10.05.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Справа №2-2704/11/01 Головуючий 1 інст. Шаренко С.Л.

Провадження № 22ц/2090/1310/2012

Категорія: сімейні Доповідач: Крилова Т.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

21 лютого 2012 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - Крилової Т.Г.

Суддів- Маміної О.В.

-Цвірюка В.О.

при секретарі -Ковач О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 -ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя, ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання права власності на майно, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя.

Позивач посилався на те, що він з 1997 року по 2010 рік перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою. Під час шлюбу на їх спільні кошти, а також на кошти його брата ОСОБА_6 було придбано автомобіль Lanos TF69Y, державний номер НОМЕР_1, який зареєстровано на ім*я ОСОБА_5 Цей автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя. Просив визнати за ним право власності на ? частину спірного автомобілю.

Не погодившись з доводами та вимогами позивача, відповідачка в липні 2011 року подала зустрічну позовну заяву, в якій просила визнати за нею право власності на автомобіль як на особисте майно, що придбане в період шлюбу. Зазначала, що гроші на придбання автомобілю їй надав її дядько ОСОБА_7, який на той момент продав свою нерухомість і передав їй 62 000 грн. та 3670 доларів США. Перебуваючи у шлюбі з нею, її чоловік фактично проживав з іншою жінкою, яка народила від нього дитину. Тому, ніякого спільного господарства з 2007 року вони вже не вели та мали відокремлені бюджети.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2011 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду змінити та задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Апелянт посилається на те, що рішення суду є незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального права, оскільки суд першої інстанції не прийняв до уваги його доводи і пояснення по справі. Законодавство передбачає можливість поділити неподільну річ шляхом визнання за одним із подружжя право власності на її частину.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 пред*явив позов про поділ спільного майна подружжя: автомобілю Lanos TF 69 Y державний номер НОМЕР_1, де просив визнати за ним право власності на ? частину вказаного автомобілю, т.я. річ є неподільною.

Відповідно до вимог ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до вимог ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Статтею 70 СК України передбачається, що у разі поділу майна, що є об*єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Стаття 71 СК України передбачає способи та порядок поділу майна, що є об*єктом права спільної сумісної власності подружжя. Зазначено, що майно, яке є об*єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

В даному випадку, автомобіль належить до неподільної рухомої речі. Тому, поділити його лише в частках, без виділення одному з подружжя автомобілю в натурі - неможливо, оскільки він втрачає своє цільове призначення. Сторони втрачають можливість користуватися цією річчю, обслуговувати її, ремонтувати, утримувати, тощо.

Крім того, право власності на автомобіль в органах ДАЇ може бути зареєстровано лише на одну особу. По частках право власності на автомобіль в органах ДАЇ не реєструється.

Позивач, посилаючись на відсутність коштів, не просив спірний автомобіль поділити таким чином, щоб виділити його у власність одному з них, а з іншого стягнути компенсацію за ? частину цієї автомашини.

При таких обставинах, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив ОСОБА_3 у задоволенні його позовних вимог та поділу майна у такий спосіб. Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 -ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Київського районного суду м.Харкова від 21 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий -

Судді: