№ 2а-0107/205/2012
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 березня 2012 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі: головуючого, судді: Уржумової Н.В., при секретарі - Лапіні С.Д.
розглянувши у залі суду у м. Сімферополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Желєзнодорожної районної ради м. Сімферополя АР Крим про стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення, -
в с т а н о в и в:
23 жовтня 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Желєзнодорожної районної ради м. Сімферополя АР Крим (далі Управління) та просив суд зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу недоотриману суму щорічної допомоги на оздоровлення з 01 січня 2005 року в розмірі 5493,00 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що він є учасником ЛНА на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом ЧАЕС 2-ої групи, тому, з підстав ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Але ж, усупереч вимогам закону, отримав від Управління, де він перебуває на обліку щорічну допомогу за 2005 рік в розмірі 21,50 грн., за 2006 рік - 90,00 грн. та за 2007 рік - 120,00 грн. При цьому відповідач, при розрахунку розміру щорічної допомоги на оздоровлення, виходив з положень Постанови КМУ від 12.07.2005р. №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». З розміром виплачених сум позивач не згоден, оскільки він інвалід ЧАЕС 2-ої групи і як учасник ЛНА на ЧАЕС 1986 року повинен був отримувати щорічно на оздоровлення п'ять мінімальних заробітних плат у відповідності зі ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». На підставі наведеного, позивач просив суд: зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу недоотриману суму щорічної допомоги на оздоровлення з 01 січня 2005 року в розмірі 5493,00 грн. (а.с.1-2).
Ухвалою суду від 29 березня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління про стягнення допомоги на оздоровлення за 2005 рік залишені без розгляду.
У судове засідання по розгляду адміністративної справи по суті, позивач ОСОБА_1 не з'явився, повідомлений належним чином, відповідно до вимог діючого законодавства, надав суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги просив задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, відповідно до вимог діючого законодавства. Надав суду письмову заяву про розгляд справи у відсутність представника, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях. Також представник відповідача надав суду довідку за №132 про нарахування ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за спірний період.
Справа розглядається судом у порядку частини 1 статті 41 КАС України.
Дослідивши та оцінивши усі наявні по справі докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач по справі ОСОБА_1 є учасником ЛНА на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом ЧАЕС 2-групи та перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Желєзнодорожної районної ради м. Сімферополя АР Крим.
Як убачається з довідки №132, наданої суду представником Управління, виплата допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за 2005 рік призначена в розмірі 21,50 грн. та виплачена 11.04.2005 року, за 2006 рік - 90,00 грн. та виплачена 28.02.2006 року; за 2007 рік - 120,00 грн. та виплачена 19.11.2007 року.
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам 2 групи - п'яти мінімальних заробітних плат. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Таким чином, вихідним критерієм обрахунку одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення виступає мінімальна заробітна плата.
Законами України про Державний бюджет на певний рік встановлюється розмір мінімальної заробітної плати.
Встановлений постановою Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №836 від 26.07.1996 року розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і не відповідав розміру, встановленому законами України.
Розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законами України, згідно з внесеними Верховною Радою України змінами до державного бюджету зростав кожен наступний рік. При цьому, вказані закони не містили обмежень щодо застосування статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Оскільки ні Верховна Рада України,Є ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень з цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та розмір мінімальної заробітної плати, встановлений відповідними законами України, а не постановами Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №836 від 26.07.1996 року та «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №562 від 12.07.2005 року.
Разом з тим, пунктом 37 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію абзаців 2-7 частини 1, частини 3, абзаців 2-7 частини 4 та частини 7 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зупинено на 2006 рік.
Тобто, у 2006 році щорічна допомога на оздоровлення підлягала сплаті в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №562 від 12.07.2005 року.
Як убачається з матеріалів справи та наданої представником Управління довідки за №132 щорічна допомога на оздоровлення ОСОБА_1 у 2006 році була нарахована та виплачена у відповідності до вимог законодавства.
З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Управління щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2006 рік.
Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 у частині зобов'язання Управління нарахувати та виплатити позивачу недоплачену у 2007 році допомогу на оздоровлення, суд дійшов до наступних висновків.
Пунктом 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зупинено на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-р/2007 положення пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнані неконституційними з дня ухвалення цього рішення.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
До набрання чинності рішення Конституційного Суду України щорічна допомога на оздоровлення у 2007 році підлягала сплаті в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 «Про щорічну допомога на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а з 09.07.2007 року, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вихідним критерієм обрахунку такої допомоги виступала мінімальна заробітна плата, встановлена Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Як убачається з довідки №132, наданої суду представником Управління, виплата допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за 2007 рік призначена в розмірі 120,00 грн. та виплачена 19 листопада 2007 року.
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що нараховуючи ОСОБА_1 19.11.2007 року щорічну допомогу на оздоровлення з підстав статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Управління повинно було виходити з розмірів мінімальної заробітної плати, що діяла на час виплати (частина 7 статті 48 цього Закону) - 460 гривень, встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Тому вимоги позивача у частині необхідності виплати йому відповідачем у 2007 році щорічної допомоги на оздоровлення, виходячи з розміру п'яти мінімальних заробітних плат, на думку суду, є цілком обгрунтованими.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З урахуванням усього вищевикладеного у сукупності, суд дійшов до висновку, що порушені права позивача у сфері публічно-правових відносин, будуть захищені та відновлені шляхом покладення на Управління праці та соціального захисту населення Желєзнодорожної районної ради м. Сімферополя АР Крим зобов'язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену у 2007 році допомогу на оздоровлення - у відповідності з абзацом 2 частини 4 статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 2180,00 грн.
Судові витрати по справі, від сплати яких позивач був звільнений, компенсувати за рахунок Державного бюджету України.
На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 9-11, 17-18, 41, 159, 162-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Желєзнодорожної районної ради м. Сімферополя АР Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену у 2007 році допомогу на оздоровлення - у відповідності з абзацом 2 частини 4 статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 2180 (дві тисячі сто вісімдесят) гривень 00 копійок.
ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Управління праці та соціального захисту населення Желєзнодорожної районної ради м. Сімферополя АР Крим у частині стягнення допомоги на оздоровлення за 2006 рік - відмовити.
Судові витрати компенсувати за рахунок Державного бюджету України.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя