Дата документу 04.05.2012

Справа N 2-322/2012 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2012 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі

головуючого судді Урупа І.В.,

при секретарі: Головіній І.О.,

за участю адвоката Кисіль В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі справу за позовом ОСОБА_1, яка також діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, до ОСОБА_3 про визнання права власності на частину житлового будинку за набувальною давністю,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка в позовній заяві просить визнати за нею право власності на 3/8 частини житлового будинку АДРЕСА_1 та визнати право власності на 1/8 частину зазначеного будинку за неповнолітнім ОСОБА_2, при цьому пояснила, що відповідачка є матір’ю її чоловіка, ОСОБА_4., шлюб з яким був зареєстрований 09.09.1995 року. З відповідачкою була домовленість про те, що її мати, ОСОБА_5, яка також доводиться її чоловіку бабусею, в якості подарунка на весілля, дарить належну їй на підставі свідоцтва про право на спадщину ? частину спірного будинку, про що ОСОБА_3 прилюдно заявила під час шлюбних урочистостей. З першого дня вона з чоловіком стала проживати в цій частині будинку, а ОСОБА_5 проживала разом з відповідачкою. Була розмова про документальне оформлення договору купівлі-продажу, але цей договір так і не був оформлений, так як цього не бажала власник будинку, чи відповідачка. Оскільки ? частина будинку була подарована, вона з чоловіком зробили в цій частині ремонт, а саме: замінили огорожу спереду будинку, перекрили гараж шифером, демонтували зливну яму у дворі та влаштували нову, виклавши її червоною цеглою та перекривши залізобетонними плитами, побудували новий туалет, перекривши його шифером, та вирили під нього яму глибиною 4,5 м., яку вкрили червоною цеглою, обладнали задню частину двору огорожею з сітки «рабіца»довжиною 50 м., встановивши для кріплення 12 шт. залізобетонних столбиків, побудували вольєр розміром 3х5 м. з білої цегли та перекрили його шифером, провели газифікацію до будинку, побудували нову стіну у дворі з ракушняка висотою 3 м., замінили дерев’яні вікна на 5 євро вікон з заміною підвіконь, реставрували та оздобили 3 двустворчаті двері, уклали в кімнатах ламінат та плінтуси, замінили старі водопроводні труби на пластикові, замінили стару електропроводку на нову, а також замінили розетки та вимикачі на нові, встановили нові металеві вхідні двері, прошпаклювали стіни, стелі, поклеїли шпалери. А ні відповідачка, а ні ОСОБА_5 не заперечували проти того, щоб вона з чоловіком проживала в будинку та робила в ньому ремонт, їх право власності на частину будинку ОСОБА_5 не оспорювала. ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік помер. Єдиними спадкоємцями, що прийняли спадщину після його смерті є вона, та її неповнолітній син ОСОБА_2 після смерті чоловіка вона з сином продовжує проживати у спірній частині будинку, і з боку ОСОБА_5 ніяких претензій не було, вона не заперечувала їх права на частину будинку. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла. Після 13 квітня 2011 року відповідачка стала оспорювати її з сином право на спірну частину будинку. Однак, оскільки її родина володіє спірним майном відкрито, безперервно з кінця 1996 року, тобто станом на 01.01.2011 року термін цього володіння складає більше 10 років, то за нею та її неповнолітнім сином в порядку спадкування після смерті батька повинно бути визнано право власності на спірну частину будинку, а саме: за нею на 3/8 частини та за ОСОБА_2 на 1/8 частину.

Представник позивачки адвокат ОСОБА_6 судовому засіданні підтримав позов у повному обсязі.

