УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2012 р. Справа № 25327/11

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді - Заверухи О.Б.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Личаківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на постанову Личаківського районного суду міста Львова від 14 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Личаківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про стягнення щорічної разової грошової допомоги,-

ВСТАНОВИЛА :

В серпні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення недоплаченої разової щорічної допомоги в сумі за 2008-2009 роки відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зазначивши, що відповідно до вищезазначеної норми, щорічно до 5 травня йому повинна виплачуватись разова грошова допомога у визначеному цим Законом розмірі, однак, така виплата проводиться не в повному обсязі.

Постановою Личаківського районного суду міста Львова від 14 лютого 2011 року позов задоволено частково. Визнано неправомірною відмову Личаківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо не нарахування та невиплати у 2009 році на користь ОСОБА_1 щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, встановлених ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Зобов»язано Личаківський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради провести нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 недоплачену у 2009 році щорічну разову грошову допомогу до 5 травня. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Зазначена постанова мотивована тим, що на оскільки позивача поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», він має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2009 рік у розмірі, визначеному цим Законом.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Личаківський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради подав апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою в позові відмовити.

В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що суд першої інстанції помилково застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вважає, що діяв правомірно, оскільки здійснював належні позивачу виплати у розмірі, що був визначений Законом України Про Державний бюджет України на 2009 рік.

За відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням. Відповідно до вимог ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, до 5 травня учасникам бойових дій виплачується одноразова грошова допомога у розмірі п»яти мінімальних пенсій за віком.

Частиною 2 статті 95 Конституції України встановлено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Відтак, у разі якщо застосування пільг, компенсацій і гарантій для певних категорій громадян, у тому числі, виплата грошової допомоги ветеранам війни, потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, його обсяги не можуть визначатись будь-яким іншим законом.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог про виплату щорічної одноразової допомоги за 2008 рік з огляду на наступне.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення Закону України Про державний бюджет України на 2008 рік, якими обмежується дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відтак позивач має право на виплату недоплаченої разової щорічної грошової допомоги.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», виплата щорічної разової допомоги за вказаний рік була визначена сталою сумою, яку позивач отримав.

Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

З огляду на наведене, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, а отже пріоритетними в даному випадку є положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».

Оскільки виплата позивачу одноразової грошової допомоги була проведена у розмірі, визначеному Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», а рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, яке відповідно до Конституції України є обов'язковим до виконання на території України, було прийняте поза терміном виплати одноразової грошової допомоги, тобто після 5-го травня, і зворотної дії в часі не має, тому відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та Законами України відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України.

В той же час, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про підставність позовних вимог щодо виплати недоплаченої щорічної грошової допомоги за 2009 рік з огляду на наступне.

Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік» встановлено, що розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що вона поширює свою дію на правовідносини щодо державних соціальних гарантій, у яких вихідним критерієм є мінімальна заробітна плата.

Проте, вданому випадку таким критерієм є мінімальна пенсія, а відтак, колегія суддів вважає,що положення статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» не розповсюджуються на дані правовідносини.

Мінімальна пенсія за віком, у відповідності до статті 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

У відповідності до статті 54 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік»прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення діє в розмірах,що діяли у грудні 2008 року, тобто 498 грн.

Таким чином, виплата щорічної допомоги до 5 травня за 2009 рік повинна становити 5 мінімальних пенсій за віком з урахуванням положень статті 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Личаківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради залишити без задоволення, а постанову Личаківського районного суду міста Львова від 14 лютого 2011 року по адміністративній справі №2а-257/11 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :О.Б. Заверуха

Судді : О.М. Гінда

В.В. Ніколін