд з цим, висновку про те, що строк виконання зобов'язань з оплати товару, який переданий відповідно до видаткових накладних щодо яких сторонами специфікації не складались, суд виходив з наявності вимоги позивача про оплату такого товару від 13.02.2012р. (т.1 а.с.206) та спливу семиденного строку від дня її пред'явлення.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував на те, що ним поставлено товар на загальну суму 1 625 668,23грн., за який відповідач частково розрахувався сплативши 1 301 507,45грн. (а.с.110-204). При цьому, зобов'язання з оплати частини такого товару припинені внаслідок проведення заліку однорідних вимог актом від 11.10.2011р. (т.1 а.с.205); частина товару на суму 184 931,60грн. повернута відповідачем, що підтверджується витратними накладними на повернення товару (т.1 а.с.106-109).
З урахуванням викладеного, заборгованість за товар, переданий відповідно до вказаного договору та видаткових накладних, на момент розгляду справи складає 53510,42грн.
Під час розгляду справи по суті, до прийняття рішення у ній, відповідач не надав доказів оплати відповідної заборгованості, отже, не спростував тверджень позивача про наявність заборгованості за поставлений товар у вказаній сумі.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, відповідач, не виконавши зобов'язання з оплати поставленого товару, хоча строк виконання відповідного зобов'язання, встановлений специфікаціями до договору, а також ч.2 ст.530 ЦК України, на момент звернення до суду з відповідним позовом вже пройшов, допустив порушення зобов'язання.
Враховуючи зазначене, вимоги в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 53 510,42 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи встановлення факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, вимоги в частині стягнення процентів та збитків від інфляції за період з 22.02.2010р. по 12.04.2012р. є обґрунтованими.
При цьому, за розрахунком суду розмір збитків від інфляції за відповідний період складає 24 615,82 грн., у зв'язку з чим відповідні вимоги підлягають задоволенню у відповідному розмірі, а в частині стягнення 1 025,46грн. - слід відмовити.
Визначаючи розмір збитків від інфляції, судом не прийнятий до уваги розрахунок збитків від інфляції, здійснений позивачем, оскільки їх розмір розрахований без врахування методики нарахувань, а саме не за місяць у цілому, з урахуванням заборгованості, яка існувала до 15 числа відповідного місяця, а на суму залишку заборгованості, яка утворювалась після кожної оплати, що призвело, у деяких впадках, до повторного нарахування інфляційних на частину відповідної заборгованості, на яку вже нараховані інфляційні у складі заборгованості до її зменшення на здійснену оплату.
Проценти підлягають стягненню у розмірі, заявленому позивачем, оскільки вони розраховані позивачем правильно, а саме у сумі 11 689,26 грн.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою позову судовим збором, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у розмірі 1 796,31 грн.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення складено та підписано 10.05.2012р.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробництво сітки «Жест» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ метал груп» 53 510,42 грн. основного боргу, 24 615,82 грн. збитків від інфляції, 11 689,26грн. процентів, 1796,31грн. в рахунок відшкодування витрат на оплату позову судовим збором.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Ейвазова А.Р.