Справа № 22ц-0590/5103/12 Головуючий у 1 інстанції Моцний О.С.

Категорія 26 Доповідач Санікова О.С.

__________________________________________________________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 травня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Санікової О.С.

суддів: Барсукової О.І., Дундар І.О.

при секретарі Проляпа О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди

за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 12 березня 2012 року, -

В С Т А Н О В И В :

В апеляційній скарзі публічне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське» просить скасувати рішення Селидівського міського суду Донецької області від 12 березня 2012 року, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: стягнуто з публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 20000 грн.

В обгрунтування апеляційної скарги публічне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське» посилається на порушення норм матеріального та процесуального права; апелянт вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції при визначені обсягу відповідальності за моральну шкоду не в повній мірі враховані критерії справедливості та розумності, оскільки не є справедливим покладання на відповідача обов'язку відшкодувати моральну шкоду у тому разі, коли позивач своїми діями порушив законодавство про охорону праці, що в свою чергу сприяло появі професійного захворювання, а також коли період праці у відповідача значно менший ніж загальний стаж в умовах впливу шкідливих факторів.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення Селидівського міського суду Донецької області від 12 березня 2012 року в частині розміру відшкодування моральної шкоди та стягнути з публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на його користь 100 000 гривень. В обгрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, оскільки висновки стосовно визначення розміру відшкодування моральної шкоди з встановлених обставин зроблені невірно.

У судовому засіданні апеляційного суду позивач і його представник заперечували проти доводів апеляційної скарги відповідача, просили її відхилити та задовольнити апеляційну скаргу позивача, змінити рішення Селидівського міського суду Донецької області від 12 березня 2012 року в частині розміру відшкодування моральної шкоди та стягнути з публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на його користь 100 000 гривень.

Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги позивача заперечувала, просила залишити її без задоволення, апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник третьої особи - відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську у судове засідання не з'явився, надавши заяву про слухання справи у його відсутність.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 08 січня 2002 року перебував у трудових відносинах з ВАТ «Вугільна компанія «Шахта Красноармійська-Західна № 1», яке з 01 вересня 2010 року перейменоване в ПАТ «Шахтоуправління «Покровське», працюючи гірномонтажником підземним 4 розряду з повним робочим днем в шахті, з 01 січня 2004 року переведений гірномонтажником підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті. 29 серпня 2011 року трудові відносини з підприємством припинені за ст. 38 КЗпП України. Під час професійної діяльності в нього виникло професійне захворювання, обумовлене шкідливим впливом умов виробництва, а саме після перенесених фізичних навантажень у шахті у нього з»явились болі у попереково-крижовому відділі хребта.

Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 15 вересня 2011 року професійне захворювання виникло у зв'язку з тривалим періодом праці в шкідливих умовах, обумовленим впливом виробничого фактору - важкістю праці протягом 80 % часу робочої зміни. 29 вересня 2011 року МСЕК м. Донецька ОСОБА_1 визнано інвалідом 3 групи та встановлено факт стійкої втрати професійної працездатності в розмірі 50 %.

Відповідно до виписок з амбулаторної картки хворого ОСОБА_1 позивач після встановлення групи інвалідності неодноразово перебував на лікуванні за професійним захворюванням.

Судом також встановлено, що позивач працював у ПАТ «Шахтоуправління «Покровське», яке створено для підземного видобутку вугілля і умови праці під землею є небезпечними та шкідливими. Втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання ним трудових обов'язків, отже роботодавець не забезпечив створення нешкідливих умов праці.

Суд дійшов висновку, що позивачу спричинена моральна шкода, яка полягає в душевних та фізичних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв'язку з ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, неможливістю його відновлення, порушенні нормальних життєвих зв'язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд виходив з того, що ушкодження здоров'я позивача сталося під час виконання ним трудових обов'язків саме на ПАТ «Шахтоуправління «Покровське», яке відповідно до ч.2 ст. 153 КЗпП України не забезпечило небезпечні умови праці своєму працівнику, що покладає на відповідача обов'язок згідно із законодавством, а саме ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати йому моральну шкоду.

Такі висновки суду є правильними.

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

У п. п.2, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: - коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; - у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; - при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону „Про захист прав споживачів" чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом позивач з січня 2002 року працював на підземних роботах на вугільному підприємстві, а саме: ВАТ «Вугільна компанія «Шахта Красноармійська-Західна № 1», яке з 01 вересня 2010 року перейменоване в ПАТ «Шахтоуправління «Покровське».

Висновком МСЕК від 29 вересня 2011 року позивачу вперше встановлено 50% втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням безстроково, він визнаний інвалідом третьої групи.

Таким чином, розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав вірну правову оцінку та дійшов правильного висновку про те, що саме в період роботи у відповідача були порушені права позивача на безпечні і здорові умови праці, тому відповідач відповідно до діючого законодавства повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду. Висновки суду грунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам закону.

Визнаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд урахував конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань, перебування останнього на лікуванні у зв'язку із професійним захворюванням, встановлення втрати працездатності безстроково, що свідчить про неможливість відновлення працездатності, порушення у зв'язку з цим нормального укладу життя і обгрунтовано при встановленні 50% втрати працездатності вперше визначив таке відшкодування у розмірі 20 000 грн.

Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 307 ч.1, 308, 314 ч.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» відхилити.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 12 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Судді: