2-1048/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2012 року Ворошиловський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого - судді Пруднікової Г.М.,

при секретарі -Гавриловій Ю.О.,

за участю представника позивачки ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, третьої особи Дубінського І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління юстиції в Донецькій області, Першої Донецької державної нотаріальної контори, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Відкрите акціонерне товариство «Кредитпромбанк»в особі відділення №9 ДФ ВАТ «Кредитпромбанк»на стороні позивача, державний нотаріус Першої Донецької державної нотаріальної контори Дубінський Іван Іванович на стороні відповідача, про відшкодування матеріальної шкоди, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_4 звернулася до Ворошиловського районного суду м. Донецька з позовною заявою до Головного управління юстиції в Донецькій області, Першої Донецької державної нотаріальної контори, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Відкрите акціонерне товариство «Кредитпромбанк»в особі відділення №9 Д ВАТ «Кредитпромбанк»на стороні позивача, державний нотаріус Першої Донецької державної нотаріальної контори Дубінський Іван Іванович на стороні відповідача, про відшкодування матеріальної шкоди, посилаючись на наступне.

04 липня 2006 року позивачка за договором купівлі -продажу, який укладено зі ОСОБА_6, від імені якої за довіреністю (реєстровий №4-4312 від 27 червня 2006 року) діяв її чоловік ОСОБА_7 (згідно зі свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1 від 07 вересня 2005 року) придбала квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Зазначена квартира була придбана ОСОБА_4 у кредит за кредитним договором №9/25ДС/0436/2006- НВВклн від 04 липня 2006 року з ВАТ «Кредитпромбанк»в особі відділення №9 ДФ ВАТ «Кредитпромбанк».

У забезпечення зобов'язань за кредитним договором вона надала банку в іпотеку придбану квартиру, що підтверджується іпотечним договором №9/25ДС/0436/2006- НВВклн від 04 липня 2006 року укладеним, між нею та ВАТ «Кредитпромбанк».

Довіреність, яка видана від імені ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_6 ОСОБА_7, посвідчена 27 червня 2006 року державним нотаріусом Першої Донецької державної нотаріальної контори Дубінським І.І. за реєстровим №4-4312.

Договір купівлі-продажу квартири посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим №2468 і зареєстрований в БТІ м. Донецька 17 липня 2006 року під №15272994.

Тобто, позивачка вважала, що виконала всі необхідні дії з належного придбання квартири та є добросовісним набувачем і власником придбаної квартири.

Проте вселитися та користуватися придбаною квартирою їй фізично перешкоджав ОСОБА_9 - батько ОСОБА_6, який свої дії пояснював тим, що його донька ОСОБА_6 не мала наміру продавати квартиру та не підписувала довіреність на продаж квартири для свого чоловіка ОСОБА_6 ОСОБА_7.

З метою захисту своїх прав на законно придбану квартиру, в серпні 2006 року вона звернулася до суду із позовною заявою про усунення перешкод в задоволенні права на користування та розпорядження придбаною квартирою.

У свою чергу ОСОБА_6 (через свого представника за довіреністю - ОСОБА_9 - батька ОСОБА_6 ) подала зустрічний позов до ОСОБА_6 ОСОБА_7 та до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 04 липня 2006 року та довіреності, посвідченої 27 червня 2006 року державним нотаріусом Першої Донецької державної нотаріальної контори Дубінським І.І, за реєстровим №4-4312, по якій діяв ОСОБА_6 ОСОБА_10.

По цивільній справі про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 04 липня 2006 року та довіреності проведена судово-почеркознавча експертиза за №404/02 від 10 лютого 2009 року, якою встановлено, що підпис у довіреності №4-4312 від 27 червня 2006 року від імені ОСОБА_6 виконано іншою особою, а не ОСОБА_6

На підставі даної експертизи рішенням Калінінського районного суду м. Донецька по справі №2-51/09 від 02 липня 2009 року, довіреність, яка видана від імені ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_11, посвідчена 27 червня 2006 року державним нотаріусом Першої Донецької державної нотаріальної контори Дубінським І.І, за реєстровим №4-4312 та договір купівлі- продажу квартири визнані недійсними.

Рішення про визнання недійсними договору купівлі-продажу та довіреності вступило в законну силу 17 вересня 2009 року.

