10.05.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Провадження№22ц/2090/1535/2012 Головуючий1інстанції–Труханович В.В.

Справа № 2-600/11 Доповідач -Макаров Г.О.

Категорія:поділ майна подружжя

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Макарова Г.О.,

суддів: Кіся П.В., Кружиліної О.А.,

при секретарі - Шабас О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 грудня 2011 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, та по зустрічному позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,

встановила:

27.08.2010 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, у якому просить ухвалити рішення, яким поділити між нею та відповідачем ОСОБА_2 придбане ними під час шлюбу майно, виділивши їй 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1; пральну машину «WIRPOOL»; холодильник «TOSHIBA»; меблі м'які шкіряні «Гранд»; меблі дитячої кімнати; канапе; відповідачу ОСОБА_2 виділити Vi частину житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1; телевізор «SONY»; телевізор «SAMSUNG»; меблі кухонні із вмонтованою технікою; меблі прихожої; меблі спальної кімнати; посудомийну машину «ARISTON».

Свої вимоги вона обґрунтовує тим, що з відповідачем з 3 червня 1995 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі. Спільно вони проживали до червня 2009 року. В червні 2009 року відповідач змінив замки на дверях будинку та воротах домоволодіння, у зв'язку з чим вона позбавлена була можливості користуватися спільно придбаним будинком та майном.

Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, які у даний час мешкають з позивачкою та знаходяться на її утриманні.

За період шлюбу подружжям було придбане майно, яке розподілити добровільно між собою відповідач відмовляється, у зв'язку з чим позивач і вимушена була звернутися до суду з даним позовом.

Відповідач ОСОБА_2 14 жовтня 2010 року звернувся до суду з зустрічним позовом про поділ майна подружжя, та просив розподілити майно, що є спільною власністю подружжя ОСОБА_2 наступним чином: виділити йому, ОСОБА_2 у власність: меблі прихожої, вартістю 3500 грн.; кухонні меблі з вмонтованою технікою, вартістю 13000 грн.; визнати за ним в порядку розподілу майна право власності на автомобіль «Шевролет- Авео», 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 56000 грн.

Виділити ОСОБА_3 у власність наступне майно: меблі дитячої кімнати, вартістю 7500 грн.; канапе, вартістю 3000 грн.; телевізор «SONY», вартістю 1500 грн.; меблі спальної кімнати, вартістю 5000 грн. Стягнути з ОСОБА_3 на його користь 192 500 грн. в якості компенсації '/2 частини боргу.

Свої вимоги відповідач обґрунтовує тим, що 03 червня1995 року між ним та ОСОБА_3 було укладено шлюб. Від шлюбу вони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, які на даний час мешкають з матір'ю, але він приймає участь у їх вихованні.

Шлюбні відносини між сторонами були припинені в кінці травня - на початку червня 2009 року.

ОСОБА_3 зі своєї ініціативи покинула домоволодіння по АДРЕСА_1, де вони всією сім'єю проживали, а через декілька днів без відома позивача та у його відсутність вивезла наступне майно: холодильник «TOSHIBA», вартістю 5000 грн.; телевізор «SAMSUNG», вартістю 6000 грн.; посудомийну машину «ARISTON», вартістю 2500

грн.; шкіряні меблі «Гранд», вартістю 20000 грн.; швейну машину, вартістю 2000 грн.; промисловий оверлок, вартістю 800 грн.; розпошивалку, вартістю 6400 грн.; парогенератор, вартістю 1200 грн., а всього спільно придбаного майна на суму 43 900 грн.

Крім цього майна, подружжям під час шлюбу було придбане наступне майно: автомобіль «Шевролет - Авео», 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 56000 грн., який зареєстрований за ОСОБА_3; пральна машина «WIRPOOL», вартістю 3000 грн.; телевізор «SONY», вартістю 1500 грн.; меблі кухонні із вмонтованою технікою, вартістю 13000 грн.; меблі прихожої, вартістю 3500 грн.; меблі спальної кімнати, вартістю 5000 грн.; меблі дитячої кімнати, вартістю 7500 грн.; канапе, вартістю, 3000 грн.

Таким чином, на теперішній час залишилося спільного майна подружжя на загальну суму 92 500 грн., яке відповідач пропонує розподілити.

Крім того, під час шлюбу позивачем бралася у борг значна грошова сума загальною кількістю 385 000 грн. За час подружнього життя вказаний борг подружжям не повертався. Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 07.12.2009 року з позивача - ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 стягнутий борг у сумі 385000 грн. Рішення набрало законної сили, після чого позивачем була повернути уся сума боргу, про що свідчать розписки. Вказані гроші були взяті у борг під час сумісного проживання подружжя, а повернуті вже під час роздільного проживання, у зв'язку з чим, позивач вважає, що на підставі вимог ч.4 ст. 65 СК України з ОСОБА_3 на його користь повинно бути стягнуто половина боргу, яка повернута їм особисто, а саме 192 500 грн.

В подальшому позивач ОСОБА_3 уточнила свій первинний позов, та просила постановити рішення, на підставі якого поділити спільне майно подружжя, та визнати за нею право власності на % частини житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1; автомобіль «Шевролет Авео», 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. Виділити їй майно: пральну машину «WIRPOOL»вартістю 3000 грн.; холодильник «TOSHIBA», вартістю 5000 грн.; меблі м'які шкіряні «Гранд», вартістю 20000 грн.; меблі дитячої кімнати, вартістю 7500 грн.; канапе, вартістю 3000 грн.; швейну машину, вартістю 2000 грн.; промисловий оверлок, вартістю 800 грн.; парогенератор, вартістю 1200 грн.

Відповідачу ОСОБА_2 виділити наступне майно: виділити 1/4 частину житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1; телевізор «SONY», вартістю 1500 грн.; телевізор «SAMSUNG», вартістю 6000 грн.; меблі кухонні із вмонтованою технікою, вартістю 20000 грн.; меблі прихожої, вартістю 3500 грн.; меблі спальної кімнати, вартістю 5000 грн.; посудомийну машину «ARISTON», 2500 грн.; розпошивалку, вартістю 6400 грн.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та її представник, заявлений позов підтримали у повному обсязі, та пояснили про обставини, які викладені у рішенні вище. Заявлений ОСОБА_2 зустрічний позов визнали частково, не заперечували проти розподілу спільного майна подружжя, однак за варіантом, який запропонований ними у позовній заяві, щодо стягнення з ОСОБА_3 /4 частини суми боргу, позов не визнали, посилаючись на його безпідставність.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні підтримали свій зустрічний позов, проти задоволення позову ОСОБА_3 заперечували.

Однак в подальшому представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_7 надав суду заяву про зменшення позовних вимог, та просив у порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя виділити ОСОБА_2 /4 частину житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1; виділити майно: меблі прихожої, вартістю 3500 грн.; меблі кухонні із вмонтованою технікою, вартістю 13000 грн.; меблі спальної кімнати, вартістю 5000 грн.; канапе, вартістю 3000 грн.; меблі м'які шкіряні «Гранд», вартістю 20000 грн.; холодильник «TOSHIBA», вартістю 4500 грн.; телевізор «SAMSUNG», вартістю 6000 грн.; посудомийну машину «ARISTON», вартістю 2500 грн.; пральну машину «WIRPOOL», вартістю 3000 грн.; меблі дитячої кімнати, вартістю 7500 грн., а всього майна на загальну суму 68 000 грн.; стягнути з ОСОБА_3 на його користь 192 500 грн. в якості відшкодування половини виплаченого боргу, узятого під час подружнього життя на потреби сім*ї; відповідачу ОСОБА_3 у порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя виділити 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1, та виділити майно:автомобіль марки «Шевролет-Авео», 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 56000 грн.; промисловий оверлок, вартістю 800 грн.; розпошивалку, вартістю 6400 грн.; парогенератор, вартістю 1200 грн.; швейну машину, вартістю 2000 грн.; телевізор «SONY», вартістю 1500 грн., а всього майна на загальну суму 67900 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 грудня 2011 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя - задоволено частково.

Поділено між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 придбаний у період шлюбу будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1.

Поділено між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 придбане у період шлюбу майно, яке є спільною власністю подружжя.

ОСОБА_3 в порядку розподілу майна, що є спільною власністю подружжя виділено наступне майно: автомобіль марки «Шевролет-Авео», 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 56000 грн.; промисловий оверлок, вартістю 800 грн.; розпошивалку, вартістю 6400 грн.; парогенератор, вартістю 1200 грн.; швейну машину, вартістю 2000 грн.; телевізор «SONY», вартістю 1500 грн., а всього майна на загальну суму 67900 грн. (шістдесят сім тисяч дев'ятсот гривень).

ОСОБА_2 в порядку розподілу майна, що є спільною власністю подружжя виділено наступне майно: меблі прихожої, вартістю 3500 грн.; меблі кухонні із вмонтованою технікою, вартістю 13000 грн.; меблі спальної кімнати, вартістю 5000 грн.; канапе, вартістю 3000 грн.; меблі м'які шкіряні «Гранд», вартістю 20000 грн.; холодильник «TOSHIBA», вартістю 4500 грн.; телевізор «SAMSUNG», вартістю 6000 грн.; посудомийну машину «ARISTON», вартістю 2500 грн.; пральну машину «WIRPOOL», вартістю 3000 грн.; меблі дитячої кімнати, вартістю 7500 грн., а всього майна на загальну суму 68000 грн. (шістдесят вісім тисяч гривень).

У задоволені іншої частини позову ОСОБА_3, та зустрічного позову ОСОБА_2 - відмолено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду змінити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, оскільки суд безпідставно не узяв до уваги його доводи з приводу того, що укладені між ним та братом договори займу на суму 50 000 доларів були в період браку та в інтересах сімї а повертав гроші за цими договорами він особисто за рахунок своїх коштів після припинення шлюбних відносин, а тому з ОСОБА_3 на його користь повинно бути стягнуто Ѕ частина боргу. Крім того, визнаючи за ним право власності на Ѕ частину будинку, в резолютивній частині рішення суд цього не зазначив та не вирішив питання про судові витрати.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому виходячи з наступного.

Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Статтями 10, 11, 133, 179, 212, 213 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим, або у них є складнощі в показанні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів, зазначивши: докази, які необхідно забезпечити; обставини, що можуть бути підтверджені цими доказами; обставини, які свідчать про те, що одання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим, а також з якою метою їх необхідно забезпечити. Предметом доказування є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення, яке повинно бути законним і обґрунтованим. Суд оцінює належність, допустимість і взаємний зв'язок доказів у сукупності.

Відповідно до вимог ст.ст. 60, 61, 65, 70, 71, 73 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, є об'єктом права спільно сумісної власності.

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь -яке майно.

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільно сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Договір, укладений, одним із подружжя, в інтересах сімї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сімї.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бурти вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

За зобов'язанням одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.

Як зазначив пленум Верховного Суду України в п. п. 22 -27, 30 постанови №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя »вартість майна , що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема можуть бути: жилі будинки, транспортні засоби, грошові кошти, грошові суми та майно належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сімї (ч.4 ст.65 СК) Об'єктами цивільних прав є речі у тому числі гроші та цінні папері.

У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один з них здійснив його відчуження чи використання його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сімї чи не на її потреби, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Як установлено судом і таке вбачається з матеріалів справи, що 03 червня 1995 року у Жовтневому відділі реєстрації актів громадського стану м. Харкова ОСОБА_2 одружився з ОСОБА_3., про що зроблено актовий запис № 360. (а.с. 6)

Від шлюбу подружжя має двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, (а.с. 5)

Згідно рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 23.11.2010 року, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було розірвано.

Під час шлюбу подружжям ОСОБА_2 було придбано рухоме та нерухоме майно, яке являється їх загальною сумісною власністю.

