10.05.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Провадження№22ц/2090/2869/2012 Головуючий1 інстанції -Журавель В.А.

Справа № 2-3420/11 Доповідач -Макаров Г.О.

Категорія: трудові

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Макарова Г.О.,

суддів: Кіся П.В.,

Кружиліної О.А,

при секретарі - Шабас О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника Державної установи «Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор’єва Академії медичних наук України»- Бессонової Ольги Миколаївни на рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 29 лютого 2012 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Державної установи «Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор’єва Академії медичних наук України»про скасування наказів про накладення дисциплінарного стягнення,

встановила:

5.12.2011 року ОСОБА_5 звернувся до суду, з позовом до Державної установи «Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор’єва Академії медичних наук України»про визнання протиправними та скасування наказів №202 від 6.09.11 і №231 від 13.10.11 про оголошення догани, посилаючись на те, що він працює на посаді завідуючого відділенням анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії з 08 червня 1998 року в ДУ «Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор»єва Академії медичних наук України». 06 вересня 2011 року наказом директора інституту № 202 його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану за те, що при перевірці документації щодо обліку наркотичних засобів були виявлені недоліки в оформленні журналу обліку, а саме помилкові записи та закреслення, допущені черговим лікарем - анестезіологом ОСОБА_6 в історіях хвороби. З вищевказаним наказом позивач не погоджується, оскільки помилкові записи та закресленні, допущені черговим лікарем, були виявлені саме позивачем, про що ним було негайно складено рапорт з вимогою оголосити догану лікарю ОСОБА_6, однак керівництвом інституту цей рапорт був проігнорований, що призвело до незаконного притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Крім того, 13 жовтня 2011 року позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану за недостатній контроль по виконанню вимог санітарно-епідеміологічного контролю в структурному підрозділі. Так, 14 вересня 2011 року лікар-епідеміолог ОСОБА_7 та головна медична сестра ОСОБА_8 склали службову записку, в якій виклали обставини, що не відповідають дійсності, оскільки ремонтні роботи були розпочаті у відділенні анестезіології під час тарифної відпустки позивача, висновок щодо наявності в повітрі запаху тютюнового диму зроблений на підставі суб'єктивних відчуттів лікаря та медсестри, проникнення пилу у відділення можливе у зв'язку із проведенням будівельних робіт, зберігання спецодягу у відділенні неможливе у зв'язку з відсутністю спеціально відведеного приміщення, повторне використання медінструментарію не регламентовано жодним документом, а відсутність маркування на окремих швабрах та відрах було усунено протягом робочого дня. Тому позивач просив визнати протиправними та скасувати накази про притягнення його до дисциплінарної відповідальності від 06 вересня 2011 року та 13 жовтня 2011 року.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_9 повністю підтримав заявлені позовні вимоги та додатково пояснив судові, що ремонті роботи у відділенні анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії інституту радіології проводиться не з власного бажання позивача, а розпорядженням керівництва інституту, самочинно вирішити питання щодо виписки або переведення хворих у зв'язку з проведенням ремонтних робіт у відділенні без відповідного розпорядження керівництва інституту не входить до повноважень позивача. Крім того, проведення ремонтних робіт у відділенні призводить до наявності пилу на стінах, підлозі, не дивлячись на проведені прибирання. Також представник позивача пояснив, що зберігання спецодягу у відділенні неможливо, оскільки спеціальні приміщення для зберігання такого одягу знаходяться не у відділенні, а в іншому крилі будівлі, що визначено також керівництвом інституту, а факти повторного використання медичного інструментарію взагалі не мають місця, тому що стерилізація одноразового інструменту заборонена. Погодившись з зауваженнями щодо недостатньої якості маркування та швабрах та відрах, цей недолік було усунуто до кінця робочого дня.

Представник відповідача Бессонова О.М. проти задоволення позову заперечувала та пояснила судові, що 29 липня 2011 року заступником головного лікаря інституту ОСОБА_10 було виявлено помилкові записи, закреслення, допущені черговим лікарем ОСОБА_6, про що складено доповідну записку. Враховуючи, що на завідувача відділенням ОСОБА_5 покладено обов»язок щодо контролю за якістю оформлення медичної документації, наказом головного лікарня № 202 від 06 вересня 2011 року на позивача було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Крім того, 14 вересня 2011 року лікарем-епідеміологом ОСОБА_7 та головною медичною сестрою ОСОБА_8 було проведено перевірку у відділенні анестезіології щодо санітарно- епідеміологічного контролю та було виявлено ряд недоліків, а саме наявність хворих під час проведення ремонтних робіт, неякісно проводиться прибирання, спецодяг зберігається не впорядковано, одноразовий медінструментарій використовується повторно. Тому на завідувача відділенням ОСОБА_5 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова від 29 лютого 2012 року позов ОСОБА_5 задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ № 202 від 06 вересня 2011 року про притягнення завідуючого відділенням анестезіології ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності та оголошення догани. Визнано протиправним та скасовано наказ № 231 від 13 жовтня 2011 року про притягнення завідуючого відділенням анестезіології ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності та оголошення догани. Стягнуто з ДУ «Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор»єва Академії медичних наук України»судовий збір в розмірі 107 грн. 30 коп.

В апеляційній скарзі представник Державної установи «Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор’єва Академії медичних наук України»- Бессонова О.М. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову ОСОБА_5 в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах встановлених ст.303 ЦПК, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст.ст. 10, 11, 61, 212, 213 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін. Особа, яка бере участь у справі розпоряджається своїми правами на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в і інтересах яких заявлено вимоги. Обставини, визнані сторонами та іншими особами,які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Суд оцінює належність, допустимість і взаємний зв'язок доказів у сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно ст.ст. 221,224, 227,228, 231, КЗпП Трудові спори розглядаються: комісіями по трудових спорах; районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами. Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом, застосовується незалежно від форми трудового договору. Комісія по трудових спорах є обов'язковим первинним органом по розгляду трудових спорів, що виникають на підприємствах, в установах, організаціях, за винятком спорів, зазначених у статтях 222, 232 цього Кодексу. Трудовий спір підлягає розглядові в комісії по трудових спорах, якщо працівник самостійно або з участю профспілкової організації, що представляє його інтереси, не врегулював розбіжності при безпосередніх переговорах з власником або уповноваженим ним органом. Комісія по трудових спорах приймає рішення більшістю голосів її членів, присутніх на засіданні. У рішенні зазначаються: повне найменування підприємства, установи, організації, прізвище, ім'я та по батькові працівника, який звернувся до комісії, або його представника, дата звернення до комісії і дата розгляду спору, суть спору, прізвища членів комісії, власника або представників уповноваженого ним органу, результати голосування і мотивоване рішення комісії. Копії рішення комісії у триденний строк вручаються працівникові, власникові або уповноваженому ним органу. У разі незгоди з рішенням комісії по трудових спорах працівник чи власник або уповноважений ним орган можуть оскаржити її рішення до суду в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії чи його копії. Пропуск вказаного строку не є підставою відмови у прийнятті заяви. Визнавши причини пропуску поважними, суд може поновити цей строк і розглянути спір по суті. В разі коли пропущений строк не буде поновлено, заява не розглядається, і залишається в силі рішення комісії по трудових спорах. У районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами: працівника чи власника або уповноваженого ним органу, коли вони не згодні з рішенням комісії по трудових спорах підприємства, установи, організації (підрозділу).

Згідно з ч.2 ст.124 Конституції України суди вирішують будь -які індивідуальні спори в порядку, передбаченому, гл. ХV КЗпП, за вибором працівника безпосередньо, або після попереднього розгляду в КТС.

Пленум Верховного Суду України в п.п. 4,5 постанови №9 від 6 листопада 1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснив, що встановлені статтями 228, 223 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і бор говорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст.233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Розглядаючи трудові спори після їх попереднього розгляду в

КТС, суд з'ясовує і обговорює додержання і причини пропуску як для

десятиденного строку звернення до суду за вирішенням трудового

спору, так і тримісячного строку звернення до КТС (ст.225 КЗпП),

якщо останньою він не був поновлений. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин,у позові може бути відмовлено з цих підстав. Коли

пропущений десятиденний строк не буде поновлено, заява відповідно

до ст.85 ЦПК і ст.228 КЗпП залишається без розгляду. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог , суд зясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи права і обов'язки сторін. При пропуску передбаченого ст.225 КЗпП десятиденного строку без поважних причин необхідності у зязсуванні інших обставин справи не має. Незалежно від того, працівником, власником або уповноваженим ним органом чи прокурором порушена справа,після вирішення спору в КТС, суд розглядає її в порядку позовного провадження, як трудовий спір, що вирішувався в КТС, тобто, як

вимогу працівника до підприємства, установи, організації.

Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонам, на підставі наказу № 44-К від 08 червня 1998 року ОСОБА_5 було прийнято до Харківського інституту медичної радіології ім. С.П. Григор»єва на посаду лікаря-анестезіолога та реанімації (а. с. 61).

Відповідно до наказу № 46-к від 03 липня 2003 року ОСОБА_5 було переведено на посаду завідуючого відділенням анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії (а. с. 59).

Згідно до посадової інструкції завідувача відділенням анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії № 2322 від 04 листопада 2009 року він здійснює контроль за всіма аспектами діяльності відділення, в тому числі за виконанням обов'язків лікарями, середнім та молодшим медичним персоналом, дотриманням санітарно-епідеміологічного режиму відділення, створює належні виробничі умови, забезпечує додержання співробітниками правил внутрішнього трудового розпорядку, охорони праці, протипожежного захисту, здійснює контроль і несе відповідальність за проведенням ремонтних, попереджувальних, будівельних робіт, підключення нового обладнання без узгодження з керівництвом ( а. с. 41-45).

Відповідно до наказу № 202 від 06 вересня 2011 року за недостатній контроль за роботою підлеглих завідуючому відділенням анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії ОСОБА_5 було оголошено догану на підставі доповідної записки заступника головного лікаря з лікувальної роботи ОСОБА_10 ( а. с. 51).

Тобто за порушення трудової дисципліни до позивача було застосовано передбачене чинним законодавством стягнення у вигляді догани.

Відповідно до наказу №231 від 13 вересня 2011 року за недостатній контроль по виконанню в структурному підрозділі клініки інституту вимог санітарно -епідеміологічного режиму, виконання програми профілактики внутрішньолікарняних інфекцій до ОСОБА_5 застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Не погоджуючись з застосуванням до нього дисциплінарних стягнень згідно з наказами від 06.09.2011 року та від 13.09.2011 року ОСОБА_5 звернувся зі скаргою до комісії по трудовим спорам Державної установи «Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор’єва Академії медичних наук України» - органу, який згідно п.1.ч1. ст. 221, ст. 224 КЗпП є первинним органом по розгляду трудових спорів в установі де він працює (КТС), тобто за своїм вибором, розпорядився своїми правами на звернення за вирішення трудового спору в порядку передбаченому гл.ХV КЗпП.

Рішенням КТС від 30.11.2011 року в задоволенні вимог ОСОБА_5 про визнання незаконними та скасування наказів №202 від 6.09.2011 р. і №231 від 13.10.2011 року про застосування до нього дисциплінарних стягнень у вигляді догани відмовлено. (а.с. 39)

Вказане рішення КТС ОСОБА_5 в порядку передбаченому ст.. 228 КЗпП до суду не оскаржив і воно набуло законної сили.

5.12.2011 року ОСОБА_5 до Червонозаводського районного суду з позовом до Державної установи «Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор’єва Академії медичних наук України» про визнання протиправними та скасування наказів №202 від 06.09.2011 р. і №231 від 13.10.2011 р. про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та накладення стягнення у вигляді догани.

Рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова від 29 лютого 2012 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено.

Виходячи із вимог наведених норм Закону, враховуючи, що рішення КТС не було предметом розгляду суду першої інстанції і воно сторонами по справі не оскаржене, в порядку передбаченому ст.228 КЗпП, і набуло законної сили, а ОСОБА_5 за своїм вибором, розпорядився своїми правами на звернення за вирішенням трудового спору в КТС, рішення якого згідно стадіям провадження встановленим ст.ст. 221 -228 КЗпП позивач не оскаржив, а КЗпП не передбачене право особи, яка бере участь у справі на повторний розгляд справи без оскарження рішення КТС згідно ст.228 КЗпП, судова колегія вважає, що суд першої інстанції помилково повторно прийняв позов ОСОБА_5 до свого провадження, за наявності рішення КТС з приводу даного спору і розглянув справу по суті.

Таким чином рішення суду підлягає скасуванню з закриттям провадження по справі згідно ч.1 ст.310 ЦПК України.

При цьому судова колегія роз'яснює про право сторін на оскарження рішення КТС від 30.11.2011 року в порядку передбаченому ст..228 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 309, 313,316, 317, 319, 321, 322, 324, 325 ЦПК України, судова колегія,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника Державної установи «Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор’єва Академії медичних наук України»- Бессонової Ольги Миколаївни задовольнити частково.

Рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 29 лютого 2012 року скасувати.

Провадження по справі за позовом ОСОБА_5 до Державної установи «Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор’єва Академії медичних наук України» про скасування наказів про накладення дисциплінарного стягнення закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -підпис

Судді: - підписи

З оригіналом згідно:

Суддя