Справа №2-а-471/10 Головуючий у суді у 1 інстанції - Косар А.І.

Номер провадження 22-а/1890/2341/12 Суддя-доповідач - Левченко

Категорія - 99

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Левченко Т. А.,

суддів - Кононенко О. Ю., Семеній Л. І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Краснопільському районі на постанову Краснопільського районного суду Сумської області від 08 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області (далі -Управління) про нарахування допомоги як дитині війни,

в с т а н о в и л а:

Постановою Краснопольського районного суду Сумської області від 08 квітня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області протиправною.

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії позивача з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"та провести відповідні виплати з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 08 квітня 2010 року з урахуванням проведених виплат.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 1,70 грн та 150 грн. витрат на правову допомогу, а усього 151 грн. 70 коп..

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду -частковій зміні.

Колегія суддів знаходить висновок суду законним та обґрунтованим.

Позивач має статус дитини війни.

Згідно ст. 6 Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% від мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 12 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року N 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію статті 6 Закону N 2195-IV зупинено на 2007 рік із урахуванням статті 111 цього Закону.

Проте Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 12 статті 71 та статті 111 Закону N 489-V.

Пунктом 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік"та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"у ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"внесені зміни, визначена надбавки дітям війни у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність".

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційним) положення пункту 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Разом із цим, у силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відсутність Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" на час вирішення спору місцевим судом ніяким чином не обмежила обов'язки відповідача щодо своєчасного нарахування та виплат позивачу державної соціальної допомоги у розмірах, визначених ст.6 Закону № 2195-ІV.

До того ж, до спірних виплат за 2010 рік, як і за попередній рік, не можна застосовувати положення ст.70 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", який прийнято 27 квітня 2010 року, щодо надання Кабінету Міністрів України права встановлювати розміри соціальних виплат.

Враховуючи пріоритетність Законів над підзаконним актами, відповідач у періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 08 квітня 2010 року мав проводити нарахування підвищення до пенсії позивачу у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни судом обґрунтовано до уваги не взято, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається.

Що стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суд обґрунтовано визнав, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

За таких обставин, правильними є висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 08 квітня 2010 року.

Погоджуючись з рішенням суду про задоволення позову, колегія суддів також виходить зі змісту ч.2 ст.99 КАС України та того, що з позовом до суду позивач звернувся в межах встановленого законом строку, після того як дізнався про порушення своїх прав, отримавши довідку про розмір підвищення до пенсії.

Суд першої інстанції помилково задовольнив вимоги позивача про стягнення на його користь коштів, витрачених ним на правову допомогу, так як відповідно до положень ст. ст. 90, 94 КАС України відшкодуванню підлягають витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором. Позивач не надав суду відповідних доказів на підтвердження того, що він поніс витрати на правову допомогу.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування рішення суду є порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає, що ухвалена у справі постанова підлягає скасуванню в частині стягнення на користь позивачки витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст.195, 197, п.2 ч.1 ст.198, ст.ст.201, 202, 205, 207 КАС України, Законом України „Про внесення змін до розділу ХІІ „Прикінцеві положення" Закону України „Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатам", колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області задовольнити частково.

Скасувати постанову Краснопільського районного суду Сумської області від 08 квітня 2010 року в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 150 гривень у відшкодування витрат, пов'язаних з наданням юридичної допомоги.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -