Справа № 0910/2-810/2011
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.05.2012 м. Косів
Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:
Головуючого -судді: Бельмеги М.В.
Секретаря: Сусак В.М.
З участю представника позивача: ОСОБА_1
відповідача: ОСОБА_2
представника відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому, судовому засіданні в залі суду м. Косів справу за позовом ОСОБА_5 до Косівської міської ради, ОСОБА_6, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Косівський районний відділ Івано-Франківської регіональної філії ДП «ЦДЗК»при Держкомітеті України про визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельну ділянку виданих ОСОБА_6 та ОСОБА_2,-
В С Т А Н О В И В :
Позивач, ОСОБА_5 звернувся в суд із позовом до Косівської міської ради, ОСОБА_6, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Косівський районний відділ Івано-Франківської регіональної філії ДП «ЦДЗК»при Держкомітеті України про визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельну ділянку виданих ОСОБА_6 та ОСОБА_2.
В судовому засіданні представник позивач, ОСОБА_5, позовні вимоги підтримав та пояснив суду, що згідно рішення Косівської міської ради від 24.12.1994 року за №18 було вирішено передати йому земельну ділянку у власність загальною площею 0,20 га для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства. На початку 2011 року він вирішив належним чином оформити право власності на дану земельну ділянку, тобто виготовити державний акт на право власності на дану земельну ділянку. З даного приводу він звернувся з письмовою заявою до голови Косівської міської ради з проханням вирішити питання про оформлення права власності на дану земельну ділянку. 04.05.2011р. він отримав акт-відповідь за підписом секретаря міської ради ОСОБА_7, що згідно рішення сесії від 16.05.2002 року за №6.36-2 його дочці -ОСОБА_6 та зятю -ОСОБА_2, відповідачам по справі, видані Державні акти на право власності на земельну ділянку на частину його земельної ділянки. Проте ця приватизація була здійснена без його відома та згоди, він ніяким чином не здійснював відчуження належної йому земельної ділянки площею 0,05 га. В 2009 році він звернувся з письмовою заявою до Косівської міської ради з питання незаконної приватизації частини його земельної ділянки його дочкою та зятем, оскільки він являється власником земельної ділянки згідно рішення Косівської міської ради від 24.12.1994 року №18, проте 22.06.2009 р. він отримав від Косівської міської ради лист-відписку, що ОСОБА_6 та ОСОБА_2 передані земельні ділянки у власність для обслуговування житлового будинку, але у них відсутні межові знаки та рекомендовано звернутись у землевпорядну організацію для відновлення межових знаків. А щодо оспорювання законності державних актів рекомендовано звернутись із позовом до суду. 10.03.2010р. Він звернувся до Косівського міського голови з письмовою скаргою, чому йому інваліду першої групи відмовляють у виготовленні технічної документації для виготовлення права власності на земельну ділянку 0,20 га по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 31.03.2010 року він отримав відповідь на скаргу, згідно якої йому повідомлено, що всі документи були передані спеціалісту-землевпоряднику ОСОБА_4, яка мала їх передати в управління Держкомзему у Косівському районі, однак в управлінні вказані документи відсутні і з'ясувати їх місцезнаходження не вдалося і на землевпорядника ОСОБА_4 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани та протягом року позбавлено премій. Рішення Косівської міської ради про затвердження технічної документації та право видачі державних актів на право власності на земельну ділянку ОСОБА_6 та ОСОБА_2 та виданні на їх ім'я Державні акти про право приватної власності на земельну ділянку вважає незаконними. Просить позов задоволити.