Позивачка посилається на порушення приписів ст.43 Закону України "Про нотаріат" та п.13 глави II Інструкції про порядок проведення нотаріальних дій нотаріусами України, державним нотаріусом Першої Донецької державної нотаріальної контори Дубінським І.І., при посвідченні довіреності, виданої від імені ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_6 ОСОБА_7, належним чином не встановлена особа громадянки, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії - посвідченням довіреності. До того ж, невідома особа його повідомила, що вона тривалий час знаходиться за кордоном та її почерк трохи змінився.

Вчинення нотаріальної дії з порушенням приписів правових норм безумовно свідчить про протиправність таких дій і тому вони є недбалими.

У зв'язку з неправомірним посвідченням державним нотаріусом Першої Донецької державної нотаріальної контори Дубінським І.І. довіреності, яка визнана судом недійсною, порушені майнові права позивачки, а саме: ОСОБА_4 позбавлена права на користування та розпорядження квартирою, яку придбала за кредитним договором на підставі недійсної довіреності.

Крім того, вона вимушена по теперішній час сплачувати ВАТ «Кредитпромбанк»щомісячно суму кредиту та проценти за одержання кредиту для придбання квартири, понесла витрати у зв'язку з укладанням договору купівлі-продажу квартири, витрати зі страхування придбаної квартири та витрати зі страхування від нещасного випадку позичальника.

Тобто, такими діями державного нотаріуса Першої Донецької державної нотаріальної контори Дубінським І.І., позивачеві завдана матеріальна шкода внаслідок незаконних або недбалих дій державного нотаріуса.

Оскільки керівництво Першою Донецькою державною нотаріальною конторою здійснює Головне управління юстиції в Донецькій області та у зв'язку з тим, що державний нотаріус Першої Донецької державної нотаріальної контори Дубінський І.І. допустив недбалість під час виконання ним своїх трудових обов'язків, в результаті чого заподіяв шкоду, яка повинна бути відшкодована Головним управлінням юстиції в Донецькій області.

Просила суд стягнути з відповідача - Головного управління юстиції в Донецькій області матеріальні збитки позивача у загальному розмірі у сумі 444 356,71 гривень.

Ухвалою Ворошиловського районного суду м. Донецька 10 березня 2010 року у справі за позовною заявою ОСОБА_12 до Головного управління юстиції в Донецькій області, Першої Донецької державної нотаріальної контори, третя особа ВАТ «Кредитпромбанк»в особі Відділення № 9 ДФ ВАТ «Кредитпромбанк»про відшкодування матеріальної шкоди в якості співвідповідача залучено Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області. 15 березня 2012 року ухвалою Ворошиловського районного суду м. Донецька було замінено Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області на Головне управління Державної казначейської служби у Донецькій області згідно Постанови КМУ №651 від 15 червня 2011 року «Про утворення територіальних органів Державної казначейської служби», яке є правонаступником прав та обов'язків територіального органу Державного казначейства -урядового органу, що діяв у системі Міністерства фінансів - Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області.

Ухвалою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 08 квітня 2011 року у справі за позовною заявою ОСОБА_12 до Головного управління юстиції в Донецькій області, Першої Донецької державної нотаріальної контори, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, третя особа ВАТ «Кредитпромбанк»в особі Відділення № 9 ДФ ВАТ «Кредитпромбанк»про відшкодування матеріальної шкоди, враховуючи ухвалу Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2010 року по даній справі на підставі вимог ст. 35 ЦПК України було залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача державного нотаріуса Першої Донецької державної нотаріальної контори ОСОБА_3.

В судовому засіданні представник позивачки, ОСОБА_1, підтримала доводи позовної заяви викладені позивачем, наполягала на задоволенні позовних вимог, оскільки довіреність, яка видана від імені ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_11, посвідчена 27 червня 2006 року державним нотаріусом Першої Донецької державної нотаріальної контори Дубінським І.І. та договір купівлі -продажу АДРЕСА_2 від 04 липня 2006 року укладений між ОСОБА_6 та позивачкою, визнані недійсними. Калінінським районним судом м. Донецька по справі №2-51/09 встановлено, що державний нотаріус Першої Донецької державної нотаріальної контори Дубінський І.І. посвідчив довіреність без волевиявлення на це ОСОБА_6 Посвідчення довіреності без волевиявлення на це учасника правочину є порушенням ст. 203 ЦК України та є підставою у відповідності до ст. 215 ЦК України для визнання такого правочину недійсним. Таким чином, посвідчення вказаної довіреності з порушенням норм цивільного права, а саме ст. 203 ЦК України є неправомірними та недбалими діями нотаріуса. Посилається на те, що якщо нотаріус посвідчує довіреність, яка не має юридичну вірогідність, посвідчена з порушенням вищевказаних норм цивільного права та визнана судом недійсною, то такі дії нотаріуса є неправомірними та недбалими. Такими своїми діями державний нотаріус Першої Донецької державної нотаріальної контори Дубінський І.І., посвідчуючи довіреність, реєстровий №4-4312 від 27 червня 2006 року, спричинив позивачці ОСОБА_4 матеріальну шкоду.

