АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-а/2390/1076/12Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 10.3.1 Добриднюк Н.О.

Доповідач в апеляційній інстанції

Трюхан Г. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоТрюхана Г.М.

суддівМіщенка С.В., Сіренка Ю.В

розглянувши у письмовому провадженні в місті Черкаси апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області на постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 24 квітня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області про визнання відмови Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі щодо перерахунку пенсії протиправною, зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

Позивачка звернулась до суду з вищевказаним позовом. Та просила суд визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі щодо перерахунку пенсії протиправною, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2006-2008 роки в сумі 3891,90 грн та зобов'язати відповідача нараховувати їй щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни в подальшому при виплаті пенсії.

Постановою Лисянського районного суду Черкаської області від 24 квітня 2009 року позов задоволено частково.

Визнано відмову Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі щодо перерахунку пенсії ОСОБА_5 відповідно до Закону «Про соціальний захист дітей війни» неправомірною.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_5 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком, розмір якої встановлено ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» та провести виплати у відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням раніше виплачених коштів.

В решті позовних вимог в задоволенні відмовлено.

В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області просить скасувати постанову Лисянського районного суду Черкаської області та прийняти нове рішення по справі, в якому відмовити у задоволенні позовних вимог.

Поскільки від усіх осіб, які беруть участь у справі, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, тому колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.

Статтею 6 Закону України N 2195-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 17 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Законом України від 19 січня 2006 року N 3367-IV "Про внесення змін до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" пункт 17 статті 77 виключено та статтею 110 (викладеною цим Законом у новій редакції) установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог статті 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" не приймалися.

Оскільки встановлені законодавством умови підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни у 2006 році не настали, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відмову в задоволення вимог позивачки за 2006 рік.

Законом України від 19 грудня 2006 року N 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік", зокрема пунктом 12 статті 71, було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та статтею 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Однак Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Законом України від 28 грудня 2007 року N 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів". Зазначені зміни набрали чинності з 1 січня 2008 року.

Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону N 2195-IV і здійснити позивачці відповідні нарахування (за той періоду часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.

Колегія суддів вважає, що районний суд безпідставно поновив строк ОСОБА_5 для звернення до суду за захистом своїх прав, оскільки із матеріалів справи вбачається, що позивачка не ставила питання про поновлення їх строку для звернення до суду за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції не застосував положення ч. 2 ст. 99 КАС України, відповідно до якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів та положення ч. 1 ст. 100 КАС України згідно до якої пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із її сторін. Колегія суддів вважає, що необхідно задовольнити позовні вимоги позивачки в межах річного строку звернення до суду.

На ряду з викладеним, судова колегія вважає, що оскільки позивачка звернулася до суду з позовом 26 березня 2009 року, а Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 вступило в дію з 22 травня 2008 року, тому позовні вимоги підлягають до задоволення за період з 22 травня 2008 року та по 31 грудня 2008 року в межах річного строку звернення до суду та в межах заявлених вимог.

Судова колегія вважає, що інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, судова колегія, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області задовольнити частково.

Постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 24 квітня 2009 року змінити.

Виключити з резолютивної частини постанови вказівку про зобов'язання Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області нарахувати ОСОБА_5 недоплачену щомісячну соціальну допомогу у розмірі, передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни» з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Визнати протиправною відмову в нарахуванні та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_5 з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року згідно ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням раніше сплачених сум.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії постанови особам, які беруть участь у справі і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції

Головуючий :

Судді :