Справа №2-65/08

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м         У к р а ї н и

12 травня 2008 року Шишацький районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Колоса Ю.А. при секретарі Кирда Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Шишаки цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2 про відшкодування збитків,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась в суд з позовом до відповідача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В позовній заяві вказала, що 03 жовнтя 2007 року відповідач випасав громадську череду, в якій випасалась і її корова. Відповідач допустив неналежне виконання своїх обов'язків, випасав корову на непридатній траві, внаслідок чого корова захворіла і був проведений вимушений забій тварини. В зв'язку з цим позивачка просила стягнути з відповідача на її користь матеріальні збитки в сумі 2885 гривень та моральні збитки в сумі 1300гривень.

В судовому засіданні позивачка підтримала свої вимоги, посилаючись в якості доказів вини відповідача на акт від 03 довтня 2007 року, складений ветеринарним лікарем епізотологом Пришибської ДВЛ, пояснення свідків, довідку ТОВ «Миргородський сироробний комбінат» про кількість зданого молока, довідку головного державного інспектора якості сільськогосподарської продукції в Шишацькому районі ГончаренкаЛ.В. про ціну на худобу.

Відповідач позов не визнав і пояснив, що 03 жовтня 2007 року він випасав громадську череду, в тому числі і корову позивачки. В ході випасання корови заходили і на поле з люцерною і випасались там близько 40 хвилин. Після обіду позивачка не вигнала корову в череду. Від інших власників, які вигнали корову на пастівник, він довідався, що корова позивачки захворіла і був проведений забій. Яка причина хвороби корови йому не відомо. Наступного дня позивачка пре'явила йому вимогу про відшкодування шкоди.

Про те, що внаслідок випасання на люцерні корови можуть захворіти він не знав оскільки коров завжди випасали на люцерні. Коли він загонив корів, близько 12 години, всі корови були здорові. Позовні вимоги позивачки він не визнає, оскільки позивачка не довела, що вимушений забій корови був проведений внаслідок випасання на люцерні. Також позивачка не надала суду документів, які б підтвердили суму пред'явленого позову.

Дослідивши та оцінивши докази, що є в справі, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

В силу статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 11 ЦПК України визначає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів поданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ч.2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діямии чи бездіяльністю особистим немайновим права особи, а також  шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом зазначеної норми закону юридичною підставою покладення на особу обов'язку відшкодування шкоди є склад цивільного правопорушення. Необхідними елементами складу є: шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду україни N 6 від 27.03.92  «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода,  заподіяна  особі  і  майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи,  підлягає відшкодуванню в повному обсязі  особою, яка її заподіяла,  за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній  причинний  зв'язок  та  є  вина зазначеної особи.

Як встановлено у судовому засіданні 03 жовтня 2007 року відповідач в період часу з 06 до 12 годин  випасав громадську череду в урочищі «Стеценки» Пришибської сільської ради. В череді також випасалась і корова позивачки. Як пояснив в судовому засіданні позивач, корови дійсно приблизно 40 хвилин випасались на полі люцерни. Як пояснила в судовому засіданні позивачка, коли її корова прийшла з пастівника, вона помітила, що корову «обдуло». Після цього стала вживати заходів для порятунку корови але була вимушена провести забій. М'ясо корови та шкіру продала за 1000 гривень невідомим особам.

Заявляючи позов про відшкодування матеріальних та моральних збитків, позивачка не довела наявність підстав, передбачених ст.1166 ЦК України, для покладення на відповідача відповідальності за завдану матеріальну та моральну шкоду, не надала доказів причинного зв'язку між випасанням корови на полі люцерни та її захворюванням та забоєм, не надала належного документального підтвердження суми матеріальних збитків.

Подані позивачкою на підтвердження своїх позовних вимог акт від 03 жовтня 2007 року, складений ветеринарним лікарем епізотологом Пришибської ДВЛ, пояснення свідків, довідку ТОВ «Миргородський сироробний комбінат» про кількість зданого молока, довідку головного державного інспектора якості сільськогосподарської продукції в Шишацькому районі ГончаренкаЛ.В. не можуть бути покладені судом в основу судового рішення, оскільки зі змісту акту від 03 жовтня 2007 року неможливо однозначно встановити причину захворювання, пояснення свідків підтверджують лише той факт, що їх корови після повернення з пастівника були «обдуті» і не підтверджують необхідного причинного зв'язку між випасанням корів на люцерні та захворюванням і забоєм корови позивачки. Навпаки, як пояснив свідок ОСОБА_3, 03 жовтня 2007 року після обіду він знову вигнав своїх корів на пастівник, що суд розцінює як відсутність підстав для недовіри до особи, яка випасала худобу. З пояснень свідків також встановлено, що жодний з них не пред'являв претензій відповідачу з приводу неналежного виконання своїх обов'язків щодо випасання худоби.

Довідку  ТОВ «Миргородський сироробний комбінат» про кількість зданого молока та довідку головного державного інспектора якості сільськогосподарської продукції в Шишацькому районі Гончаренка Л.В. суд не може прийняти в якості допустимих доказів, оскільки довідка «Миргородського сироробного заводу» подана у вигляді ксерокопії і не посвідчена належним чином, а довідка головного державного інспектора якості сільськогосподарської продукції в Шишацькому районі Гончаренка Л.В. взагалі не має належних реквізитів (дати, вихідного номера).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачка не довела правомірність своїх вимог, тому вину відповідача у спричиненні позивачці матеріальної та моральної шкоди суд вважає недоведеною а позовні вимоги позивачки - безпідставними.

На підставі ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 169, 212,  213, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2 про відшкодування збитків - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області шляхом подання на протязі десяти днів з дня проголошення рішення до Шишацького районного суду письмової заяви про апеляційне оскарження та наступного подання апеляційної скарги на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

                 Головуючий:                                          підпис

З оригіналом згідно.

Суддя Шишацького районного суду                                                   Колос Ю.А.