Справа № 1008/2179/12
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27.04.2012м. Васильків
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого -А.А. Бабіша
при секретарі -Н.М. Яренко
з участю прокурора - М.В. Куяна, А.О. Каленіченка
захисника -ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Молочанськ Запорізької області, українця, гр-на України, освіта середньо-технічна, розлученого, не працюючого, військовозобов'язаного, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 23.02.2011 року близько 09 години 30 хвилин, проходячи неподалік будинку НОМЕР_1, який розташований по АДРЕСА_2, зустрів ОСОБА_3, який знаходився поруч з вказаним будинком. Після чого ОСОБА_2 підійшов до останнього та почав з ним розмовляти. Під час даної розмови на ґрунті особистих неприязних відносин, яка раптово переросла в бійку, в ході якої ОСОБА_2, маючи намір на спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, вийняв з кишені штанів ніж і умисно ним наніс один удар ОСОБА_3 в область тулубу.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 115 від 30.03.2011 року ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого поранення черевної порожнини з пошкодженням селезінки, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, визнав і суду показав, що 23 лютого 2011 року приблизно о 9 годині ранку він йшов пішки з військового містечка м. Василькова до свого сина, який проживав по вул. Декабристів, навпроти військового училища. Проходячи мимо будинку АДРЕСА_2, де раніше проживав з колишньою дружиною, ОСОБА_4, побачив, як вона вийшла з двору вказаного будинку і відчинила ворота. Звідти виїхав автомобіль білого кольору, а в автомобілі знаходився невідомий йому чоловік. Зі слів сина йому було відомо, що даний чоловік проживає з його, ОСОБА_2, колишньою дружиною, в той час, коли був одружений з іншою жінкою. Син не проживав в даному будинку в той час, оскільки говорив, що не може там жити, поки там проживає інший чоловік. Він, ОСОБА_2, вирішив підійти до цього чоловіка з наміром поговорити про те, що дану будівлю він, ОСОБА_2, побудував за власні кошти і все, що в ній знаходиться, куплялося за його кошти, при розлученні все це майно він залишив своєму сину, ОСОБА_2 і не розраховував на те, що у будинку буде проживати сторонній чоловік, крім того, він мав намір повернутися в сім'ю. При розмові з потерпілим у них виникли розбіжності в поглядах на життя, після чого виникла сварка, взаємні образи і погрози. В цей момент до нього підійшла ОСОБА_4 і відтягла його, ОСОБА_2, від автомобіля на 5-6 метрів в сторону зупинки «Берізки»в напрямку м. Києва. Після чого вона почала його, ОСОБА_2, заспокоювати, стримувала за руки. Перед тим, як йти до сина, він мав при собі ніж у вигляді різака для різки гіпсокартонних плит, який він взяв з роботи, щоб нагострити і в подальшому поїхати на роботу і продовжувати працювати. В той час, коли ОСОБА_4 утримувала його за руки, потерпілий підійшов зі спини ОСОБА_4, вона його не бачила, і вдарив його, ОСОБА_2, в обличчя кулаком, вибивши при цьому передній зуб. Якою саме рукою він бив, не пам'ятає. Удар був сильним, він отримав запаморочення і, захищаючись, думаючи, що потерпілий буде його бити, витягнув ніж з задньої кишені, вирвав руку і перед собою махнув ножем, влучивши в потерпілого, не маючи при цьому наміру вбити потерпілого, а тільки захиститися. Він, ОСОБА_2, не відчув, що наніс потерпілому удар. Це все відбулося миттєво. Він, ОСОБА_2 побачив, що потерпілий відійшов від нього, тримаючись за лівий бік, а тому, маючи намір на вбивство потерпілого, міг здійснити свій намір, оскільки потерпілий був беззахисним. У нього, ОСОБА_2, з рота йшла кров, обличчя було в крові, він побачив це і викинув ніж. Потерпілий звернувся до ОСОБА_4, щоб вона викликала швидку допомогу, але ОСОБА_4 наполягла, щоб він пішов з місця пригоди, що він і зробив. Коли він, ОСОБА_2, усвідомив, що наробив, то вирішив звернутися в міліцію. У вчиненому щиро розкаюється. Шкоду він не відшкодував, бо ніхто йому її не пред'являв.
Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні показав, що 23 лютого 2011 року о 9 годині ранку він з ОСОБА_4 збиралися на день народження його хресника. Він виїхав з двору, сидячи в автомобілі побачив підсудного, з яким до того ні разу не зустрічався. ОСОБА_4 говорила, що у неї був чоловік, але вона з ним ніяких стосунків не підтримує. Підсудний ОСОБА_4 підійшов до автомобіля і захотів поговорити. Яка сама була між ними розмова він не пам'ятає, розмова була ні про що, виникла словесна перепалка. Він, ОСОБА_3 не проявляв до підсудного агресії, оскільки ця розмова була йому не потрібною, а підсудний до нього проявляв агресію, тому він, ОСОБА_3, зрозумів, що це буде не проста розмова, бо йому здалося, що підсудний був п'яним, оскільки вів себе неадекватно. У нього, ОСОБА_3 є своя хата, тому будинок, в якому проживала ОСОБА_4 і все, що в ньому, його не цікавило. Підсудний словесно йому погрожував, але які саме були погрози, він не пам'ятає. Підсудний перший почав кидатись на нього, спочатку витягнув ніж і почав ним погрожувати, зайшов з однієї сторони автомобіля, потім з другої. Він, ОСОБА_3, взяв з машини монтировку, щоб дати підсудному по руках і вибити ніж. Після того, як до них підійшла ОСОБА_4, ОСОБА_2 заховав ножа, а він, ОСОБА_3, кинув монтировку в машину. Він, ОСОБА_3, ніж не сприйняв за погрозу, бо не думав, що підсудний його застосує. ОСОБА_2 кинувся до нього, але ОСОБА_4 стала між ними. Підсудний хотів через неї ударити його, але він, ОСОБА_3, ухилився і ударив підсудного в обличчя лівою рукою і в цей же момент відчув біль в лівому боці. Він, ОСОБА_3, відступив на крок і побачив у підсудного в руках ніж. Після цього підсудний пішов в напрямку зупинки «Берізки». Він з ОСОБА_4 зайшли в будинок, він хотів перев'язати рану і їхати на день народження, але коли побачив рану, то на машині поїхав до лікарню. В лікарні розповів, що трапилося і звідти подзвонив в міліцію. Підсудний ніякої матеріальної допомоги йому не надавав, хоча він, ОСОБА_3 витратив достатньо великі гроші на лікування, станом його здоров'я підсудний теж не цікавився. Не заважаючи на це, він вважає, що підсудного не потрібно суворо карати, претензій ні матеріального, ні морального характеру він до нього не має.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показала, що 23 лютого 2011 року о 9 годині ранку вона з ОСОБА_3 зібралися їхати на день народження. ОСОБА_3 виїхав з двору на автомобілі, а вона залишилася закривати ворота. Коли вийшла з двору, то побачила, що у машині на пасажирському сидінні сидить ОСОБА_2, з яким вона прожила у шлюбі 15 років і розлучилася, бо він вживав спиртні напої і був нестриманим. На даний час з підсудним ніяких стосунків у них немає, вони не бачаться, однак підсудному не подобається, що вона може з кимсь іншим жити і сказав, що життя їй не дасть. Вона проживає в будинку своїх батьків, і підсудний до цього будинку немає ніякого відношення, і майна його в цьому будинку немає. Її син проживає окремо з дружиною, у нього не було ніяких обмежень у користуванні цим будинком. До цього дня підсудний і потерпілий не зустрічалися. Побачивши ОСОБА_2, вона помітила, що він проявляє агресію відносно потерпілого. Потім підсудний з потерпілим вискочили з машини, і ОСОБА_2 почав ганятися за ОСОБА_3 навколо машини, при цьому в руках у нього був ніж, а в руках у потерпілого вона не бачила нічого. Вона не думала, що ОСОБА_2 використає ніж, думала, що до цього не дійде, а тому підійшла до нього, щоб забрати ножа і заспокоїти його. Підсудний був дуже збуджений, щось кричав, тому вона не може сказати, чи він вживав спиртні напої. ОСОБА_2 висловлював погрози, говорив, що вб'є потерпілого. Потім до них підійшов ОСОБА_3. Хто перший кого ударив: чи ОСОБА_3 ОСОБА_2 по зубах, чи ОСОБА_2 ОСОБА_3 ножем було не зрозуміло, бо вона стояла біля ОСОБА_2 в притик і все пройшло швидко. ОСОБА_3 присів, тримаючись за живіт, а ОСОБА_2 спокійно пішов геть. Вони поїхали до лікарні, де потерпілому надали медичну допомогу. Вона вважає, що цей інцидент виник через ревнощі.
