УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа 0609/2-217/12

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2012 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого Широкової Л.В.,

суддів Снітка С.О., Худякова А.М.,

при секретарі судового

засідання Ходаківській О.О.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства „ОТП Банк"(далі ПАТ „ОТП Банк") до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства „ОТП Банк" про визнання положень кредитного договору нікчемними та застосування наслідків недійсності,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 14 березня 2012 року ,

в с т а н о в и л а:

У липні 2010 року ПАТ „ОТП Банк" звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. У позові зазначав, що між ним та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № ML-010/201/2008 від 04 березня 2008 року про надання останній 304500,00 грн. строком до 14 березня 2023 року під 1,99% річних + FIDR.

Для забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_3 в цей же день був укладений договір поруки.

Станом на 06 липня 2010 року заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором складала 359042,50 грн.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просив задовольнити позов.

У жовтні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому посилаючись на ст.1056-1 ЦК України, просив визнати нікчемними положення п. 3 ч.1 та п. 1.4. ч. 2 кредитного договору у частині права банку змінювати плаваючу процентну ставку у цілому та її окремих складових шляхом збільшення та застосувати наслідки недійсності вказаних положень.

Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 14 березня 2012 року позов ПАТ „ОТП Банк" задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на його користь 283078,50 грн. заборгованості по кредиту, 55231,50 грн. заборгованості по нарахованим відсоткам,20732,67 грн. пені, а всього 359042,50 грн.. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено.

ОСОБА_3 не погоджуючись із судовим рішенням просить його в апеляційній скарзі скасувати з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права та постановити нове, яким в позові ПАТ „ОТП Банк" відмовити, задовольнивши зустрічний позов.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги банку та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що кредитний договір був укладений 04 березня 2008 року, до набрання чинності Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 10 січня 2009 року, який зворотної сили не має, тому положення кредитного договору не можуть бути визнані недійсними, а дії банку щодо підвищення розміру процентної ставки відповідають вимогам закону, який діяв на час укладення договору, та умовам договору, тому стягнув з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на його користь 359042,50 грн. заборгованості.

Такий висновок є правильним та таким, що відповідає вимогам закону.

Судом встановлено, що між банком та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № ML-010/201/2008 від 04 березня 2008 року про надання останній 304500,00 грн. строком до 14 березня 2023 року під 1,99% річних + FIDR. Для забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_3 в цей же день був укладений договір поруки.

Відповідно до п. 3 договору сторони домовились, що для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись плаваюча процентна ставка, яка обчислюється шляхом складання фіксованого відсотку у розмірі 1,99% та FIDR процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк 366днів з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору.

Пунктом 3 договору також передбачено, що в залежності від зміни вартості кредитних ресурсів Банку ставка FIDR може змінюватись банком (збільшуватись чи зменшуватись) у порядку, передбаченому цим Договором (а.с.11).

03.03.2009 року, 01.04.2009 року ОСОБА_2 направлені рекомендовані листи №42-2-6/38480 та №010-01-11/311 про збільшення із 02.03. 2009 року відсоткової ставки за кредитним договором (а.с.55,57).

Закон України від 12 грудня 2008 року № 661-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною, набрав чинності з 10 січня 2009 року.

Виходячи із закріпленого Конституцією України принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативних актів (ч. 1 ст. 58), цей закон не може застосовуватись до умов договорів, які були укладені до 10 січня 2009 року, у тому числі до договору укладеного сторонами 04 березня 2008 року.

Як зазначалося вище, відповідно до п. 3 договору сторони домовились, що для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись плаваюча процентна ставка, яка обчислюється шляхом складання фіксованого відсотку у розмірі 1,99% та FIDR процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк 366 днів з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність зустрічного позову та ухвалив судове рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303,304,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів ,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 14 березня 2012 року залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :