ЄУН 932/4830/25

Провадження №2-а/932/112/25

РІШЕННЯ

Іменем України

 

17.07.2025 Шевченківський районний суд міста Дніпра в складі головуючого судді Салькової В.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , представник позивача Сліс Андрій Сергійович до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та скасування рішення, 

 

ВСТАНОВИВ:

 

Позивач ОСОБА_1 через свого представника Сліса А.С. звернувся до суду з цим позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №295 від 26.03.2025 відносно нього про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КпАП України та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, а також стягнути з відповідача на його користь судові витрати на судовий збір та професійну правничу допомогу. 

В обґрунтування вимог зазначив, що 26.03.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 прийнято постанову №295 у справі про адміністративне правопорушення відносно нього, якою його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25500 гривень. В постанові зазначено, що він, нібито отримавши повістку, своєчасно не з`явився до відповідача для уточнення облікових даних. Як і у самій постанові №295, так і в супровідній заяві про відкриття виконавчого провадження від 26.03.2025 відповідачем вказано неправильно його зареєстроване місце проживання як АДРЕСА_1 , в той час як правильним є АДРЕСА_2 . 

Позивачем категорично заперечується факт отримання ним будь-якої повістки від відповідача. Оскаржувану постанову №295 він також не отримував, про її існування та про відкриття виконавчого провадження №77888446 від 23.04.2025 дізнався лише після отримання відповідного повідомлення у застосунку «Дія». 

24.03.2025 він пройшов ВЛК, надав всі наявні дані відповідачу, що підтверджується військово-обліковим документом (витяг з Резерв+). 

Вважає, що він виконав свій обов`язок щодо уточнення персональних даних, а оскільки повістку не отримував, то не міг умисно чи з необережності не з`явитися за нею. Також його права були порушені неповідомленням про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, розглядом справи за його відсутності, неврученням йому копії прийнятої постанови. 

Ухвалою суду від 20.05.2025 судом визнані поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом, відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідачеві запропоновано подати суду відзив на позовну заяву. 

Ухвала суду доставлена до електронного кабінету відповідача в системі Електронний суд 21.05.2025 о 00:16:59. 

Відповідач відзиву на позов, будь-яких заяв або клопотань суду не подав.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач відповідно до скріншоту військово-облікового документу в мобільному застосунку Резерв+ станом на 25.04.2025 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , є військовозобов`язаним та придатним до військової служби, дані уточнив 24.03.2025, але має порушення правил військового обліку. Адресою позивача зазначено АДРЕСА_2 . 

26.03.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято постанову №295 у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КпАП України, накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25500 гривень за те, що в умовах особливого періоду після отримання повістки для прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 він своєчасно не з`явився в установлений термін для уточнення (оновлення) облікових даних, чим порушив вимоги абз.5 ч.10, ст.1 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Адресою проживання /реєстрації позивача в постанові зазначено: АДРЕСА_1 . 

Згідно з паспортом громадянина України НОМЕР_1 місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , з 14.03.2005.

21.04.2025 постанову спрямовано до виконання до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокадацькому районах міста Дніпра Південого міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). 

23.04.2025 страшим державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокадацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №77888446, а також в про арешт коштів боржника та про стягнення виконавчого збору. 

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд вважає за необхідне зазначити таке.

   Статтею 22Закону України«Про мобілізаційнупідготовку тамобілізацію» визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до ч.1 ст.22цього Закону громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки Україниза викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки Україниза викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки Україниза викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки Україниза викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захистуза викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту)ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Загальні правила військового обліку визначені статтею 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», відповідно до якої військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний (ч.3 ст.33 Закону).

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.5 ст.33 Закону).

Відповідно до п.79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виявляють призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку; організовують оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.

Підпунктом 2 пункту 1 Додатку 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» Порядку №1487 визначене, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до п.3 Додатку 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» Порядку №1487 призовники, військовозобов`язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно ізКодексом України про адміністративні правопорушення.

ОСОБА_1 закидається порушення вимог абз.5 ч.10 ст.1, п.2, ч.1 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», відповідальність за що передбачена ч.3 ст. 210 КпАП України та настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період. 

За визначенням, наведеним у Законі України «Про оборону України», особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом ПрезидентаУкраїни від24.02.2022№64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває дотепер.

Абз.5 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначає, що громадяни України,які підлягаютьвзяттю навійськовий облік,перебувають навійськовому облікупризовників абоу запасіЗбройних СилУкраїни,у запасіСлужби безпекиУкраїни,розвідувальних органівУкраїни чипроходять службуу військовомурезерві,зобов`язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. 