Так, 02.04.2004 року на ім'я ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу було придбано домоволодіння АДРЕСА_1, яке зареєстровано у КП «ХМБТІ»на його ім'я. (а.с. 11-12)

15.02.2008 року на ім'я ОСОБА_3 було придбана автомобіль марки «Шевролет - Авео», 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. ( а.с. 140)

Крім того, як пояснила суду позивач ОСОБА_3, і проти цього не заперечував відповідач ОСОБА_2, подружжям під час шлюбу було придбано наступне майно, це: телевізор «SONY», телевізор «SAMSUNG», пральна машина «WIRPOOL», холодильник «TOSHIBA», меблі м'які шкіряні «Гранд», меблі дитячої кімнати, канапе, меблі прихожої, меблі кухонні із вмонтованою технікою, меблі спальної кімнати, посудомийна машина «ARISTON», розпошивалка, швейна машина, промисловий оверлок, парогенератор. Однак, у зв'язку з тим, що між сторонами склалися напружені відносини, які позбавляють їх можливості прийти до мирного розв'язання спору про поділ майна, придбаного під час шлюбу, вони звернулися до суду з даним позовом.

Що стосується спору про поділ сумісно нажитого під час шлюбу домоволодіння АДРЕСА_1, судом встановлено наступне.

02.04.2004 року, тобто під час перебування подружжя ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, на ім'я ОСОБА_2 було придбано вищезазначене домоволодіння.

Як вбачається з копій паспортів ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які містяться в матеріалах справи, позивач і відповідач мають паспортну реєстрацію у житловому будинку АДРЕСА_1.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2, перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_3, придбали за спільні кошти житловий будинок АДРЕСА_1, який відповідно до вимог ст. 60 СК України та ст. 368 ЦК України знаходиться в їх спільній сумісній власності.

Позивач ОСОБА_3 просив суд при винесенні рішення про поділ будинку АДРЕСА_1 відступити від рівності часток з урахуванням інтересів неповнолітніх дітей, та визнати за нею право власності на даний будинок на ѕ частини.

Частина 3 ст. 70 СК України передбачає, що за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

В судовому засіданні було достовірно встановлено, що після розірвання шлюбу між подружжям ОСОБА_2, з матір'ю залишилися проживати двоє неповнолітніх дітей - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, які до розірвання шлюбу між батьками проживали та були зареєстровані у спірному будинку.

У період з березня 2010 року по грудень 2010 року відповідач переказував грошові перекази на ім'я ОСОБА_3 на утримання дітей у сумі 1000 грн. щомісяця. ( а.с. 115-124)

Таким чином, батько дітей приймає постійну участь у їх вихованні та матеріальному забезпеченні, будь яких даних про наявність підстав для застосування ч.3 ст.70 СК матеріали справи не містять.

А тому при вирішенні питання в частині розподілу житлового будинку, який знаходиться у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_2, суд виходив із рівності часток подружжя, та вважав необхідним визнати за ОСОБА_3 і ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 в порядку розподілу майна за кожним.

Стосовно поділу автомобілю марки ««Шевролет Авео», 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, та іншого майна, яке було придбано подружжям під час шлюбу, а саме телевізору «SONY», телевізору «SAMSUNG», пральної машини «WIRPOOL», холодильнику «TOSHIBA», меблі м'якої шкіряної «Гранд», меблі дитячої кімнати, канапе, меблі прихожої, меблі кухонної із вмонтованою технікою, меблі спальної кімнати, посудомийної машина «ARISTON», розпошивалки, швейної машини, промислового оверлоку, парогенератора, суд виходив з наступного.

Як було встановлено в судовому засіданні автомобіль марки ««Шевролет Авео», 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, після розірвання шлюбу між подружжям ОСОБА_2 залишився у користуванні позивачки за основним позовом ОСОБА_3, та вона продовжує ним користуватися.

В судовому засіданні сторони дійшли до згоди стосовно вартості спірного автомобілю на день розгляду справи, і зазначили його вартість у сумі 56 000 грн.

У зв'язку з тим, що автомобіль є неподільна річ, відповідач не заперечує проти того, щоб даний автомобіль залишився у власності позивачки ОСОБА_3, суд вважав можливим залишити його у вартості останньої.

Стосовно вартості іншого рухомого майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, сторони також дійшли згоди і зазначили його вартість, а саме: промисловий оверлок, вартістю 800 грн.; розпошивалка, вартістю 6400 грн.; парогенератор, вартістю 1200 грн.; швейна машина, вартістю 2000 грн.; телевізор «SONY», вартістю 1500 грн.; меблі прихожої, вартістю 3500 грн.; меблі кухонні із вмонтованою технікою, вартістю 13000 грн.; меблі спальної кімнати, вартістю 5000 грн.; канапе, вартістю 3000 грн.; меблі м'які шкіряні «Гранд», вартістю 20000 грн.; холодильник «TOSHIBA», вартістю 4500 грн.; телевізор «SAMSUNG», вартістю 6000 грн.; посудомийна машина «ARISTON», вартістю 2500 грн.; пральна машина «WIRPOOL», вартістю 3000 грн.; меблі дитячої кімнати, вартістю 7500 грн.,

При розподілі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, в натурі, суд виходив із положень вимог ч.1 ст. 70 СК України (рівності часток), а також з урахуванням інтересів сторін, та вважає необхідним позивачці ОСОБА_3 в порядку розподілу майна, що є спільною власністю подружжя виділити наступне майно: автомобіль марки «Шевролет-Авео», 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 56000 грн.; промисловий оверлок, вартістю 800 грн.; розпошивалку, вартістю 6400 грн.; парогенератор, вартістю 1200 грн.; швейну машину, вартістю 2000 грн.; телевізор », вартістю 1500 грн., а всього майна на загальну суму 67900 грн. Відповідачу ОСОБА_2 в порядку розподілу майна, що є спільною власністю подружжя виділити наступне майно: меблі прихожої, вартістю 3500 грн.; меблі кухонні із вмонтованою технікою, вартістю 13000 грн.; меблі спальної кімнати, вартістю 5000 грн.; канапе, вартістю 3000 грн.; меблі м'які шкіряні «Гранд», вартістю 20000 грн.; холодильник », вартістю 4500 грн.; телевізор », вартістю 6000 грн.; посудомийну машину », вартістю 2500 грн.; пральну машину », вартістю 3000 грн.; меблі дитячої кімнати, вартістю 7500 грн., а всього майна на загальну суму 68 000 грн.

Позивачкою ОСОБА_3 до винесення судом рішення у відповідності до вимог ч.5 ст. 71 СК України на депозитний рахунок суду була внесена сума грошової компенсації, яка могла бути виплачена відповідачу ОСОБА_2 в порядку розподілу майна подружжя.

Однак, враховуючи те, що при винесені рішення про розподіл майна подружжя, суд виходив із рівності часток, та виділяє позивачу ОСОБА_3 майна на загальну суму 67900 грн., а відповідачу на загальну суму 68000 грн., суд вважає необхідним повернути позивачу ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 2800 грн., які були внесені нею на депозитний рахунок.

Що стосується позовних вимог відповідача по зустрічному позову ОСОБА_2 про стягнення з відповідача ОСОБА_3 на його користь 192500 грн., в якості відшкодування половини виплаченого боргу, узятого під час подружнього життя на потреби сім'ї, то суд відмовляючи у його задоволені виходив з наступного.

Так, згідно рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 07.12.2009 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 була стягнута сума боргу по договору займу від 10 квітня 2004 року, 25 червня 2004 року та 09 березня 2005 року в розмірі 385019 грн.

Рішення набрало законної сили. ( а.с. 40)

Відповідно до ст. ст. 61, 65 СК України, в разі укладання договору одним із подружжя в інтересах сім*ї, то гроші та інше майно є об'єктом права спільної сумісної власності. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. При укладанні договору одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого із подружжя, але цей договір не повинен виходити за межі дрібного побутового. При укладанні одним із подружжя договорів стосовно цінного майна, згода другого із подружжя повинна бути письмовою.

Як пояснив в судовому засіданні позивач по зустрічному позову ОСОБА_2 дані грошові суми бралися ним у борг для виконання ремонтних робіт у будинку, тобто використовувалися в інтересах сім'ї, однак за час подружнього життя повернуті не були.

Відповідач ОСОБА_3 проти даного ствердження позивача заперечувала, та пояснила, що їй нічого не було відомо про те, що її колишній чоловік укладав договір займу грошових коштів. При укладанні даного договору вона присутня не була, згоди на його укладання не давала, на які потреби були витрачені займані гроші, їй не відомо.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 пояснили про те, що дійсно на протязі 2004-2005 року останній надавав у борг своєму брату ОСОБА_2 грошові кошти. Однак, його дружина, ОСОБА_3, при укладанні договору займу, а також при поверненні займаної суми грошей, присутня не була. Свідки вважають, що займані гроші позивачем ОСОБА_2 були витрачені в інтересах сім*ї, а саме на проведення ремонтних робіт в будинку АДРЕСА_1.

Допитані ж в судовому засіданні свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 пояснили, що сім*ю ОСОБА_2 вони знають давно, підтримували дружні стосунки. їм відомо про те, що родиною був придбаний не добудований будинок, який вони довгий період часу добудовували та проводили ремонтні роботи. Також свідки пояснили, що подружжя ОСОБА_2 займалися бізнесом, та по мірі заробляння грошей робили ремонт в будинку.

Даючи оцінку вищезазначеним доказам, у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позивачем не було надано суду доказів щодо волевиявлення відповідачки ОСОБА_3 при укладанні договорів позики її колишнім чоловіком ОСОБА_2 та стосовно передачі коштів на придбання ними спільного майна.

Крім того, в судовому засіданні було достовірно встановлено, і це підтверджується копіями розписок, які маються в матеріалах справи, що сума боргу позивачем по зустрічному позову ОСОБА_2 була повернута 27.12.2009 року, 28.01.2010 року, 21.02.2010 року, 25.03.2010 року, 23.04.2010 року, 26.05.2010 року, 24.07.2010 року, 28.07.2010 року, 20.08.2010 року, тобто у період його перебування у шлюбі з ОСОБА_3, який було розірвано 23.11.2010 року. (а.с. 31-39)

Такий висновок є обґрунтованим, оскільки суд дійшов його на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, та наявних в ній доказів, яким дана відповідна оцінка. Правильно встановивши юридичну природу виниклих правовідносин, суд застосував закон, який їх регулює.

Доводи ОСОБА_2 викладені в апеляційній скарзі стосовно незгоди з рішенням в частині відмови йому в позові про визнання боргу в сумі 50 000 доларів США, як боргу, що виник в інтересах сімї були предметом судової перевірки, та не дістали об'єктивного підтвердження.

Наведені у рішенні мотиви визнання цих доводів безпідставними, з посиланням на пояснення свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 про те, що ремонт будинку проводився за рахунок кошів, які сторони заробляли займаючись бізнесом, в сукупності х поясненнями свідків ОСОБА_8. ОСОБА_9., ОСОБА_10 в цій частині, що при укладанні договорів займу та поверненні грошей позивачка присутня не була, судова колегія вважає обґрунтованими, такими що відповідають матеріалам справи, враховуючи, що належність, достовірність, а також достатність вказаних доказів в апеляційному порядку не оспорювалась.

Таким чином, відповідач ОСОБА_2 на якого покладений обов'язок спростувати презумпцію спільності майна згідно ч.3. ст..10 ЦПК України не довів, що саме гроші отримані за договорами позики в сумі 50 000 доларів США були використані в інтересах сімї.

Оскільки судове рішення в частині відмови відповідачу в задоволенні позову щодо використання грошей за договором позики в інтересах сімї, ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в цій частині доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують в цій частині вона задоволенню не підлягає.

З огляду на те, що судом встановлено і визнано право власності за сторонами на Ѕ частину будинку з надвірними будівлями №59 по вул.. Лисенка в м. Харкові за кожним, а в резолютивній частині не визначено визнання за відповідачем права власності на Ѕ частину будинку, що суперечить вимогам процесуального права, судова колегія вважає за необхідне ухвалити рішення з цього питання.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 309, 313, 316, 317, 39, 321, 322, 324, 325 ЦПК України, судова колегія, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 грудня 2011 року змінити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді: