САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №2-436/268/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

25.04.2012

Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мірошниченко Н.В.

при секретарі Протас І.І.

за участю прокурора Самарського району міста Дніпропетровська

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання правочину недійсним та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, та

за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання добросовісним набувачем квартири за договором купівлі -продажу,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Самарського районного суду м.Дніпропетровська з позовом (з урахуванням уточнень до позовної заяви (а.с.13-15. т.І)) до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання правочину недійсним.

У лютому 2012 року на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, яка була прийнята до розгляду з первісним позовом (а.с. 52 т.І).

У лютому 2012 року до суду звернувся ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання добросовісним набувачем квартири за договором купівлі -продажу (а.с.2-4 т.ІІ).

27 лютого 2012 року із заявою про вступ у дану справу звернувся прокурор Самарського району м.Дніпропетровська (а.с.79 т.І).

13 березня 2012 року Ухвалою Самарського районного суду м.Дніпропетровська справу № 2-436/268/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання правочину недійсним та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, та справу № 2-436/373/12 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання добросовісним набувачем квартири за договором купівлі -продажу, об'єднано в одне провадження (а.с.102 т.І).

Ухвалою Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 09.04.2012 року залучено до участі у розгляді справи в якості співвідповідача ОСОБА_4 та третю особу приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 (а.с. 68 т.ІІ).

В позовній заяві та в судовому засіданні позивач за первісним позовом та представник позивача посилаються на те, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_7, якій на праві власності належала квартира АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла. Після її смерті, відкрилася спадщина на належну їй квартиру. Ще за життя ОСОБА_7 зробила заповіт, яким заповідала позивачу (сину) належну їй квартиру;

- за декілька місяців до смерті його мати познайомилась з відповідачем ОСОБА_2. Відповідач ОСОБА_2 іноді відвідувала її, нібито навідувати хвору ОСОБА_7 Через деякий час, з'ясувалось, що зникли документи на квартиру, а також паспорт позивача ОСОБА_1. По даному факту він неодноразово звертався до прокуратури Самарського району м. Дніпропетровська за захистом своїх прав та порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2;

- після смерті його матері, ОСОБА_2 повідомила, що є другий заповіт, яким ОСОБА_7 заповідала своє майно на ОСОБА_2 та на позивача ОСОБА_1 у рівних частках. Після спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини, позивач звернувся до Самарського районного суду м.Дніпропетровська про визнання заповіту недійсним, так як вважає, що його мати складала заповіт під впливом сильних психотропних речовин, які надавали їй у зв'язку з болем при хворобі раку та про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, так як він не мав документів на квартиру. При розгляді даних справ з'ясувалось, що в провадженні Самарського районного суду м.Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 (представник ОСОБА_2) до ОСОБА_1 про усунення перешкод користування житловим приміщенням, виселення та зняття з реєстрації;

- після ознайомлення з матеріалами справи, йому стало відомо, що 12 квітня 2011 року, за два тижні до своєї смерті його мати ОСОБА_7 надала довіреність, якою, уповноважила відповідача -ОСОБА_2 розпоряджатися майном та користуючись даною довіреністю, 19 травня 2011 року ОСОБА_2 діючи в інтересах матері позивача (яка померла 24.04.2011 року) продає спірну квартиру ОСОБА_3 (відповідач-2).

Позивач вважає, що ОСОБА_2 не чекаючи спливу шестимісячного терміну для отримання нею та позивачем спадщини у рівних частках, розуміючи, що заповіт складений під впливом психотропних речовин, користуючись довіреністю наданою покійною, обманним шляхом, відчужує майно, на яке відкрилась спадщина.

Згідно ч.5 ст.1268 Цивільного кодексу України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Тому з моменту смерті матері квартира належить йому як спадкоємицю.

В зв'язку з чим ОСОБА_1 просить суд визнати недійсним Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 19 травня 2011 року між ОСОБА_2, яка діяла від імені та в інтересах Продавця ОСОБА_7 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 2603 та зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 05 липня 2011 року за реєстровим № 33591197; скасувати реєстрацію цього договору та скасувати реєстрацію прав власності на це нерухоме майно (а.с.2-4.13-15 т.І).

У судовому засіданні позивач та його представник повністю підтримали позовні вимоги та, посилаючись на ті самі підстави, просили їх задовольнити.

ОСОБА_2, представник ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заперечували, просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, надіслала до суду клопотання в якому, у зв'язку із зайнятістю просить слухати справу без її присутності відповідно до діючого законодавства (а.с.59 т.І).

Третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала, просила задовольнити.

Прокурор Самарського району міста Дніпропетровська в судовому засіданні 27.02.2012р., 13.03.2012р. позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав.

