ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2012 року Справа № 2а/0370/492/12
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Денисюка Р.С.,
при секретарі судового засідання Грушецькому П.В.,
з участю представника позивача Мельничука В.В.,
представника відповідача Ярошика Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАККО Холдинг» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАККО Холдинг» (далі - ТзОВ «ПАККО Холдинг») звернулось з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Луцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004002301 від 13.12.2011 року.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ була проведена позапланова виїзна перевірка ТзОВ «ПАККО Холдинг» з питань здійснення фінансово-господарських операцій із суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3(далі - СПД ОСОБА_3) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4, за серпень 2011 року, за результатами якої складено акт №9625/23-2/34928470 від 02.12.2011 року. В акті зафіксовано порушення статті 185, пункту 186.1 статті 186, пункту 198.1, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість (ПДВ) по взаємовідносинах СПД ОСОБА_3 на загальну суму 105715,24 грн., в тому числі за серпень 2011 року - 105715,24 грн.
13.12.2011 року Луцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0004002301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 158572,50 грн.. в тому числі: за основним платежем 105715 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 52857,50 грн.
Зазначене податкове повідомлення-рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку, проте рішеннями Державної податкової адміністрації у Волинській області (далі -ДПА у Волинській області) та Державної податкової служби України (далі -ДПС України) первинна та повторна скарги ТзОВ «ПАККО Холдинг» були залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.
Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення необґрунтованим і просить визнати його протиправним та скасувати, з наступних підстав.
Як вказує Луцька ОДПІ, підставою для збільшення ТзОВ «ПАККО Холдинг» суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість за серпень 2011 року на суму 105715, 24 грн. стало те, що ТзОВ «ПАККО Холдинг» до складу податкового кредиту за результатами фінансово-господарських операцій із СПД ОСОБА_3 неправомірно включив 105715,24 грн., оскільки встановлено порушення статтей 203, 215, 228, Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та порушено статтю 185, пункт 186.1 статті 186, пункт 198.1, пункт 198.6 статті 198 ПК України.
Позивач вважає, що згідно з частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсність правочину має бути встановлена Законом, а не актом перевірки податкового органу.
Господарська операція по купівлі ТзОВ «ПАККО Холдинг» в СПД ОСОБА_3 в серпні 2011 року кавунів на загальну суму 634291,39 грн., в тому числі ПДВ - 105715,23 грн. фактично була здійснена, спричинила реальні зміни майнового стану сторін і була спрямована на реальне настання правових наслідків (товар був придбаний з метою його використання в господарській діяльності).
Факт поставки товару підтверджується відповідними первинними документами, які відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та були представлені на час здійснення перевірки.
Операція поставки товару відображена СПД ОСОБА_3 і ТзОВ «ПАККО Холдинг» в бухгалтерському і податковому обліках, відповідні декларації подано учасниками правочину до податкових органів: СПД ОСОБА_3 відобразив в обліку податкові зобов'язання, а ТзОВ «ПАККО Холдинг» на відповідну суму відображено податковий кредит.
ТзОВ «ПАККО Холдинг» має можливість здійснювати господарські операції, оскільки є оператором торгівельних мереж «Вопак» і «ПАККО», через які здійснює реалізацію товарів, отриманих від постачальників, має власне і орендоване нерухоме майно, складські приміщення, персонал, тощо.
Позивач вважає доведеним факт здійснення господарської операції.
Тому, просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ №0004002301 від 13.12.2011 року.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні та в поданих запереченнях позов не визнав та пояснив, що податковим органом на підставі акту перевірки правомірно встановлено порушення позивачем вимог статті 185, пункту 186.1 статті 186, пункту 198.1, пункту 198.6 статті 198 ПК України. Підставою для винесення вказаного акту стали висновки, викладені в акті перевірки ДПІ у м. Рівне № 499/1745/2934913810 від 25.11.2011 року «Про проведення документальної невиїзної перевірки СПД ОСОБА_3 з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2011 року», в результаті чого встановлено відсутність у вказаного контрагента майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, транспортних засобів, а отже і відсутня фінансово-господарська діяльність. Таким чином, перевіркою встановлено, що фінансово-господарська діяльність СПД ОСОБА_3 здійснювалась поза межами правового поля, взаємовідносини між СПД ОСОБА_3 та його контрагентами є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків та спрямовані на здійснення операцій з отримання (надання) податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту.
Вважає, що оскаржуване податкове повідомлення рішення прийняте відповідно до норм чинного законодавства та просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюються на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень, щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дії чи бездіяльності.
Судом встановлено, що ТзОВ «ПАККО Холдинг» 25.10.2011 року включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що підтверджується довідкою Головного управління статистики у Волинській області АА№473919/1496 від 25.10.2011 року.
01.03.2007 року ТзОВ «ПАККО Холдинг» зареєстроване як платник податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом Державної податкової адміністрації України №100025488 від 01.03.2007 року.
Луцькою ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «ПАККО Холдинг» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 за серпень 2011 року, про що було складено акт №9625/23-2/34928470 від 02.12.2011 року.
В акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем статті 185, пункту 186.1 статті 186, пункту 198.1, пункту 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість по взаємовідносинах СПД ОСОБА_3 на загальну суму 105715,24 грн., в тому числі за серпень 2011 року - 105715,24 грн.
За наслідками перевірки Луцькою ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення №0004002301 від 13.12.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 158572,50 грн., в тому числі: за основним платежем - 105517 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 52875,50 грн.
Штрафні (фінансові) санкції застосовані відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України.
Зазначене податкове повідомлення-рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку, проте рішеннями ДПА у Волинській області №97/10/25-006 від 10.01.2012 року та ДПС України №2509/6/10-245 від 10.02.2012 року первинна та повторна скарги ТзОВ «ПАККО Холдинг» були залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.
Проаналізувавши зібрані та досліджені докази суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ №0004002301 від 13.12.2011 року прийняте всупереч чинному законодавству, а тому позовні вимоги ТзОВ «ПАККО Холдинг» підлягають до задоволення виходячи із наступного.
В судовому засіданні встановлено, що між ТзОВ «ПАККО Холдинг» та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 укладено договір поставки №020610-02/1П від 02.06.2010 року, згідно з яким СПД ОСОБА_3 поставив на умовах DDP (Інкотермс 2000) у власність ТзОВ «ПАККО Холдинг» кавунів на загальну суму 634291,39 грн., в тому числі ПДВ -105715,23 грн. за період серпень 2011 року.
СПД ОСОБА_3 видано ТзОВ «ПАККО Холдинг» на поставлений товар видаткові накладні №ББ-000541 від 01.08.2011 року, №ББ-000549 від 02.08.2011 року №ББ-000571 від 03.08.2011 року, №№ББ-000588, ББ-000590 від 09.08.2011 року, №ББ-000600 від 10.08.2011 року, №№ББ-00612, ББ-000615 від 12.08.2011 року, №ББ-000627 від 13.08.2011 року, №ББ-000647 від 18.08.2011 року, №№ББ-000650, ББ-000653 від 19.08.2011 року, №ББ-000656 від 20.08.2011 року, №№ББ-000661, ББ-000663 від 22.08.2011 року, №№ББ-000667, ББ-000669, ББ-000672 від 23.08.2011 року, №ББ-000677 від 25.08.2011 року, №№ББ-000692, ББ-000694 від 26.08.2011 року, №ББ-000697 від 29.08.2011 року, №ББ-000702 від 30.08.2011 року, №ББ-000708 від 31.08.2011 року на загальну суму 634291,39 грн., в тому числі ПДВ на суму 105715,23 грн.
Також СПД ОСОБА_3 на поставлений товар видано товариству податкові накладні №№ 250, 258, 281, 298, 300, 310, 322, 323, 337, 357, 360, 363, 366, 371, 373, 377, 379, 382, 387, 402, 404, 407, 412, 418 на загальну суму 634291,39 грн., в тому числі ПДВ на суму 105715,23 грн., яка і була включена до податкового кредиту.
Відповідачем не доведено, що відомості в податкових та видаткових накладних не відповідають вимогам чинного законодавства.
Як вбачається із даних накладних вони містять реквізити про назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; підставу господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення від постачальника та від отримувача.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, серед іншого, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 11 статті 201 цього Кодексу).
Як свідчать досліджені в судовому засіданні докази, придбаний товар ТзОВ «ПАККО Холдинг» було використано у своїй господарській діяльності, що підтверджується довідкою товариства №1890 від 23.02.2012 року, а саме: реалізовано через мережу власних магазинів.
Протилежного в судовому засіданні не встановлено.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
На думку суду, вказані накладні оформлені у відповідності до вимог чиннного законодавства та містять всі необхідні реквізити передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пунктом 2.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року.
Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм права податковим законодавством чітко визначено необхідні умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість - наявність належним чином оформленої податкової накладної або іншого документа, передбаченого пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, які позивач виконав в повному обсязі.
Зокрема, про фактичність виконання господарської операції між ТзОВ «ПАККО Холдинг» та СПД ОСОБА_3 і використання товару у господарській діяльності товариством свідчать видаткові, податкові накладні, описані вище та платіжні доручення №1113 від 02.08.2011 року, №1127376 від 02.08.2011 року, №1318 від 08.08.2011 року, №1129332 від 08.08.2011 року, №1129580 від 09.08.2011 року, №1129923 від 10.08.2011 року, №1130233 від 11.08.2011 року, №1564 від 15.08.2011 року, №1586 від 15.08.2011 року, №1131761 від 16.08.2011 року, №2011 від 23.08.2011 року, №2065 від 25.08.2011 року, №2145 від 26.08.2011 року, №2295 від 29.08.2011 року, №1134847 від 30.08.2011 року, №1135720 від 05.09.2011 року, №1135755 від 05.09.2011 року на загальну суму 636505,61 грн., з яких вбачається, що ТзОВ «ПАККО Холдинг» сплачено кошти у розмірі 636505,61 грн. за поставлений товар СПД ОСОБА_3
Розрахунки проведені через банк в безготівковій формі та в повному обсязі.
