1-14/11

Провадження № 1/1314/2/2012

В И Р О К

іменем України

09.04.2012 року Мостиський районний суд Львівської області в особі:

головуючого судді -Білоус Ю. Б.,

при секретарі -Крив’як О.В.,

з участю прокурора- Демчук Г.В.

адвоката - ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мостиська справу про обвинувачення

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Львів та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, непрацюючого, неодруженого, військовозобов'язаного, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Органом досудового слідства ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він 10.10.2010року біля 01.00 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та знаходячись в с.Воля Садківська, Мостиського району Львівської області, неподалік місцевого бару «Еллада», під час сутички, яка виникла між ним та ОСОБА_5 з приводу порушенням ним Правил дорожнього руху України, зокрема правил обгону та зупинки, власним скутером транспортного засобу - легкового автомобіля ОСОБА_5, що могло призвести до виникнення аварійної ситуації, та після того як ОСОБА_5 з метою з'ясування обставин такої поведінки ОСОБА_4, вийшовши із свого автомобіля наблизився до останнього, схопив його руками за одяг в області грудей, то ОСОБА_4 своєю рукою схопив ОСОБА_5 за мізинець правої руки та викрутив його, чим спричинив останньому тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому 5-ї п'ясної кістки правої кисті, яке згідно висновку експерта №250/2010 від 28.10.2010 року кваліфіковане як тілесне ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.

Вказані дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.1 ст.122 КК України як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Дане обвинувачення підтримано прокурором в суді, який вважає, що кваліфікація дій підсудного за ч.1 ст.122 КК України є правильною, а злочин доведеним зібраними під час досудового та судового слідства доказами, зокрема: показаннями потерпілого ОСОБА_5 наданими на досудовому слідстві та в суді; показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9; протоколом огляду місця події від 10.10.2010року; протоколом відтворення обстановки та обставин події потерпілим ОСОБА_5; висновком експерта №250/2010року від 28.10.2010року.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину в пред'явленому йому обвинувачені не визнав та пояснив, що 09.10.2010 р. близько 24.00 год. він на власному скутері приїхав у бар «Таверна», що в с.Крукеничі Мостиського району Львівської області, де пробув близько 1 години та вжив там пляшку пива. Після цього, приблизно о 01.00 год. вже 10.10.2010р., повертався на скутері в с.Воля Садківська Мостиського району Львівської області в бар «Еллада». При цьому в якості пасажира з ним був ОСОБА_10 Вів свій скутер із дальнім освітленням приладу зовнішнього освітлення, по правій смузі руху. Коли порівнявся з баром «Еллада», то побачив як із стоянки вказаного бару на його смугу руху став заднім ходом виїжджати легковий автомобіль марки «ВАЗ 2109» білого кольору. Він загальмував перед ним на відстані приблизно 15 см., та жестом руки показав водію машини, що він (підсудний) на головній дорозі, а останній неправильно їде. В цей час ОСОБА_10 пішов в бар, а він поїхав дальше. Коли від'їхав приблизно 250 метрів від вказаного місця, то зупинився на смузі зустрічного руху та розвернув скутер по напрямку руху цієї смуги. Сидячи на скутері побачив, що біля нього зупинився автомобіль, з якого вийшов місцевий житель ОСОБА_5, і став підходити до нього, при цьому виражаючись в його сторону нецензурними словами. Коли потерпілий ОСОБА_5 підійшов до нього, то без жодних пояснень наніс йому чотири, а може і більше ударів руками в ділянку голови. Зійшовши зі скутера, почав тікати від ОСОБА_5 за його автомобіль, але той його наздогнав та наніс удар в голову, від якого він (підсудний) впав на дорогу. Після цього ОСОБА_5 став наносити йому лежачому на правому боці удари ногами в область грудної клітки, та у такий спосіб наніс йому ще чотири удари.

