Черкаський районний суд Черкаської області
Дата документу 11.05.2012
Справа № 2320/773/12
Р І Ш Е Н Н Я
25 квітня 2012 року Черкаський районний суд Черкаської області в складі:
головуючої-судді Соколишиної Л.Б.
при секретарі Тішковій М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус ОСОБА_5 про визнання договору дарування недійсним,-
в с т а н о в и в:
20 березня 2009 року між ОСОБА_4, яка діяла від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом ОСОБА_5 від 07 березня 2009 року, та ОСОБА_3 укладено договір дарування житлового будинку та земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1
Позивачка посилаючись на те, що довіреність нею була видана на ім'я ОСОБА_4 під впливом помилки, звернулася до суду з позовом про визнання договору дарування домоволодіння та земельної ділянки недійсним.
У обґрунтування своїх позовних вимог у судовому засіданні представник позивачки вказав, що позивачка є особою похилого віку, на час підписання довіреності їй було 78 років, на даний час вона є інвалідом першої групи, а на момент оформлення довіреності була прикутою до ліжка, і внаслідок своєї необізнаності та складного стану здоров'я не розуміла, що уповноважує відповідачку ОСОБА_4 саме на дарування будинку та земельної ділянки, оскільки це є її єдиним житлом. Такої необхідності у неї не було ще й тому, що нею складено заповіт на ім'я відповідачки ОСОБА_4, якій про це було відомо, тому якщо і був намір віддячити ОСОБА_4 за виявлену турботу про позивачку, то уже після смерті.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судовому засіданні позов не визнали та вказали, що доглядали за відповідачкою, коли та зламала стегно, надавали усіляку допомогу по господарству та по лікуванню позивачки. Після того, як до позивачки приїхала її родичка з м. Черкаси та сказала, що оскаржить заповіт у судовому порядку, працівники сільської ради та жителя села порадили їм укласти від імені позивачки договір дарування будинку та земельної ділянки, оскільки договір дарування складно оскаржити на відміну від заповіту. У зв'язку з цим вони запросили нотаріуса, який посвідчив довіреність на право укладення відповідачкою ОСОБА_4 від імені позивачки договору дарування будинку та земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 своєму синові -відповідачу ОСОБА_3 У подальшому було укладено такі договори дарування, посвідчені тим же нотаріусом.
Третя особа по справі -приватний нотаріус ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилася, подавши заяву про розгляд справи без її участі, у зв'язку з доглядом за грудною дитиною.
Суд заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи встановив факти та відповідні їм правовідносини.
Сторони по справі проживають у АДРЕСА_2 та області та знайомі тривалий час, оскільки батько відповідачки ОСОБА_4, за свого життя, товаришував з позивачкою, допомагав по господарству. У кінці 2008 року позивачка зламала стегно, у зв'язку з чим потребувала сторонньої допомоги.
Як встановлено у судовому засіданні позивачка запросила доглядати за нею відповідачку ОСОБА_4, яка перед тим, як погодитися на пропозицію позивачки звернулася до сільського голови за порадою чи варто це робити.
Як показала у судовому засіданні, допитана у якості свідка сільський голова с. Яснозіря, Черкаського району та області ОСОБА_6 вона попрохала відповідачку ОСОБА_4 погодитися на пропозицію позивачки та здійснювати догляд за нею, та порадила, щоб у подальшому уникнути випадку відмови позивачки від продовження догляду за нею, домовитися з позивачкою оформити заповіт на її майно на ім'я ОСОБА_4, довіреність на право дарування від імені позивачки відповідачкою ОСОБА_4 будинку, землі та самі договори дарування.
Відразу після цього, 26 листопада 2008 року, позивачка оформила заповіт на ім'я відповідачки ОСОБА_4 на усе своє майно, про що ствердила у судовому засіданні допитана у якості свідка секретар Яснозірської сільської ради ОСОБА_7
З того часу та протягом зими відповідачка ОСОБА_4 допомагала позивачці по господарству, возила її на масаж, у зв'язку зі станом здоров'я, годувала. Вказане підтвердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10
Відповідно до довіреності від 07 березня 2009 року, посвідченої приватним нотаріусом ОСОБА_5 позивачка уповноважила відповідачку ОСОБА_4 виготовити державний акт на право власності на земельну ділянку, оформити технічну документацію на будинок та подарувати зазначене домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку відповідачеві ОСОБА_3
Згідно договорів дарування від 20 червня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5 відповідачка ОСОБА_4 діючи від імені позивачки за довіреністю подарувала своєму синові - відповідачу по справі ОСОБА_3 домоволодіння та земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1.
Відповідно до ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути
визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно звужують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
На момент оформлення довіреності та укладення договорів дарування домоволодіння та земельної ділянки позивачка мала похилий вік, а саме 78 років, страждала рядом тяжких захворювань, була недвижимою, у зв'язку з чим нотаріуса запрошували додому до позивачки, мала поганий слух, потребувала допомоги, у зв'язку з переломом стегна, яку їй надавали відповідачі, відтак позивачка була вдячна зазначеним особам, але не настільки, щоб за свого життя та відсутності іншого житла подарувати єдине домоволодіння. Про те, що позивачка не мала наміру дарувати будинковолодіння відповідачам, а мала намір віддячити їм за догляд та допомогу після свої смерті свідчить заповіт позивачки оформлений у сільській раді на ім'я ОСОБА_4, якій було про це відомо та про який відповідачка ОСОБА_4 особисто заявила у судовому засіданні.
Як пояснили у судовому засіданні відповідачі дружина племінника позивачки пообіцяла оскаржити такий заповіт, у зв'язку з чим ними було прийнято рішення, за порадами сусідів та працівників сільської ради оформити домоволодіння позивачки на відповідачів шляхом укладення договору дарування. Однак, суд критично оцінює ці пояснення, оскільки як вказала відповідачка ОСОБА_4 родичка позивачки перестала допускати її на територію будинку позивачки лише наприкінці весни 2009 року, саме до того часу ОСОБА_4 продовжувала доглядати за позивачкою, а довіреність та договори дарування були укладені на початку весни.
Позивачка не знала і не розуміла, що подарувала зазначене майно відповідачам, оскільки як показав у судовому засіданні свідок ОСОБА_11, позивачка скаржилася їй, що відповідачі забрали у неї мішок цукру, кошти відкладені на «чорний день», та документи на будинок і землю, вважаючи, що будинок перейде до відповідачки ОСОБА_4 після смерті, у зв'язку з доглядом за нею, таким чином помиляючись щодо природи правочинів дарування та довічного утримання. Свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ствердили у судовому засіданні, що позивачка неодноразово скаржилася, що за нею ніхто не доглядає, у позивачки був складний стан здоров'я та проблеми зі слухом.
Однак, як встановлено з дослідженої у судовому засіданні довіреності позивачка уповноважувала відповідачку ОСОБА_4 не лише на дарування будинку та земельної ділянки, а й на оформлення державного акту на землю та технічної документації на будинок, що свідчить про те, що при зверненні до нотаріуса, якого сама відповідачка привезла до позивачки додому, позивачка у силу своєї юридичної необізнаності та вікових обмежень, необачності, унаслідок довіри до відповідачів, помилялася щодо змісту довіреності, невірно сприйняла її істотні умови та наслідки, що вплинуло на її волевиявлення, оскільки в іншому випадку такі угоди не були б укладені. Те, що позивачка помилялася з приводу наслідків оформленої довіреності та укладених від її імені договорів дарування свідчить і той факт, що після укладення таких договорів позивачка продовжувала проживати у спірному домоволодінні, заповіт на ім'я відповідачки ОСОБА_4 позивачкою не скасовувала, що також підтверджувало відсутність наміру позивачки дарувати будь-кому своє єдине житло.
Оцінюючи покази свідків у судовому засіданні суд вважає, що ініціатива укладення таких договорів дарування виходила не від позивачки, а від представників сільської ради та мешканців села, тому позивачка помилялася щодо природи зазначених правочинів.
За таких обставин, договори дарування підлягають визнанню недійсними.
На підставі викладеного, ст. 229,230,724 ЦК України, керуючись ст.ст. 60, 213, 215 ЦПК України,-
в и р і ш и в:
Позов задоволити.
Визнати недійсним договір дарування жилого будинку по АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_2, від імені якої діяла ОСОБА_4, та ОСОБА_3 від 20 березня 2009 року.
Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,3972 га по АДРЕСА_1 Черкаської області, укладений між ОСОБА_2, від імені якої діяла ОСОБА_4, та ОСОБА_3 від 20 березня 2009 року.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через Черкаський районний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження -після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасоване.
Суддя: Л. Б. Соколишина