10.05.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Провадження № 22ц/2090/1465/2012 Головуючий1 інстанції -ОСОБА_1

Справа № 2-7103/10/04 Доповідач -Кісь П.В.

Категорія: відшкодування шкоди

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Кіся П.В.,

суддів: Кружиліної О.А.,

Макарова Г.О.,

при секретарі - Шабас О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

25.08.2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що 08 квітня 2010 року о 22.00 год. на перехресті вулиць Салтівське шосе та Гвардійців Широнінців сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «КІА-CERATO»д/н НОМЕР_1 під керуванням відповідача ОСОБА_3 та автомобіля «Мерседес»д/н НОМЕР_2 під його, позивача, керуванням. Внаслідок даної ДТП автомобіль позивача зазнав механічні пошкодження.

Постановою Московського районного суду м.Харкова водія ОСОБА_3 визнано винним у порушенні вимог ПДР, що призвело до зіткнення автомобілів, за ст.124 КУпАП на нього накладено стягнення у виді штрафу.

Позивач просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь 55889,70 грн. у якості відшкодування матеріальної шкоди, 10.000 грн. у якості відшкодування моральної шкоди, 567,60 грн. для відшкодування витрат, пов'язаних з проведенням експертного автотоварознавчого дослідження, а також судові витрати. У подальшому позов доповнив вимогою про стягнення з відповідача 2000 грн. у якості компенсації витрат на правову допомогу.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені частково. Суд вирішив стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 55889,70 грн. у якості відшкодування матеріальної шкоди, 7000 грн. у якості відшкодування моральної шкоди, 567,60 грн. за проведення експертизи, 2000 грн. за оплату юридичної допомоги, а також витрати по оплаті держмита в сумі 558,90 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., а всього -66136,20 грн. В іншій частині позову суд відмовив. Порівняльний аналіз позовних вимог і висновку суду свідчить, що такою іншою частиною є решта заявленої позивачем суми відшкодування моральної шкоди (10.000 -7.000 = 3000).

Ухвалою того ж суду від 09 грудня 2011 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати заочне рішення як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_3 вказує на розгляд справи без його участі і неповідомлення про розгляд справи, на безпідставно завищені розміри відшкодування матеріальної і моральної шкоди, посилаючись на невідповідність деформацій автомобіля позивача сумі матеріальної шкоди та на те, що позивач навіть не був присутній у судовому засіданні під час розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи і справи №3-2347/10 Московського районного суду м. Харкова про адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст.124, 130 КУпАП, обговоривши доводи сторін, приходить до висновку, що апеляційна скарга піддягає задоволенню частково за таких підстав.

Згідно ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Згідно ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 3 ст.27 ЦПК України також передбачено, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов'язки.

Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи №2-7103/10/04 (№2018/2-п-174/11) Київського районного суду м. Харкова за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди та матеріалами справи №3-2347/10 Московського районного суду м. Харкова про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124, 130 КУпАП, відносно ОСОБА_3, що 08.04.2010р. о 22.00 год. на перехресті вулиць Салтівське шосе та Гвардійців Широнінців автомобіль «КІА-CERATO»д/н НОМЕР_1 під керуванням відповідача ОСОБА_3, зіткнувся з автомобілем «Мерседес»д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, який стояв на перехресті в очікуванні зеленого сигналу світлофору.

Працівниками БДПС ДАІ м.Харкова, які прибули за викликом на місце ДТП, складено первинні матеріали перевірки повідомлення про ДТП, в тому числі протокол №198237 про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.130 і ст.124 КУпАП, відносно ОСОБА_3, з якого вбачається, що ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи а/м «КІА-CERATO», порушив вимоги п.п.2,9, 2.5, 12.1 Правил дорожнього руху України, не дотримався безпечної швидкості руху і допустив зіткнення з а/м «Мерседес»під керуванням ОСОБА_4 Від медичного освідоцтва і підписання протоколів ОСОБА_3 відмовився. Ці обставини підтверджені протоколами пояснень ОСОБА_5 і ОСОБА_6

Вказані матеріали відділом ДАІ м.Харкова були спрямовані Московському районному суду м. Харкова.

Постановою судді Московського районного суду м. Харкова від 05.05.2010р. ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу, а от за ч.1 ст.130 КУпАП провадження відносно ОСОБА_3 було закрите за відсутністю в його діях складу зазначеного правопорушення. При цьому суд послався на висновок обласного наркологічного диспансеру №1313 від 09.04.2010р., оригінал якого у справі відсутній. Непосвідчена ксерокопія висновку ХОНД на а.с.8, яка залучена без дотримання вимог п.п.2,5 Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, містить дані про те, що 09.04.2010 року о 20 годині 35 хвилин, тобто через 10 годин після ДТП, ОСОБА_3 був оглянутий за його особистою заявою і лікар ознак сп'яніння не виявив.

Оскільки вказана постанова від 05.05.2010р. ніким з осіб, зазначених в ч.2 ст.294 КУпАП, не оскаржена і в апеляційному порядку не переглядалась, суд обґрунтовано, у відповідності до ч.4 ст.61 ЦПК України вважав встановленим факт заподіяння 08.04.2010 року шкоди ОСОБА_4 з вини ОСОБА_3

Апелянт також не оспорює свою вину у зіткненні автомобілів і заподіянню шкоди власнику автомобіля «Мерседес»ОСОБА_4, не згоден лише з присудженим розміром шкоди.

Розмір матеріальної шкоди, заподіяної ОСОБА_4 внаслідок пошкодження його автомобіля, встановлено у висновку автотоварознавчоого експертного дослідження №3998 від 20.05.2010р., здійсненого в межах компетенції експертом ХНДІСЕ.

Згідно вказаного висновку вартість відновлювального ремонту автомобіля «Мерседес»позивача ОСОБА_4 становить 103517,35грн., що значно перевищує його ринкову вартість, яка складає 55889,70 грн. Саме ця сума і зазначена позивачем у якості розміру відшкодування матеріальної шкоди.

Висновки експертного дослідження щодо характеру і локалізації пошкоджень автомобіля «Мерседес»позивача узгоджуються з відповідними даними, які містяться в первинних матеріалах працівників БДПС УДАІ м.Харкова. Надання суду таких доказів передбачено ст.ст.57, 58, 59 ЦПК України.

Дані, які містяться в цих доказах, відповідачем ОСОБА_3 не спростовані ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді, хоча він мав для цього вдосталь можливості, зважуючи на те, що суд першої інстанції прийняв його заяву про перегляд заочного рішення і розглядав її в судовому засіданні з його участю, а в суді апеляційної інстанції сторонам роз'яснено сутність засад змагальності, обумовлені нею процесуальні права та обов'язки сторін, оголошувалась перерва з метою надання сторонам можливості урегулювання спору в позасудовому порядку.

Зважуючи на обставини і характер шкоди, заподіяної позивачу ОСОБА_4, наслідки винних дій ОСОБА_3 у вигляді позбавлення ОСОБА_4 транспортного засобу, а також подальшу поведінку ОСОБА_3, який тривалий час ухилявся від явки в суд, від надання доказів на підтвердження обставин, які б спростовували доводи позивача, та на недобросовісне здійснення ним своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків, колегія суддів не вбачає також підстав і для звільнення ОСОБА_3 від обов'язку відшкодування моральної шкоди чи зменшення визначеного судом першої інстанції її розміру.

Витрати ОСОБА_4, понесені ним з вини ОСОБА_3, у вигляді оплати автотоварознавчого дослідження експертом ХНДІСЕ з метою визначення розміру матеріальної шкоди, та витрати на оплату судового збору підтверджені наданими позивачем відповідними квитанціями та матеріалами справи щодо їх належності.

Висновок суду в частині компенсації позивачу за рахунок ОСОБА_3 цих витрат відповідає вимогам ст.88 ЦПК України.

Посилання апелянта на те, що суд, начебто, не забезпечив його повідомленням про розгляд справи і вирішив справу без його участі, спростовуються наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення відповідачу ОСОБА_3 копії позовної заяви з додатками, ухвали про відкриття провадження, судової повістки на 01.10.2010р., журналу судового засідання від 01.10.2010р., телеграфних повідомлень суду про вручення телеграм про виклик ОСОБА_3 до суду, повернутої суду іншої поштової кореспонденції, заяв ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення, журналу судового засідання з участю ОСОБА_3 09.12.2011 року (а.с.22, 23, 40, 41, 44, 50, 52, 55, 60, 62).