В судовому засіданні представник відповідача, спеціаліст-землевпорядник Косівської міської ради ОСОБА_4, позовні вимоги заперечила та пояснила, що в 1993 р. ОСОБА_6 була виділена земельна ділянка після чого у 2002 році, з уточненнями площ було видано Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку. При підготовці документів до приватизації до уваги брались до уваги такі документи як заповіт виданий на ім'я ОСОБА_6 та план земельної ділянки. При виготовленні технічної документації і при тривалому -до 2009р., користуванні ОСОБА_6 даною земельною у позивача не виникало ніяких претензій. Факт тривалого і безперешкодного користування земельною ділянкою ОСОБА_6 також підтвердили допитані в судовому засіданні в якості свідків -сусіди. Винесення рішення Косівською міською радою та виготовлення Державних актів на ім'я ОСОБА_6 та ОСОБА_2 здійснювалось з дотриманням всіх вимог чинного законодавства. Вимоги позову вважає безпідставними та необґрунтованими, просить відмовити в задоволенні позову.
Представник відповідача юрисконсульт Косівської міської ради ОСОБА_3, в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_5 заперечила, підтримала пояснення ОСОБА_4 та доповнила, що також рішенням Косівської міської ради від 1981 року ОСОБА_6 було надано дозвіл на будівництво житлового будинку якраз на цій земельній ділянці на яку видано Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку. Позивачу добре було відомо про той факт, що спірною земельною ділянкою користується відповідачка ОСОБА_6, але до 2009 року він нікуди не звертався із заявою про захист нібито порушених прав, тобто пропустив термін позовної давності. В задоволенні позову просить відмовити.
Відповідачка, ОСОБА_9, в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_5 заперечила та пояснила, що згідно заповіту ОСОБА_10, яка являється її бабусею, вона отримала в спадок землю так як вона там жила і до цього часу користується даною земельною ділянкою. В 1994 році була первинна приватизація землі і ОСОБА_11, який являється її батьком було добре відомо, що вона користується тієї земельною ділянкою. Окрім того розмір земельної ділянки яку можна було приватизувати одній людині був обмежений, а тому земельна ділянка по АДРЕСА_3 належала батькові, а земельна ділянка по АДРЕСА_1 -матері. Після смерті матері земельна ділянка перейшла у власність батька. При виготовленні первинної приватизації батькові вже не могло бути передана земельна ділянка по АДРЕСА_2 розміром 0,05 га, а тому батько власноручно написав заяву про відмову від даної земельної ділянки в користь її чоловіка -ОСОБА_2 Тривалий час вони користувались даною земельною ділянкою, батькові було добре відомо, що вони обробляють дану земельну ділянку та здійснюють добудову житлового будинку і ніяких претензій із його сторони не було. Держані акти були виданні на законних підставах, а тому просить в задоволенні позову відмовити за безпідставністю.
В судовому засіданні відповідач, ОСОБА_2, позовні вимоги заперечив та пояснив суду, що в них була така домовленість, що позивач -ОСОБА_5, який являється батьком його дружини відмовився від тієї земельної ділянки і відповідно земельну ділянку по АДРЕСА_2 в м. Косові було наділено їм із дружиною ще в 1996 році і з того часу ніяких претензій щодо користування земельними ділянками не було. Це вже в 2009 році коли пішли розмови, що можна скасувати старі державні акти почались ці непорозуміння. Державний акт про право власності на земельну ділянку він отримав ще в 2002 році з дотриманням всіх законів та процедур і до 2009р. ніяких сумнівів у його законності не виникало. Тривалий час у них із ОСОБА_5 були нормальні, родинні відносини і вони навіть дали йому кошти на приватизацію земельної ділянки по АДРЕСА_3 Оскільки видача Державних актів про право власності на земельну ділянку здійснювалась відповідно до чинного законодавства то позовні вимоги ОСОБА_5 є незаконними та безпідставними, а тому просить відмовити в їх задоволенні.
Предстаник третьої особи без заявлення самостійних вимог Косівський районний відділ Івано-Франківської регіональної філії ДП «ЦДЗК»при Держкомітеті України в судове засідання не з'явився повторно, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причина неявки суду невідома.
Суд, вислухавши сторони, свідків та вивчивши матеріали справи вважає позов безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Як вбачається із копії рішення сесії Косівської міської ради народних депутатів від 24.12.1994 року №18 вирішено передати ОСОБА_5 земельну ділянку загальною площею 0,20 га в тому числі по ділянках за цільовим призначенням: ділянка №НОМЕР_3 -для обслуговування житлового будинку та господарських будівель площею 0,10 га, в тому числі по угіддях: ріллі 0,03 га, під будівлями і двором 0,07 га; ділянка №НОМЕР_4 -для ведення особистого підсобного господарства площею 0,05 га, в тому числі сінокосу -0,05 га; ділянка №НОМЕР_2 -для ведення особистого підсобного господарства площею -0,05 га. (а.с.9).
Із копії документації по передачі земельних ділянок у приватну власність жителя АДРЕСА_3 ОСОБА_5 №1018, вбачається, що земельна ділянка №НОМЕР_3 та земельна ділянка №НОМЕР_4 розміщені по АДРЕСА_3 а земельна ділянка №НОМЕР_2 площею 0,05 га -по АДРЕСА_2. -а.с. 7-11.
Відповідно до ст. 22 ЗК України (в редакції 1992 року) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж ції ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею забороняється. Згідно ст. 23ЗК України (в редакції 1992 року) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Згідно копії документації щодо наділу земельної ділянки в м. Косів ОСОБА_5 рішенням сесії від 24.12.1993р. №18 було передано у приватну власність земельну ділянку площею загальною площею 0,20 га в межах згідно з планом. Земельна ділянка №НОМЕР_3 та земельна ділянка №НОМЕР_4 розміщені по АДРЕСА_3 а земельна ділянка №НОМЕР_2 площею 0,05 га -по АДРЕСА_2. Проте належним чином оформлення права власності на вказані земельні ділянки позивач здійснив тільки по АДРЕСА_3, що стверджується актом про наділення присадибної ділянки з фондів Косівської міської ради від 28.04.1993 року (а.с.98) та плану виданого до рішення (а.с.99) в якому здійснено відмітку, що ОСОБА_5 приватизовано тільки земельну ділянку, яка розташована по АДРЕСА_3.
Із копії повідомлень Косівської міської ради за №495 від 22.06.2009р. (а.с.17) та №427 від 28.05.2009р. (а.с.21) вбачається, що ОСОБА_5 повідомлено, що його заяву розглянуто на засіданні земельної комісії. Земельні ділянки на які ОСОБА_5 претендує належать ОСОБА_6 згідно Державних актів на землю ІІІ-ІФ №006370, ІІІ-ІФ 006369 від 03.07.2002р. та ОСОБА_2 згідно Державного акту ІФ №010684 від 08.05.2003р. В зв'язку із тим, що межові знаки відсутні у власників ОСОБА_6 та ОСОБА_2 і в суміжних землекористувачів на земельних ділянках, земельна комісія рекомендує звернутися в землевпорядну організацію для встановлення (відновлення) межових знаків в натурі.
Як вбачається із акту від 04.05.2011р. земельною комісією Косівської міської ради в складі: заступника голови земельної комісії ОСОБА_13, членів земельної комісії ОСОБА_14, ОСОБА_15 в присутності спеціалістів-землевпорядників міської ради ОСОБА_16, ОСОБА_4 при обстеженні та проведенні лінійних промірів, встановила, що земельна ділянка площею 0,1051 га по АДРЕСА_2 передана у власність відповідно до рішення сесії від 24.12.1993 року та рішення сесії від 16.05.2002 року №6.36-2 дочці ОСОБА_6, про що свідчить державний акт на право приватної власності на землю. Для вирішення заяви по суті комісія міської ради рекомендує заявнику звернутись до суду.
Відповідно до ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Згідно ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Відповідно до ст. 549 ЦК України (в ред. 1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Згідно копії повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 р. -а.с. 53.
