Справа № 2-128/11/0317

Пров. № 2/0317/5/2012

Шацький районний суд Волинської області

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 січня 2012 року смт. Шацьк

Шацький районний суд Волинської області у складі:

головуючого - судді Матвійчука С.П.,

при секретарі - Занюк О.М.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача управління Держкомзему

у Шацькому районі Волинської області - Жалніна М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Шацьк цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Світязької сільської ради Шацького району Волинської області, управління Держкомзему у Шацькому районі Волинської області, Волинської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Шацького районного нотаріального округу Волинської області ОСОБА_10, про визнання договору дарування частки земельної ділянки, договору дарування земельної ділянки, договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсними, визнання державних актів на право власності на земельні ділянки недійсними, скасування записів реєстрації державних актів на право власності на земельні ділянки, визнання незаконним присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці та витребування земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом про визнання недійсними: договору дарування частки земельної ділянки від 29 вересня 2008 року, укладеного між нею та ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_10, зареєстрованого в реєстрі за № 2541; державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 329570, виданого 18 листопада 2008 року ОСОБА_4 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю 18.11.2008 року за № 010809300171; визнання недійсним договору дарування земельної ділянки від 18 листопада 2008 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_10, зареєстрованого в реєстрі за № 2770; державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 329587, виданого 20 березня 2009 року ОСОБА_5 та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю 20.03.2009 року за № 010909300055.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 29 вересня 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір дарування 400/1928 частки земельної ділянки площею 0,04 га від загальної площі 0,1928 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та призначена для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, і належала позивачу на підставі державного акта на право власності на землю. Договір був посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_10 Позивач уклала вказаний договір з метою набуття права спільної часткової власності на земельну ділянку. Про будь-які дії, пов'язані з виділенням в натурі подарованої ОСОБА_4 частки земельної ділянки, позивачу не відомо. Після укладення договору дарування вона продовжувала користуватися цілою земельною ділянкою. На початку квітня 2010 року позивачу стало відомо, що в листопаді 2008 року без її відома та згоди земельну ділянку площею 0,04 га було виділено в натурі із земельної ділянки, що належала їй і відповідачу ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності. ОСОБА_4 виготовив на вказану земельну ділянку державний акт та подарував її відповідачу ОСОБА_5, який у свою чергу продав цю земельну ділянку ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

Позивач стверджує, що договір дарування між нею та відповідачем ОСОБА_4 укладений під впливом обману та помилки щодо обставин, що мають істотне значення, а саме, щодо природи правочину, прав і обов'язків сторін, оскільки вона мала намір укласти договір, за яким у неї з ОСОБА_4 виникло б право спільної часткової власності на земельну ділянку. Наміру подарувати ОСОБА_4 виділену в натурі частину земельної ділянки вона не мала. Крім того, укладений договір суперечить вимогам частин 1, 4 ст. 203 ЦК України, оскільки земельним законодавством не передбачено такого об'єкта земельних відносин, як частка земельної ділянки, тому договір дарування частки земельної ділянки посвідчений нотаріусом з порушенням вимог закону. Позивач також вказує, що державний акт на право власності на земельну ділянку виданий ОСОБА_4 з істотними грубими порушеннями вимог закону та без погодження меж земельної ділянки з нею, як суміжним землекористувачем, що порушує її право спільної часткової власності на земельну ділянку. Крім того, таке її право порушує і укладений між ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_5 договір дарування виділеної земельної ділянки та виданий ОСОБА_5 на підставі цього договору державний акт на право власності на земельну ділянку. Тому позивач просить визнати вказані договори дарування частки земельної ділянки та земельної ділянки і відповідні державні акти на право власності на землю недійсними.

Ухвалою суду до участі у справі залучено Волинську регіональну філію Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»як співвідповідача.

До початку розгляду справи по суті позивач ОСОБА_1 подала до суду заяви про збільшення позовних вимог та уточнення підстав позову, в яких просила, окрім зазначених у позові вимог, скасувати записи реєстрації: державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 329570, виданого 18 листопада 2008 року ОСОБА_4 та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю 18.11.2008 року за №010809300171; державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД №329587, виданого 20 березня 2009 року ОСОБА_5 та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю 20.03.2009 року за № 010909300055; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 13 квітня 2010 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_12, зареєстрований в реєстрі за № 181; витребувати від ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 земельну ділянку; визнати незаконним присвоєння кадастрового номеру 0725785601:01:001:0483 земельній ділянці площею 0,04га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати Волинську регіональну філію ДП «Центр державного земельного кадастру»привести у відповідність базу даних програмного комплексу ведення державного земельного кадастру, шляхом вилучення з неї кадастрового номеру 0725785601:01:001:0483.

