КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2012 № 33/352

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Кошіля В.В.

Моторного О.А.

при секретарі: Браславській А.В.

за участю представників:

від позивача - Нікітіна Т.С.

від відповідача - Миронюк І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» та Закритого акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2012 року (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь»

до Закритого акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій»

про стягнення 389 946,37 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» (далі - відповідач) про стягнення основної суми заборгованості за кредитом у розмірі 289 600,00 грн., відсотків за період з 01.11.2010 року по 31.10.2011 року у розмірі 42 135,13 грн., пені за несвоєчасну сплату відсотків у розмірі подвійної облікової ставки НБУ 3 850,92 грн. та штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 58 003,14 грн.

В судовому засіданні призначеному на 31.01.2012 року представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача заборгованість по кредиту в розмірі 239 859,77 грн., заборгованість по відсоткам в розмірі 161 943,36 грн., інфляційних витрат за прострочення заборгованості за кредитом в розмірі 22 306,96 грн., пені за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 3 359,31 грн., а також 3 900,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витратна інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1 739,00 грн. судового збору.

Розгляд справи судом першої інстанції здійснювався з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 31.01.2012 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Закритого акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» 205 929,61 грн. заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 4173-20/7-1 від 15.11.2007 року, пеню за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 3 359,31 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 2 092,89 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 115,01 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд з урахуванням уточнення до апеляційної скарги скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 31.12.2012 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» задовольнити, стягнути з Закритого акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» 224 057,46 грн. заборгованості за кредитом, 106 477,44 грн. заборгованості за відсотками, 21 285,46 грн. інфляційне збільшення суми кредиту, 3 626,24 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків.

Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини щодо стягнення заборгованості.

Також, не погоджуючись з прийнятим рішенням, Закрите акціонерне товариство «Лізинг інформаційних технологій» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки форма договору не відповідає вимогам чинного законодавства.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2012 року апеляційні скарги прийнято до провадження та призначено до розгляду на 13.03.2012 року.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» залишити без задоволення, скасувати рішення Господарського суду м. Києва та припинити провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2012 року відкладено розгляд апеляційної скарги на 10.04.2012 року на підставі п. 3 ч. 1 ст. 77 ГПК України.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» надійшли документи витребувані ухвалою суду від 13.03.2012 року.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник позивача просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги Закритого акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» у повному обсязі.

У судовому засіданні 10.04.2012 року на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву на 24.04.2012 року.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення по справі, в яких останній просить суд апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» залишити без задоволення, скасувати рішення Господарського суду м. Києва та припинити провадження у справі № 33/352.

У судове засідання 24.04.2012 року з'явилися представники позивача та відповідача.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін встановив наступне.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно статті 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, правовідносини між Акціонерним банком «Київська Русь» (банк) та Закритим акціонерним товариством «Лізинг інформаційних технологій» (позичальник) виникли на підставі укладеного 15.11.2007 року кредитного договору № 41743-20/7-1 (т. 1 а.с. 12-13).

Крім того, між сторонами до кредитного договору № 4173-20/7-1 від 15.11.2007 року підписано договори про внесення змін, а саме: від 18.02.2008 року, від 20.06.2008 року, від 18.07.2008 року, від 02.09.2008 року, від 19.11.2008 року, від 28.04.2009 року та від 28.02.2010 року (т. 1 а.с. 14-20).

Предметом даного договору є надання банком позичальникові грошових коштів у вигляді відзивної відновлювальної кредитної лінії в розмірі 3 300 000,00 грн. на строк до 13.11.2009 року зі сплатою 24% річних за користування кредитом (п. 1.1. договору зі змінами та доповненнями).

Згідно до положень п. 2.2. договору, грошові кошти перераховуються банком з позичкового рахунку на банківський (поточний) рахунок позичальника після підписання з банком договору щодо забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором та на підставі письмової заяви позичальника про перерахування грошових коштів у 5 денний строк з дня отримання банком заяви.

У відповідності до умов укладеного між сторонами кредитного договору банк перерахував з позичкового рахунку ПАТ «Банк «Київська Русь» на поточний рахунок позичальника обумовлену договором суму.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно п. 4.1. кредитного договору, позичальник обов'язаний повернути банку отриманий кредит в повному обсязі, а також сплатити банку плату за користування кредитом та фіксовану плату за надання кредиту в розмірі, в строк та в порядку, встановлених даним договором.

У відповідності до положень п. 6.2. кредитного договору, у разі настання строку виконання будь-якого зобов'язання позичальника за даним договором та/або у разі невиконання (неналежного виконання) постачальником зобов'язань за кредитним договором банк має право на договірне списання суми боргу з рахунків позичальника та/або звернути стягнення на предмет застави, що забезпечує виконання зобов'язань позичальника, вимагати виконання зобов'язання за кредитним договором від поручителя (гаранта).

Положеннями п. 8.1. кредитного договору встановлено, що перерахування банку плати за користування кредитом на рахунок № 206998173 в розмірі, встановленому п. 1.1 кредитного договору, здійснюється щомісячно в строк з 25 числа по останній робочий день поточного місяця за винятком останнього м'ясця, коли сума нарахованих процентів сплачуються разом з сумою боргу.

Погашення кредиту здійснюється шляхом перерахування грошових коштів з банківського (поточного) рахунку позичальника на рахунок банку № НОМЕР_1 згідно графіку зменшення ліміту кредитування: щомісячно, відповідно до графіку погашення лізингових платежів за лізинговими умовами, що кредитуються банком (п.8.3 кредитного договору).