Відповідно до копії заповіту посвідченого нотаріусом Косівської державної нотаріальної контори ОСОБА_17 24.09.1974 р. ОСОБА_10 все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде їй належати заповіла ОСОБА_6. Зобов'язала ОСОБА_6 сплатити ОСОБА_19 гроші в сумі 50 крб. (п'ятдесят крб.) та ОСОБА_20 гроші в сумі 50 крб. (п'ятдесят крб.). -а.с.82.
Як вбачається із копії рішення виконавчого комітету Косівської міської Ради народних депутатів №65 від 11.05.1979 р. розглянувши спільну заяву жителів м. Косова ОСОБА_6 та ОСОБА_21 вирішив виділити ОСОБА_6 та ОСОБА_21 земельну ділянку площею 800 кв.м. під будівництво двоповерхового, двоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_4 згідно генерального плану забудови м. Косова. Відповідно до копії рішення Косівської міської ради народних депутатів №130 від 10.09.1982 року вбачається, що 11.05.1979р. виконком міської ради народних депутатів своїм рішенням №65 виділив земельну ділянку в розмірі 800 кв.м. по АДРЕСА_4 під будівництво двоквартирного житлового будинку жителям міста Косова ОСОБА_6 та ОСОБА_21 Власником вищеназваної ділянки в той час була ОСОБА_10. Ділянка виділялась після письмової згоди останньої. Після цього ОСОБА_10 власник присадибної ділянки передумала і звернулася до виконкому з проханням відмінити рішення виконкому №65 від 11.05.1979 р. Враховуючи те, що за будинком по АДРЕСА_4 власником якого була тоді ОСОБА_10 зареєстровано 0,27 га землі, виконком міської ради своїм рішенням №132 від 13.11.1981 р. відмінив рішення №65 від 11.05.1979р. В цей час гром. ОСОБА_10 відчужує (дарує) свій будинок жителям м. Косова ОСОБА_22 та ОСОБА_23 Виходячи з вищенаведеного виконком міської ради вирішив: відмінити рішення міськвиконкому №132 від 12.11.1981р. Спираючись на ст.88 та 90 ЗК УРСР залишити за власниками будинку по АДРЕСА_4 ОСОБА_22 та ОСОБА_23 0,06 га земельної ділянки. Виділити земельну ділянку в розмірі 800 кв. м. під будівництво двоквартирного, двоповерхового жилого будинку по АДРЕСА_4 жителям м. Косова ОСОБА_6 та ОСОБА_21
Із копії рішення Косівської міської ради від 24.01.2003р. №3.44-10 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність»вбачається, що розглянувши заяви жителів м. Косів сесія міської ради вирішила передати земельні ділянки у приватну власність громадянам м. Косова по цільовим призначеннях згідно додатку №1. Відповідно до вказаного додатку №1 ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку площею 0,1844 га для ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
В силу вимог ч.1 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Згідно ч.9 ст.126 ЗК України Державний акт на право власності та право постійного користування земельною ділянко видається на одну земельну ділянку.
Відповідно до ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно копії Державного акту ІФ №201068 ОСОБА_2 на підставі рішення Х сесії ІV демократичного скликання Косівської міської ради є власником земельної ділянки площею 0,1844 га в межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована на АДРЕСА_2, цільове призначення (використання) земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Як вбачається із копії Державного акту ІІІ-ІФ №006369 ОСОБА_6 на підставі рішення ХVІІІ сесії від 24.12.1993 р. Косівської міської Ради народних депутатів уточ. площ рішення ІІ сесії 16.05.2002р. їй передається у приватну власність земельна ділянка 0,0830 га в межах згідно з планом, в тому числі 0,0407 га -сільськогосподарських угідь та 0,0423 га -під будівлями, лісами та іншими угіддями. Земельна ділянка розташована на території м. Косів, землю передано для обслуговування житлового будинку, господарських споруд.
Свідок ОСОБА_24, в судовому засіданні пояснила, що під час навчання в школі та пізніше перебувала в дружніх відносинах із ОСОБА_1 і тому час від часу допомагала їй здійснювати обробку земельної ділянки яка розташована по АДРЕСА_2 в м. Косів Івано-Франківської області. Останній раз на даній земельній ділянці вона була десь дванадцять років тому назад.
Допитаний в судовому засіданні як свідок, ОСОБА_25, пояснив, що йому відомо що ОСОБА_5 колись дійсно обробляв спірну земельну ділянку. Останній раз він бачив, що позивач обробляє земельну ділянку десь приблизно вісім років тому назад.
В судовому засіданні допитаний як свідок, ОСОБА_26, пояснив, що ОСОБА_5 являється його дідусем і в дев'яностих роках вони всією родиною спільно обробляли спірну земельну ділянку. Він допомагав дідусеві здійснювати заготівлю сіна, проте після хвороби дідуся земельною ділянкою користується ОСОБА_6 Настільки йому відомо житловий будинок мав належати двом сім'ям -ОСОБА_6 та його матері.
Свідки ОСОБА_27 та ОСОБА_28 в судовому засіданні надали аналогічні пояснення.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_29 пояснила суду, що проживає в АДРЕСА_2, по сусідству де розташована спірна земельна ділянка і їй відомо, що протягом останнього тривалого часу даною земельною ділянкою користується ОСОБА_6 та ОСОБА_2 Вони обробляли земельну ділянку та здійснювали добудову житлового будинку, який розташований на даній земельній ділянці. Давніше, ще на початку дев'яностих років обробку даної землі дійсно здійснювала вся родина -і ОСОБА_5, і ОСОБА_1, і ОСОБА_6, проте останнім часом на даній земельній ділянці працювала тільки ОСОБА_6 із своїм чоловіком.
Свідки ОСОБА_30 та ОСОБА_31 в судовому засіданні надали аналогічні пояснення.
Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_32 пояснила, що на проживання в АДРЕСА_2 вона переїхала в 1996 році. З часу проживання в м. Косові вона бачила, що даною земельною ділянкою користується тільки ОСОБА_6 та її чоловік -ОСОБА_2 Не пригадує, щоб бачила що спірною земельною ділянкою користувались позивач чи ОСОБА_1, можливо вони і приходили туди, але вона їх не знає як сусідів -межівників.
Оцінивши в сукупності покази перелічених свідків суд, приходить до висновку, що тривали період земельну ділянку, яка належала матері позивача ОСОБА_10, обробляла вся сім'я, а коли ОСОБА_10 перебувала в будинку для перестарілих спадкоємці фактично поділили між собою землю, не оформивши це належним чином та користувалися земельною ділянкою.
Пізніше ОСОБА_2 та ОСОБА_6 скористалися своїм правом на приватизацію, отримавши земельні ділянки у власність, а ОСОБА_5 таким правом не скористався.
Відповідно до підпункту «в»пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 р. №17 з 1 січня 2002 р. відповідно до статті 125 ЗК України право користування земельною ділянкою виникало після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а з 02.05.2009 р. у відповідності із Законом України від 05.03.2009 р. №1066-VI право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Згідно п. 221 вказаної Постанови Пленуму ВСУ відповідно до ст.1225 ЦК України і ст. 131 ЗК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на які вони розміщені, а також право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем ОСОБА_5 не надано належних доказів про те, що він на законних підставах являється власником чи землекористувачем земельної ділянки площею 0,05 га розташованої по АДРЕСА_2 та не доведено незаконність володіння земельними ділянками та набуття на них права власності відповідачами -ОСОБА_6 та ОСОБА_2, а тому суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_6 слід відмовити.
На підставі ст.ст. 81, 116, 118, 120, 125, 126, 131, 152,158 ЗК України та керуючись ст.ст. 213 - 215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позову ОСОБА_5 до Косівської міської ради, ОСОБА_6, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Косівський районний відділ Івано-Франківської регіональної філії ДП «ЦДЗК»при Держкомітеті України про визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельну ділянку виданих ОСОБА_6 та ОСОБА_2 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського Апеляційного суду через Косівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення -протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Бельмега