Справа № 2-а-602/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" серпня 2011 р. с-ще Братське

Суддя Братського районного суду Миколаївської області Марценюк С. А. розглянувши одноособово відповідно до ст 183-2 КАС України в залі суду с-ща Братське в порядку в скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Братському районі Миколаївської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги "Дітям війни",

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Братському районі Миколаївської області, в якому просить поновити їй пропущений строк звернення до адміністративного суду та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на її користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу "Дітям війни" за періоди: з 18 листопада 2010р. по день винесення рішення суду включно в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, тобто у передбачених законом розмірах та сплачувати таку допомогу в подальшому.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" належить до соціальної групи "діти війни". Посилаючись на ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак, з 2007 року позивачці така допомога не виплачувалась або виплачувалась не в повному обсязі. Постановою Братського районного суду в 2010 році її права на отримання даної державної соціальної допомоги були частково забезпечені та зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити на її користь надбавку до пенсії в розмірі 30% за період з 23 травня по 17 листопада 2010р. Проте, на даний час їй знову не виплачують вказану допомогу, що змусило повторно звертатися за захистом своїх прав до суду.

Відповідач надав на адресу суду заперечення проти позову, де зазначає, що відповідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено лише процентне значення підвищення до пенсії особам, яким встановлено статус "дитина війни" (30% мінімальної пенсії за віком). Однак, до теперішнього часу законодавчо не врегульований розмір мінімальної пенсії за віком для обчислення підвищень до пенсії особам, яким встановлено статус "діти війни". Застосовувати ж Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", як нормативний акт, що встановлює мінімальну пенсію за віком для обчислення підвищення пенсій "дітям війни" не має законодавчого підґрунтя, оскільки ч.3 ст.28 вказаного Закону чітко визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 ст.28 цього Закону та застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". До того ж, підвищення до пенсії, як державна соціальна виплата, згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду. Відповідно до ч.2 ст.72 Закону України "Про загально-обов'язкове державне пенсійне страхування" кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України і згідно ч.3 ст.73 вказаного Закону забороняється використовувати кошти Пенсійного фонду на цілі не передбачені цим законом. Крім цього, відповідач зазначає, що відповідно до пункту 7 частини 1 Закону України №3491-VІ від 14.06.2011р. "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" встановлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного Фонду України на 2011 рік. Тому, враховуючи пропущений строк позовної давності, відповідач просить повністю відмовити позивачці в задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, письмове заперечення відповідача на адміністративний позов, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.183-2 КАС України, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, розглядаються в порядку скороченого провадження.

Так, в судовому засіданні встановлено, що позивачка ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому відповідно до статті 1 Закону України № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року „Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни, що також підтверджується копією посвідчення.

Виходячи із того, що позивачка є дитиною війни в розумінні Закону України „Про соціальний захист дітей війни", що також не заперечував відповідач, а тому згідно ч.3 ст. 72 КАС України, така обставина не підлягає доказуванню, суд вважає, що на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним Законом, в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до ст. 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни, це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена Законом.

Згідно ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" в редакції від 09.07.2007 року дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Статтями 71 та 70 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названі норми передбачають встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно їх дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

З наведеного суд дійшов висновку про визнання права позивачки на отримання підвищення до пенсії як дитина війни за 2010 рік.

Однак, відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що адміністративний позов подано до суду 22 липня 2011 року.

В позові позивачка просить розглянути її вимоги за період з 18 листопада 2010 року по день винесення рішення включно та виплачувати вказану допомогу в подальшому. Предметом позову є дія (бездіяльність) суб'єкта владних повноважень, пов'язана із соціальними виплатами - підвищеннями до пенсії, які є регулярними щомісячними платежами. У зв'язку з цим, визначений шестимісячний строк звернення до суду слід застосовувати відносно кожного місяця, в якому внаслідок невиплати (виплати не у повному обсязі) порушувалось право позивачки на отримання належного до пенсії підвищення.

Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, в запереченнях на позовну заяву представник відповідача посилався на необхідність у відмові в задоволенні позову у зв'язку з пропуском позивачкою строку звернення до суду.

Проте, суд вважає, що позивачка могла пропустити даний строк з причин юридичної необізнаності, та вважати, що попередня постанова суду забезпечила її право на отримання всім сум, передбачених законодавством, і на подальший проміжок часу, тому суд вважає, що причини пропуску строку позовної давності є поважними, та з метою захисту прав, свобод та інтересів особи вважає необхідним поновити пропущений позивачкою строк для звернення до адміністративного суду.

Разом з тим, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачці щомісячної державної соціальної допомоги як „Дитині війни" за період з 19 червня 2011 року, оскільки відповідно до пункту 4 прикінцевих положень Закону України від 23 грудня 2010 року N 2857-VI „Про державний бюджет України на 2011 рік" з 19 червня 2011 року розмір щомісячної державної соціальної допомоги як „Дитині війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Позивачкою також заявлено вимоги щодо зобов'язання відповідача виплачувати вказану допомогу в подальшому, та визнати право позивачки порушеним на майбутнє, однак суд не може покласти обов'язок на відповідача виплачувати надбавку до пенсії без зазначення кінцевого терміну, тому в даній частині заявлених вимог необхідно відмовити.

Таким чином, виходячи з положень Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та п.7 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" та з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає за можливе здійснити захист порушених прав, шляхом зобов'язання відповідача, здійснити перерахунок та виплату пенсії, тому викладені в позовній заяві доводи позивачки за період з 18 листопада 2010 року по 18 червня 2011 року включно є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій, чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В силу ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладні в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 1, 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", ст. 21 Закону України від 23 грудня 2010 року № 2857-VI "Про державний бюджет України на 2011 рік",Закон України № 3491-VI від 14 червня 2011 року „Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", на підставі ст.ст. 9-12, 15, 158-163, 183-2, 185,186, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Братському районі Миколаївської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни", задовольнити частково.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Братському районі Миколаївської області провести нарахування та виплатити, як дитині війни, ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком за період з 18 листопада 2010 року по 18 червня 2011 року, з урахуванням виплачених та отриманих позивачкою сум.

В позовних вимогах в частині виплати щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" після 18 червня 2011 року - відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Братський районний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя - С. А. Марценюк