Справа № 22ц-2/2008	Головуючий у першій інстанції - бечко є.м.
Категорія - цивільна		Доповідач - страшний м.м.

 

 

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня  2008 року		м. Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого-судді	іваненко л.в.,
суддів:	губар в.с., страшного м.м.,
при секретарі:	сетченко н.м.,
за участю:	ОСОБА_1, прокурора Дремлюги С.О., ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7., ОСОБА_8.

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_10 ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_11, заступника прокурора Чернігівської області в інтересах ОСОБА_11 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 10 квітня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до ОСОБА_11 про виселення, та за зустрічним позовом  ОСОБА_1 в інтересах  ОСОБА_11, заступника прокурора Чернігівської області в інтересах ОСОБА_11 до ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, приватного підприємства „Міська агенція нерухомості” про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, - 

 

в с т а н о в и в:

 

В червні 2000 р. ОСОБА_12, ОСОБА_2. звернулись до суду з позовом до ОСОБА_11, в якому просили виселити останнього з квартири АДРЕСА_1 в м.Чернігові.

Свої вимоги обґрунтовують тим, що 08.06.2000 року вони уклали з ОСОБА_11. договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 в м.Чернігові. В цей же день ОСОБА_11. придбав собі квартиру АДРЕСА_1 в м.Чернігові. Посилаються, що відповідач відмовляється звільняти квартиру АДРЕСА_2 в м.Чернігові, мотивуючи це тим, що під час укладення угоди він був у хворобливому стані, а тому не міг розуміти значення своїх дій.

У липні 2000 року ОСОБА_11. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, в якому просив визнати недійсними на підставі ст. 55 ЦК УРСР / в редакції 1963 року/ договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 в м.Чернігові, укладений між ним та ОСОБА_2. та договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 в м.Чернігові, укладений між ним та ОСОБА_4

Свої вимоги обґрунтовував тим, що хворіє на епілепсію, чим скористалась його співмешканка ОСОБА_7. та працівники ПП „Міська агенція нерухомості” і змусили його поїхати до нотаріуса, де за відсутності його волі він оформив угоди продажу та придбання вказаних квартир.

Позов ОСОБА_12. та ОСОБА_2 рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 04.10.2000 р. задоволено, а в задоволенні позову ОСОБА_11 - відмовлено.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Чернігова від 06.03.2003 р. вищевказане рішення було скасовано за нововиявленими обставинами.

 Заступник прокурора Чернігівської області, який діє в інтересах ОСОБА_11 звернувся в грудні 2003 року з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_12., ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7., ПП „Міська агенція нерухомості” про визнання договорів купівлі-продажу квартир недійсними  і остаточно уточнивши свої вимоги просив  визнати недійсними на підставі ст. 52 ЦК УРСР /в редакції 1963 року/ договора купівлі-продаж квартир, укладених 8.06. 2000 року між ОСОБА_11. та ОСОБА_12 і ОСОБА_2. щодо квартири АДРЕСА_2 в м. Чернігові, між  ОСОБА_4 та ОСОБА_11. щодо квартири АДРЕСА_1 в м. Чернігові, на підставі ст. 57 ЦК УРСР / в редакції 1963 року/  визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 в м. Чернігові укладений  25.02. 2003 року між ОСОБА_2., ОСОБА_12. та ОСОБА_3. Повернути ОСОБА_11. в особі його опікуна ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 в м. Чернігові та передати кв. АДРЕСА_1 в м. Чергнігові ПП „ Міська агенція нерухомості” , зобов”язавши  останніх придбати рівноцінну квартиру для ОСОБА_3

Свої вимоги обгрунтовував тим, що на час укладення спірних угод купівлі-продажу квартир ОСОБА_11. був недієздатним. При укладенні угоди купівлі-продажу квартири по АДРЕСА_3 08.06.2000 р. інтереси ОСОБА_11 представляло ПП „Міська агенція нерухомості”, яке діяло на підставі договору на послуги від 26.05.2000 р. і не вжило заходів для з”ясування обставин щодо дієздатності ОСОБА_11 Окрім того, при укладенні угод купівлі-продажу квартир по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_1 в м.Чернігові фактично інтереси ОСОБА_11 представляла його співмешканка ОСОБА_7., яка і розпоряджалась отриманими від продажу коштами. ОСОБА_2. та ОСОБА_12 знаючи, що спірна квартири по АДРЕСА_2 в м.Чернігові є предметом судового спору, 25.02.2003 р. продали її ОСОБА_11. Просив задовольнити його вимоги.

Рішенням Деснянського районного суду від 10 квітня 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_12. відмовлено.

Позов заступника прокурора Чернігівської області в інтересах ОСОБА_11 задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 в м.Чернігові, укладений 08.06.2000 року між ОСОБА_11. та ОСОБА_2. і ОСОБА_12

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 в м.Чернігові, укладений 25.02.2003 року між ОСОБА_2. і ОСОБА_12 та ОСОБА_3.

Визнано право власності на квартиру АДРЕСА_2 в м.Чернігові за ОСОБА_11.

Стягнуто з ОСОБА_11 в особі його опікуна ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 у відшкодування вартості квартири 177 760 грн., що еквівалентно 35200 доларів США.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 в м.Чернігові, укладений 08.06.2000 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_11.

Визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 в м.Чернігові за ОСОБА_4

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_11 в особі його опікуна ОСОБА_1 у відшкодування вартості квартири 101 000 грн., що еквівалентно 20000 доларів США.

В решті вимог та у задоволенні вимог до ОСОБА_7., ПП „Міська агенція нерухомості” відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3. та приєднані до неї ОСОБА_2. і ОСОБА_12 просить  рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд при розгляді справи вийшов за межі позовних вимог заступника прокурора, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом не дано належної оцінки наявним доказам. Посилаються на те, що на час укладення угод купівлі-продажу квартир ОСОБА_11. ще не був визнаний недієздатним. Вказують також на те, що судом безпідставно відхилено їх клопотання про призначення повторної комісійної судової психіатричної експертизи ОСОБА_11 Вважають, що угоди купівлі-продажу квартир не порушили прав на житло і право власності ОСОБА_11 Також ОСОБА_3. вважає себе добросовісним набувачем.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4. просить рішення в частині стягнення з неї на користь ОСОБА_11 101 000 грн. змінити та стягнути 12 120 грн. і повернути судові витрати по справі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду суперечить фактичним обставинам справи, вимогам ст.ст.216, 226 ЦК України, роз”ясненням Пленуму ВСУ в постанові від 28.04.1978 р. № 3 „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” та в постанові від 22.12.1995 року № 20 „Про судову практику в справах за позовами про захист права приватної власності”, також судом порушені вимоги ч.4 ст.338 ЦПК України, а саме: не взято до уваги висновки і мотиви ухвали Верховного Суду України від 29.06.2006 року. Посилається на те, що має бути застосована двостороння реституція, тобто сторони мають бути повернуті в той майновий стан, в якому вони перебували до вчинення угод.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_11 просить рішення частково скасувати та повернути ОСОБА_11. квартиру АДРЕСА_2 в м.Чернігові, передати квартиру АДРЕСА_1 в м.Чернігові ПП „Міська агенція нерухомості” та придбати квартиру для ОСОБА_3

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом неповно з”ясовані обставини справи. Вважає, що ПП „Міська агенція нерухомості” має придбати для ОСОБА_3 квартиру.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Чернігівської області в інтересах ОСОБА_11 просить рішення скасувати в частині  стягнення з ОСОБА_11 в особі його опікуна  ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стосовно відшкодування вартості  квартири 177 760 грн.  та стягнення з стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_11 в особі його опікуна  ОСОБА_1 відшкодування вартості квартири в сумі 101 000 грн. та ухвалити нове, яким передати квартиру АДРЕСА_1 в м.Чернігові ПП „Міська агенція нерухомості” та зобов”язати останнього придбати рівноцінну квартиру для ОСОБА_3

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд в порушення норм процесуального права неправильно дав оцінку наданим документам та діям ПП „Міська агенція нерухомості”. Також судом неправильно враховано вимоги Верховного Суду України в ухвалі від 29.06.2006 року та неправильно винесено рішення щодо стягнення сум.

В своїх запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3 ОСОБА_1 просить відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_3

В своїх запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_4 ОСОБА_1 просить відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_4

В своїх поясненнях на апеляційні скарги ПП „Міська агенція нерухомості” просить відхилити апеляційні скарги заступника прокурора Чернігівської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_4, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 просить врахувати при розгляді справи.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, позивач-відповідач по справі ОСОБА_12 помер і тому в якості правонаступників були залучені ОСОБА_13. та ОСОБА_14.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційні скарги  ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_11, заступника  прокурора  Чернігівської області  в інтересах ОСОБА_11 підлягають відхиленню,  апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню, а  рішення  Деснянського суду  скасуванню з постановленням нового рішення  виходячи з наступного.

Задовольняючи частково  позовні вимоги заступника прокурора  Чернігівської області, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_11. рішенням  Деснянського  районного суду м. Чернігова від 20.11.2002 року визнаний недієздатним в період квітня-червня 2000 року, а тому слід визнати недійсними договори купівлі-продажу  квартири АДРЕСА_2 в м. Чернігові, укладений між  ОСОБА_11. та ОСОБА_12 і ОСОБА_2., договор купівлі-продажу  квартири АДРЕСА_1 в м. Чернігові, укладеного між ОСОБА_11. та ОСОБА_4, договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 в м. Чернігові укладений між  ОСОБА_2.,ОСОБА_12 та ОСОБА_3. на підставі ст. 52 ЦК УРСР / в редакції 1963 року/, як угоди  вчиненої недієздатною особою, та угоди вчиненої в результаті  недійсної угоди, оскільки недійсною угода визнається з моменту її вчинення. Виходячи з ринкової вартості квартир, суд стягнув з ОСОБА_11 в особі його опікуна ОСОБА_1 на користь  ОСОБА_3 177 760 грн., з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_11 101 000 грн., і визнав право власності  відповідно за ОСОБА_11. на кв. АДРЕСА_2 в м. Чернігові, за ОСОБА_4 право власності на кв. АДРЕСА_1 в м. Чернігові. В решті вимог  було відмовлено.

Проте, з таким висновком суду не може погодитись апеляційний суд, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи та нормам матеріального права.

По справі встановлено, що 08.06.2000 року між ОСОБА_11. та ОСОБА_12 і  ОСОБА_2. було укладено договір купівлі-продажу квартири , відповідно до якого  ОСОБА_11. продав, а  ОСОБА_12 і ОСОБА_2. купили в рівних частинах квартиру АДРЕСА_2 в м.Чернігові, що зареєстрований в реєстрі за № 1781  приватного нотаріуса ОСОБА_15.

Також, в цей же день, 08.06.2000 року між ОСОБА_4та ОСОБА_11. було укладено договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого ОСОБА_4. продала, а  ОСОБА_11. купив  АДРЕСА_1 в м.Чернігові, що зареєстрований в реєстрі за № 1784 приватного нотаріуса ОСОБА_15./ том 1 а.с. 4, 8/.

25.02.2003 року між ОСОБА_12 і ОСОБА_2. та ОСОБА_3. будо укладено договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого ОСОБА_2. та ОСОБА_12 продали, а ОСОБА_16. купив кв. АДРЕСА_2 в м.Чернігові, що зареєстрований  в реєстрі за №  687 приватного нотаріуса ОСОБА_17./ том1 а.с. 151/.

Рішенням  Деснянського  районного суду м. Чернігова від 20 листопада 2002 року  ОСОБА_11. 1958 року  народження був визнаний недієздатним, а також в період квітня-червня 2000 року.  / справа № 2-1322, а.с. 75/.

Відповідно до положень ст. 52 ЦК УРСР / в редакції 1963 року/, недійсною є угода, укладена громадянином, визнаним недієздатним через душевну хворобу або недоумство.