Вчинення підсудним ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, крім його повного визнання своєї вини, підтверджується також письмовими доказами, зібраними у справі, а саме:
- постановою про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 23.02.11 р. (а.с. 1);
- протоколом огляду місця події від 23.02.2011 року та ілюстративною таблицею до нього (а.с. 5-7);
- протоколом огляду від 23.02.2011 року та ілюстративною таблицею до нього (а.с. 8-11);
- протоколом огляду місця події від 23.02.2011 року та ілюстративною таблицею до нього (а.с. 12-13);
- явкою з повинною ОСОБА_2 (а.с. 15 А);
- протоколом огляду речових доказів від 23.02.2011 р. (а.с. 18);
- постановою про прилучення до справи речових доказів від 23.02.2011 року (а.с. 19);
- розпискою ОСОБА_3, в якій він зазначив, що отримав від працівників міліції свою курточку, а також світер (а.с. 20);
- протоколом пред'явлення фотознімків для впізнання, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_3 на фотознімку № 3 впізнав ОСОБА_2 (а.с. 25);
- висновком експерта № 076 від 11.03.2011 року, відповідно до якого у ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження: розрив слизової оболонки верхньої губи з крововиливом навколо, травматичний підвивих першого зуба зліва на верхній щелепі. Дані тілесні ушкодження спричинені від дії тупих предметів, можливо в строк, вказаний в постанові, тобто 23.02.2011 року. Тілесні ушкодження у ОСОБА_2 за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я (а.с. 70);
- висновком експерта № 115 від 30.03.2011 р., відповідно до якого у ОСОБА_3 мали місце тілесні ушкодження: проникаюче поранення черевної порожнини з пошкодження селезінки. Дані тілесні ушкодження спричинені від дії предмета з обмеженою контактуючою поверхнею, можливо в строк та за обставин, вказаних в постанові. Тілесні ушкодження у ОСОБА_3 за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння (а.с. 73-74);
- протоколом відтворення обстановки і обставин події від 08.04.2011 року за участі ОСОБА_2 та ілюстративною таблицею до нього (а.с. 76-77).
Аналізуючи зібрані в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про повну доведеність вини ОСОБА_2 в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 КК України.
Визнаючи підсудного ОСОБА_2 винним і вибираючи йому міру покарання, суд враховує його особу, тяжкість та суспільну небезпеку вчиненого ним злочину, який, відповідно по ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, особу підсудного ОСОБА_2, який, відповідно до вимоги ГІБ МВС України раніше не судимий (а.с. 31); за місцем проживання характеризується позитивно (а.с. 37, 129), на обліку в нарколога та психіатра не перебуває (а.с. 36).
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_2, відповідно до ст. 66 КК України, судом встановлено щире каяття, явка з повинною. Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_2, відповідно до ст. 67 КК України, судом не виявлено.
Підстав для застосування відносно підсудного ОСОБА_2 положень ст. 69 КК України судом не вбачається.
Суд враховує позитивну характеристику на підсудного ОСОБА_2 за місцем його проживання, щире каяття, прохання потерпілого строго підсудного не карати, те, що підсудний раніше не судимий, і вважає, що покарання ОСОБА_2 повинно бути призначене в межах санкції ч.1 ст. 121 КК України, але з застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України.
Відповідно до ч.2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ч.2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Тому суд вважає, що призначене підсудному ОСОБА_2 покарання буде відповідати вчиненому злочину і його особі та буде достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323-324 КПК України, суд -
ЗАСУДИВ:
Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України і призначити йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Застосувати до призначеного покарання ОСОБА_2 у виді позбавлення волі ст. 75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.
Відповідно до ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_2 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.
Строк відбуття покарання ОСОБА_2 відраховувати з дня постановлення вироку.
Запобіжний захід ОСОБА_2 у виді підписки про невиїзд залишити до набрання вироком суду законної сили.
Речові докази у справі -чоловічу куртку і світер, що знаходяться у ОСОБА_3 -залишити у його володінні, користуванні і розпорядженні.
Вирок може бути оскаржено протягом 15 діб з моменту його проголошення до Апеляційного суду Київської області.
Суддя А.А. Бабіш