копій
Справа № 11-544, 2007року Головуючий в 1-й інстанції Болотін C.M.
Категорія: постанова Доповідач Дуфнік Л.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 серпня 2007 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого - судді Ковтуна В.П.,
суддів Дуфнік Л.М., Майданюк К.І.
з участю прокурора Леськіва В.О.
захисника ОСОБА_2.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому справу за апеляцією захисника ОСОБА_2. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1. на постанову Шепетівського міськрайонного суду від 11 липня 2007 року.
Цією постановою залишено без задоволення скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах
обвинуваченого ОСОБА_1на дії слідчого СВ Шепетівського МРВВС по накладенню арешту на майно обвинуваченого.
Згідно з постановою, ОСОБА_1. обвинувачувався в тому, що переслідуючи корисливі мотиви, з метою особистого збагачення, умисно, незаконно використовував об'єкт інтелектуальної власності, а саме знак для послуг і фірмове найменування приватного підприємства туристичної фірми „Озлем", чим завдав останньому матеріальні збитки.
По даному факту відносно ОСОБА_1. порушено кримінальну справу та пред'явлено обвинувачення за ознаками злочину, передбаченого ст. 229 ч. 2 КК України.
В процесі досудового слідства з метою забезпечення цивільного позову приватного підприємства постановою слідчого був накладений арешт на майно обвинуваченого ОСОБА_1., в тому числі, на транспортні засоби та нерухоме майно.
Вважаючи, що в слідчого, який проводив досудове слідство, не було правових підстав щодо накладення арешту на майно ОСОБА_1., захисник останнього звернувся до суду з скаргою, в якій просив скасувати постанову слідчого. Залишаючи без задоволення скаргу захисника суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 126 КПК України забезпечення цивільного позову в кримінальній справі та можливої конфіскації майна проводиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого, підозрюваного чи осіб , які несуть матеріальну відповідальність за дії останніх, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт. В даному випадку в процесі досудового слідства приватне підприємство „Озлем" заявило позов про стягнення з ОСОБА_1. 50000грн. матеріальної шкоди завданої підприємству неправомірними діями останнього. Крім того, санкція статті КК України, яка інкримінується ОСОБА_1., передбачає додатковий вид покарання у виді конфіскації знаряддя злочину. Суд прийшов до висновку, що слідчий при накладенні арешту на майно обвинуваченого ОСОБА_1., в тому числі на транспортні засоби та нерухоме майно, не вийшов за межі своїх повноважень, встановлених чинним законодавством, при цьому були належним чином перевірені та з'ясовані приводи та підстави щодо накладення арешту на майно та вжито належних заходів для забезпечення позову у сумі 50000грн. та можливої конфіскації майна. Посилання захисника ОСОБА_2. на те, що слідчим при винесенні постанови не дотримані вимоги законодавства щодо підстав накладення арешту на майно, на думку суду першої інстанції, не заслуговують на увагу, оскільки носять формальних характер, і жодним чином не змінюють підстав забезпечення позову та можливої конфіскації майна. Крім того, приватному підприємству „Озлем" надане широке коло прав щодо зміни предмету позову, збільшення позовних вимог. Тому, посилання обвинуваченого та його захисника, в частині співвідношення вартості завданих збитків
2
та вартості майна не заслуговує на увагу, оскільки цивільний позивач наділений правом збільшити позовні вимоги, а скасування арешту на майно може призвести до суттєвого порушення законних прав останнього та зробити неможливим відшкодування завданих збитків в подальшому. Суд відхилив твердження ОСОБА_1. та його захисника, що в силу вимог санкції ч. 2 ст. 229 КК України, за якою обвинувачується останній, конфіскації підлягають знаряддя злочину, які у обвинуваченого відсутні, оскільки кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_1. не розглянута, судом рішення не прийнято і обвинувачення відносно ОСОБА_1. може бути змінено.
Як вбачається з апеляції захисника, він просить скасувати постанову суду першої інстанції, оскільки арешт на майно ОСОБА_1. був накладений безпідставно та незаконно. Апелянт вказує, що вартість майна, на яке накладено арешт, значно перевищує суму заявленого цивільного позову, який нічим не обґрунтований; майно, на яке накладено арешт, не є продукцією, знаряддям, матеріалами, які спеціально були використані для виготовлення контрафактної продукції, тому воно не підлягає конфіскації, в зв'язку з чим не було необхідності накладати на нього арешт.
В поданому запереченні прокурор вказує на законність та обгрунтованість постанови суду першої інстанції та безпідставність апеляції, оскільки ПП „Озлем" має право змінити предмет позову або збільшити позовні вимоги, тому арешт на майно ОСОБА_1 було накладено правомірно.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_1. та його захисника ОСОБА_2., які підтримали подану апеляцію, думку прокурора про законність та обґрунтованість постанови суду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція захисника ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ст.234 ч.ч.5, 6 КПК України дії слідчого можуть бути оскаржені до суду, однак такі скарги розглядаються судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Положення ч.6 ст.234 КПК України визнані неконституційними лише в частині унеможливлення розгляду судом на стадії досудового слідства скарг на постанови слідчого стосовно приводів, підстав і порядку порушення кримінальної справи (див. РКС № З-рп/2003 від 30 січня 2003 року).
Як вбачається з матеріалів справи, захисник ОСОБА_2оскаржив дії слідчого по накладенню арешту на майно обвинуваченого за ст.229 ч.2 КК України ОСОБА_1. з метою забезпечення цивільного позову на стадії досудового слідства. Згідно з ч.6 ст.234 КПК України такі скарги на дії слідчого повинні розглядатися судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті. Розглянувши дану скаргу на стадії досудового слідства , суд першої інстанції замість здійснення судового контролю фактично виконав функцію судового розгляду кримінальної справи по суті всупереч порядку, визначеному кримінально-процесуальним законом.
З врахуванням викладеного постанова Шепетівського міськрайонного суду від 11 липня 2007 року підлягає скасуванню, а справа - закриттю.
Керуючись ст.ст.365,366,370 КПК України, колегія суддів судової палати -
Ухвалила:
Апеляцію захисника ОСОБА_2. задовольнити частково.
Постанову Шепетівського міськрайонного суду від 11 липня 2007 року про залишення без задоволення скарги захисника ОСОБА_2. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 на дії слідчого СВ Шепетівського МРВВС по накладенню апр.пггу на. майно обвинуваченого скасувати, а справу - закрити.