В зустрічній позовній заяві ОСОБА_3 посилається на те, що у квітні 2011 року із джерел масової інформації він дізнався про продаж спірної квартири та з метою придбання житла на початку травня 2011 року він приїхав до вищевказаної квартири. Під час огляду квартири він особисто зустрівся та познайомився з власницею ОСОБА_7, яка повідомила йому, що в зв'язку з тяжким станом здоров'я та похилим віком вона не зможе особисто бути присутньою у нотаріуса під час укладання договору купівлі-продажу квартири, тому доручає своє представництво її близькій знайомій та довіреній особі ОСОБА_2 В подальшому ОСОБА_3 домовився з ОСОБА_2 про дату та місце укладання договору купівлі- продажу вищезазначеної квартири;

- 19 травня 2011року в приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса ОСОБА_5, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 від імені та в інтересах ОСОБА_7 уклали договір купівлі- продажу квартири АДРЕСА_1. Згідно вказаного договору ОСОБА_7 (в особі повіреної ОСОБА_2.) продала, а ОСОБА_3 купив за 45107 гривень вищезазначену квартиру. Гроші за вказану квартиру в сумі 45107 гривень ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 також в присутності нотаріуса. Відповідно до договору купівлі- продажу 05.07.2011 року ОСОБА_3 зареєстрував право власності на спірну квартиру;

- про те, що договір купівлі- продажу спірної квартири було укладено після смерті ОСОБА_7, він дізнався після звернення з позовною заявою до ОСОБА_1 про усунення перешкод користування житловим приміщенням, виселення та зняття з реєстрації ОСОБА_1;

- на його звернення до ОСОБА_2, остання йому повідомила що не звернула на цей факт належної уваги, оскільки не знала що це юридично може вплинути на дійсність угоди, а також, що вона виконувала розпорядження ОСОБА_7, які отримала до її смерті (а.с.26-30, т.І).

ОСОБА_2 в позовній заяві посилається на те, що вважала, що укладає договір купівлі- продажу квартири правомірно, оскільки виконувала розпорядження власниці квартири ОСОБА_7, крім того вона є спадкоємцем за заповітом. ОСОБА_7 писала листи, в яких повідомляла, що всі її родичі, в тому числі й рідні онуки не надають їй допомоги, не навідують її, не цікавляться її здоров'ям та життям та хто її буде доглядати тому вона залишить квартиру у спадок. Справжність волі ОСОБА_7 підтверджує власноручно написано розпорядження для ОСОБА_2 щодо процедури здійснення її поховання; надала розписку, про отримання ОСОБА_7 від ОСОБА_3 грошових коштів в розмірі 26500 дол. США (а.с. 93 т.І).

- отже вважає, що при здійсненні продажу квартири діяла добросовісно з позиції виконання волі ОСОБА_7, яка дала їй відповідні розпорядження.

Таким чином ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вважають, що укладання договору купівлі- продажу квартири відбувалося з формальним порушенням деяких приписів Цивільного кодексу України, цей правочин є дійсним, оскільки в ньому були реалізовані всі істотні умови, які закладалися сторонами, а також цей правочин повністю виконаний.

У зв'язку з чим просять суд визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 19 травня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 (в особі ОСОБА_2) -дійсним (а.с.26-30, т.І).

В судовому засіданні ОСОБА_2 та представник ОСОБА_3 підтримали зустрічні позовні вимоги просили задовольнити.

ОСОБА_1 та його представник заперечували, просили відмовити в повному обсязі (а.с.80-81 т.І).

В своїй позовній заяві ОСОБА_3 посилається на ті ж обставин викладеними в своїй зустрічній позовній заяві по справі № 2-436/268/12 та зазначає, що ОСОБА_2 йому не повідомила про смерть ОСОБА_7, а він не знав та не міг знати про те, що власниця квартири ОСОБА_7 померла.

Просить суд на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України (ЦК України) визнати його добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1 за договором купівлі- продажу від 19 травня 2011 року( а.с.2-4 т.ІІ).

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 підтримала позовні вимоги, просила задовольнити в повному обсязі.

ОСОБА_2 не заперечувала проти задоволення позову.

ОСОБА_1 та його представник заперечували проти задоволення позову про визнання добросовісним набувачем ОСОБА_3 вважаючи позовні вимоги незаконними та такими, що суперечать нормам діючого законодавства (а.с.23-24т.ІІ).

Аналізуючи спірні правовідносини, співвідношуючи їх із встановленими в судовому засіданні фактичними обставинами справи та дослідженими доказами, враховуючи норми матеріального і процесуального права, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1.

08 вересня 2009 року ОСОБА_7 зробила розпорядження, яким заповідала своєму сину (позивач за первісним позовом) ОСОБА_1 все належне їй майно (а.с.6, т.І).

15 лютого 2011 року ОСОБА_7 зробила друге розпорядження, яким заповідала своєму сину ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (відповідачу 1) все належне їй майно в рівних частках кожному (а.с.31, т.І).

За умовами довіреності, яка видана 12 квітня 2011 року приватним нотаріусом ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_2, ОСОБА_7 уповноважила ОСОБА_2 бути її представником з питань продажу квартири, на умовах та за власним розсудом, укладати попередній договір щодо майбутнього продажу квартири, прийняти завдаток у розмірі, що буде визначений у попередньому договорі (а.с. 34, т. І).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла (а.с. 7 т.І), про що було відомо ОСОБА_2 та нею не заперечується.

19 травня 2011року в приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса ОСОБА_5, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 від імені та в інтересах ОСОБА_7 уклали договір купівлі- продажу квартири АДРЕСА_1.

Згідно вказаного договору ОСОБА_7 (в особі повіреної ОСОБА_2,тобто вже після смерті власника квартири) продала, а ОСОБА_3 зі згоди дружини ОСОБА_4 купив за 45107 гривень вищезазначену квартиру (а.с.20 т.І).

Гроші за вказану квартиру в сумі 45107 гривень ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 також в присутності нотаріуса, про що свідчить п.3 Договору купівлі-продажу від 19.05.2011р. та письмові пояснення ОСОБА_3 в своїй позовній заяві (а.с.20, 27 т.І, а.с.3 т.ІІ.).

Після спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини, позивач ОСОБА_1 звернувся до Самарського районного суду м.Дніпропетровська з позовом про визнання другого заповіту недійсним та про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, оскільки документи на квартиру зникли, про що свідчить постанова прокуратури Самарського району м. Дніпропетровська про відмову у порушенні кримінальної справи від 29.09.2011 року щодо зникнення документів на квартиру а також паспорту, який взяла у нього ОСОБА_2 (а.с.8 т.І).

При розгляді даних справ позивачу стало відомо, що в провадженні Самарського районного суду м.Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 (представник ОСОБА_2) до ОСОБА_1 про усунення перешкод користування житловим приміщенням, виселення та зняття з реєстрації ОСОБА_1 По даним справам, позовні вимоги за клопотанням позивачів були залишені без розгляду (а.с.103 т.І).

Таким чином, позивач дізнався тільки у січні 2012 року, що 12 квітня 2011 року, за два тижні до своєї смерті його мати ОСОБА_7 надала довіреність, якою уповноважила відповідача -ОСОБА_2 розпоряджатися майном.

З 1997 року та по цей час позивач ОСОБА_1 зареєстрований та проживає у спірній квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 104 т.І).

Як підтвердила суду відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 на момент укладення договору купівлі-продажу квартири їй було відомо про смерть ОСОБА_7

Посилання ОСОБА_2 у судовому засіданні про те, що гроші від продажу квартири вона не отримувала, та те, що ОСОБА_3 купив у ОСОБА_7 квартиру згідно розписки ще в квітні 2011 року і по суті повністю з нею розрахувався, судом не може бути прийнято до уваги, оскільки вони спростовуються п.3 Договору купівлі-продажу від 19.05.2011р.(а.с.20 т.І) та письмовими поясненнями ОСОБА_3 в його позовній заяві, в якій він вказав, що гроші за вказану квартиру в сумі 45107 гривень ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 в присутності нотаріуса (а.с.27 т.І, а.с.3 т.ІІ.).

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною/сторонами/ вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним/оспорюваний правочин/.

Згідно ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків,крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсного правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Згідно ст.218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Згідно ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин, або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Свідок зі сторони відповідача за первісним позовом ОСОБА_8, повідомила суду, що ОСОБА_2 була подругою ОСОБА_7 та відвідувала її. ОСОБА_7 мала намір продати спірну квартиру, оскільки їй були потрібні гроші на операцію. Вона особисто допомагала написати оголошення на продаж квартири. Також у приблизно у квітні 2011 року вона бачила чоловіка, який приходив до ОСОБА_7 з приводу купівлі її квартири та бачила гроші -долари США, які ОСОБА_7 нібито отримала за квартиру.

Позивач у справі ОСОБА_1 в суді наполягав, що ніяких грошей його мати за квартиру не отримувала (з 09.02.2011 року ОСОБА_7 у зв'язку з хворобою, приймала наркотичні анальгетики - про що свідчить лист КЗ «Дніпропетровський цент первинної медико-санітарної допомоги № 10»від 10.04.2012р. (а.с.74 т.ІІ), він тривалий час не працює, оскільки часто хворіє та у квітні 2011 року весь час знаходився у спірній квартирі.

Показання свідка ОСОБА_8 суд оцінює критично, оскільки ці покази характеризують межу обізнаності свідка щодо відносин ОСОБА_7 і ОСОБА_3 Крім того, вони спростовуються письмовими поясненнями в зустрічній позовній заяві ОСОБА_3 та в його позовній заяві, відповідно до яких ОСОБА_3 зазначає, що він на початку травня 2011 року особисто зустрічався та познайомився з власницею ОСОБА_7 (після її смерті). Про те, що ОСОБА_7 отримала гроші за квартиру в розмірі 26500 доларів США від ОСОБА_3 ані в зустрічній позовній заяві ані в своїй позовній заяві він не зазначає (а.с.26-30 т.І, а.с.2-4 т.ІІ).

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Отже, зважаючи на зміст ст. ст. 209, 657 ЦК України про обов'язковість укладення у письмовій формі і нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна, попередній договір щодо укладення такого договору у майбутньому має бути також вчинений у письмовій формі та нотаріально посвідчений.

Тобто між ОСОБА_7 та ОСОБА_3, в квітні 2011 року у належній формі не укладався ані договір купівлі-продажу, ні попередній договір по відчуженню квартири.

З врахуванням викладених обставин встановлених судом та вимог закону суд вважає, що належних доказів щодо купівлі-продажу квартири в квітні 2011 року ОСОБА_3 у ОСОБА_7 суду не надано.

Правилами ст. 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів як кожного окремо, так і в їх сукупності й взаємозв'язку.

За змістом статті 25 Цивільного кодексу України здатність фізичної особи мати цивільні права та обов'язки є правоздатністю. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження і припиняється у момент її смерті.

Відповідно до частини першої статті 237, статті 239 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Пунктом 6 частини 1 статті 248 ЦК України визначено, що представництво за довіреністю припиняється у разі смерті особи, яка видала довіреність.

Установлено, що ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

З цього часу її цивільні права та обов'язки припинено, а також припинена дія довіреності, яка видана нею 12 квітня 2011 року на ім'я ОСОБА_2

Оскільки правовими наслідками вчинення правочину представником є створення, зміна, припинення цивільних прав та обов'язків особи, яку він представляє, як зазначено у статті 239 ЦК України, то у разі її смерті припиняється і її цивільна дієздатність.

Таким чином, правочини, укладені після смерті особи, але від її імені, не відповідають вимогам статті 203 ЦК України і є недійсними.

Тому на момент укладення договору купівлі-продажу спірної квартири 19 травня 2011 року ОСОБА_2 не мала права продавати на підставі довіреності, дія якої припинилася з ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку зі смертю довірителя, спірну квартиру та підписувати договір на користь ОСОБА_3, при тому, що як ОСОБА_2 так і ОСОБА_3 знали про смерть власника квартири, що ОСОБА_2 не заперечувала в суді.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним Договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного 19 травня 2011 року між ОСОБА_2, яка діяла від імені та в інтересах Продавця ОСОБА_7 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 -законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, заявлені в зустрічному позові у справі про визнання договору купівлі-продажу недійсним, не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів.

В п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 06.11.2009 р. № 9 роз'яснено, що відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання його добросовісним набувачем спірної квартири задоволенню не підлягають.

Суд роз'яснював сторонам та їх представникам положення ст.ст. 10, 11, 57 - 60 ЦПК України, наслідки вчинення або не вчинення тих чи інших процесуальних дій, можливість уточнити позовні вимоги, але останні не вважали це за доцільне.

Ухвалюючи рішення, суд вважає за необхідне роз'яснити правові наслідки недійсності правочину, встановлені ст. 216 ЦК України, а саме: зобов'язання кожної сторони повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання правочину.

Що стосується позовних вимог позивача про скасування реєстрації цього договору та скасування реєстрації прав власності на нерухоме майно, то вони задоволенню не підлягають, оскільки згідно норм, закріплених в Тимчасовому положенні про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженому Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року рішення суду є підставою для скасування реєстрації права власності.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.25, 203,209,215, 216, 218, 236, 237,239, 635, 657 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10,11,15 60, 212- 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати недійсним Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 19 травня 2011 року між ОСОБА_2, яка діяла від імені та в інтересах Продавця ОСОБА_7 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 2603 та зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 05 липня 2011 року за реєстровим № 33591197, повернувши сторони в первісний стан.

У задоволенні інших позовних вимог -відмовити.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу дійсним -відмовити.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання добросовісним набувачем квартири за договором купівлі - продажу - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: Н.В.Мірошниченко