РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2012 року Ворошиловський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого -судді Цукурова В.П.,

при секретарі -Кривошей Г.В,

за участю представника відповідача Фінк О.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЕ-Інжиніринг»про визнання недійсним запису в трудовій книжці, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, зобов'язання виплати середнього заробітку, відшкодування моральної шкоди, скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «АТЕ-Інжиніринг» про визнання недійсним запису № 2 від 21.06.2010 року, зробленого в його трудовій книжці ТОВ «Ате-Інжиніринг»; зобов'язання зробити в трудовій книжці запис, яким анулювати запис про звільнення від 20.09.2010 року; стягнення 1050,00 грн. заборгованості по заробітній платі, 300,00 грн. грошової компенсації за всі не використані дні щорічної відпустки, а також 300,00 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку; стягнення 2000,00 грн. моральної шкоди.

Заявою від 17.06.2011р. позивач уточнив позовні вимоги та просив суд: визнати недійсним запис № 2 від 21.06.2010 року, зроблений в його трудовій книжці ТОВ «АТЕ-Інжиніринг»; зобов'язати ТОВ «АТЕ-Інжиніринг»зробити в трудовій книжці запис, яким анулювати запис № 2 (вважати його недійсним), а також внести в трудову книжку новий запис про звільнення від 20.09.2010 року; стягнути з ТОВ «АТЕ-Інжиніринг»1050,00 грн. заборгованості по заробітній платі, 300,00 грн. грошової компенсації за всі не використані дні щорічної відпустки; стягнути з ТОВ «АТЕ-Інжиніринг»4000,00 грн. моральної шкоди; зобов'язати ТОВ «АТЕ-Інжиніринг»здійснити розрахунок та зробити виплату позивачу його середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку, який робиться під час звільнення працівника, з моменту звільнення по день винесення рішення за цим позовом (а.с.130-131).

Заявою від 09.08.2011р. позивач додатково до попередніх позовних вимог просив суд скасувати наказ про звільнення від 20.09.2010р. № 19К, згідно якого 21.06.2010р. був зроблений запис у трудовій книжці № 2 (а.с.170).

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що з 02.11.2009 року він працював на ТОВ «АТЕ-Інжиніринг»на посаді адміністратора ПК на 0,5 ставки. Наказом № 19/к від 20.09.2010 року він був звільнений за власним бажанням. В день звільнення, тобто 20.09.2010 року, йому була видана трудова книжка, але запис про звільнення було зроблено датою -21.06.2010р. Не погодившись з цим він звернувся до керівництва відповідача з вимогою про анулювання невірно зробленого запису №2 та внесення в трудову книжку нового запису про дату звільнення -20.09.2010 року, але йому було відмовлено. При звільненні з ним не були проведені розрахунки. Відповідач не виплатив йому заробітну плату за червень-серпень 2010 року приблизно у розмірі 1350,00 грн., а також грошову компенсацію за всі невикористані ним дні щорічної відпустки приблизно у розмірі 300,00 грн. З цього приводу він неодноразово звертався до відповідача з проханням виплатити йому належні кошти, або видати йому довідку про заборгованість з заробітної плати та грошової компенсації за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, але відповідач відмовив йому у цьому. Дії відповідача призвели до моральних страждань позивача і втрати його життєвих зв'язків, зусилля, які йому потрібні для організації життя, він оцінює у 4000,00 грн.

В судове засідання 24.04.2012 року позивач не з'явився, надав суду клопотання, у якому просив розглядати справу без його участі (а.с. 231). Також надав суду письмові пояснення (а.с. 232), у яких, посилаючись на матеріали перевірки ТОВ «АТЕ-Інжиніринг», яка була проведена УПФУ в Будьоннівському районі м. Донецька, стверджує, що фактично трудові відносини тривали по вересень 2012 року включно. Крім того, позивач зазначає, що він неодноразово намагався врегулювати конфлікт з відповідачем, але це було неможливо, і це спричинило йому моральні страждання.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги щодо визнання недійсним запису № 2 від 21.06.2010 року, зробленого в його трудовій книжці ТОВ «АТЕ-Інжиніринг»і зобов'язання ТОВ «АТЕ-Інжиніринг»зробити в трудовій книжці запис, яким анулювати запис № 2 (вважати його недійсним) і внести в трудову книжку новий запис про звільнення від 20.09.2010 року, визнала. В задоволенні інших вимог позивача просила відмовити.

При цьому представник зазначив, що 21.06.2010 року позивач надав заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати у зв'язку з закінченням навчального року і відсутністю його у м. Донецьку до 17.09.2010 року. На підставі даної заяви наказом № 17/к від 21.06.2010 року позивачу була надана відпустка строком з 21.06.2010 року по 17.09.2010 року без збереження заробітної платні. В період з 21.06.2010р. по 17.09.2010р. відповідач на роботу не виходив. 17.09.2010р. відповідач надав заяву про звільнення його за власним бажанням. Оскільки 17.09.2010 року позивач ще знаходився у відпустці, а 18 і 19 вересня 2010 року - це субота і неділя, наказ про звільнення позивача був виданий 20.09.2010 року. Наказом № 19/К від 20.09.2010 року позивач був звільнений на підставі ст. 38 КЗпП України з 20.09.2010р. Позивач трудову книжку отримав 20.09.2010р., про що власноруч зробив запис на наказі. З 20.09.2010 року на роботу у ТОВ «АТЕ-Інжиніринг»не виходив. Однак, відповідач визнає, що у записі у трудовій книжці допущена помилка, яку він згоден виправити. Всі належні позивачеві виплати за виконання роботи ТОВ «АТЕ-Інжиніринг»здійснено, заборгованості перед позивачем з заробітної плати, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки немає.

Суд, вислухавши пояснення позивача, які були дані ним у минулих судових засіданнях, представника відповідача, дослідивши матеріали даної справи, приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 наказом № 9/к від 02.11.2009 року прийнятий на роботу в «АТЕ-Інжиніринг»на посаду адміністратора ПК на 0,5 ставки з 02.2011 року (а.с. 127).

Наказом № 17/К від 21.06.2010 року (а.с. 217) на підставі письмової заяви позивача (а.с. 139) йому була надана відпустка строком з 21.06.2010 року по 17.09.2010 року без збереження заробітної платні. В період з 21.06.2010 року по 17.09.2010 року позивач до ТОВ «АТЕ-Інжиніринг»не приходив і роботу адміністратора ПК не виконував. Позивач проти цих обставин не заперечував.

Дійсно, трудові відносини між позивачем і відповідачем тривали до 20.09.2010 року. Проте, заробітна плата, згідно ст.94 КЗпП України - це винагорода, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

З заяви позивача від 21.06.2010 року (а.с. 139) і наказу відповідача № 17/К від 21.06.2010 року (а.с. 217) вбачається, що вони прийшли згоди про надання позивачеві відпустки без збереження заробітної платні. З огляду на зазначене, відповідач не зобов'язаний був нараховувати та сплачувати позивачеві заробітну платню за період з 21.06.2010 року по 20.09.2010 року.

Згідно розрахунку, наданому відповідачем, сума компенсації за всі невикористані позивачем дні щорічної відпустки складає 225,44 грн. (а.с. 148). Позивач проти визначеної суми компенсації не заперечує.

Згідно акту УПФУ в Будьоннівському районі м. Донецька від 12.07.2011 року № 41/04-15 щодо питання правильності нарахування заробітної плати ОСОБА_2 документальною перевіркою встановлено, що йому нарахована заробітна плата за період, що він працював у ТОВ «АТЕ-Інжиніринг»у загальній сумі 3156,80 грн. (а.с. 161).

Також, перевіркою УПФ в Будьоннівському районі м.Донецька (а.с.162) встановлено, що згідно первинних касових документів позивачу за період роботи у ТОВ «АТЕ-Інжиніринг» видано заробітної плати у загальній сумі 2505,44грн.:

- по видатковому касовому ордеру № 54 від 22.12.2009р. видана заробітна плата за листопад 2009р. у сумі 308,86 грн.;

- по видатковому касовому ордеру № 68 від 16.02.2010р. видана заробітна плата за грудень 2009р. у сумі 299,15 грн.;

- по видатковому касовому ордеру № 76 від 03.03.2010р. видана заробітна плата за січень 2010р. у сумі 191,46 грн.;

- по видатковому касовому ордеру № 85 від 29.03.2010р. видана заробітна плата за лютий 2010р. у сумі 361,38 грн.;

- по видатковому касовому ордеру № 94 від 29.04.2010р. видана заробітна плата за березень 2010р. у сумі 361,38 грн.;

- по видатковому касовому ордеру № 103 від 01.06.2010р. видана заробітна плата за квітень 2010р. у сумі 383,21 грн.;

- по видатковому касовому ордеру № 106 від 14.06.2010р. видана заробітна плата у сумі 100,00 грн.;

- по видатковому касовому ордеру № 107 від 16.06.2010р. видана заробітна плата за травень 2010р. у сумі 500,00 грн.;

Крім того, відповідачем надані суду документи, які свідчать про виплату позивачу додатково 2900,00 грн.:

- по видатковому касовому ордеру б/н від 10.03.2010р. видана заробітна плата за лютий 2010р. у сумі 300,00 грн. (а.с.58);

- по видатковому касовому ордеру б/н від 05.03.2010р. видана заробітна плата у сумі 600,00 грн. (а.с.58);

- по видатковому касовому ордеру б/н від 30.04.2010р. видана заробітна плата за березень 2010р. у сумі 883,00 грн. (а.с.59);

- по видатковому касовому ордеру б/н від 30.04.2010р. видана заробітна плата за квітень 2010р. у сумі 617,00 грн. (а.с.59);

- по видатковому касовому ордеру б/н від 06.05.2010р. видана заробітна плата за квітень 2010р. у сумі 361,40 грн. (а.с.60);

- по видатковому касовому ордеру б/н від 06.05.2010р. видана доплата за квітень 2010р. у сумі 105,00 грн. (а.с.60);

- по видатковому касовому ордеру б/н від 06.05.2010р. видана доплата за квітень 2010р. у сумі 34,00 грн. (а.с.60).

Позивач проти зазначених обставин не заперечував.

Відповідач у письмових поясненнях (а.с. 56, 242) зазначив, що дані виплати -це аванси, які видавалися позивачу за його проханням, оскільки йому необхідно було платити за навчання.

На момент звільнення, ці аванси позивач не відпрацював і не повернув.

Відповідач пояснив суду (а.с. 242), що при розрахунку з позивачем, належну йому суму компенсації за всі невикористані ним дні щорічної відпустки у розмірі 225,44 грн. було враховано в зменшення заборгованості позивача перед відповідачем з отриманого, але не відпрацьованого авансу.

Станом на 24 квітня 2012 року заборгованість позивача перед відповідачем складає 2023,2 грн.

Згідно п.1ч.2 ст.127 КЗпП України відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу, зокрема, для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу.

Згідно ст. 129 КЗпП України не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством не звертається стягнення. Пунктом 2 ч.1 ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження»(у редакції від 03.08.2010р.) передбачено, що стягнення не може бути звернено на компенсацію працівникові за невикористану відпустку, крім випадків, коли особа при звільненні одержує компенсацію за відпустку, не використану протягом кількох років.

Отже, в діях відповідача наявні порушення трудового законодавства. Таким чином, позов в частині стягнення суми компенсації за відпустку підлягає задоволенню у розмірі 225,44 грн.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У зв'язку з тим, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 225,44 грн., суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням цієї суми, частки, яку вона становить у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком, а також інших, встановлених судом обставин справи, зокрема тих обставин, що позивач отримав від відповідача авансів в рахунок заробітної плати у розмірі 2248,00 грн., які не відпрацював і не повернув позивачу.

Аналогічна правова позиція викладена колегією суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у рішенні від 4 травня 2011 року у справі № 6-1371св11 за позовом ОСОБА_2 до ПП «Укрвертикаль»про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, а також у постанові Верховного Суду України від 21 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Укрвертикаль»про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

З огляду на зазначене, суд визначив розмір відшкодування за час затримки виплати компенсації за відпустку у розмірі 100,00 грн.

Позивача звільнено з роботи наказом № 19/К від 20.09.2010 року. Згідно наказу датою звільнення є 20.09.2010р. Цього ж дня зроблено запис у трудовій книжці позивача, про що свідчить його власноручний запис на аркуші наказу: «Трудовую книжку получил на руки. С записью в трудовой книжке ознакомлен. 20.09.2010». Отже, днем звільнення позивача -є 20.09.2010 року.

Згідно п.2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993р. запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 -причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.

З огляду на зазначене суд приходить висновку про невідповідність запису № 2 від 21.06.2010 року у трудовій книжці позивача змісту наказу № 19/К від 20.09.2010 року.

Згідно ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Позивач з новою вимогою до ТОВ «АТЕ-Інжиніринг»про скасування наказу про звільнення від 20.09.2010р. № 19К, згідно якого 21.06.2010р. був зроблений запис у трудовій книжці № 2, звернувся до суду 09.08.2011р. Поважності причини пропуску строку суду не довів. У зв'язку з цим, дані позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За приписами ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Щодо стягнення відшкодування моральної шкоди, слід врахувати п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якої, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Відповідно до ст.60 Цивільного-процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази надаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

В обґрунтування вимог про відшкодування моральної шкоди позивач посилається на те, що він неодноразово намагався врегулювати конфлікт з відповідачем, тратив час на переговори, у зв'язку з чим він перебував у стані постійного стресу, що потребувало від нього додаткових зусиль для організації його життя.

При цьому, позивач доказів наявності зазначених ним обставин спричинення моральної шкоди суду не надав.

Крім того, суд встановив, що позивач отримав від відповідача авансів в рахунок заробітної плати у розмірі 2248,00 грн., які не відпрацював і не повернув позивачу.

За таких обставин, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.3 ст.81 та ч.3 ст.88 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача в дохід держави судовий збір з позовних вимог немайнового характеру в сумі 8,50 грн., судовий збір з позовних вимог щодо стягнення суми компенсації за відпустки і відшкодування за час затримки виплати компенсації за відпустку в сумі 51,00 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн., а всього 179,50 грн.

На підставі ч.1. ст. 94, ч.2 ст. 117, ст.233, ст. 237-1 КЗпП України та керуючись ст. ст. 5, 6, 11, 213, 214, 215 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЕ-Інжиніринг» про визнання недійсним запису в трудовій книжці, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, зобов'язання виплати середнього заробітку, відшкодування моральної шкоди, скасування наказу -задовольнити частково.

Визнати недійсним запис №2 від 21.06.2010 року, зроблений Товариством з обмеженою відповідальністю «АТЕ-Інжиніринг»в трудовій книжці ОСОБА_2.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «АТЕ-Інжиніринг»зробити в трудовій книжці ОСОБА_2 запис, яким анулювати запис №2, та внести в трудову книжку новий запис про звільнення від 20.09.2010 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЕ-Інжиніринг»на користь ОСОБА_2 суму компенсації за відпустку у розмірі 225,44 грн., а також відшкодування за час затримки виплати компенсації за відпустку у розмірі 100,00 грн., а всього 325,44 (триста двадцять п'ять гривень 44 копійки) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЕ-Інжиніринг»судові витрати в дохід держави у розмірі 179,50 грн.

В іншій частині позовних вимог -відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано через Ворошиловський районний суд м. Донецька до апеляційного суду Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя Ворошиловського районного

Суду м.Донецька В.П. Цукуров 2-675/11