Також, реалізація товару підтверджується реєстром №1 видаткових накладних на продаж кавунів придбаних у СПД ОСОБА_3 в серпні 2011 року, з якого вбачається, що частина товару (кавунів) в кількості 12,127т за період з 01.08.2011 року по 30.08.2011 року реалізована покупцям - юридичним особам та реєстром №2 передавальних накладних на внутрішнє переміщення кавунів, отриманих від СПД ОСОБА_3 в серпні 2011 року, відповідно до якого решта товару (кавунів) в кількості 397,294т була передана ТзОВ «ПАККО Холдинг» в мережу власних магазинів.
Судом також встановлено, що ТзОВ «ПАККО Холдинг» є орендарем нерухомого майна у орендодавця ВАТ «Волиньбакалія», що підтверджується договором оренди нерухомого майна №010709-03/3П від 01.07.2009 року, додатковими угодами №1,2 до договору та актом передачі - приймання від 01.07.2009 року.
Враховуючи викладене суд вважає, що господарська операція між контрагентами відбулася і поставку товару було здійснено в повному об'ємі, що підтверджується фактичними обставинами по справі.
Отже, товар був придбаний у СПД ОСОБА_3 та в подальшому реалізований товариством у своїй господарській діяльності.
Тому, виходячи із положень ПК України позивач правомірно відніс до податкового кредиту в серпні 2011 року ПДВ на суму 105715 грн. сплачених при придбанні кавунів у СПД ОСОБА_3
Досліджені в судовому засіданні докази свідчать про те, що фактичне здійснення господарської операції відбулося, що підтверджується наявними та дослідженими в матеріалах справи доказами.
Разом з тим, суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності правочину, з огляду на таке.
Луцькою ОДПІ такі висновки зроблені на підставі акту від 25.11.2011 року №499/1745/2934913810 ДПІ у м. Рівне «Про проведення документальної невиїзної перевірки СПД ОСОБА_3 з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2011 року». В даному акті не встановлено порушення податкового законодавства у правовідносинах між СПД ОСОБА_3 і ТзОВ «ПАККО Холдинг», а виявлені порушення податкового законодавства у правовідносинах між СПД ОСОБА_3 та ПСП «Маяк».
Зокрема, наявність виявлених порушень у контрагентів з якими мав справу СПД ОСОБА_3 по ланцюгу поставки товарів до яких немає відношення позивач, не може свідчити про нікчемність угод укладених між позивачем та СПД ОСОБА_3, з огляду на таке.
Податковим органом не доведено, що господарські зобов'язання між позивачем та СПД ОСОБА_3 вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.
Разом з тим, відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договору однією із сторін; спір між сторонами щодо недійсності договору відсутній.
Факт придбання товару підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами: копіями видаткових, податкових накладних, платіжних доручень, реєстру №1 видаткових накладних та реєстру №2 передавальних накладних.
По-перше, в судовому засіданні позивачем доведено фактичність проведеної господарської операції та правомірності включення сум до податкового кредиту.
По-друге, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що укладена між позивачем та СПД ОСОБА_3 угода від 02.06.2010 року порушує публічний порядок та є нікчемною, а саме була спрямована на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Як вбачається із підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України встановлено презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом вказаної норми податковий кредит вважаються сформованим платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.
Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що у даному випадку Луцькою ОДПІ належними та допустими доказами не доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення відносно позивача, та відсутності реально проведеної господарської операції між позивачем та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3.
Отже, виходячи із вищенаведеного, оспорюване податкове повідомлення - рішення Луцької ОДПІ №0004002301 від 13.12.2011 року, яким ТзОВ «ПАККО Холдинг» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 158572,50 грн., винесене із порушенням вимог чинного податкового законодавства, є протиправним та підлягає скасуванню, а позов до повного задоволення.
Інші доводи представника відповідача не спростовують висновків суду, зроблених в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення увалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Таким чином, з Державного бюджету України на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 1585,73 грн., сплачений згідно платіжних доручень №8309 від 16.02.2012 року та №10491 від 29.02.2012 року.
Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції №0004002301 від 13 грудня 2011 року, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю «ПАККО Холдинг» суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 158572 (сто п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот сімдесят дві) гривні 50 копійок.
Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАККО Холдинг» 1585 (одну тисячу п'ятсот вісімдесят п'ять) гривень 73 копійки судових витрат.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі з 30 березня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий Р.С.Денисюк