Як вбачається з матеріалів справи, після укладених  8.06.2000 року угод про купівлю-продаж житла, мати ОСОБА_11- ОСОБА_1, яка проживала і проживає на даний час в с. Пльохов Чернігівського району, 12.07.2000 року звернулась до суду із заявою про визнання її сина ОСОБА_11 недієздатним, посилаючись на ті обставини, що останній є інвалідом першої групи з дитинства по ДЦП, перебуває на обліку в Чернігівському психоневрологічному відділенні , не розуміє значення своїх дій та не може керувати ними і потребує сторонньої  допомоги. Рішенням Деснянського  районного суду м. Чернігова від 11 вересня 2000 року, залишеним без змін ухвалою Чернігівського обласного суду від 31.10.2000 року в задоволенні заяви ОСОБА_1- відмовлено. Комісія  експертів  Чернігівської психоневрологічної  лікарні дійшла до висновку, що  ОСОБА_11. правильно орієнтується в місці, часі та власній особистості, розповідає про свою хворобу-єпілепсію, правильно орінтується  в питаннях повсякденного життя, мешкає в однокімнатній квартирі, елементарно себе обслуговує, а тому він здатний розуміти значення своїх дій та ними керувати./ справа № 2-3593/2000 рік./ а.с. 14-16/.

В лютому 2001 року ОСОБА_1 вдруге  звернулась до суду із заявою про визнання її сина ОСОБА_11 недієздатним і в мотивах своєї заяви вказала, що рішення про визнання сина недієздатним необхідно для  вирішення іншої справи. Рішенням  Деснянського районного суд м. Чернігова  від 17 травня 2001 року, залишеним без змін ухвалою Чернігівського обласного суду  від 26 червня 2001 року та ухвалою Верховного Суду України від 24 вересня 2001 року, в задоволенні заяви ОСОБА_1- відмовлено. У висновку  судово-психіатричної експертизи  комісія експертів зазначила, що ОСОБА_11. під час проведення  експертизи просив  призначити опікуна -його матір, визнати його  недієздатним  на  час укладення угод купілі-продажу квартир. Останній правильно орієнтується  в побутових питаннях. У нього мались розлади особистості внаслідок епілепсії, які не доходять до рівня недоумства, але він здатний розуміти значення своїх дій і керувати ними./ справа № 2-1401, а.с. 16-19/. Зазначені вище два рішення суду набрали законної сили.

Аналогічні висновки  були зроблені експертами відносно ОСОБА_11 і при проведенні  судово-психіатричних експертиз 05.09.2000 року / висновок № 404, том 1 а.с. 46-50/ та від 26.02.2002 року/ висновок № 92/, в яких комісія дійшла до висновку, що ОСОБА_11. на момент укладення угод купівлі-продажу житла 08.06.2000 року був здатний розуміти значення своїх дій, керувати  ними, знаходився в стані непамарочної свідомості і правильно орієнтувався в оточуючих обставинах. Ступінь порушення функції психіки у нього не доходить до  слабоумства.

Допитана  в судовому засіданні нотаріус ОСОБА_15. пояснила, що  ОСОБА_11. прибув до нотаріальної контори  з гр.ОСОБА_7. та агентом по нерухомості ОСОБА_8. При укладенні угоди  ОСОБА_11. був в нормальному стані, показував план квартири, в нотаріальній конторі знаходився дві години,  після оформлення угод   претензій ніхто не висловив / том 1 а.с. 36, 60-61/. ОСОБА_8. та ОСОБА_4.  повністю підтвердили пояснення ОСОБА_15.

В засіданні суду першої та апеляційної інстанції  ОСОБА_7. пояснила, що з лютого 2000  року вона почала  проживати  з ОСОБА_11. Стосунки були нормальні, часто їздили до його матері допомагати по господарству. В подальшому вирішили продати квартиру та купити іншу і за різницю у вартості квартири придбати автомобіль. Квартира, яку вони придбали у ОСОБА_4 йому сподобалась. Після придбання квартири почали робити ремонт. Але  через  недовгий період часу   мати ОСОБА_11, ОСОБА_1. вчинила скандал за квартиру і вона змушена була його покинути.  Приступи епілепсії у нього були  раз-два на місяць, але  він повністю розумів значення своїх дій.

Про адекватну поведінку та розуміння своїх дій  свідчить  той факт, що  ОСОБА_11. був ініціатором купівлі-продажу житла 8.06.2000 року, саме він на протязі  травня- червня 2000 року провів  необхідну роботу про оформленню  документів , підбору покупців  ОСОБА_2 і ОСОБА_12. та продавця - ОСОБА_4 та нотаріальному посвідченню  обох договорів  купівлі-продажу квартир  і мотивом  такої обдуманої і цілеспрямованої  поведінки ОСОБА_11 був намір  продати за високу ціну  свою квартиру по АДРЕСА_2, купити житло за меншу ціну та придбати  автомобіль. На час укладення  угод купівлі-продажу спірного житла, ОСОБА_11. ще не був визнаний  недієздатним. Питання про визнання  ОСОБА_11 недієздатним  ні з боку його матері ОСОБА_1, ні зі сторони органів прокуратури до 2000  року  не ставилось, хоча ОСОБА_11. кілька десятків  років перебував на обліку в Чернігівській обласній  психоневрологічній лікарні з приводу одного і того ж захворювання. Лише після того, коли  до нього пред”явили позов ОСОБА_2. та ОСОБА_12 про виселення з квартири АДРЕСА_2, ОСОБА_11., особисто пред”явив зустрічний позов про  визнання недійсними договорів купівлі-продажу, зазначивши як підставу для визнання  угод недійсними, наявність психічного захворювання.    

З урахуванням двох судових рішень, які набрали чинності, чотирьох висновків судово-психіатричної експертизи, що  були проведені  експертами Чернігівського обласного бюро судово-психіатричних експертиз на протязі 2000-2002 років, пояснень сторін, свідків,  апеляційний суд  приходить до висновку, що на момент укладення угод купівлі-продажу житла, поведінка і дії  ОСОБА_11. в травні-червні 2000 року відзначалися  мотивованістю, розумінням змісту та можливих наслідків дій по збиранню і оформленню документів, необхідних для  укладення договорів купівл-продажу, адекватної оцінки  життєвої ситуації в цей  проміжок часу.

Апеляційний суд критично ставиться і не може взяти до уваги  висновок повторної судово-психіатричної еспертизи, яка була проведена Київським міським центром судово-психіатричних експертиз з таких підстав.

Відповідно до  ч.2 ст. 150 ЦПК України, якщо висновок  експерта буде визнано необгрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його  правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експерту. Пленум  Верховного Суду України в своїй постанові  № 8 від 30.05.1997 року „ Про судову експертизу в кримінальних та цивільних справах” в п.11, 13  зазначив, що  повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов”язані з його недостатньою обгрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи. В ухвалі про призначення повторної експертизи зазначаються обставини, які викликають  сумніви у правильності попереднього висновку експерта. У випадках, коли в справі щодо одного й того ж  предмета проведено декілька експертиз, у тому числі комплексну, комісійну, додаткову чи повторну, суд повинен дати оцінку кожному висновку з точки зору всебічності, повноти й об”єктивності експертного дослідження. Такій оцінці підлягають також окремі висновки експертів- членів комісійної чи комплексної експертизи, які не підписали спільний висновок.

Вирішуючи питання про призначення повторної  судово-психіатричної експертизи у справі за заявою зступника прокурора про визнання ОСОБА_11 недієздатним, /справа № 2-1322 а.с. 28-33/, суд маючи відомості про те, що ОСОБА_11. чотири рази проходив судово-психіатричну експертизу і був визнаний таким, що розумів значення своїх дій та міг керувати ними, в порушення ч.2 ст. 150 ЦПК України, не зазначив підстав для проведення повторної експертизи, обставин, що викликали сумніви у попередніх висновках експертів, взявши до уваги лише безмотивне клопотання прокурора.

Згідно висновку повторної експертизи, яка була проведена Київським міським центром  судово-психіатричних експертиз, / справа № 2-1322, а.с. 51-57/, у гр. ОСОБА_11 виявлений органічний розлад особистості, зміни особистості за епілептичним типом./ тобто, як  вказано, органічне ураження головного мозку сполученого нейроінфекційного генезу з вираженими емоційно-вольовими та помірно-вираженими інтелектуально-мнестичними порушеннями, епісиндромом). В акті має місце вказівка, що цей діагноз відповідає критеріям рубрики F - 07.0  Міжнародної класифікації хвороб 10-го перегляду „ Розлади особистості та поведінки внаслідок захворювання, ушкодження і дисфункції головного мозку”. Психічні розлади, які були у нього наявні в період квітня-червня 2000 року  були настільки значними, що позбавляли його можливості  розуміти значення своїх дій та керувати ними. За своїм психічним станом в даний час ОСОБА_11. також не може розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Проте, оцініючи всі висновки судово-психіатричних експертиз у сукупності з матеріалами даної справи, інших цивільних та кримінальної справи № 75/ 1336-М, яка була порушена по факту  шахрайства  відносно майна ОСОБА_11, апеляційний суд приходить до висновку, що висновок Київського міського центру  судово-психіатричних експертиз належить оцінити критично з  точки зору всебічності, повноти і об”єктивності  експертного дослідження.

Як вбачається з матеріалів справи за заявою  прокурора про визнання  ОСОБА_11 недієздатиним /справа № 2-1322/, Київським міським центром судово-психіатричних експертиз була проведена експертиза з вивченням матеріалів трьох цивільних  №  2-3593/00, 2-1401/01, № 2-1322, однієї кримінальної справи № 75/ 1336-М та медичної документації підекспертного ОСОБА_11

Проте, ними не досліджувались  матеріали цивільної справи № 2-3356/03 за позовом ОСОБА_11 до  ОСОБА_2та ОСОБА_4. про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартир, яка була заведена в липні 2000 року у сукупності з іншими доказами.

З висновку  Київського міського центру судово-психіатричних експертиз вбачається, що експерти оглядали підекспертного, досліджували висновки експертів Чернігівської обласної психоневрологічної лікарні № 374 від 15.08.2000 року, № 114 від 6.03.2001 та № 180 від 05.04.2001 року, матеріали індивідуальної карти ОСОБА_11 диспансерного відділення Чернігівської ОПНБ № 113229, дві довідки про стан лікування в період з 2.01.2001 по 22.01.2001 року та з 10.02.2001 до 22.02.2001 року, ксерокопію довідки станції швидкої допомоги про виклик до  ОСОБА_11 31.01.2001, 9.02.2001, 25.02.2001 року, ксерокопію характеристики із ЖЕК на ОСОБА_11, ксерокопію  довідки- характеристи  від 13.01.2001 року на ОСОБА_1 та копії письмових пояснень ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20,ОСОБА_21

Як вбачається з матеріалів справи № 2-1322 за заявою заступника прокурора, письмові пояснення ОСОБА_18,ОСОБА_19, ОСОБА_20. та ОСОБА_21 взяті експерною комісією до уваги без наявності належних правових підстав, оскільки зазначені особи в порядку, передбаченому  ст. 41-44 ЦПК України / в редакції 1963 року/ у досліджуємій експертами справі   судом не  допитувались, їх  пояснення були отримані позивачем ОСОБА_11. у непроцесуальний спосіб та копії пояснень представлені експерній комісії.

З висновку зазначеної вище експертизи вбачається,  що за даними індивідуальної карти ОСОБА_11 диспансерного відділення  Чернігівської ОПНБ, в період 1999-2000 рік підекспертний ОСОБА_11. знаходився у відносно стабільному стані, йому в ці роки був встановлений діагноз :  Епілепсія внаслідок  органічного враження ЦНС у формі  середньої частоти великих судорожних припадків, виражених змін особистості по органічному типу./ а.с.54/ і тільки 27.06.2000 року після укладених угод купівлі-продажу, на прийом до психіатра ОСОБА_11.прибув з матір”ю, стверджуючи, що його виселяють з квартири, співмешканка відмовляється давати адресу покупця та з проханням видати довідку про стан здоров”я за рекомендацією адвоката. З цього часу відвідування лікарів набувають  частіший характер, стаціонарне лікування він проходить в січні-лютому 2001 року, хоча до цього часу відмовлявся проходити стаціонарне лікування.  В січні-лютому 2001 року мають місце виклики карети швидкої допомоги.