Посилання ОСОБА_3 на те, що суд не вирішив питання про повернення йому залишків пошкодженого автомобіля, не свідчить про наявність підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції в частині відшкодування шкоди, оскільки суд, згідно ст.11 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

ОСОБА_3 01.10.2010 року отримав копію позовної заяви ОСОБА_4, копію ухвали судді про відкриття провадження та судову повістку, а отже, достеменно знаючи про сутність заявлених до нього вимог, тривалий час ухилявся від явки в суд, затягував вирішення питання про перегляд заочного рішення, подаючи заяву без дотримання вимог ст.229 ЦПК України щодо її форми та змісту, проте ніяких заяв про передачу йому зруйнованих під час ДТП частин автомобіля «Мерседес»до суду не подавав.

Лише під час розгляду справи в апеляційному суді ОСОБА_3 в усній формі заявив про право на отримання зруйнованих частин автомобіля позивача. У зв'язку з цією заявою і висловленою згодою позивача на передачу відповідачу пошкодженого автомобіля, апеляційним судом по справі оголошено перерву на два тижні. Однак відповідач не скористався наданою йому можливістю отримати пошкоджений автомобіль чи окремі його вузли, про що сам підтвердив у судовому засіданні.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині відшкодування матеріальної і моральної шкоди, а також в частині стягнення з ОСОБА_3 витрат, понесених позивачем у зв'язку з оплатою державного мита у сумі 558,90грн., витрат на ІТЗ розгляду справи у сумі 120грн. і витрат, пов'язаних з проведенням експертного автотоварознавчого дослідження у сумі 567,60грн. є законним і обґрунтованим.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з рішенням суду в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 2000 грн. у якості витрат на оплату правової допомоги, оскільки висновок суду про обґрунтованість та доведеність такої вимоги не відповідає обставинам справи.

В матеріалах справи знаходиться не посвідчена фотокопія фрагменту квитанції від 13.10.2010р. про прийняття адвокатом ЮК Комінтернівського району ОСОБА_7 від ОСОБА_4 2000 грн. за надання юридичних послуг, ордер та виписка з договору про надання юридичної допомоги(а.с.27, 34, 35).

Проте в матеріалах відсутні передбачені ст.ст. 57, 58, 59 ЦПК України докази, які б свідчили, що вказаний адвокат дійсно виконав роботу по наданню такої допомогу, за виключенням журналу судового засідання від 25.10.2010р. тривалістю у 2 хвилини, в якому зазначена лише присутність адвоката ОСОБА_8

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява подана в інтересах і від імені ОСОБА_4 його представником ОСОБА_9, який діяв на підставі довіреності від 16.04.2010р., а не адвокатом ОСОБА_7 (а.с.3-5, 6), в засіданнях суду першої інстанції, крім означеного вище засідання 25.10.2010р. адвокат ОСОБА_7 участі не приймав, акт виконаних робіт або інші дані про виготовлення ним процесуальних документів (заяви чи клопотання в інтересах позивача) в матеріалах справи відсутні.

Отже, в матеріалами справи містяться дані лише про присутність адвоката ОСОБА_7 протягом двох хвилин у судовому засіданні 25.10.2010р., в якому суд лише вирішив питання про оголошення перерви у зв'язку з неявкою відповідача.

Виходячи з положень ч.2 ст.84 ЦПК України, пункту.1 Постанови Кабінету Міністрів України №590 від 27.04.2006р. «Про граничні розміри компенсації витрат на правову допомогу…»та ст.53 Закону України №2154-У1 від 27.04.2010р. «Про державний бюджет України на 2010 рік»вартість здійсненої 25.10.2010р. правової допомоги адвоката не може перевищувати 12 грн.10 коп. з розрахунку: ((907грн. мін зар/пл. х 40% : 100) : 60) х 2 = 12,10 грн.

Виходячи з наведеного, рішення суду першої інстанції від 20.12.2010р. підлягає зміні в частині визначення розміру відшкодування позивачу витрат на правову допомогу шляхом зменшення присудженої судом суми з 2000 грн. до 12 грн.10 коп.

В інші частині рішення суду підлягає залишенню без змін, оскільки воно, як уже було зазначено вище, відповідає наданим доказам та вимогам ст.ст. 10, 60 ЦПК України, за змістом яких кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, добросовісно здійснюючи свої процесуальні права і використовуючи процесуальні обов'язки в порядку, визначеному процесуальним законом.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.3 ч.1 ст.307, п.п.3,4 ст.309, ст.ст.313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 20.12.2010 року змінити в частині розподілу судових витрат на правову допомогу.

Зменшити розмір компенсації судових витрат на правову допомогу, яку присудив стягнути суд першої інстанції з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4, з 2000 грн. до 12 грн. 10 коп.

В іншій частині зачне рішення Київського районного суду м. Харкова від 20.12.2010 року залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді: