ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 травня 2012 р. Справа № 16535/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Глушка І.В.,
суддів Макарика В.Я., Обрізка І.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Жовківському районі Львівської області на постанову Жовківського районного суду Львівської області від 13.10.2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Жовківському районі Львівської області про визнання дій неправомірними та стягнення невиплаченої допомоги дитині війни,-
ВСТАНОВИВ :
12.05.2009 року позивач звернувся в суд із позовом до відповідача. У позовній заяві, із урахуванням уточнення до позовних вимог, просить поновити пропущений строк на звернення до суду за захистом своїх прав та зобов'язати відповідача здійснювати на свою користь перерахунок та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни починаючи з 01.01.2006 року та в подальших періодах здійснювати нарахування та виплату спірної надбавки відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Позивач свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» він є дитиною війни. Згідно з статтею 6 цього закону йому повинна виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак така допомога виплачувалась в не повному обсязі. Просив позов задоволити.
Постановою Жовківського районного суду Львівської області від 13.10.2011 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Жовківському районі Львівської області здійснити перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги позивачу як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 12.05.2008 року по 18.06.2011 року відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постанову суду оскаржило управління Пенсійного фонду України в Жовківському районі Львівської області. Вважає, що постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що залишається невизначеним порядок обчислення спірної доплати та його розмір. Просить врахувати, що встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може враховуватися для перерахунків або підвищень інших пенсій. Стверджує, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом не були враховані положення бюджетного законодавства України, а також видаткові можливості основного фінансового документу держави і Пенсійного фонду України.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України колегія суддів вважає доцільним розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач є дитиною війни, оскільки статтею 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вирішуючи питання щодо задоволення позовних вимог за 2006 рік, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача виплатити оспорювану надбавку за 2006 рік, оскільки п. 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року, який набрав чинності 02.04.2006 року, п. 17 ст. 77 виключено. Однак ст. 110 даного Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Враховуючи, що Кабінет Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету не приймав жодних нормативно-правових актів за результатами виконання бюджету у першому півріччі 2006 року, не був визначений порядок проведення таких виплат, а також те, що зазначена норма не була визнана у встановленому порядку неконституційною, отже, підлягала виконанню.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено надану ст. 6 Закону соціальну гарантію. 09.07.2007 року окремі положення Закону України «Про державний бюджет в Україні на 2007 рік» визнано неконституційними тим самим відновлено дію ст. 6 Закону, яка тривала до 31.12.2007 року, оскільки 01.01.2008 року ст. 6 Закону викладено в іншій редакції, згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») (3551-12) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Відповідно до ч.1 ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду за захистом своїх прав 12.05.2009 року. Таким чином, позивач звернувся до суду з пропуском строку звернення до адміністративного суду.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 102 КАС України судова колегія вбачає підстави для відмови в задоволенні позовних вимог за 2007 рік, в частині зобов'язання відповідача виплатити оспорювану надбавку, у зв'язку із пропуском позивачем строку на звернення до суду за захистом своїх прав та беручи до уваги те, що відповідач (у запереченні на позовну заяву) наполягає на застосуванні у спірних правовідносинах ч. 1 ст. 100 КАС України (а.с.13-14).
Разом з тим, при задоволенні позовних вимог позивача щодо виплати надбавки до пенсії починаючи із 2008 року слід виходити з того, що рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, у відповідності до якого положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», що обмежувало дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнано неконституційним, відтак дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» чи іншими нормативно-правовими актами після закінчення 2008 року не зупинялась, а тому із урахуванням позовних вимог обмеження виплати позивачу надбавки до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виключно 2008 роком є безпідставним.
Відтак, із урахуванням строку звернення до суду, позовні вимоги ОСОБА_1 починаючи з 22.05.2008 року і до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення зміну чи припинення спірних правовідносин підлягають задоволенню.
Попри вказане, колегія суддів не може взяти до уваги посилання апелянта на те, що положення частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, виходячи з наступного.
Частиною третьою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" установлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, установлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Отже, вихідним критерієм обчислення розміру підвищення до пенсії, виплат допомоги дітям війни відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є розмір мінімальної пенсії за віком, визначений статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
За таких обставин судом першої інстанції, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Наведене в силу ст. 202 КАС України є підставою для скасування постанови, що оскаржується, та прийняття нового рішення у справі.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України суд, -
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Жовківському районі Львівської області задовільнити частково, а постанову Жовківського районного суду Львівської області від 13.10.2011 року у справі № 2а-76/11 скасувати.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Жовківському районі Львівської області щодо не нарахування та невиплати в користь ОСОБА_1 передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком починаючи з 22.05.2008 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Жовківському районі Львівської області здійснювати нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, обчисленої виходячи з вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 22.05.2008 року і до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення зміну чи припинення спірних правовідносин, з урахуванням проведених виплат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: І.В. Глушко
Судді: В.Я. Макарик
І.М. Обрізко
- Номер:
- Опис: Про стягнення допомоги
- Тип справи: на адміністративну справу
- Номер справи: 2а-76/11
- Суд: Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
- Суддя: Глушко І.В.
- Результати справи:
- Етап діла: Подано апеляційну скаргу
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 05.10.2010
- Дата етапу: 09.02.2011