За даним висновком психічний стан підекспертного ОСОБА_11 характеризується розумінням суті обстеження, можливих для нього перспектив. ОСОБА_11. розуміє, що до нього пред”явлений позов про виселення, повідомляє лікаря, що квартира його була кооперативною, житло придбала мама, один рік як появилась співмешканка, оскільки одному жити важко, узнала про його хворобу та їздила з ним до нотаріуса, де він підписав якусь угоду. В своєму висновку експертизи, експертами не дана жодна критична оцінка висновкам трьох  експертиз, які були проведені Чернігівською психоневрологічною лікарнею, він зроблений без врахування даних цивільної справи № 2-3356/03, з матеріалів справи якої вбачається,що на період вчинення спірних угод  08.06.2000 року ОСОБА_11. був здатний розуміти значення своїх дій та керувати ними/ том.1 а.с. 46-50/.

З пояснень  ОСОБА_2,ОСОБА_4, нотаріуса ОСОБА_15, ОСОБА_7.та копії нотаріальної справи /том.1 а.с.4-5,8/ видно, що ОСОБА_11. мав намір здійснити продаж своєї  квартири , отримавши певну грошову вигоду для  купівлі  автомобіля.  Для  цього особисто збирав всі необхідні документи, особисто знаходився в нотаріальній конторі, читав договори та підписав їх, виказував намір здійснити ці угоди, отримав кошти від ОСОБА_2 і розплатився за куплену квартиру, а рештою 1300 дол.США розпорядився на свій розсуд. В подальшому,  після того, як його мати  оглянула куплену квартиру, та вчинила з цього приводу сварку, ОСОБА_11. усвідомлюючи всі обставини, звернувся  03.07.2000 року з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_2, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу  квартир посилаючись на свій стан здоров”я./ том 1 а.с. 18/.

Психічному  стану позивача з урахуванням всіх  наведених обставин  дана оцінка в акті № 404 від 05.09.2000 року Чернігівської обласної психоневрологічної лікарні та зроблений висновок про те, що ОСОБА_11. на час  укладення угод був здатний розуміти значення своїх дій  та ними керувати.

Оскільки зазначені вище матеріали справи взагалі не досліджували  експерти Київського міського центру судово-психіатричних експертиз і висновок даної експертизи не містить логічних посилань на підстави для висновку, що ОСОБА_11. на час укладення угод не розумів значення своїх дій  та не міг керувати ними, приведений неглибокий органічний розлад особистості та поведінки( внаслідок ушкодження або дисфункції головного мозку), який за їх висновком, позбавляє його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.( зокрема в мотивувальній частині  акту мають місце посилання на те, що у підекспертного ознак галюцинацій та маячних ідей не виявлено, а інтелектуально-мнестичне зниження не сягало ступеня деменції( недоумства) і розцінюється у нього як помірно-виражене),  тому апеляційний суд критично  оцінює висновок  Київського міського центру судово-психіатричних експертиз.

 Таким чином, становиться очевидною невідповідність медичного критерію недієздатності ОСОБА_11 в період  укладення ним  оспорюємих угод, критерію юридичному. Описання психічного статусу підекспертного на момент проведення експертизи та на момент укладення угод відповідає лише неглибокому психічному розладу органічного генезу і не може бути підставою для визнання його на той час неспроможним усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Крім того, апеляційний суд бере до уваги, що рішенням  Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 вересня 2000 та рішенням цього ж суду від 17 травня 2001 року було відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні заяв про визнання її сина  ОСОБА_11 недієздатним, оскільки  останній  під час укладення угод розумів значення своїх дій  та керувати ними. Зазначенні рішення суду набрали  законної сили і є чинними в даний час.

Виходячи з  наведених,  обставин апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_11. на час вчинення угод 08.06.2000 року розумів значення своїх дій та керувати ними, а тому вимоги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_11  про визнання недійсними угод на підставі ст. 55 ЦК УРСР / в редакції 1963 року/ задоволенню не підлягають.

Вимоги заступника прокурора Чернігівської області про визнання недійсними на підставі ст. 52 ЦК УРСР / в редакції 1963 року/ договорів купівлі продажу квартир, укладених 08.06.2000 року між ОСОБА_11. та ОСОБА_12 і ОСОБА_2 відносно квартири АДРЕСА_2 в м. Чернігові та  між  ОСОБА_4 а ОСОБА_11. щодо квартири АДРЕСА_1 в м. Чернігові задоволенню не підлягають, оскільки  на час укладення оспорюємих угод ОСОБА_11. недієздатним визнаний  не був.

Також не підлягають задовленню і вимоги заступника  прокурора Чернігівської області  про визнання  недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 в м. Чернігові на підставі ст. 57 ЦК УРСР / в редакції 1963 року/, укладеного 25.02 2003 року між ОСОБА_2. і ОСОБА_12 та ОСОБА_3. задовленню не підлягають, оскільки  як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2. і ОСОБА_12 продали спірну квартиру після того, як рішення  Деснянського районного суду м. Чернігова від 4.10.2000 року  по справі за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_2 і ОСОБА_12. про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартир набрали законної сили. ОСОБА_2. і ОСОБА_12 на час віджучення квартири вважались її власниками і мали законні підстави володіти, користуватись і розпоряджатись нею на свій розсуд відповідно  до положень ст. 4 Закону України „Про власність”, який діяв на той час. Посилання прокурора на те, що  ОСОБА_2. і ОСОБА_12 на час оформлення договору купівлі-продажу знали, що спірна квартира є предметом судового спору і  скрили цей факт від ОСОБА_3, таким чином уклавши угоду обманним шляхом, не є підставою для задоволення  їх вимог відповідно до ст. 57 ЦК УРСР / В редакції 1963 року/.

Позовні вимоги  ОСОБА_2, ОСОБА_13, ОСОБА_10. до ОСОБА_11 про його виселення з кв. АДРЕСА_2 в м. Чернігові також не підлягають задоволенню, оскільки  в спірній квартирі останній не проживає, в даній квартирі зареєстрований і проживає ОСОБА_3.

Задовольнивши позови ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_11. та  заступника  прокурора  Чернігівської області  на підставі ст. 52 ЦК УРСР / в редакції 1963 року/, суд не взяв до уваги, що на час укладення цих угод ОСОБА_11. не був визнаний судом  згідно ст. 16 ЦК УРСР  в /редакції 1963 року/  недієздатним, опіка над ним не установлювалась, опікун не призначався та не дав належної  правової оцінки зазначеним обставинам, а також чотирьом висновкам судово-психиатричних експертиз, проведених Чернігівською  обласною психоневрологічною лікарнею, взявши безмотивно до уваги лише висновок Київського міського центру судово-психіатричних експертиз всупереч вимогам ст.с.58, 60, 213-215 ЦПК України, у зв”язку з чим рішення суду першої інстанції  не можна визнати законним та обгрунтованим, воно підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК, ст.ст.16, 52, 55, 57, 145 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В :

 

Апеляційні скарги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_11, заступника прокурора Чернігівської області в інтересах ОСОБА_11 - відхилити.

Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 10 квітня 2007 року - скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до ОСОБА_11 про виселення з квартири АДРЕСА_2 в м.Чернігові - відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_11 до ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 в м.Чернігові, укладеного 08.06.2000 року між ОСОБА_11та ОСОБА_2, ОСОБА_12та визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 в м.Чернігові, укладеного 08.06.2000 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_11- відмовити.

В задоволенні позову заступника прокурора Чернігівської області в інтересах ОСОБА_11 до ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, приватного підприємства „Міська агенція нерухомості” про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 в м.Чернігові, укладеного 08.06.2000 року між ОСОБА_11та ОСОБА_12, ОСОБА_2, квартириАДРЕСА_1 в м.Чернігові, укладеного  08.06.2000 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_11, квартири АДРЕСА_2 в м.Чернігові, укладеного 25.02.2003 року між ОСОБА_2, ОСОБА_12і ОСОБА_3 про повернення квартири АДРЕСА_2 в м.Чернігові ОСОБА_11 в особі його опікуна ОСОБА_1 та про передачу квартириАДРЕСА_1 в м.Чернігові ПП „Міська агенція нерухомості”, про зобов”язання ПП „Міська агенція нерухомості” придбати рівноцінну квартиру для ОСОБА_3 - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

 

Головуючий:                                              Судді: