10.05.2012 < Номер справи >

Справа 2/504/153/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

м. Донецьк 12 квітня 2012 року

Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого судді: Сибірцева В.П.,

при секретарі: Перевертайло І.В.,

Міхальченко Г.П.,

за участю позивачки ОСОБА_2

представника позивача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Будьоннівського районного суду м. Донецька цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до фізичної особи -підприємця ОСОБА_4, про захист прав споживачів, -

В С Т А Н О В И В:

11 вересня 2011 року позивачка ОСОБА_2 звернувся до Будьоннівського районного суду м. Донецька з зазначеним позовом, вказавши, що16.03.2009 року між нею та відповідачем був укладений усний договір, відповідно до умов якого відповідач за завданням позивачки брав а себе зобов'язання виготовити 14 (чотирнадцять) дубових дверей для їх встановлення у квартирі позивачки, а позивачка в свою чергу повинна була прийняти та оплатити роботу. На підтвердження укладання між сторонами усного правочину та виконання позивачем своїх зобов'язань з оплати замовленої роботи, відповідачем були надані позивачу квитанції до прибуткового касового ордеру: квитанція б/н від 16.03.2011 року на суму 10 000,00 грн.; квитанція від 17.03.2011 року на суму 10 000,00 грн.; квитанція від 18.03.2011 року на суму 10 000,00 грн.; квитанція б/н від 19.03.2011 року на суму 10 000,00 грн.; квитанція б/н від 20.03.2011 року на суму 10 000,00 грн. Усього загальна сума договору склала 50 000,00 грн. під час укладання договору сторонами був обумовлений строк виконання відповідачем своїх зобов'язань з виготовлення товару, а саме чотирнадцяти дубових дверей до 01.11.2009 року. Однак у встановлений договором строк відповідач своїх зобов'язань за вищезазначеним договором не виконав, пояснивши у телефонній розмові, що має великі фінансові труднощі та пообіцяв повернути сплачені позивачкою грошові кошти у найближчий строк. Зі спливом декількох місяців позивачка знов намагалась поспілкуватись з відповідачем, однак на телефонні дзвінки останній вже не відповів. 11.08.2011 року позивачка звернулась до відповідача із письмовою вимогою, у якій наголошувала на тому, що внаслідок допущеного відповідачем значного прострочення (майже два роки) виготовлення для особистих потреб позивача 14 (чотирнадцяти) дубових дверей, виконання цього зобов'язання на сьогоднішній день вже втратило для останнього інтерес, через, що позивачка відмовилась від укладання договору та вимагає терміново відшкодувати збитки, що дорівнюють сплаченій сумі передоплати у розмірі 50 000,00 грн. Однак, станом на сьогоднішній день, а ні грошових коштів, а ні відповіді на свою вимогу позивачка так і не отримала. Просить суд стягнути з ОСОБА_4 на її користь збитки за договором підряду від 16.03.2012 року у сумі 50 000,00 грн..

Позивачка ОСОБА_2, в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, в обґрунтування яких надала пояснення, аналогічні до вказаних у позовній заяві. Не заперечувала, проти розгляду справи у заочному порядку.

Представник позивачки по договору, ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, в обґрунтування яких надала пояснення, аналогічні до вказаних у позовній заяві. Не заперечувала, проти розгляду справи у заочному порядку.

Відповідач ОСОБА_4, належним чином та завчасно сповіщен про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.

За ухвалою суду розгляд справи проведений за відсутності сторін в порядку ст.224 ЦПК України заочно за наявних в справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог, вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини.

Відповідно до квитанції б/н від 16.03.2011 року на суму 10 000,00 грн.; квитанції від 17.03.2011 року на суму 10 000,00 грн.; квитанції від 18.03.2011 року на суму 10 000,00 грн.; квитанції б/н від 19.03.2011 року на суму 10 000,00 грн.; квитанції б/н від 20.03.2011 року на суму 10 000,00 грн. (а.с.6), відповідач тримав від позивачки передоплату на виготовлення дверей, на загальну суму 50 000,00 грн.

Згідно письмової вимоги від 10.08.2011 року (а.с.9) позивачка зверталась до відповідача з вимогою про виконання певних дій, але відповіді на свою вимогу позивачка так і не отримала.

Відповідно до ст.. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», у цьому Законі терміни взиваються в такому значенні: виконавець -суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги. Згідно із довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 03.08.2011 року серії АЄ № 675286 (а.с.8) ОСОБА_4 з 22.11.2007 року зареєстрований фізичною особою -підприємцем; споживач - фізична особа, яка придбає, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Позивачка є споживачем в розумінні цього Закону, адже замовляла товар (двері) виключно для своїх особистих потреб;договір -усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, термін, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами. На підтвердження укладання між позивачкою та відповідачем усного договору свідчать вищезгадані квитанції до прибуткового касового ордеру; робота -діяльність виконавця, результатом якої є виготовлення товару або зміна його властивостей за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; продукція -будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

Згідно із ч.1 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право відмовитись від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Аналогічні положення закріплені і у ст.612 Цивільного Кодексу України, згідно якою боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

У ст.615 Цивільного Кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитись від зобов'язання на звільніє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Таким чином, за своєю правовою природою договір, укладений 16.03.2009 року між позивачкою та відповідачем є договором підряду, умови якого не суперечать чинному цивільному законодавству.

Відповідно до ст.837 Цивільного Кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатись на виготовлення, оброку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі ст.846 Цивільного Кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюється у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.2 ст.852 Цивільного Кодексу України за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотн6их недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Відповідно до ст.610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язань є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (належне виконання).

Згідно із ст.629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи зі змісту ст.ст.525, 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності з положеннями ст.651 Цивільного Кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін , якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірване за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до положень ст.22 Цивільного Кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. В силу положення частини другої названої статті збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або місить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які могли б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином у зв'язку із допущеним відповідачем суттєвим порушенням зобов'язання за договором підряду, позивачка на отримала того, на що розраховувала, укладаючи договір, однак, поніс витрати у сумі 50 000,00 грн., що є прямими збитками, яких позивач зазнав з вини відповідача.

Виходячи з викладеного, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 до фізичної особи -підприємця ОСОБА_4, оскільки позовні вимоги позивача є цілком обґрунтованими.

В порядку ст. 88 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати з оплати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 120.00 гривень.

В порядку ст. 88 ЦПК України, суд вважає необхідним покласти на відповідача судові витрати у розмірі 107.30 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 2, 10, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 22, 525, 526, 610, 612, 615, 629, 837, 846, 852 ЦК України, ст.224 Господарського кодексу України, ст.ст.3, 4, 88, 110, 118-120 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, про захист прав споживачів - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 збитки за договором підряду від 16.03.2009 року у сумі 50000,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн., а всього 50120 (п'ятдесят тисяч сто двадцять) гривень 00 копійок.

Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 на користь держави судові витрати з оплати судового збору у розмірі 107 (сто сім) гривень 30 (тридцять) копійок.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів, з дня отримання його копії.

Суддя: