ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2012 р. Справа № 2а-10864/11/2070

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Тацій Л.В.

при секретарі Коцура Т.А.

за участю:

представника позивача -Плескач І.С.

представника відповідача -Марадіної Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2011р. по справі № 2а-10864/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промімпекс»

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

про визнання дій незаконними, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Промімпекс», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати незаконними дії ДПІ у Московському районі м. Харкова по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Промімпекс»з визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ по податковій декларації за квітень 2011 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.11 р. по справі № 2а-10864/11/2070 позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.11 р. по справі № 2а-10864/11/2070 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги та пояснення представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що ТОВ «Промімпекс»є юридичною особою, має ідентифікаційний код 30754152, знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Московському районі м. Харкова. З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 17.12.10 р. вбачається, що ТОВ «Промімпекс», місцезнаходження: 61161, м. Харків, вул. Автотракторна, буд. 28/41, зареєстровано 22.02.00 р. Крім того, ТОВ «Промімпекс»направило до ДПІ у Московському районі м. Харкова лист від 03.11.10 р. за вих. № 311/4, яким було повідомлено, що підприємство за договором оренди від 01.10.10 р. орендує територію, загальна площа якої складає 60 кв.м., за адресою: м. Харків, вул. Автотракторна, буд. 28/41, а фактична адреса місцезнаходження платника податків: 61037, м. Харків, вул. Соїча, буд. 4, приміщення якого підприємство орендує за договором оренди від 19.08.09 р. під офіс загальною площею 9,9 кв.м.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції процитував зміст п. 20.1.4 ст. 20, п. 75.1.2 ст. 75 ПК України і вказав на те, що ним було з'ясовано, що згідно наказу № 1296 від 06.07.11 р. відповідачем вирішено провести саме документальну позапланову виїзну перевірку. Для встановлення підстав для видання зазначеного наказу суд першої інстанції послався на положення ст. 78 ПК України, де визначені обставини, за наявності яких проводиться документальна позапланова перевірка.

В п. 78.1.8 наведеної норми визначено, що документальна позапланова виїзна перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету ПДВ та/або з від'ємного значення з ПДВ, яке становить більше 100 тис. гривень. Відповідно п. 200.10, п. 200.11 ст. 200 ПК України податковий орган протягом 30 календарних днів після закінчення граничного терміну подання декларації проводить камеральну перевірку заявленої інформації. За наявності достатніх підстав, які свідчать про порушення, податківці мають право провести документальну позапланову виїзну перевірку протягом 30 календарних днів після закінчення терміну проведення камеральної перевірки. Перелік достатніх підстав, які дають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника ПДВ для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування, встановлюється КМУ. Такий перелік затверджений постановою КМУ № 1238 від 27.12.10 р.

Також суд першої інстанції послався на положення п. 78.4 ст. 78 глави 8, розділу 2 ПК України, яким право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення перевірки, і навів зміст ст. 81, ст. 83, п. 2, 4 ст. 85, п. 86.3 ст. 86 ПК України.

В обґрунтування судового рішення суд першої інстанції навів вимоги Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.10 р. та зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 12.01.11 р. за № 34/18772, щодо оформлення акту перевірки, який є службовим документом, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Вивчивши спірний акт перевірки, суд першої інстанції зазначив, що перевіряючими документи у позивача під час проведення перевірки не були витребувані, що відповідачем в судовому засіданні не заперечувалося і як встановлено з матеріалів справи, наказом начальника ДПІ у Московському районі м. Харкова від № 1296 від 06.07.11 р. прийнято рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Промімпекс»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2011 р. у розмірі 62549,0 грн., заявленої до відшкодування на рахунок платника у банку.

В обґрунтування судового рішення суд першої інстанції послався на правила листування з платником податків, які врегульовані ст. 42 ПК України, в п. 42.2 якої передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Іншого порядку дій податкового органу діюче законодавство не передбачає. Проте доказів вручення позивачу копії наказу № 1296 від 06.07.11 р. про проведення перевірки та пред'явлення перевіряючими направлень від 06.07.11 р. № 978 та № 977 на перевірку відповідачем до суду не надано. Таким чином 15.07.11 р., тобто на час складання відповідачем акту № 2177/07-013/30754152 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача, право на проведення такої перевірки не виникло та суб'єкт владних повноважень не мав законодавчо визначених підстав для початку проведення перевірки та оформлення вказаного акту за її результатами.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що ні наказ, ні направлення на перевірку крім посилань на загальні законодавчі норми (п. 200.11 ст.200 ПК) не містять конкретних норм, якими передбачаються підстави для проведення даної перевірки (тобто п. 78.1.8 ст. 78 ПК), що свідчить про відсутність нормативного обґрунтування рішення про проведення перевірки; конкретних фактичних підстав для проведення перевірки, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника ПДВ для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, що свідчить про необґрунтованість рішення керівника податкового органу про проведення перевірки.

Вказані порушення порядку оформлення дозвільних документів на перевірку, за висновками суду першої інстанції, свідчить про дефекти їх змісту, що також унеможливлює право працівників податкового органу приступати до проведення документальної виїзної перевірки.

При ухваленні судового рішення суд першої інстанції визнав безпідставними доводи відповідача стосовно відсутності позивача за місцем реєстрації, які обґрунтовувалися актом відсутності за місцезнаходженням № 572/07-013/30754152 від 07.07.11 р., довідкою № 2141 04.07.11 р. за формою 18-ОПП, листом заступника голови вуличного комітету, листом Держкомітету з земельних ресурсів № 13-05-34/7404 від 25.07.11 р., оскільки зазначені документи або не мають відношення до предмету доказування в даній справі, або складені датою пізнішою ніж проведено перевірку, також в матеріалах справи знаходиться акт про неможливість розпочати перевірку № 576/07-013/30754152 від 07.07.11 р., і спростовуються наданими в судовому засіданні представником позивача договором оренди офісного приміщення, витягом з ЄДР та іншими доказами.

Зважаючи на вище наведені обставини, суд першої інстанції зробив висновок про те, що відповідач діяв недобросовісно і будучи обізнаним про нову адресу платника податків, не тільки не скерував на неї рекомендованим листом із повідомленням про вручення копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки, але й протиправно провів виїзну перевірку в приміщенні податкової служби, яка фактично була невиїзною, тобто проведена у приміщенні ДПІ у Московському районі м. Харкова, що свідчить про те, що відповідач, не скориставшись наданим йому законодавством правом реагування на дії позивача, зазначені в п. 94.2.3 ст. 94 ПК України, незаконно провів перевірку позивача, вчинивши незаконні дії по проведенню невиїзної перевірки та складанню відповідного акту, замість належних, відповідно до наказу дій по проведенню виїзної перевірки. Акт про проведення виїзної перевірки був складений на підставі невиїзної перевірки, що суперечить вимогам діючого податкового законодавства.

В судовому рішенні вказано, що вирішуючи питання про спосіб захисту порушених прав та інтересів, суд першої інстанції виходив з того, що формулювання висновків акту перевірки є частиною діяльності податкового органу під час перевірки, юридично-значимою дією. Оскільки рішення суду повинно забезпечувати ефективний захист особи, суд першої інстанції визнав, що визнання протиправними дії відповідача щодо проведення перевірки, разом з тим які полягають у викладенні в акті висновків про порушення підприємством приписів ПК України приводить до визнання протиправними висновку про порушення позивачем вимог п. 200.19.2, п. 200.19.5, п. 200.19.6, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4, п. 200.6, п. 200.7, п. 200.8 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування по ПДВ за квітень на суму 62549,0 грн.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що підставою для проведення оскарженої перевірки без залучення до участі в ній представника підприємство є відсутність платника податків за місцем реєстрації, а висновки суду першої інстанції про задоволення позову ґрунтуються на тому, що відповідач не вручив підприємству наказ про проведення перевірки. Проте слід відмітити, що кореспонденція відповідачем направлялася на адресу: м. Харків, вул. Автотракторна, буд. 28/41, тобто за місцем реєстрації юридичної особи, що не заперечувалося позивачем в суді першої інстанції.

В листах позивача від 26.04.10 р. та від 21.09.10 р., направлених до ДПІ Московського району м. Харкова, повідомлялося про фактичну адресу підприємства: 61037, м. Харків, вул. Соїча, буд. 4. Дана інформація надавалася на усний запит відповідача з посиланням на договір оренди приміщення від 19.08.09 р.

В наданих до матеріалів справи документах міститься витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якому станом на 22.07.11 р. місцезнаходженням ТОВ «Промімпекс»вказана адреса: м. Харків, вул. Автотракторна, буд. 28/41 і будь-яких змін щодо місцезнаходження суб'єкта господарювання до реєстру не внесено.

Слід зауважити, що в п. 6 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»передбачена заміна свідоцтва про державну реєстрацію у разі внесення змін до відомостей про юридичну особу, якщо ці зміни пов'язані із зміною місцезнаходження юридичної особи. Також в п. 1 ст. 19 цього Закону встановлено, що у разі, якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами до установчих документів юридичної особи або не підлягає державній реєстрації, виконавчий орган юридичної особи або уповноважена ним особа зобов'язаний подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі. У разі, якщо подається (надсилається) реєстраційна картка про внесення змін до відомостей про місцезнаходження юридичної особи, до неї додається свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи. Наведене свідчить про те, що зміна місцезнаходження юридичної особи має відображатися у Єдиному державному реєстрі. Ні цей Закон, ні будь-який інший нормативний акт не передбачає можливість платника податків при зміні місцезнаходження (слід розуміти і при зміні фактичного місцезнаходження) не повідомляти реєстратора про ці зміни.

Позивач вказує на те, що він повідомив відповідача про своє фактичне місцезнаходження, але доказів направлення офіційного повідомлення про внесення відповідних змін або доповнень до реєстраційної справи платника податків до матеріалів справи не надано.

Також у справі є копія листа Поштамп-центр поштового зв'язку № 1 Харківської дирекції УДППЗ «Укрпошта»від 26.07.11 р. про те, що кореспонденцію, яка надходить на адресу ТОВ «Промімпекс»: м. Харків, вул. Автотракторна, буд. 28/41, отримує гр. ОСОБА_3 за довіреністю № 3112/1 від 31.12.10 р.

Наведені факти спростовують твердження позивача, з якими погодився суд першої інстанції, про те, що відповідач не дотримався процедури направлення суб'єкту господарювання, господарська діяльність якого підлягає перевірці, наказу про призначення перевірки, оскільки саме за місцем реєстрації направлялися документи по перевірці і позивач через уповноважену ним особу мав їх отримати. Повернення без вручення поштового відправлення, яке не було отримане з вини адресата, вважається доказом його вручення.

Наведені обставини свідчать про те, що відповідач виконав приписи чинного законодавства при повідомленні платника податків про перевірку, а неотримання позивачем наказу на проведення перевірки сталося у зв'язку з недотриманням самим платником податків порядку повідомлення реєструючих та контролюючих органів про зміну місцезнаходження, а тому висновки суду першої інстанції про неправомірність дій відповідача при проведенні перевірки є безпідставними.

Зважаючи на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.11 р. по справі № 2а-10864/11/2070 прийнята без врахування фактичних обставин та з порушенням норм процесуального законодавства, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2011р. по справі № 2а-10864/11/2070 -задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2011р. по справі № 2а-10864/11/2070 -скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий Ю.М. Філатов

Судді Н.С. Водолажська

Л.В. Тацій

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 27.02.2012 року.