Проте в порушення умов кредитного договору позичальник належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором у звязку з чим просив суд стягнути з відповідача 239 859,77 грн. заборгованості за кредитом та 161 943,36 грн. нарахованих відсотків за кредитним договором.

Однак при задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитним договором та нарахованих відсотків за кредитним договором судом першої інстанції не взято до уваги, що прострочена заборгованість за кредитним договором у відповідача виникла тільки з 31.08.2010 року.

Водночас, колегія суддів не погоджується з твердженням відповідача, що позивач, в порушення умов п. 8.4. кредитного договору, здійснив неправомірне договірне списання коштів з рахунків позичальника в рахунок погашення відсотків за користування кредитом, а не в рахунок погашення тіла кредиту з огляду на наступне.

Відповідно до п. 8.4. кредитного договору встановлено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором у повному обсязі, ця сума погашає вимоги банку у наступній черговості:

- першу чергу сплачується сума кредиту;

- у другу чергу сплачується плата за користування;

- у третю чергу відшкодовується витрати банку, що пов'язані з одержанням виконання.

Як вбачається з довідки наданої банком та за умовами п. 8.4. кредитного договору банк повинен був спрямовувати списані в договірному порядку кошти на погашення заборгованості по тілу кредиту лише з 01.09.2010 року, тобто з моменту коли кредит став простроченим, отже у позивача не було підстав для здійснення списання коштів на тіло кредиту до 01.09.2011 року (т. 2 а.с. 72-86).

Не зважаючи на п. 8.4. кредитного договору місцевий господарський суд припустився помилки при перерахунку суми, яка була списана в договірному порядку на погашення тіла кредиту за весь період, оскільки кредит не був прострочений.

Зважаючи на ту обставину, що згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться, однак відповідач його не виконував належним чином колегія суддів дійшла до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення основної заборгованості по кредиту у розмірі 224 057,46 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 106 477,44 грн.

Поряд з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в частині стягнення заборгованості по кредиту та в частині стягнення заборгованості за відсотками, однак у розмірах 55 465,92 грн. та 15 802,31 грн. відповідно, оскільки місцевим господарським судом при здійсненні розрахунку допущено помилку.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за кредитним договором банк нарахував позичальнику пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 3 359,31 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положеннями 9.2. кредитного договору передбачено, що у разі несвоєчасної (неналежної) сплати плати за користування кредитом, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Як вбачається з заяви про уточнення позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача 3 359,31 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків, тоді як в уточненнях до апеляційної скарги позивач просить стягнути пеню у розмірі 3 626,24 грн.

Отже, колегія суддів дійшла до висновку про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату відсотків в розмірі 3 359,31 грн., оскільки суд позбавлений можливості виходу за межі позовних вимог за відсутності про це клопотання заінтересованої сторони (п. 2 ст. 83 ГПК України).

Крім того, позивач просить, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, стягнути з відповідача на свою користь збитки від інфляції в сумі 22 306,96 грн. за прострочення заборгованості за кредитом в період з 01.09.2010 року по 31.12.2011 року.

Місцевий господарський суд відмовляючи в задоволенні позову в цій частині виходив з того, що відповідно станом на 01.09.2010 року у відповідача перед позивачем відсутня заборгованість по простроченому кредиту.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на те, що відповідачем порушено умови кредитного договору, щодо несвоєчасного повернення отриманих кредитних коштів та своєчасної сплати відсотків.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок індексу інфляції нарахованого та заявленого позивачем до стягнення з відповідача, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню індекс інфляції у розмірі 21 285,46 грн.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, змінити рішення.

За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення підлягає зміні.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Закритого акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» колегія суддів дійшла до висновку, що остання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди, а при укладанні Договору № 41743-20/7-1 та договорів про внесення змін позивач погодився з усіма умовами договору.

Особливості та порядок укладання кредитних договорів встановлені § 2 глави 71 ЦК України.

Згідно ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит - це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надане в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Відповідно до ст.1051 ЦК України договір позики (або додаткові договори) може бути оспорений на тій підставі, що кошти або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, такими вимогами визначено: відповідність змісту правочину положенням ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; наявність необхідного обсягу дієздатності особи, яка вчиняє правочин; вільність волевиявлення учасника правочину та відповідність такого волевиявлення його внутрішній волі; вчинення правочину у формі, встановленій законом; спрямованість правочину на настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. ЗЗ ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищенаведене, оскаржуваний правочин відповідає відповідним вимогам, встановленим положеннями ст. 203 ЦК України, оскільки його укладено у письмовій формі, особами, що мали необхідний обсяг дієздатності.

Судові витрати по справі, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги Закритого акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду м. Києва від 31.01.2012 року у справі № 33/352 змінити, резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» (04205, м. Київ, пр-т. Оболонський, 28, ідентифікаційний код 33149830) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» (04071, м. Київ, вул. Хорива, 11-А, ідентифікаційний код 24214088) 224 057,46 грн. заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 4173-20/7-1 від 15.11.2007 року, 106 477,44 заборгованості за відсотками, 21 285,46 грн. інфляції, 3 359,31 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 4 685,38 грн. державного мита, 196,08 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.»

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» (04205, м. Київ, пр-т. Оболонський, 28, ідентифікаційний код 33149830) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» (04071, м. Київ, вул. Хорива, 11-А, ідентифікаційний код 24214088) 659,53 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

Матеріали справи № 33/352 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Шапран В.В.

Судді Кошіль В.В.

Моторний О.А.