В цей час побачив як з автомобіля вийшла дружина ОСОБА_5- ОСОБА_6 та її тітка ОСОБА_7, які забрали ОСОБА_5 від нього, так як ОСОБА_5 не хотів відступати. Після цього, вони сіли в автомобіль та поїхали в село. Піднявши скутера, так як він не заводився, допровадив його до стоянки бару «Еллада». Вся сутичка між ним та потерпілим ОСОБА_5 тривала не більше 5 хвилин. При цьому жодних ударів потерпілому не наносив. Також підсудний заперечив, обставини про те, що він своєю рукою схопив ОСОБА_5 за мізинець правої руки та викрутив його, чим спричинив останньому тілесне ушкодження. Вважає, що потерпілий сам спричинив собі отримані тілесні ушкодження коли наносив йому удари кулаком руки у голову. Просить його виправдати у пред'явленому обвинуваченні.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 суду пояснив, що 09.10.2010 р. приблизно о 23 год. 20 хв. він своїм автомобілем марки «ВАЗ 21093» повертався з с.Садковичі Самбірського району Львівської області в с.Воля Садківська Мостиського району Львівської області, де тимчасово проживає зі своєю сім'єю. Разом з ним в автомобілі була його дружина - ОСОБА_6 Коли близько півночі, рухаючись центральною дорогою с.Воля Садківська Мостиського району Львівської області, в напрямку місцевого бару «Еллада», де він мав намір купити цигарки, зустрів тітку своєї дружини ОСОБА_7, яка також направлялася в даний бар, щоб забрати свого сина ОСОБА_12. Коли вони під'їхали до бару він зупинив свій автомобіль на площадці перед баром, попередньо розвернувши його у напрямку с.Воля Садківська Мостиського району Львівської області. Коли він вийшов з автомобіля, то в ньому залишалися його дружина та тітка дружини. Остання попросила покликати її сина ОСОБА_12. Зайшовши в бар він купив цигарки та покликав ОСОБА_12, і вони разом вийшли з бару та направились до його автомобіля. ОСОБА_12 сів в автомобіль на заднє сидіння, біля своєї матері. Він сів за кермо автомобіля та почав вирулювати на проїзну частину дороги. Проїхавши 50 м. по правій смузі у напрямку села він побачив, що по правому узбіччі, без подачі будь-якого сигналу його автомобіль став обганяти якийсь скутер, який без жодного світлового сигналу, попереду його автомобіля, на відстані кількох метрів став виконувати маневр повороту вліво із виїздом на смугу його руху, де і зупинився впоперек. В світлі фар він побачив, що скутером керував місцевий молодий чоловік ОСОБА_4, якого знав лише з вигляду. Він зупинився, вийшов з автомобіля та став наближатися до сидячого на скутері ОСОБА_4, для з'ясування причин такої поведінки останнього, який на той час вже стояв біля скутера та утримував його правою рукою. Коли він підійшов до ОСОБА_4 то той, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, почав з'ясовувати хто він такий. Тоді він схопив ОСОБА_4 за одяг в області грудей правою рукою. В цей момент ОСОБА_4 своєю лівою рукою схопив його за мізинець правої руки та вивернув його в бік. Він відчув різкий біль. Вивільняючи свою руку із руки ОСОБА_4 він відштовхнув його від себе і ОСОБА_4 став падати назад та, разом зі скутером, впав на дорогу. Він залишив ОСОБА_4 та пішов до свого автомобіля, а ОСОБА_4 щось кричав, що зранку розбереться з ним. Він сів в автомобіль і поїхав додому. По дорозі додому, а також вдома він продовжував відчувати різкий біль у мізинці правої руки, яка вже стала розпухати. На наступний день він дізнався, що ОСОБА_4 написав на нього заяву в міліцію з приводу його побиття ним вночі. Дана обставина змусила його також звернутися з заявою в Мостиський райвідділ міліції. Згодом він їздив у м.Самбір Львівської області в лікарню, так як біль не вщухав. Однак медичної допомоги йому не надали. Потім він проходив судово-медичну експертизу в м.Мостиська в поліклініці, де у нього був виявлений перелом мізинця правої руки та надано медичну допомогу.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що 09.10.2010 р. у вечірній час вона разом зі своїм чоловіком ОСОБА_5 - потерпілим по справі, поверталися додому в с.Воля Садківська Мостиського району Львівської області на власному автомобілі марки «ВАЗ 21093». В дорозі чоловік вирішив заїхати до бару «Еллада», що в с.Воля Садківська Мостиського району Львівської області, щоб купити цигарки. По дорозі вони зустріли та забрали разом з собою її тітку ОСОБА_7, яка також направлялася в даний бар, щоб забрати свого сина ОСОБА_12. Коли вони під'їхали до бару, то її чоловік пішов до бару, щоб купити цигарки і покликати ОСОБА_12, а вона та її тітка ОСОБА_7 залишилися в автомобілі. Через декілька хвилин чоловік повернувся разом з ОСОБА_12, вони сіли в машину і разом поїхали. Під час руху автомобіля по правій стороні, по ходу руху, їх обігнав скутер, яким керував місцевий хлопець ОСОБА_4, та виїхав впоперек на проїзну частину попереду їхнього автомобіля, і зупинився. Дана обставина змусила чоловіка різко загальмувати. Чоловік вийшов з машини, підійшов до ОСОБА_4, який на той час вже зійшов зі скутера, та став простягати руки до ОСОБА_4 Коли чоловік намагався відійти, то ОСОБА_4 тримав чоловіка за руку. Врешті чоловік вихопив свою руку із руки ОСОБА_4, а останній став падати назад та впав разом зі скутером на дорогу. В цей час вона вийшла з автомобіля, щоб забрати чоловіка, вони сіли в автомобіль і поїхали додому. По дорозі чоловік скаржився на біль в правій руці. Чоловік їй пояснив, що це ОСОБА_4 під час сутички вивихнув йому палець. На наступний день чоловік написав заяву в Мостиський райвідділ міліції. На питання прокурора свідок відповіла, що під час інциденту вона сиділа на передньому сидінні автомобіля, коли її чоловік підійшов до підсудного, то схопив його за куртку, а підсудний її чоловіка за руку і викрутив, після чого її чоловік відійшов назад, а підсудний впав разом зі скутером назад.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що 09.10.2010 року приблизно о 24.00 год. вона йшла вулицею с.Воля Садківська Мостиського району Львівської області в напрямку бару «Еллада», коли по дорозі її підвезли її племінниця ОСОБА_6 та її чоловік - потерпілий по справі ОСОБА_5, які також направлялися в даний бар. Коли вони під'їхали до бару вона попросила потерпілого ОСОБА_5, щоб він покликав з бару її сина ОСОБА_12. Через декілька хвилин потерпілий повернувся до автомобіля разом з її сином і вони направилися додому. Як тільки потерпілий виїхав автомобілем на проїзну частину дороги в напрямку м.Самбора Львівської області, по правій смузі руху, та проїхавши приблизно 50 метрів, їх з правої сторони, по правому узбіччі обігнав скутер, яким керував місцевий хлопець ОСОБА_4 та зупинився на проїзній частині смуги руху автомобіля потерпілого, перед самим автомобілем. Дана обставина змусила потерпілого різко загальмувати та зупинити автомобіль. Потерпілий вийшов з автомобіля і направився до підсудного. Між ними виникла словесна суперечка і через кілька хвилин вона побачила як потерпілий схопив підсудного за одяг у ділянці грудей. Що відбувалося між ними дальше вона не бачила, однак побачила як підсудний впав разом зі скутером. В цей момент з автомобіля вийшла ОСОБА_6, яка почала звати чоловіка, і він зразу пішов до автомобіля і вони поїхали додому. Дорогою ОСОБА_5 скаржився на біль у руці. Вся сутичка між потерпілим та підсудним на дорозі відбувалась приблизно 2-3 хвилини. На питання прокурора свідок відповіла, що вона всього інциденту не бачила, так як потерпілий стояв спиною до автомобіля і все закривав. На питання головуючого свідок відповіла, що в автомобілі вона постійно знаходилась на задньому сидінні.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що 09.10.2010 року близько опівночі він знаходився в с.Воля Садківська Мостиського району Львівської області біля місцевого бару «Еллада». В цей час, по дорозі перед баром, катався на скутері підсудний ОСОБА_4, тобто їздив туди і назад. Пізніше, на площадку перед баром «Еллада» зі сторони м.Самбора Львівської області, заїхав легковий автомобіль «ВАЗ 2109», за кермом якого був ОСОБА_5 та одразу розвернув автомобіль передньою частиною у напрямку прилеглої до неї дороги. Автомобіль потерпілого перед баром простояв не більше 2-3 хвилин, та потім виїхав на прилеглу дорогу і рушив правою її частиною у напрямку м.Самбора Львівської області. Коли автомобіль проїхав приблизно 50 метрів, то підсудний ОСОБА_4 на власному скутері став виконувати маневр обгону автомобіля потерпілого з правої сторони, та фактично підрізав шлях його автомобілю, що і змусило потерпілого різко загальмувати перед скутером підсудного, який на той час зупинився на проїзній частині дороги, фактично перед самим автомобілем потерпілого. Що відбувалося дальше він не бачив, так як поїхав в сторону с.Крукеничі Мостиського району Львівської області. На питання суду свідок відповів, що сутички між підсудним та потерпілим він не бачив.