Пункт другийч.1ст.37цього жЗакону вказує,що Взяттюна військовийоблік призовників,військовозобов`язаних тарезервістів утериторіальних центрахкомплектування тасоціальної підтримки,у Центральномууправлінні аборегіональних органахСлужби безпекиУкраїни,у відповіднихпідрозділах розвідувальнихорганів Українипідлягають громадяниУкраїни: на військовий облік військовозобов`язаних: які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву; призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбаченихстаттею 10-1цього Закону; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно доЗакону України«Про альтернативну (невійськову) службу» та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних; військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно достатті 18цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань; призовники, які отримали спеціальні звання рядового, сержантського, офіцерського (начальницького) складу; жінки з дотриманням умов, передбаченихчастиною одинадцятоюстатті 1 цього Закону; які отримали військові звання офіцерського складу після проходження військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу.

Відповідно дост.235КпАП України територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до статті 9КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Стаття 280КпАП України встановлює обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Виходячи з наведених правових норм, в контексті спірних правовідносин визначальним для кваліфікації дій позивача як порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, є факт неявки позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 у встановлений термін за повісткою.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 серед іншого посилається на необізнаність про наявність повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 та відсутність доказів її отримання ним.

Суд зазначає, що відповідач, будучі вчасно повідомленим про надходження позову та його зміст і вимоги, не подав у визначений судом строк відзиву на позов та доказів на підтвердження правомірності своїх дій та рішень. 

Враховуючи відсутність у справі відомостей на підтвердження обізнаності ОСОБА_1 про виникле зобов`язання з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 суд, беручи до уваги неподання відповідачем доказів на підтвердження правомірності прийнятої постанови, вважає недоведеними в ході розгляду справи правомірність оскаржуваного рішення та наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210КпАП України. Так, доказів направлення та вручення повістки позивачеві, або відмови останнього від її отримання відповідачем не надано, також відсутня сама копія цієї повістки, що не дає суду змоги встановити, на яку саме адресу та яким чином вона надсилалася в разі її направлення. З`ясування вказаного питання є важливим з огляду на те, що відомості оскаржуваної постанови та відомості мобільного застосунку Резерв+ разом з копією паспорту містять різні адреси позивача в частині номеру будинку, і тому неможливо встановити, на яку саме адресу в разі направлення надсилалася повістка про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ст.278КпАП України орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Разом із тим з оскаржуваної постанови вбачається, що відповідач, приймаючи її, не відобразив в ній посилання на докази одержання ОСОБА_1 повістки про виклик, та взагалі не зазначив, коли саме позивач мав з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За вимогами ч.1ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даній справі відповідач належними і допустимими, а також достатніми за своїм змістом доказами не довів правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не підтвердивши факту надсилання позивачеві повістки для прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 . 

Отже, суд констатує перелічені вище порушення, допущені відповідачем під час прийняття оскаржуваної постанови, відсутність в матеріалах справи доказів про обізнаність позивача про наявність повістки, та погоджується з доводами позивача про необхідність скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі.

При цьому суд зазначає, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі  ЄСПЛ) унормоване, що не зважаючи на обов`язок, визначений у п. 1 статті 6 ЄвропейськоїКонвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод»(далі  Конвенція) щодо зобов`язання судів давати обґрунтування своїх рішень, це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зістатті 6 Конвенції,може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ від 18.07.2006). Отже, враховуючи положення практики ЄСПЛ, слід зазначити, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Пункт 1ст.6 Конвенціїне вимагає більш детальної аргументації від суду, якщо він лише констатує наявність порушень відповідно до норм закону. Таким чином, за умови встановлення суттєвих порушень з боку відповідача при прийнятті оскаржуваної постанови немає потреби надавати відповідь на інші твердження, наведені позивачем.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу в сумі 10000,00 грн та судового збору в розмірі 485,00 грн, суд зазначає таке. 

Положеннями п.1 ч.3 ст.132 КАС України визначене, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. 

В даній справі на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, стороною позивача надано Договір №01/250425 від 25.04.2025 про надання правничої допомоги та Акт (опис робіт) за вищезазначеним договором від 28.04.2025. Згідно з п.3.4 Договору адвокат надає/направляє клієнту рахунок на оплату послуг, а клієнт зобов`язаний його оплатити протягом 10 (десяти) банківських днів. 

Разом з тим, позивачем не надано підтверджень оплати послуг адвоката за договором, тобто того, що він фактично поніс вказані витрати. Таким чином, у стягненні на користь позивача з відповідача витрат на правничу допомогу належить відмовити. 

На підтвердження оплати судового збору позивач надав квитанцію №7155-9589-0690-8621 від 28.04.2025. 

Відповідно до ч.1 ст.139КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Таким чином, судові витрати у вигляді судового збору, понесені ОСОБА_1 у сумі 485,00 грн, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 

На підставі викладеного та керуючись статями 77,132,134,139,243-246,286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

 

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 , код за ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та скасування постанови про адміністративне правопорушення  задовольнити.     Визнати протиправною та скасувати постанову №295 від 26.03.2025 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КпАП України. 

Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КпАП України.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань витрати на сплату судового збору в розмірі 485,00 (чотириста вісімдесят п`ять) грн. 

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів дня проголошення рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду виготовлене й підписане 17.07.2025.

 

 

 

 

 

Суддя:                                    В.С. Салькова