Справа № 11-161/ 2007 року Головуюча в 1-й інстанції Роїк В.П.
Категорія ст. 146 ч.2 КК України Доповідач Цугель І.М.
УХВАЛА
ІМ ' Я М У К Р А ї Н И
21 березня 2007 року колегія судців судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Хмельницької області в складі:
Головуючого-судді Кульбаби В.М.,
суддів Цугеля І.М., Задворного О.Л.,
з участю прокурора Бірюченко С.В.,
адвокатів ОСОБА_10., ОСОБА_11.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією прокурора, що приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Славутського міськрайонного суду від 22 грудня 2006 року. Цим вироком
ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого: - 8.98.1997 року за ст. 206 ч.2 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі, звільненого 17.09.1998 року на підставі Закону України „Про амністію" від 24.07.1998 року; 19.06.2002 року за ст.ст. 185 ч.3, 358 ч.1 КК України на 4 роки позбавлення волі, звільненого 4.10.2005 року по відбуттю строку покарання;
засуджено за ст. 146 ч.2 КК України на 1 рік 6 місяців обмеження волі. За ст. 189 ч.3 КК України ОСОБА_1 виправдано.
Запобіжний захід залишено попередній - утримання під вартою.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, не працюючого, згідно ст. 89 КК України не судимого; засуджено за ст. 146 ч.2 КК України на 1 рік 6 місяців обмеження волі.
Згідно ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробовуванням з іспитовим строком на 1 рік.
Відповідно до вимог ст. 76 КК України його зобов'язано не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, періодично з'являтися до них для реєстрації. За ст. 189 ч.3 КК України ОСОБА_2 виправдано. Запобіжний захід - підписка про невиїзд.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3року народження, уродженця м. Бучач Тернопільської області, мешканця АДРЕСА_3, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, не працюючого, згідно ст. 89 КК України не судимого; засуджено за ст. 146 ч.2 КК України на 1 рік 6 місяців обмеження волі.
Згідно ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробовуванням з іспитовим строком на 1 рік.
За ст. 189 ч.3 КК України ОСОБА_3 виправдано. Запобіжний захід - підписка про невиїзд. і
2
ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засуджено за те, що перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою групою осіб, з метою повернення викраденого ОСОБА_4 мобільного телефона та грошей в сумі 200 грн. у ОСОБА_3, 8 червня 2006 року вони незаконно помістили ОСОБА_4. у погріб, який розміщений під житловою кімнатою квартири АДРЕСА_4і утримували там потерпілого до 16 години 9 червня 2006 року.
В апеляції прокурор просить вирок суду відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувати, постановити новий, яким визнати винними та призначити покарання ОСОБА_1 за ст. 189 ч.З КК України 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна, за ст. 146 ч.2 КК України 4 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України, остаточно призначити 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна.ОСОБА_2. та ОСОБА_3. за ст. 189 ч.3 КК України призначити 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна, за ст. 146 ч.2 КК України 3 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України остаточно призначити кожному по 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна. При цьому прокурор посилається на невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та призначення занадто м'якого покарання, оскільки вина засуджених в вимаганні майна та грошей у потерпілого доведена сукупністю зібраних по справі доказів, досліджених в судовому засіданні, яким не дана належна правова оцінка.
ЗасудженніОСОБА_1,ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вирок не оскаржили.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, міркування прокурора на підтримку апеляції, вислухавши засуджених та їх захисників, які проти її задоволення, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляції, колегія суддів судової палати
Знаходить
апеляцію прокурора як таку, що задоволенню не підлягає.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні злочину, за який їх засуджено, при викладених у вироку обставинах, підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів, досліджених в судовому засіданні.
З показів засудженого ОСОБА_1 вбачається, що на прохання ОСОБА_3 посприяти в поверненні викрадених ОСОБА_4 у ОСОБА_3 мобільного телефона і грошей, він разом з ОСОБА_2і ОСОБА_5поїхали до ОСОБА_4в квартиру знайомої останньогоАДРЕСА_5, де той зізнався, що викрав мобільний телефон, однак не знав куди його подів бо був дуже п'яний. ОСОБА_2при цьому наніс йому удар дошкою по голові. Він запропонував ОСОБА_4поїхати з ними і розібратися де подівся телефон. Коли приїхали до нього -ОСОБА_1 у квартиру, він поставив потерпілого перед вибором йти в міліцію, чи чекати в погребі і згадувати де телефон. Потерпілий залишився чекати в погребі, а він разом з ОСОБА_5знайшли ОСОБА_3та привели в квартиру. Потерпілий ОСОБА_4запропонував повернути гроші за мобільний телефон. Однак не повіривши йому, вони залишили його в підвалі щоб знайти ще одну особу, яка в день крадіжки розпивала спиртні напої разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, щоб з'ясувати ще у неї де телефон. На наступний день їх затримали працівники міліції.
ЗасудженийОСОБА_2 дав аналогічні покази, доповнив, що саме він, погрожуючи потерпілому роібитою пляшкою, випадково порізав йому вухо, проте наносив удари дошкою по голові. Ввечері, коли прийшов у квартиру ОСОБА_1, ще наніс один удар рукою по спині ОСОБА_4.
Підсудний ОСОБА_3 підтвердив вище викладенні покази, доповнив, що вартість викраденого ОСОБА_4 мобільного телефону становила більше 1400 грн. Також він викрав у нього 200 грн. та 50 євро.
ПотерпілийОСОБА_4. показав, що дійсно викрав у ОСОБА_3 мобільний телефон та гроші, але був у стані алкогольного сп'яніння, тому не пам'ятає де подів викрадене. ОСОБА_1, ОСОБА_2та ОСОБА_5на наступний день приїхали до нього та почали вимагати повернути викрадений мобільний телефон. ОСОБА_2при цьому наніс йому удар розбитою пляшкою, чим поранив вухо, бив рукою по тулубу і дошкою по голові. Після цього вони забрали його і привезли на квартиру ОСОБА_1, де помістили у погріб та періодично, наносячи удари, вимагали повернути викрадене. Він погодився повернути телефон коли його відпустять. Але на наступний
3
день ОСОБА_1 і ОСОБА_3вже почали вимагати у нього ще й 500 доларів США за заподіяну моральну шкоду.
СвідкиОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8. таОСОБА_9. розповіли про обставини незаконного тримання ОСОБА_4. у підвалі квартири ОСОБА_1 та нанесення йому побоїв через викрадення ним мобільного телефону і грошей уОСОБА_3
Об'єктивно вина засуджених підтверджується даними протоколу огляду місця події -квартири та погреба ОСОБА_1, де незаконно утримували потерпілого ОСОБА_4., протоколів очних ставок між учасниками конфлікту, висновком судово-медичної експертизи № 170 від 10.06.2006 року, згідно якої у потерпілого виявлені легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Проаналізувавши вчинене та оцінивши в сукупності усі докази, суд обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини засуджених у вчиненому злочині, вірно кваліфікував їх дії у відповідності з скоєним за ст. 146 ч. 2 КК України.
ОСОБА_4 раніше судимий за тяжкі злочини, в тому числі і за корисливі.
Згідно вироку Славутського міськрайонного суду від 21 серпня 2006 року ОСОБА_4. засуджено за викрадення у ОСОБА_3 вищевказаних мобільного телефону та грошей на загальну суму 1972 грн. 24 коп.
В даний час на розгляд Славутського міськрайонного суду поступила нова кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_4. за ст.ст. 186 ч. 2, 357 ч. 1, 357 ч. З КК України, де він повністю визнав свою вину у скоєнні зазначених злочинів.
За таких обставин, беручи до уваги особу потерпілого ОСОБА_4., який характеризується з негативної сторони, є підстави сумніватись в правдивості його непослідовних та суперечливих показів про вимагання у нього засудженими 1700 гри., 500 доларів США, що останні категорично заперечують.
Ні на досудовому слідстві, ні в судовому засіданні не здобуто достатніх, допустимих доказів вини засуджених у вимаганні, тому суд першої інстанції обґрунтовано виправдав їх за ст. 189 ч. 3 КК України.
ОСОБА_4 відмовився від притягнення засуджених до кримінальної відповідальності за ст.ст. 125, 356 КК України, про що подав суду відповідну заяву.
Міру покарання засудженим обрано згідно вимог ст. 65 КК України з врахуванням ступені тяжкості вчинених злочинів, особистостей винних та конкретних обставин по справі.
З врахуванням викладеного підстав для скасування вироку, пом'якшення чи посилення покарання, задоволення апеляції прокурора, апеляційна інстанція не знаходить.
В порядку ст. 365 КПК України, переглядаючи вирок суду в повному обсязі, встановлено, що ОСОБА_1 засуджено до 1 року 6 місяців обмеження волі реально.
Він перебуває під вартою з 09.06.2006 року, тобто 9 місяців 12 днів. А тому згідно вимог ст. 72 КК України призначене покарання слід рахувати відбутим.ОСОБА_1 підлягає звільненню з-під варти із залу суду.
Також з резолютивної частини вироку слід виключити як помилкове застосування до ОСОБА_1 ст. 76 КК України, оскільки він був засуджений до реальної міри покарання.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, судова палата, -
ухвалила:
Апеляцію прокурора залишити без задоволення.
Вирок Славутського міськрайонного суду від 22 грудня 2006 року в частині засудження ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без зміни.
Цей же вирок щодо ОСОБА_1 змінити в порядку ст. 365 КПК України.
4
Виключити з резолютивної частини вироку застосування до ОСОБА_1 ст. 76 КК
України.
Призначене ОСОБА_1 покарання рахувати відбутим, звільнивши його з-під варти з залу суду.