Ухвалою суду до участі у справі залучено ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 як співвідповідачів.

У письмовому запереченні на позов відповідач ОСОБА_5 вказує, що вимоги позивача є необґрунтованими і безпідставними, позивачем не надано жодних належних доказів на підтвердження позовних вимог, тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

В судовому засіданні позивач та її представник позов зі збільшеними позовними вимогами підтримали із зазначених у ньому підстав, просили позовні вимоги задовольнити повністю.

З письмових пояснень позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 вбачається, що вони, кожен зокрема, підтримують позов та просять його задовольнити. Вони вважають, що договір дарування частки земельної ділянки не відповідає вимогам цивільного та земельного закону, так як частка земельної ділянки не визначена як окремий об'єкт земельних відносин і не може бути відчужена. Крім того, цей договір укладений позивачем під впливом помилки щодо обставин, які мають істотне значення, зокрема, щодо можливості відчуження частки земельної ділянки, наслідком якого стало утворення окремого об'єкта права власності, а саме, окремої, виділеної в натурі земельної ділянки, що не відповідало дійсним намірам позивача про укладення договору дарування ідеальної частки земельної ділянки з метою виникнення спільної часткової власності на цю земельну ділянку. Також відповідачем ОСОБА_4 позивача було введено в оману з приводу нікчемності укладеного договору дарування через його невідповідність закону та відсутність будь-яких правових наслідків такого правочину, у зв'язку з чим позивач вважала, що продовжує бути власником цілої земельної ділянки.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, подав суду письмову заяву, у якій просить проводити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнає повністю.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, подав суду письмову заяву, у якій просить проводити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними, просить у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, викладених у письмовому запереченні.

Відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, про причину неприбуття суд не повідомили.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, подав на адресу суду письмову заяву про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що він уклав угоду про надання правової допомоги з адвокатом ОСОБА_13, який перебуває на стаціонарному лікуванні, у зв'язку з чим не може з'явитися в судове засідання, однак доказів на підтвердження цього суду не надав.

Відповідачі ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 подали суду письмові пояснення, у яких вказують, що позовні вимоги ОСОБА_1 вважають безпідставними і такими, що задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано доказів на їх підтвердження.

Представник відповідача управління Держкомзему у Шацькому районі Волинської області у прийнятті рішення поклався на розсуд суду.

Представник відповідача Світязької сільської ради Шацького району Волинської області в судове засідання не з'явився, подав суду письмову заяву, у якій просить проводити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги не визнає.

Представник відповідача ДП «Центр державного земельного кадастру»в судове засідання не з'явився, подав суду письмову заяву, у якій просить проводити розгляд справи за його відсутності.

Третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів приватний нотаріус Шацького районного нотаріального округу ОСОБА_10 в судове засідання не з'явилась, подала суду письмову заяву, у якій просить проводити розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги не визнає, вважає позов безпідставним, і таким, що задоволенню не підлягає, оскільки оспорювані позивачем договори дарування посвідчені нею відповідно до вимог закону. Умови договору не суперечать вимогам закону та відповідають дійсним намірам сторін, яким роз'яснено усі правові наслідки укладених правочинів.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, проаналізувавши обставини справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково з таких підстав.

Суд вважає, що визнання позову відповідачем ОСОБА_4 суперечить вимогам закону, тому йому слід відмовити у прийнятті визнання позову.

В судовому засіданні встановлено, що 29 вересня 2008 року приватним нотаріусом Шацького районного нотаріального округу ОСОБА_10 посвідчено договір дарування частки земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, зареєстрований за № 2541. Предметом договору є 400/1928 частки земельної ділянки площею 0,04 га, від загальної площі 0,1928 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та призначена для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, і належала позивачу на підставі державного акта на право власності на землю. Сторони засвідчили, що уклали даний договір перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам'яті, розуміючи значення своїх дій та їх правові наслідки, попередньо ознайомлені з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений ними правочин і діяли добровільно. У п. 5.4 договору, зокрема, вказано, що дарувальник та обдаровуваний заявляють, що за своїм змістом договір повністю відповідає їх волевиявленню, вони однаково розуміють значення і умови цього договору та його правові наслідки, договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, їх волевиявлення є вільним і відповідає внутрішній волі, у момент укладання цього договору вони усвідомлювали (і усвідомлюють) значення своїх дій і могли (можуть) керувати ними, сторони розуміють природу цього договору, свої права та обов'язки за договором, при укладенні договору відсутній будь-який обман чи інше приховування фактів, які мали б істотне значення та були свідомо приховані ними (т. 1, а.с. 17-18).

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього кодексу.

Правовий режим спільної власності на земельні ділянки визначений ЗК України.

Згідно ст. 81 ЗК України (в ред. від 04.06.2008 року) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ст. 86 ЗК України (в ред. від 04.06.2008 року) земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток (спільна сумісна власність). Суб'єктами права спільної власності на землю можуть бути громадяни та юридичні особи. Право спільної власності на землю посвідчується державним актом на право власності на землю. Отже, фізичні особи можуть набувати земельні ділянки у спільну власність.

Згідно ст. 87 ЗК України право спільної часткової власності на земельну ділянку може виникати при добровільному об'єднанні власниками належних їм земельних ділянок, при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами, при прийнятті спадщини на земельну ділянку двома або більше особами, а також за рішенням суду.

Аналіз норм цивільного і земельного законодавства свідчить, що вказаний перелік підстав набуття права спільної часткової власності не є вичерпним.

Згідно з ч. 2 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 цього кодексу право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема, з правочинів.

Про те, що зазначений у ст. 87 ЗК України перелік підстав набуття права спільної часткової власності не є вичерпним, свідчать і, зокрема, положення ст. 120 цього кодексу, які передбачають набуття права спільної часткової власності при переході права на будівлю і споруду.

Окрім того, підстава придбання у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами, на думку суду, не передбачає, що особи можуть стати співвласниками земельної ділянки тільки тоді, коли вони набувають її у власність одночасно, тобто на підставі одного договору. Право спільної часткової власності виникає і при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за однією цивільно-правовою угодою або різними угодами, укладеними в різний час та з різним предметом.

Отже викладене спростовує твердження позивача та його представника про неправомірність укладення договору дарування ідеальної частки земельної ділянки, у зв'язку з тим, що немає такого об'єкта земельних прав, як ідеальна частка земельної ділянки, і вона не може бути предметом договору, та про те, що визначений ст. 87 ЗК України перелік набуття права спільної часткової власності є вичерпним.

Правомірність відчуження особою, якій земельна ділянка належить на праві власності, ідеальної частки цієї земельної ділянки з метою створення спільної часткової власності на земельну ділянку підтверджується також висновком науково-правової експертизи при Інституті держави і права НАН України від 14 квітня 2009 року (т. 1, а.с. 213-215).

Таким чином власник земельної ділянки з метою оформити відносини спільної часткової власності на земельну ділянку має право здійснити відчуження ідеальної частки цієї земельної ділянки. При цьому розмір відчужуваної частки має бути виражений дробовим числом, а сама частка не підлягає виділенню в натурі як окремий об'єкт права власності згідно ст. 79 ЗК України.

Посилання представника позивача у поясненнях на пункти 4.3, 5.12 оспорюваного договору дарування частки земельної ділянки, як на такі що спростовують твердження нотаріуса про правомірність договору дарування, є необґрунтованими, оскільки у вказаних пунктах зазначено лише про передбачений статтями 125, 126 Земельного кодексу України порядок виникнення права власності на земельну ділянку.

Також необґрунтованим суд вважає і посилання представника позивача на пункти 5.12, 5.13 оспорюваного договору, як на підтвердження того, що на підставі договору не виникло право спільної часткової власності на земельну ділянку. У вказаному пункті сторонами договору зазначено норму Земельного кодексу України про те, що право власності на частку земельної ділянки виникає в обдаровуваного після одержання державного акта на право власності на земельну ділянку та його державної реєстрації. Сторонам приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі та одержання державного акта на право власності на земельну ділянку і його державної реєстрації забороняється.

Посилання представника позивача на зазначення у договорі дарування частки земельної ділянки окрім розміру частки, вираженого дробовим числом, ще й площі, яка відповідає розміру відчужуваної частки від загальної площі земельної ділянки, в межах згідно з планом, не є порушенням закону і підставою для визнання вказаного договору недійсним.

З огляду на викладене правові підстави для задоволення вимоги позивача про визнання договору дарування частки земельної ділянки, як укладеного з порушенням вимог земельного і цивільного закону, відсутні.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач також просить визнати вказаний договір дарування частки земельної ділянки недійсним, посилаючись на те, що договір укладений нею під впливом помилки щодо обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав і обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речей, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Як роз'яснив Пленум Верховного суду України у постанові від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», обставини щодо яких помилилася сторона правочину мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також, що вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією із сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Також не є підставою для визнання правочину недійсним помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією із сторін.

З пояснень ОСОБА_1 та її представника вбачається, що підставою для звернення позивача до суду є порушення її права спільної часткової власності на земельну ділянку, яке мало місце після укладення договору дарування, що підтверджує наміри позивача на укладення з відповідачем ОСОБА_4 договору дарування саме частки земельної ділянки для набуття права спільної часткової власності, а також ту обставину, що вона правильно розуміла зміст і наслідки вчиненого правочину. Виділення відповідачем ОСОБА_4 подарованої йому позивачем ідеальної частки земельної ділянки в натурі без згоди та відома позивача, без укладення договору про спільну часткову власність, що, як стверджує позивач, порушило її право володіння та користування своєю часткою земельної ділянки, прямо суперечить правовим наслідкам укладеного між сторонами договору дарування ідеальної частки земельної ділянки, однак відбулося після укладення договору дарування та не пов'язане з поведінкою позивача і виконанням умов оспорюваного договору, тому ця обставина не може бути розцінена судом як помилка при укладанні правочину.

Таким чином позивач не довела суду, що при укладенні оспорюваного договору дарування мала місце помилка, і що вона має істотне значення. Тому правові підстави для визнання договору дарування частки земельної ділянки недійсним згідно з вимогами ст. 229 ЦК України, відсутні.

Крім того, позивач просить визнати оспорюваний договір дарування недійсним, так як відповідачем ОСОБА_4 позивача було введено в оману з приводу нікчемності укладеного договору дарування через його невідповідність закону та відсутність будь-яких правових наслідків такого правочину, у зв'язку з чим позивач вважала, що продовжує бути власником цілої земельної ділянки.

Згідно зі ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Як роз'яснив Пленум Верховного суду України у постанові від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману.

У п. 5.4. оспорюваного договору дарування частки земельної ділянки, зокрема, вказано, що дарувальник та обдаровуваний заявляють про те, що при укладенні договору відсутній будь-який обман чи інше приховування фактів, які мали б істотне значення та були свідомо приховані ними.

Разом з тим, позивач, вказуючи на сам факт обману, під впливом якого вона уклала правочин, не зазначає жодної з конкретних обставин, щодо яких її введено в оману, і які вплинули на вчинення правочину. Посилання позивача на введення її в оману з приводу нікчемності укладеного договору дарування через його невідповідність закону та відповідно відсутність будь-яких правових наслідків такого правочину, не можуть розцінюватися судом як обман, який мав вплив на укладення правочину, оскільки, як убачається зі змісту позову, такий факт мав місце після укладення оспорюваного договору.

Тому, суд вважає, що позивачем не доведено факту вчинення правочину під впливом обману, і правових підстав для визнання його недійсним згідно ст. 230 ЦК України немає.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 18 листопада 2008 року на підставі договору дарування частки земельної ділянки від 29 вересня 2008 року за №2541 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №329570 щодо земельної ділянки площею 0,04 га, розташованої по АДРЕСА_1, з цільовим призначення для будівництва та обслуговування господарських будівель і споруд. Акт зареєстровано в Книзі реєстрації записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010809300171 (т.1, а.с. 168).

При складанні та видачі державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 було допущено ряд порушень.

Порядок складання, видачі та реєстрації державних актів на право власності на земельні ділянки передбачено Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженою наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року № 43 (далі Інструкція).

Зокрема, пункт 2.2 Інструкції передбачає, що підготовчі роботи зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку включають, у тому числі, аналіз договору, що посвідчує перехід права власності на землю. Згідно з п. 2.10 Інструкції до державного акта на право власності на земельну ділянку, видається співвласникам, обов'язково додається затверджений список співвласників.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2002 року № 449 затверджено форму державного акта на право власності на земельну ділянку, з якої вбачається, що він видається на одну земельну ділянку її власнику або особі, уповноваженій співвласниками земельної ділянки. У разі оформлення права спільної власності на земельну ділянку, до державного акта, виданого одному із співвласників, додається список решти співвласників.

Разом з тим в порушення вказаних вимог Інструкції під час підготовчих робіт із складання відповідачу ОСОБА_4 державного акта на право власності на земельну ділянку проігноровано зміст договору про дарування частки земельної ділянки, внаслідок якого ОСОБА_4 став співвласником земельної ділянки, і складено ОСОБА_4 окремий державний акт на земельну ділянку в розумінні ст. 79 ЗК України. Крім того, технічну документацію для складання державного акта виготовлено без згоди іншого співвласника, без договору про спільну часткову власність на земельну ділянку, про виділ частки земельної ділянки в натурі, без погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами.

Згідно з Порядком ведення Книги записів реєстрації державних актів на право власності на земельні ділянки та на право постійного користування земельними ділянками, договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року №1021, запис про державну реєстрацію документа, що посвідчує право на земельну ділянку, в Книзі записів реєстрації може бути скасовано службовою особою територіального органу Держкомзему на підставі рішення суду.

У зв'язку з невиконанням вимог нормативно-правових актів під час складання і видачі відповідачу ОСОБА_4 державного акта на право власності на земельну ділянку було порушено право спільної часткової власності позивача ОСОБА_1, зокрема, право володіння і користування її часткою.

Судом встановлено, що 18 листопада 2008 року приватним нотаріусом Шацького районного нотаріального округу ОСОБА_10 посвідчено договір дарування земельної ділянки, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, зареєстрований за № 2770. Предметом договору є земельна ділянка площею 0,04га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та призначена для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (т. 1, а.с. 26-27).

На підставі вказаного договору 20 березня 2009 року відповідачу ОСОБА_5 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №329587, який зареєстровано в книзі записів реєстрації актів на право власності на землю за № 010909300055 (т. 1, а.с. 62).

Крім того, 13 квітня 2010 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_12 було посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 за даним договором покупець передав, а покупці прийняли у власність в рівних частках кожен, тобто по 1/3 частці, земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,04га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2, а.с. 213-214).

Згідно ст. 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди -у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки. При продажі учасником належної йому частки у спільній частковій власності на земельну ділянку інші учасники мають переважне право купівлі частки відповідно до закону.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Як роз'яснив Пленум Верховного суду України у постанові від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до ст. 78 ЗК України право власності на землю -це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Згідно ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно витягу з земельного електронного кадастру від 09 листопада 2010 року, за кадастровим номером 0725785601:01:001:0227 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 662662 від 13 квітня 2006 року, позивачу ОСОБА_1, на праві приватної власності продовжує належати в цілому земельна ділянка площею 0,1928га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 373).

Допитаний в судовому засіданні свідок директор ПП „Терра+" ОСОБА_14 суду показала, що технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 та ОСОБА_5 площею 0,04га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 було виготовлено без згоди ОСОБА_1 та без погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами.

Таким чином, у зв'язку з вищевикладеним суд вважає, що оскільки були порушені права ОСОБА_1 як власника земельної ділянки, то позовні вимоги про визнання договору дарування земельної ділянки, договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсними, визнання державних актів на право власності на земельні ділянки недійсними, скасування записів реєстрації державних актів на право власності на земельні ділянки, визнання незаконним присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці та витребування земельної ділянки підлягають до задоволення.

На підставі ст.ст. 16, 203, 215, 229, 230, 319, 321, 328, 358, 364, 387, 388 ЦК України, ст.ст. 78, 81, 86, 87, 88, 152, 153 ЗК України, керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку, площею 0,04 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, серії ЯД № 329570, виданий 18 листопада 2008 року Управлінням Держкомзему у Шацькому районі Волинської області ОСОБА_4, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010809300171.

Скасувати у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі запис за № 010809300171 про реєстрацію державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯД № 329570 від 18 листопада 2008 року виданого ОСОБА_4.

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,04га від 18 листопада 2008 року, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Шацького районного нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрований за № 2770.

Визнати недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку, площею 0,04 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, серії ЯД № 329587, виданий 20 березня 2009 року Управлінням Держкомзему у Шацькому районі Волинської області ОСОБА_5, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010909300055.

Скасувати у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі запис за № 010909300055 про реєстрацію державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯД № 329587 від 20 березня 2009 року виданого ОСОБА_5.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,04га від 13 квітня 2010 року, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_12, зареєстрований за № 181.

Витребувати від ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 у спільну часткову власність ОСОБА_1 та ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,04га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати незаконним присвоєння кадастрового номеру 0725788601:01:001:0483 земельній ділянці площею 0,04га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати Волинську регіональну філію Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»привести у відповідність базу даних програмного комплексу ведення державного земельного кадастру, шляхом вилучення з неї кадастрового номеру 0725788601:01:001:0483.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Світязької сільської ради Шацького району Волинської області, управління Держкомзему в Шацькому районі Волинської області, Волинської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»на користь ОСОБА_1 по 90 грн. з кожного судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Шацький районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення в повному обсязі виготовлено 30.01.2012 року.

Суддя С.П. Матвійчук