Свідок ОСОБА_9, який працює в Мостиській КЦРЛ ортопедом-травматологом, в судовому засіданні показав, що 11.10.2010 року в Мостиську районну центральну поліклініку звернувся потерпілий ОСОБА_5 зі скаргами на біль у 5 пальці правої кисті. Він оглянув палець, призначив рентген, який виявив закритий перелом. Призначив лікування - наклав гіпс на палець на 4 тижні. Через 10-15 хв. в цей же день звернувся на огляд підсудний ОСОБА_4 з болем у грудній клітці. Він його оглянув, призначив лікування. У підсудного на момент огляду ним жодних видимих тілесних ушкоджень виявлено не було. Діагноз підсудному ним був поставлений на основі суб'єктивних даних, а саме скарги підсудного на біль в області грудної клітки.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що 09.10.2010 року у вечірній час він знаходився в с.Воля Садківська Мостиського району Львівської області біля місцевого бару «Еллада», куди на його прохання його підвіз підсудний ОСОБА_4 Він зайшов в приміщення бару, де було святкування його проводів в армію. ОСОБА_4 на святкуванні не було. Коли ОСОБА_4 повернувся в бар «Еллада», то скаржився на те, що його хтось вдарив та на біль у ребрі.

Перевіривши та дослідивши зібрані по справі докази та оцінивши їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність події злочину, оскільки діяння в якому обвинувачується підсудний, не мало місця. При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини 1950 року, кожна людина, обвинувачена у вчиненні кримінального злочину, вважається невинуватою доти, доки її вину не буде доведено згідно з законом.

Згідно ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою не винуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Визнання обвинуваченим своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, що є у справі. Відмова від участі в доказуванні не може тягти для підсудного негативних наслідків ні частини визнання його винним, ні в частині визначення йому міри і виду покарання.

Відповідно до вимог ст. 64 КПК України, при розгляді кримінальної справи в суді, підлягають доведенню в першу чергу, подія злочину і винність обвинуваченого у вчиненні злочину.

Як випливає з ч. 1 ст. 122, умисним середньої тяжкості тілесним ушкодженням визнається умисне тілесне ушкодження, яке: 1) не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121, але при цьому 2) є таким, що спричинило тривалий розлад здоров'я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину.

Об'єктивну сторону злочину передбаченого ч.1 ст.122 КК України у вчинені якого обвинувачується підсудний, характеризують: 1) діяння (дія або бездіяльність); 2) наслідки у виді середньої тяжкості тілесного ушкодження; 3) причинний зв'язок між зазначеними діянням та наслідками.

В судовому засіданні встановлений та не ставиться під сумнів факт отримання потерпілим ОСОБА_5 тілесного ушкодження у вигляді закритого перелому 5-ї п'ясної кістки правої кисті, яке згідно висновку експерта №250/2010 від 28.10.2010 року кваліфіковане як тілесне ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.

Як вбачається із матеріалів кримінальної справи, обвинувачення базується, в основному, на показаннях потерпілого ОСОБА_5 і його дружини - ОСОБА_6 та протоколах відтворення останніми обстановки та обставин події, які вказують, що ОСОБА_4 під час конфлікту, який виник між ним та потерпілим ОСОБА_5 10.10.2010року, своєю рукою схопив ОСОБА_5 за мізинець правої руки та викрутив його, чим спричинив останньому тілесне ушкодження. Також обвинувачення ґрунтується на висновку експерта №250/2010року від 28.10.2010року (а.с.63), в якому зазначено, що у ОСОБА_5 згідно мед документів, виявлено закритий перелом 5-ї п'ясної кістки правої кисті, який утворився від контакту з тупим предметом, не виключено від стискання та викручування.

В судовому засіданні висновок експерта №250/2010року від 28.10.2010року був спростований висновком експерта №139 від 28.11.2011року за результатами проведеної повторної комісійної експертизи. Відповідно до даного висновку, згідно представлених медичних документів та рентген знімків у громадянина ОСОБА_5 в жовтні 2010 року був виявлений поперечний перелом 1/3 п'ятої п'ясної кістки з невеликим кутовим зміщенням в долонну сторону з елементами компресії. Характер перелому, виявленого у ОСОБА_5, згідно літературних даних, свідчить про те, що він виник внаслідок прямого механізму травми, утворився від дії тупого предмета або при ударі до такого. Враховуючи матеріали справи, найбільш ймовірний механізм утворення цього перелому, від удару кулаком до тупого предмета, в тому числі і від удару в голову, як вказує ОСОБА_4 під час відтворення обстановки та обставин події, яка мала місце 10.10.2010року. При викручуванні переломи виникають внаслідок непрямого механізму травми і характер їх: гвинтоподібний, косо-гвинтоподібний з можливим підвивихом та вивихом в суглобі.

Допитаний в судовому засіданні 13.02.2012 року судово-медичний експерт ОСОБА_13, яким проводилась первинна судово-медична експертиза, підтримав свій висновок експерта №250/2010року від 28.10.2010року, але, однак також погодився із висновком експерта №139, та роз'яснив, що перелом 5-ї п'ясної кістки в гр.ОСОБА_5 за своїми властивостями (поперечний, з елементами стиснення), найімовірніше, утворився внаслідок дії сили вздовж повздовжньої осі п'ясної кістки. Такий механізм утворення перелому міг відбутися як при нанесенні удару п'ясною кісткою до якогось тупого предмета, так і при дії сили на 5-й палець кисті по повздовжній його осі при стисканні. Кістки пальця при цьому діяли на голівку п'ясної кістки вздовж її осі з таким же механізмом, як і при безпосередній дії сили на головку вказаної кістки. Тому, характер перелому в цих випадках може бути однаковим. З цих підстав, у своєму висновку експерта №250/2010року від 28.10.2010року, ним було зазначено про можливість утворення зазначеного перелому, при певних обставинах, і від викручування.

Допитаний в судовому засіданні 13.02.2012 року експерт ОСОБА_14, яка являється доповідачем по справі у складі експертної комісії, якою проводилась повторна комісійна експертиза, підтримала висновок експертизи №139, посилаючись, зокрема, на заключення рентгенолога (рентгенологічні ознаки стиснення в ділянці перелому та поперечна лінія зламу), та судово-медичного експерта криміналіста, які були включені в склад комісії.

Оцінюючі наведені висновки судово-медичних експертів та враховуючи надані в судовому засіданні роз'яснення експертів щодо своїх висновків, суд відхиляє висновок експерта №250/2010року від 28.10.2010року в частині припущення можливості отримання потерпілим ОСОБА_5 тілесних ушкоджень шляхом викручування, оскільки такі припущення в дослідницькій частині проведеної експертизи не підтверджені жодними науково обґрунтованими висновками. За джерело доказу щодо дослідження характеру та механізму утворення тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_5, суд бере висновок експерта №139 за результатами проведеної повторної комісійної експертизи, даний експертами Бюро судово-медичної експертизи ГУОЗ Львівської облдержадміністрації, який вважає повним, науково обґрунтованим, сформованим на підставі більш ґрунтовних досліджень, в тому числі із використанням ефективного інструментарію, виконаний за правильною методикою досвідченими експертами в складі шести експертів в галузі судової медицини (зі стажем роботи 10 років і більше) та з яким також погодився судово-медичний експерт ОСОБА_13, яким проводилась первинна судово-медична експертиза.

Вищенаведеним висновком експерта №139, за результатами проведеної повторної комісійної експертизи, встановлено невідповідність характеру утворення тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_5 із даними, зібраними в ході досудового слідства та спростовується факт спричинення підсудним ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_5 тілесного ушкодження у вигляді закритого перелому 5-ї п'ясної кістки правої кисті, кваліфікованого як тілесне ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я, шляхом викручування мізинця правої руки.

Суд не приймає до уваги покликання органу досудового слідства на покази свідка ОСОБА_6 та протоколи відтворення останньою обстановки та обставин події, як на докази винуватості підсудного, оскільки такі суд вважає упередженими і не послідовними, оскільки вона є дружиною потерпілого, та такими які прямо не вказують на вчинення підсудним інкримінованого йому діяння (є непрямими доказами), базуються на даних отриманих свідком від пояснень самого потерпілого, та частково є лише припущеннями того, що під час конфлікту, коли підсудний схопив за руку потерпілого, то викрутив йому палець завдавши тілесних ушкоджень, а, оскільки всі сумніви тлумачаться на користь підсудного, такі докази не можуть бути покладені в основу обвинувачення.

Показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_10, суд не приймає до уваги, оскільки вони не були очевидцями події та їхні покази не містять доказів доведеності вини підсудного.

Суд приймає до уваги покази свідка ОСОБА_7, в частині того, що інцидент між потерпілим та підсуднім мав місце, однак зазначає, що її покази прямо не вказують на вчинення підсудним інкримінованого йому діяння, не встановлюють причинно-наслідковий зв'язок між діями чи бездіяльністю підсудного та отримання потерпілим тілесних ушкоджень.

Таким чином обвинувачення ОСОБА_4 за ч.1 ст.122 КК України, ґрунтується лише на показаннях потерпілого ОСОБА_5, та відтворення ним обстановки та обставин події, які судом не приймаються до уваги, оскільки такі є голослівними, не підтвердженими іншими доказами та спростовані висновком експерта №139, який є об'єктивним та обґрунтованим.

Крім того, підсудний ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив ті обставини, що під час конфлікту між ним та ОСОБА_5 10.10.2010року він своєю рукою схопив ОСОБА_5 за мізинець правої руки та викрутив його, чим спричинив останньому тілесне ушкодження. Вважає, що потерпілий сам спричинив собі отримані тілесні ушкодження, коли наносив йому удари кулаком руки у голову.

Оцінюючи ці два докази, а саме показання підсудного ОСОБА_4 і зовсім протилежні показання потерпілого ОСОБА_5, при відсутності інших належних прямих і первинних доказів, у відповідності до ч.3 ст.62 Конституції України, яка містить норму, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд надає перевагу саме показанням ОСОБА_4

Такі наявні у справі докази як показання підсудного ОСОБА_4, протокол відтворення ним обстановки та обставин події, висновок експерта №139, відповідно до якого, найбільш ймовірний механізм утворення тілесних ушкоджень ОСОБА_5, від удару кулаком до тупого предмета, в тому числі і від удару в голову, є логічними, послідовними, переплітаються між собою і відтворюють реальну картину подій, які мали місце між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 10.10.2010року.

Як і в ході досудового, так і в ході судового слідства інших доказів в підтвердження доведеності вини та вчинення підсудним ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, не було здобуто, а всі можливості збору доказів вичерпані.

Доказування - це єдиний спосіб встановлення об'єктивної істини в кримінальному судочинстві.

У статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплено, зокрема, такі, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості, забезпечення обвинуваченому права на захист.

Згідно із ст..9 Конституції, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. За ст..6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950р., ратифікованої Верховною Радою України Законом від 17 липня 1997р. №475/97-ВР, при визначенні кримінального обвинувачення кожному гарантовано право на справедливий розгляд справи щодо нього незалежним та безстороннім судом, створеним відповідно до закону, та застосування презумпції невинуватості.

Аналогічні гарантії містить і Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 року, ратифікований Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19 жовтня 1973 року.

Зазначені конституційні положення та положення чинних міжнародних договорів наявні в кримінально-процесуальному законодавстві України, а саме в ч.2 ст.22 КПК про те, що суд, прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, не вправі перекладати обов'язок доказування на обвинуваченого, який, скористався на досудовому слідстві своїм конституційним правом не свідчити проти себе та не може нести за це відповідальність.

Відповідно до ст. 323 КПК України, суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об"єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 324 КПК України, постановляючи вирок, суд повинен вирішити слідуючі питання; чи мало місце діяння у вчиненні якого обвинувачується підсудний, чи має це діяння склад злочину та якою саме статтею кримінального закону, він передбачений. Чи винен підсудний у вчиненні цього злочину.

Відповідно до ст. 327 КПК України, вирок суду може бути обвинувальний або виправдувальний. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях та постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена. Виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні даного злочину.

Згідно п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 року із змінами „Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань розгляду кримінальних справ і постановлення вироку " всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх не можливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного.

Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.

Аналізуючи зібрані по справі докази та оцінюючи їх в сукупності, суд приходить до висновку, що ні органами слідства, ні в судовому засіданні не здобуто доказів того, що підсудний ОСОБА_4 вчинив умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_5, а навпаки здобутими доказами, що наведені вище, стверджується, що подія, поставлена в провину підсудному, не мала місця і не відбулась насправді. Тому за інкриміноване підсудному діяння, що передбачене ч.1 ст.122 КК України, підсудного слід виправдати за відсутністю події злочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КПК України, якщо відсутність події злочину, виявляється в стадії судового розгляду, суд доводить розгляд справи до кінця і постановляє виправдувальний вирок.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

ОСОБА_4 у пред?явленому обвинуваченні за ч.1 ст.122 КК України визнати невинним і по суду виправдати на підставі п.1 ст.6 КПК України - за відсутністю події злочину.

Обраний ОСОБА_4 запобіжний захід - підписку про невиїзд з постійного місця проживання скасувати негайно після проголошення вироку.

На вирок протягом 15-ти діб з дня його проголошення може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області через Мостиський районний суд Львівської області.

СуддяБілоус Ю. Б