Відповідачка позов не визнала, при цьому пояснила, що у 1989 році помер її батько, ОСОБА_7 Після його смерті її мати, ОСОБА_5, залишилася проживати одна. Мати дуже переживала смерть чоловіка, тому її син, ОСОБА_4 став проживати разом з бабусею, допомагав їй. Через рік стан здоров’ї матері погіршився, вона забрала матір до себе і ОСОБА_5 стала проживати разом з нею, спочатку в квартирі по вул. Леніна, а потім в будинку по вул. Сухова, оскільки за нею слід було доглядати. При цьому, син залишився проживати в частині будинку, яка належала матері на підставі свідоцтва про право на спадщину, після смерті ОСОБА_7, доглядав за будинком. В 1995 році син одружився та продовжив проживати в належній ОСОБА_5 частині будинку разом з дружиною, ОСОБА_1 ОСОБА_5 ніколи не ставила питання про те, щоб подарувати належну їй частину будинку ОСОБА_4 а лише надала можливість проживати в цьому будинку. Після смерті чоловіка у її матері сталася депресія, вона не виходила навіть з будинку. Її син з сім’єю проживав та користувалися частиною житлового будинку зі згоди ОСОБА_5, але подарувати належну їй частину будинку остання намірів ніколи не мала, на весіллі позивачки та сина взагалі не була. Вона не висловлювала на весіллі намірів матері подарувати частину будинку, оскільки це питання ніколи не виникало. Будинок при житті її матері був в належному для проживання стані, але син з позивачкою вирішили поліпшити умови свого проживання, зробили в ньому ремонт. Перелік робіт, зазначений позивачкою, дійсно був виконаний, але про це сина та невістку ніхто не просив, то було їх рішення. У 2008 році її син помер. Позивачка з внуком залишилися проживати в будинку і її мати не заперечувала проти цього. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла. Після її смерті відкрилася спадщина та 22.09.2011 року вона отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на ? частину житлового будинку АДРЕСА_1. Вона, як власник майна, також надала можливість проживати позивачці та її сину в спірній частині будинку, не заперечує проти їх проживання і на теперішній час, але вважає, що право власності позивачка не набула, оскільки майно завжди мало свого власника, а родина позивачки користувалася спірною частиною з його згоди.

Представник відповідачки ОСОБА_8 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, доводи відповідачки підтримала.

Представник органу опіки та піклування позовні вимоги підтримала, вважає їх такими, що відповідають інтересам неповнолітньої дитини.

Суд, вислухавши сторони, їх представників, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 22.05.1990 року належала ? частина житлового будинку АДРЕСА_1. Це право було зареєстровано Мелітопольським міжміським бюро технічної інвентаризації 09.02.1991 року (а.с.9)

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла. (а.с.27)

Після її смерті відкрилася спадщина на зазначену частину житлового будинку.

Відповідачка, як дочка померлої, прийняла спадщину, надав 18.06.2010 року до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, та 22.09.2011 року отримала свідоцтво про право на спадщину. ( а.с.46,55)

Згідно з витягу про державну реєстрацію прав відповідачка, на підставі зазначеного свідоцтва про право на спадщину за законом, є власником ? частини житлового будинку АДРЕСА_1. (а.с. 36)

Відповідно до свідоцтва про укладання шлюбу, 09.09.1995 року був укладений шлюб між позивачкою та ОСОБА_4. (а.с. 7)

Від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_3 позивачка народила дитину, ОСОБА_2

З довідки голови квартального комітету від 30.06.2006 року вбачається, що до складу сім’ї ОСОБА_5, яка мешкає в АДРЕСА_1 входить: внук, ОСОБА_4., невістка, ОСОБА_1, та правнук, ОСОБА_2 (а.с. 10)

ІНФОРМАЦІЯ_1 батько дитини, ОСОБА_4. помер. (а.с. 26)

Свідок ОСОБА_9 пояснила, що будинок АДРЕСА_1 належав батькам відповідачки. Після смерті батька відповідачки, ОСОБА_7, її син, ОСОБА_4., став проживати разом зі своєю бабкою, ОСОБА_5, допомагав їй. Після смерті чоловіка ОСОБА_5 захворіла, у неї був депресивний стан, тому через деякий час відповідачка забрала мати до себе і та стала проживати разом з ОСОБА_3 спочатку в квартирі по вул. Леніна, а потім в будинку по вул. Сухова. Внук ОСОБА_5 залишився проживати в будинку по вул. Вакуленчука. Вона була присутня на весіллі позивачки та ОСОБА_4., батьки останнього подарували гроші. До весілля батьки ОСОБА_4. подарували автомобіль, який він продав, а гроші залишив собі. ОСОБА_5 з будинку нікуди не виходила і на весіллі присутня не була. Будь яких намірів подарувати частину будинку внуку ОСОБА_5 не мала, розмови про це ніколи не було. Після весілля позивачка разом з ОСОБА_4. стала проживати в частині будинку, яка належала ОСОБА_5 Будинок був придатний до проживання, але вони вирішили зробити в ньому євро ремонт, замінили вікна, двері, наклеїли шпалери, застелили ламінат, провели газове обладнання. В грудні 2009 року ОСОБА_5 померла. На час її смерті вона проживала в будинку відповідачки по вул. Сухова.

Свідок ОСОБА_10 пояснив, що він придбав у брата ОСОБА_5 іншу частину будинку, та жив в ній до 1970 р. Після смерті батька відповідачки, ОСОБА_7, її мати, ОСОБА_5 захворіла. Син відповідачки ОСОБА_4. став проживати разом зі своєю бабкою, а згодом ОСОБА_3 забрала матір до себе, а її син залишився проживати в частині будинку, що належала ОСОБА_5 Будинок був придатний до проживання. Намірів подарувати частину будинку внуку ОСОБА_7 ніколи не висловлювала. ОСОБА_7 також не дарив при житті та не заповідав належну йому частину будинку ОСОБА_4. Він був присутній на весіллі позивачки та ОСОБА_4., але що подарували батьки останнього він не пам’ятає.

Свідок ОСОБА_11 пояснив, що після реєстрації шлюбу позивачка з чоловіком проживала в будинку по вул. Вакуленчука, зробили в ньому ремонт, провели газ, опалення, замінили каналізацію. Він був присутнім на весіллі позивачки та ОСОБА_4., де відповідачка заявила про те, що дід ОСОБА_7 заповідав її сину будинок.

Свідок ОСОБА_12 пояснила, що 4-5 років тому назад вона протягом 3-х місяців робила євро ремонт в будинку, де проживала позивачка з чоловіком, вирівнювала стіни, шпаклювала їх, клеїла шпалери, робила відкоси. Будинок був придатний до проживання, але потребував ремонту, був старим. Розрахунок за проведення ремонту здійснював ОСОБА_4.

Вимогами ч.1 ст. 344 ЦК України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном –протягом п’яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Зі змісту зазначеної норми закону вбачається, що володілець за давністю є незаконним володільцем, оскільки в законі зазначено, що «особа заволоділа чужим майном». А тому, позов про право власності за давністю володіння не може пред’явити законний володілець, тобто особа, яка володіє майном по волі власника і завжди знає, хто є її власником. Тобто набуття права власності на майно, яке належить володільцю в силу певного титулу виключено.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

З вимог ст.ст. 316,317,319,321,328 ЦК України вбачається, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном і на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження його майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В судовому засіданні було встановлено, що ? частина будинку АДРЕСА_1 в м. Мелітополі має свого власника, яким була до ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5, і вона передала для проживання ОСОБА_4. та позивачці належну їй частину будинку, тобто на це мано був встановлений «сервітут»(право користування чужим майном) Після смерті ОСОБА_5 власником спірної частини будинку стала відповідачка, яка теж надала «сервітут»на це майно позивачці та її неповнолітньому сину.

Таким чином, позивачка володіє чужим майном законно, в силу певного титулу, та не оспорює ті обставини, що їй було відомо про те хто був і є власником спірної частини будинку, що виключає набуття права власності за набувальною давністю, оскільки для набуття права власності на чуже майно за набувальною давністю необхідно наявність умов, які б свідчили про те, що встановити попереднього власника не має можливості.

Давність користування чужим майном та відкритість володіння в даному випадку значення не має.

Жодних підстав визначених у ст.346 ЦК для припинення права власності відповідачки не має. А ні померла ОСОБА_5 а ні відповідачка ніколи не відмовлялися від своєї власності.

Посилання позивачки на те, що спірна частина будинку була подарована на весілля і вона вважала це майно своїм безпідставне, оскільки договір дарування ОСОБА_5 у встановленому законом порядку не укладала, про що позивачці було відомо і вона повинна була знати, що фактично володіє чужим майном по волі його власника.

Будь-яких заповітів на ім’я чоловіка позивачки також не складалося.

Таким чином, позивачка завжди знала похідний та обмежений характер свого права на майно, знала, що її право має певну підставу –право власності іншої особи, яка надала певний юридичний титул на користування майном, що виключає застосування набувальної давності.

В обґрунтування своїх вимог позивачка посилається на добросовісність свого володіння. Між тим, добросовісним володінням для набуття права власності на річ за набувальною давністю вважається таке володіння, якщо володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю. Але, в судовому засіданні було встановлено, що позивачка завжди знала, що володіє чужою річчю.

Посилання позивачки на те, що вона, вважаючи себе власником будинку, разом з чоловіком зробила в ньому ремонт, здійснила поліпшення, суд до уваги не приймає. Позивачка має право вимагати від відповідачки відшкодування понесених нею витрат.

Посилання на порушення прав неповнолітньої дитини в даному випадку теж безпідставне.

Неповнолітній ОСОБА_2 мешкає в спірній частині будинку, при отриманні паспорта громадянина України був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, його право на користування спірною частиною будинку ніхто не оспорює, і відповідачка не заперечує проти його проживання в будинку.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 11,60,212 ЦПК України, ст. ст. 316,317,319, 321, 344, 346,395,401 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В

В позові ОСОБА_1, яка також діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, до ОСОБА_3 про визнання права власності на частину житлового будинку за набувальною давністю відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: