Справа №: 1-683/11

ВИРОК

Іменем України

"09" квітня 2012 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Тимченко Л.М.

при секретарі Міщенко С.А.

з участю прокурора Болгарін Ю.С.

адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2

потерпілої ОСОБА_3

законного представника

неповнолітнього ОСОБА_4

представника служби у справах дітей Яковлева Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрії кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта професійно-технічна, неодруженого, не працюючого, раніше судимого:

- 30.03.2011 року Олександрійським міськрайонним судом за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік;

- 02.06.2011 року Олександрійським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік.

та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та жителя АДРЕСА_2, українця, громадянина України, освіта базова загальна середня, неодруженого, не працюючого, раніше не судимого

обох у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК,-

в с т а н о в и в:

Підсудний ОСОБА_6, діючи повторно, за попередньою змовою та разом із неповнолітнім ОСОБА_7 відкрито викрав чуже майно.

Злочин скоєно за таких обставин.

02 серпня 2011 року, близько 00.30 години, ОСОБА_6, знаходячись поблизу перехрестя вулиць Міліцейська та Садова в м. Олександрія, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з корисливих спонукань за попередньою змовою із ОСОБА_7 щодо відкритого викрадення майна останнім у перехожої жінки - ОСОБА_3 та подальшого розподілу даного майна між ними, діючи свідомо та цілеспрямовано, згідно попередньо розподілених ролей кожного з учасників, неповнолітній ОСОБА_7 шляхом ривку, усвідомлюючи, що потерпілій зрозумілий протиправний характер його дій, відкрито заволодів майном останньої, а саме сумкою вартістю 114 грн., в якій знаходились: гаманець вартістю 44,20 грн., грошові кошти в сумі 131 грн., мобільний телефон „Nокіа 5130", вартістю 810,43 грн., зарядний пристрій до зазначеного телефону вартістю 60 грн., аудіонавушники до даного телефону вартістю 45 грн., флеш-картка до цього телефону вартістю 35 грн. та сім-картки мобільного оператору „Вееііпе" вартістю 10 грн. Після цього ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зникли з місця вчинення злочину з викраденим майном, яким в подальшому спільно розпорядились на власний розсуд, спричинивши своїми діями потерпілій ОСОБА_3 матеріальної шкоди на загальну суму 1249,63 грн.

Підсудний ОСОБА_6 вину свою визнав частково, а згодом повністю.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 свою вину у скоєнні інкримінованого йому злочині визнавав частково, а згодом повністю, заперечував, що він умовляв ОСОБА_7 Згодом у скоєному щиро каявся та просив вибачення у потерпілої, пояснивши, що все сталось спонтанно. Стверджує, що саме ОСОБА_8 вирвав сумку у потерпілої і вони разом побігли. Визнає, що разом збували викрадене, а отримані кошти також витрачали разом. Злочин скоїв тому, що він не мав роботи, не мав коштів на існування, також йому потрібні були гроші. Запевняє суд, що більше такого не станеться, оскільки він перебуваючи в умовах ізоляції від суспільства зрозумів, скільки болю завдав своїм рідним.

Підсудний ОСОБА_7 свою вину визнав повністю.

Неповнолітній підсудний ОСОБА_7 будучи допитаним в судовому засіданні свою вину у скоєнні інкримінованого йому злочині визнав повністю, у скоєному щиро каявся і повністю підтвердив викладені вище обставини, уточнивши суду, що злочин скоїв тому, що його умовив ОСОБА_6, говорив, що гроші потрібні. Просить вибачення у потерпілої.

Крім часткового, згодом повного визнання підсудними своєї вини, їх вина у скоєнні інкримінованого їм злочину в повній мірі доведена зібраними у справі доказами, зокрема:

- показаннями потерпілої ОСОБА_3, яка будучи допитаною в судовому засіданні, показала суду, що того вечора вона ішла з роботи додому, назустріч ішли два хлопці, один з них вихопив сумку та вони побігли разом, ще троє хлопців згодом побігли за ними, вони і розказали про ОСОБА_6 Викрадені речі їй досі не повернули. Наполягає на заявленому цивільному позові в сумі 1 159 грн. 85 коп., однак на суворому покаранні підсудних не наполягає.

- протоколами огляду місця події від 10.09.2011 року, згідно якого було оглянуто квартиру АДРЕСА_3, за місцем мешкання ОСОБА_9 що по АДРЕСА_3, та вилучено мобільний телефон „Мокіа 5130" ( а.с. 16);

- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 30.09.2011 року, в ході якого потерпіла ОСОБА_3 упізнала ОСОБА_6 (а.с.41);

- висновками судово-товарознавчих експертиз № 3915/26 від 14.09.2011 року, та № 209 від 25.11.2011 року, згідно яких була визначена вартість викрадених речей та мобільного телефону „Мокіа 5130" (а.с.22, 65-69);

- протоколами огляду предметів, речовими доказами;

- та іншими матеріалами справи.

Оцінюючи зібрані і досліджені у справі докази, суд вважає, що вина підсудних доведена повністю, дії підсудного ОСОБА_6 суд кваліфікує за ч.2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна, вчинене групою осіб за попередньою змовою, скоєне повторно.

Дії неповнолітнього ОСОБА_7 суд також кваліфікує за ч. 2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений групою осіб за попередньою змовою між собою.

Суд враховує, що підсудні скоїли тяжкий злочин.

Призначаючи підсудним покарання, суд враховує характер, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винних, які мають постійне місце проживання, за місцем проживання обидва характеризуються посередньо, ОСОБА_7 за місцем навчання характеризується позитивно, обидва проживають в неповних сім'ях, без батьків, не працюють, запевняють суд, що зробили для себе належні висновки на майбутнє.

Обставини, що пом"якшують покарання суд вважає щире каяття підсудних, їх

добровільні, правдиві покази в ході досудового слідства і в суді, що допомогли встановити істину у справі, та скоєння злочину ОСОБА_7 в неповнолітньому віці, він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності.

Обставини, що обтяжують покарання, судом не встановлені.

Суд приймає до уваги, що підсудний ОСОБА_6 має не зняті та не погашені судимості, скоїв злочин в період іспитового строку. За вироками Олександрійського міськрайонного суду він був засуджений двічі:

- 30.03.2011 року за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року позбавлення волі з іспитовим строком на 1 роки (судимість не погашена);

- 02.06.2011 року за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік (судимість не погашена).

Сукупність наявних у справі доказів свідчить про те, що ОСОБА_6 на шлях виправлення не став, скоїв злочин в період іспитового строку, тому суд вважає необхідним призначити підсудному покарання саме в умовах ізоляції його від суспільства, що є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Відповідно вимог ст..65 КК України суд призначає підсудному покарання в мінімальному розмірі, передбаченому в санкції статті , яке буде необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_6 в умовах ізоляції його від суспільства.

Суд вважає необхідним відповідно до ст. 71 КК України частково приєднати не відбуту частину покарання за попереднім вироком Олександрійського міськрайонного суду від 30 березня 2011 року, що складає один місяць позбавлення волі, а також частково приєднати не відбуту частину покарання за попереднім вироком від 02 червня 2011 року, що також складає один місяць позбавлення волі.

Підстав для повторного застосування до підсудного ОСОБА_6 ст.ст. 75, 76 КК України чи ст. 69 КК України суд не вбачає.

Суд приймає до уваги, що ОСОБА_6 був затриманий 25 листопада 2011 року і з того часу перебуває в умовах ізоляції від суспільства. Запевняє суд, що він зрозумів, до яких наслідків призвела його поведінка.

Суд також приймає до уваги, що згідно висновку судово - наркологічної експертизи № 958 від 23 листопада 2011 року ОСОБА_6 страждає на психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання коноплі та потребує протинаркоманійного лікування, яке йому не протипоказане. Суд не застосовує до підсудного примусове лікування, яке він потребує згідно висновку судово - наркологічної експертизи від 23 листопада 2011 року № 958, оскільки згідно ст.. 96 КК України примусове лікування може бути застосоване судом до осіб, які вчинили злочин і мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб. Наркоманія не відноситься до хвороб, що становлять небезпеку для здоров'я інших осіб, а тому протинаркоманійне лікування не може бути застосоване до підсудного ОСОБА_6

Суд, враховуючи запевнення неповнолітнього ОСОБА_7 , що він більше не буде красти чуже, скільки усвідомлює, що він попаде в місця позбавлення волі та з урахуванням викладених обставин, приймаючи до уваги запевнення підсудного, що він більше скоювати злочини не буде, у відповідності до вимог ст..65 КК України вважає можливим відповідно до ст..ст. 75, 76, 104 КК України призначити неповнолітньому підсудному ОСОБА_7 покарання в мінімальному розмірі, без ізоляції його від суспільства, застосувавши до нього звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням, що є необхідним та достатнім для його виправлення, перевиховання та попередження скоєння ним нових злочинів.

Суд також приймає до уваги умови проживання та виховання неповнолітнього підсудного, його розумовий розвиток, вплив на нього дорослих та його вплив на дорослих.

Суд не вбачає підстав призначати неповнолітньому підсудному громадського вихователя.

Збитки, що завдані потерпілій не відшкодовані, викрадені речі їй не повернуто.

У справі було заявлено потерпілою цивільний позов на суму 1 159 грн. 85 коп. який частково знайшов своє підтвердження в суді. Суд приймає до уваги, що мобільний телефон, вартістю 810 грн.. який був переданий на зберігання в кімнату речових доказів підлягає поверненню потерпілій. Матеріальні збитки від злочину в сумі 349 грн. 85 коп. підлягають стягненню з підсудних солідарно.

Судові витрати у справі відсутні.

Речові докази по справі - мобільний телефон «Nokia 5130» - необхідно повернути потерпілій.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.321-324, 328, 330 КПК України, ст. ст. 3-16, 19, 22, 1168 ЦК України, суд, -

з а с у д и в :

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнати винними обох за ч.2 ст. 186 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки кожному.

Відповідно до ст. 71 КК України ОСОБА_6 до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за попереднім вироком Олександрійського міськрайонного суду від 30 березня 2011 року - один місяць позбавлення волі, а також за попереднім вироком Олександрійського міськрайонного суду від 02 червня 2011 року - також один місяць позбавлення волі і остаточно призначити покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі строком на чотири роки два місяці.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_6 - взяття під варту -залишити попереднім до вступу вироку в законну силу.

Строк відбування покарання відраховувати ОСОБА_6 з 25 листопада 2011 року, тобто з моменту його затримання.

Відповідно до ст.ст. 75, 76, 104 КК України ОСОБА_7 звільнити від відбування призначеного покарання, якщо він протягом двох років іспитового строку не вчинить нового злочину і своєю зразковою поведінкою виправдає виявлену судом довіру та виконає обов"язки, покладені на нього судом: періодично з'являтись в орган кримінально-виконавчої інспекції для реєстрації, повідомляти орган кримінально - виконавчої інспекції про зміну свого місця проживання чи місця роботи та не виїжджати за межі України.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_7 - підписку про невиїзд - залишити до вступу вироку в законну силу

Цивільний позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 солідарно на користь ОСОБА_3 суму 349 грн. 85 коп. на часткове відшкодування збитків, що завдані злочином.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Речові докази у справі - мобільний телефон «Nokia 5130» - що був переданий на зберігання до камери речових доказів Олександрійського МВ УМВС - повернути потерпілій ОСОБА_3.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд ОСОБА_6 протягом 15 діб з моменту вручення йому копії вироку, іншими учасниками процесу протягом 15 діб з моменту проголошення вироку.

Суддя: