Справа № 230/1803/12

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2012 року Шаргородський районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді - Строгого І.Л.

при секретарі Палій М.Д.

з участю прокурора Скороход Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шаргороді в залі суду справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, військовозобов'язаного, раніше судимого 08.12.2011 року Шаргородським районним судом за ч. 3 ст. 185 КК України, на підставі ст. 75 КК України був звільнений від відбування покарання, з двохрічним іспитовим строком,

- у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Суд визнав доведеним, що підсудний ОСОБА_1 вчинив злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).

Злочин вчинено за наступних обставин.

Підсудний ОСОБА_1 будучи судимим 08.12.2011 року Шаргородським районним судом за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на три роки і шість місяців.

На підставі ст. 75 КК України був звільнений від відбуття покарання, якщо він протягом двохрічного іспитового строку не вчинить нового злочину. В період відбуття покарання скоїв новий, умисний злочин, а саме: з 09.03.2011 року по 01.02.2012 року злісно ухилявся від сплати встановлених рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 20.04.2011 року коштів (аліментів) на користь ОСОБА_2 на утримання двох малолітніх дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5, допустивши заборгованість станом на 01.02.2012 року в сумі 2675 грн., так як з часу стягнення аліментів є працездатним і працював на різних роботах та отримував кошти, на облік в Шаргородський районний центр зайнятості як безробітний не став, заборгованість по аліментах добровільно не сплачує.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 винним себе у вчиненні злочину визнав повністю, не заперечував факту вчинення злочину при вище наведених обставинах, розкаявся у скоєному, просив його суворо не карати. Крім того, підсудний ОСОБА_1 суду, зокрема пояснив, що йому було відомо про рішення Тульчинського районного суду від 20.04.2011 року, згідно з яким він зобов'язаний щомісячно сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7 в твердій грошовій сумі в розмірі 250 грн., починаючи з 09.03.2011 року і до повноліття дітей. Після ухвалення зазначеного судового рішення він одержував доходи від різних підробітків, мав можливість сплачувати аліменти, проте через сварку з колишньою дружиною ОСОБА_2 із помсти не сплачував аліменти на утримання своїх двох дітей.

Крім признання вини підсудним ОСОБА_1 винуватість його у вчиненні злочину стверджується доказами, наведеними в обвинувальному висновку.

За згодою учасників судового розгляду, відповідно до вимог ст. 299 КПК України, суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

При цьому суд з'ясував, чи правильно підсудний ОСОБА_1 розуміє зміст цих обставин.

Сумнівів у добровільності та істинності позиції підсудного у суду немає.

Суд також роз'яснив підсудному ОСОБА_1, що при таких обставинах він позбавляється права оспорювати фактичні обставини справи у апеляційному порядку.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що підсудний ОСОБА_1 вчинив злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), вина його у вчиненні злочину доведена повністю, дії органами досудового слідства кваліфіковані вірно і він повинен нести відповідальність за скоєне - за ч. 1 ст. 164 КК України.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_1 щиро розкаявся у скоєному, позитивно характеризується за місцем проживання. Ці обставини суд враховує як пом'якшуючі покарання підсудного ОСОБА_1

Обставин, обтяжуючих покарання підсудного ОСОБА_1 судом не встановлено.

З урахуванням цих обставин та того, що ОСОБА_1 вчинив злочин невеликої тяжкості, суд вважає, що виправлення підсудного ОСОБА_1 можливе у разі призначення йому покарання у виді штрафу, в межах санкції ч. 1. ст. 164 КК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України основне покарання у виді штрафу при призначенні його за сукупністю вироків складенню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Керуючись ст.ст. 299, 321, 323, 324, 327, 332-335, 339 КПК України, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України і засудити його за цією статтею до покарання у виді штрафу в розмірі ста десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 1870 (одна тисяча вісімсот сімдесят) гривень.

На підставі ч. 3 ст. 70 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_1 призначити покарання у виді штрафу в розмірі 1870 (одна тисяча вісімсот сімдесят) гривень та позбавлення волі строком на три роки і шість місяців, визначеного вироком Шаргородського районного суду Вінницької області від 08.12.2011 року, при цьому кожне покарання слід виконувати самостійно.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити попередній - підписку про невиїзд.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд Вінницької області протягом 15-ти діб з моменту його проголошення.

Суддя