Представник відповідача Головного управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог позивача, оскільки недбалість державного нотаріуса ОСОБА_13 ніде і ніким не була встановлена, а визнання Калінінським районним судом м. Донецька довіреності недійсною, в даному випадку, не тягне за собою наслідків визнання дій нотаріуса неправомірними або недбалими, так як нотаріусом не було порушено норму закону при оформленні довіреності.

Представник відповідача, Першої Донецької державної нотаріальної контори, в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, але в наданих письмових поясненнях суду проти задоволення позовних вимог позивача заперечував, вказував, що посвідчуючи довіреність на нотаріуса не покладено інших обов'язків перевірки особи, крім за її паспортом. Державний нотаріус Дубінський І.І. перевірив тотожність особи, що звернулася за її дійсними документами, виконуючи приписи закону та вимог Інструкції про порядок проведення нотаріальних дій нотаріусами України. А тому не повинен відповідати за шахрайські дії третіх осіб, які причинили збиток позивачеві.

Представник співвідповідача, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області в судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Але в наданих письмових поясненнях, заперечував проти стягнення матеріальної шкоди з Держказначейства. Посилалася на те, що бюджетним законодавством не передбачено відшкодування шкоди з Державного бюджету, тому просила стягнути завдану шкоду з винних осіб.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача державний нотаріус Першої Донецької державної нотаріальної контори Дубінський І.І., в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог позивача, посилався на те, що при посвідченні довіреності ним було виконано вимоги законодавства та Інструкції.

Представник третьої особи ВАТ «Кредитпромбанк»в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини.

04 липня 2006 року позивачка за договором купівлі -продажу, якій укладено зі ОСОБА_6, від імені якої за довіреністю (реєстровий №4-4312 від 27 червня 2006 року) діяв її чоловік ОСОБА_6 ОСОБА_7 (згідно зі свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1 від 07 вересня 2005 року) придбала двокімнатну квартиру, загальною площею 51,50 кв.м., жилою площею 25,90 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Зазначена квартира була придбана ОСОБА_4 у кредит за кредитним договором №9/25ДС/0436/2006- НВВклн від 04 липня 2006 року з ВАТ «Кредитпромбанк»в особі відділення №9 ДФ ВАТ «Кредитпромбанк».

Забезпечуючи зобов'язання за кредитним договором, вона надала банку в іпотеку придбану квартиру, що підтверджується іпотечним договором №9/25ДС/0436/2006- НВВклн від 04 липня 2006 року, укладеним між нею та ВАТ «Кредитпромбанк».

Договір купівлі -продажу вказаної квартири укладено на підставі довіреності, яка видана від імені ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_6 ОСОБА_7, якою йому надано право підписувати договір купівлі -продажу, одержувати належні ОСОБА_6 гроші, проводити необхідні платежі, подавати від її імені заяви, одержувати необхідні довідки, документи, розписуватися за неї у тому числі на договорі купівлі -продажу та виконувати всі інші дії, пов'язані з цим дорученням, посвідчена 27 червня 2006 року державним нотаріусом Першої Донецької державної нотаріальної контори Дубінським І.І. за реєстровим №4-4312.

Даний договір купівлі-продажу квартири посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим №2468 і зареєстрований в БТІ м. Донецька 17 липня 2006 року під №15272994.

Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 02 липня 2009 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_12 до ОСОБА_9, треті особи ОСОБА_6, орган опіки та піклування Калінінської районної у м. Донецьку Ради та ВАТ «Кредитпромбанк»про усунення перешкод в здійсненні права на користування та розпорядження квартирою, виселення із квартири і вселення в квартиру було відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_12, треті особи державний нотаріус Першої Донецької нотаріальної контори Дубінський Іван Іванович, приватний нотаріус ОСОБА_8 про визнання недійсними довіреності та договору купівлі- продажу квартири, задоволено. Визнано недійсною довіреність від 27 червня 2006 року, видану від імені ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_6 ОСОБА_7, посвідчену державним нотаріусом Першої Донецької нотаріальної контори Дубінським І.І., за реєстровим №4-4312. Визнано недійсним договір купівлі- продажу АДРЕСА_2 від 04 липня 2006 року, укладений між ОСОБА_6, від імені якої діяв ОСОБА_6 ОСОБА_10 та ОСОБА_12, посвідчений приватним нотаріусом міського нотаріального округу ОСОБА_8, за реєстровим №2468.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 17 вересня 2009 року апеляційну скаргу ОСОБА_12 на рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 02 липня 2009 року відхилено, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

16 листопада 2009 року ОСОБА_12 звернулась до Ворошиловсього районного суду м. Донецька з позовом до Головного управління юстиції у Донецькій області та Першої Донецької державної нотаріальної контори про відшкодування матеріальної шкоди.

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 21 травня 2010 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_12 відмовлено. Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 30 серпня 2010 року вищезазначене рішення залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2010 року рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 30 серпня 2010 року скасовано. Справу за позовом ОСОБА_12 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

27 червня 2006 року до державного нотаріуса Першої Донецької державної нотаріальної контори Дубінського І.І. в загальному порядку звернулася особа і представилася, як ОСОБА_6. Надала паспорт громадянки України та особистий ідентифікаційний номер платника податків на ім'я ОСОБА_6 Прізвище, ім'я та по-батькові особи, яка звернулася до нотаріуса як в паспорті так і в ідентифікаційному номері платника податків співпадали. Ніяких сумнівів щодо дійсності документів у нотаріуса не було.

Ідентифікування (порівняння) особи, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії з її фотокарткою у паспорті також не визвали сумніву, що особа яка звернулася до нотаріуса і є ОСОБА_6 Довіреність підписала ОСОБА_6 Невідповідностей документів і особи, яка до нього приходила, державним нотаріусом Дубінським І.І. встановлено не було. Зразок підпису ОСОБА_6 в її паспорті і на посвідченій довіреності також мали співпадаючі ознаки.

Позивач у своєму позові та у поясненнях зазначає, що державним нотаріусом Дубінським І.І. було порушено вимоги ст.43 Закону України «Про нотаріат»та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, належним чином не встановлено особу громадянки, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії - посвідченням довіреності. Однак це ніяким чином не підтверджується рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 02 липня 2009 року.

Згідно з ст. 61 ЦПК України, факти, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Зазначеним судовим рішенням не встановлено, що при посвідченні довіреності державним нотаріусом було порушено норму закону, або вчинено такі дії, які не відповідають закону чи визнані недбалими.

Згідно з приписами ст.43 Закону України «Про нотаріат»п.13 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, в редакції чинної на момент вчинення нотаріальних дій, встановлення особи здійснюється за паспортом або іншим документом , які унеможливлюють будь-які сумніви щодо особи громадянина (паспорт України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, але не є громадянином України, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення водія, посвідчення інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення видане за місцем роботи фізичної особи, та інші).

Приписами зазначеної статті визначено головний документ, за яким встановлюється особа, і документ який перевіряється нотаріусом, - паспорт. Інші документи визначені як альтернатива паспорту, а не як додаткові документи, які необхідно витребувати.

Посвідчивши довіреність від імені ОСОБА_6, державний нотаріус Дубінський І.І., діяв відповідно до вимог ст.43 Закону України «Про нотаріат», п.13 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, в редакції чинної на момент вчинення нотаріальних дій. Тобто, за вимогами діючого законодавства, державний нотаріус перевірив тотожність особи, що звернулась за її дійсними документами і так як документи та особа, що звернулась до нотаріуса не визвали сумніву-посвідчив довіреність на продаж двокімнатної квартири, загальною площею 51,50 кв.м., жилою площею 25,90 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

При оформленні довіреності на продаж квартири у ОСОБА_11 виникли певні права, якими він скористувався та отримав за це винагороду. Таким чином ОСОБА_11 був заінтересованою особою, на ім'я якої було видано довіреність, для використання її в подальшому з метою продажу квартири.

Позивач вкотре посилається на рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 02 липня 2009 року, яким довіреність, видана державним нотаріусом, визнана недійсною. Але факт визнання недійсною довіреності не тягне за собою визнання дій нотаріуса недбалими або неправомірними. Зазначене в рішенні суду висловлювання щодо використання підробленої довіреності ОСОБА_11 не підтверджує недбалість або неправомірність дій нотаріуса. Навпаки, судовим рішенням Калінінського районного суду м. Донецька встановлено неправомірність дій ОСОБА_11, які мають ознаки кримінального злочину. Таким чином протиправна поведінка була встановлена рішенням суду, але саме у діях ОСОБА_11 В підтвердження зазначеного Ворошиловським районним відділом ДМУ ГУМВС України в Донецькій області було надано довідку, в якій вказано, що 11 січня 2007 року Ворошиловським районним відділом ДМУ ГУМВС України в Донецькій області було порушено кримінальну справу №02-37698 за фактом використання ОСОБА_11 ОСОБА_7, 1972 року народження, підробленої довіреності від імені ОСОБА_6 при продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України. 15 березня 2007 року відповідно до п. 1 ст. 206 КПК України провадження по кримінальній справі зупинено у зв'язку із розшуком громадянина ОСОБА_11 На теперішній час розшук громадянина ОСОБА_11 триває.

За загальним правилом цивільна відповідальність за завдану майнову чи моральну шкоду настає за наявності чотирьох складових: неправомірності дій заподіювана шкоди, негативного наслідку таких дій (шкоди), причинного зв'язку між діями заподіювана шкоди та завданою шкодою, а також вини особи, яка завдала шкоду.

Диспозиція ст.21 Закону України «Про нотаріат», в якій передбачено можливість відшкодування потерпілому завданої шкоди за наявності в діях нотаріуса вини у формі необережності та у виді недбалості, не виключає необхідності встановлення решти складових правопорушення, за наявності яких настає цивільна відповідальність та відшкодовується в порядку, передбаченому законодавством України.

Згідно з нормами цивільного законодавства України шкода відшкодовується за загальними правилами деліктної відповідальності, тобто, за вимогами ст. 1166 ЦК України. Згідно цієї норми, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Підставою для цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є встановлення судом наступних обставин: наявність вини у діях (бездіяльності) відповідної особи; наявність реальної шкоди, що може бути обчислена у грошовому еквіваленті; протиправної поведінки особи, причино-наслідкового зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України дії або бездіяльність, а в даному випадку, як зазначає позивач, дії державного нотаріуса, якими завдана їй шкода, мають бути протиправними. Неправомірними вони є тоді, коли прямо заборонені законом або суперечать прямим приписам закону. Якщо ж дії чи бездіяльність є «юридично байдужими», тобто не згадуються у законі взагалі і не існує спеціальної заборони щодо них, то неправомірними вони не вважаються.

Представником позивачки, в наданих суду «поясненнях щодо дій нотаріуса»вказано, що при розгляді справи №2-51/09 Калінінським районним судом м. Донецька розглядалась наявність підстав для визнання правочинів недійсними у відповідності зі ст. 215 ЦК України. Але в самому судовому рішенні зазначено, що відповідно до вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є не тільки недодержання в момент вчинення правочину вимог, встановлених законом, а і якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна з сторін заперечує його дійсність. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», а саме пунктом 4, визначено, що «судам необхідно відповідно до ст. 215 ЦК України розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (ч.1 ст.219, ч.1 ст.220 чи ст.224 ЦК України), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом».

Одже, посвідчення довіреності державним нотаріусом є оспорюваним правочином і визнання довіреності недійсною, в даному випадку, не тягне за собою наслідків визнання дій нотаріуса неправомірними або недбалими, так як нотаріусом не було порушено норму закону при її оформленні.

Тому, посилання позивача на відшкодування шкоди згідно ст. 21 Закону України «Про нотаріат», яка передбачає наявність недбалих або неправомірних дій нотаріуса, як на підставу своїх позовних вимог - спростовується вищенаведеним. Доказів неправомірності та недбалості дій державного нотаріуса Дубінського І.І. позивачкою не надано. Жодним чином не встановлено порушень чинного законодавства у вчинені нотаріальної дії державним нотаріусом Дубінським І.І., стосовно нього не має вироку суду, яким було б підтверджено його незаконні дії або недбалість, що призвели до спричинення шкоди, а також не має судового рішення, що набрало законної сили, яким визнано дії державного нотаріуса незаконними і встановлено причинно-наслідковий зв'язок між цими діями та заподіяною позивачці шкодою.

Таким чином, суд приходить до висновку, що твердження позивачки про незаконність дій державного нотаріуса Дубінського І.І. і його недбалість є безпідставними, навпроти, встановлено, що державний нотаріус діяв в межах законів та наданих йому повноважень.

Позивачка ОСОБА_4 звертається з позовною вимогою до Головного управління юстиції у Донецькій області про відшкодування матеріальної шкоди, яка була спричинена недбалістю нотаріуса. Зазначає, що її матеріальна шкода складається не тільки з суми вартості квартири, а й інших сум, але ці суми, згідно цивільного законодавства не являються матеріальною шкодою. Зокрема ст. 22 ЦК України, встановлює поняття збитків та майнової шкоди. Так, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Як вбачається з приписів вищенаведеної статті ані реальними збитками, ані упущеною вигодою у даному випадку не являються: сума щодо сплати процентів відповідно до кредитного договору, сума комісії за касове обслуговування операції за кредитним договором, а також витрати зі страхуванням придбаної квартири та витрати у зв'язку з розглядом позову про усунення перешкод у користуванні придбаною квартирою. Оскільки ці суми не є втратами, яких зазнала позивачка у зв'язку з позбавленням права власності на квартиру, та втратами, які особа зробила або повинна була зробити для відновлення свого порушеного права, а чітко визначені договірними зобов'язаннями між позивачкою та іншими юридичними особами, вони не являються матеріальною шкодою. Зазначені суми позивачці необхідно було б виплачувати і в разі придбання квартири. Крім цього, це її безпосередній обов'язок за угодами.

Слід також зазначити, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про нотаріат»нотаріат в Україні складається з нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Зазначений закон розмежовує відповідальність приватних та державних нотаріусів за заподіяну шкоду.

Таким чином, вимоги ст.27 Закону України «Про нотаріат», на яку посилається в ухвалі від 23 грудня 2010 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, не можуть бути застосовані до державного нотаріуса Дубінського І.І., оскільки вона регламентує відповідальність приватного нотаріуса, а Дубінський І.І. працює державним нотаріусом Першої Донецької державної нотаріальної контори.

Цитуючи зміст ст. 27 вказаного закону в зазначеній ухвалі Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ виключив зі змісту цієї статті слово «приватного», тим самим змінив її суть.

Також Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своїй ухвалі зазначив, що нотаріус виявив недбалість не виконавши вимоги ст.42 Закону України «Про нотаріат». Але ж у цій статті мова йде про відкладення вчинення нотаріальної дії «в разі необхідності витребування додаткових відомостей або документів від фізичних та юридичних осіб або надсилання документів на експертизу, а також якщо відповідно до закону нотаріус повинен впевнитись у відсутності у заінтересованих осіб заперечень проти вчинення цієї дії». Враховуючи викладене, нотаріус не зобов'язаний завжди при здійсненні нотаріальних дій застосовувати вищезазначену статтю, а застосовує її тільки у виключно визначених випадках, зазначених у ній.

Таким чином, у зв'язку з вищевикладеним, оскільки позивачкою не надано жодних доказів того, що дії нотаріуса ОСОБА_13, при посвідченні довіреності були недбалі чи неправомірні, а рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 02 липня 2009 року, на яке посилається позивачка не встановлено недбалість нотаріуса, стосовно нього немає вироку суду, яким було б підтверджено його незаконні дії або недбалість, що призвели до спричинення шкоди, а також немає судового рішення, що набрало законної сили, яким визнано дії державного нотаріуса незаконними і встановлено причинно-наслідковий зв'язок між цими діями та заподіяною позивачці шкодою, а визнання недійсною довіреності не тягне за собою визнання дій нотаріуса недбалими або неправомірними, суд вважає відсутні підстави для задоволення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди.

На підставі викладеного, керуючись ст. 22 ЦК України, ст. ст. 5, 10, 11, 15, 30, 60, 61, 62, 213-215 Цивільно-процесуального кодексу України, Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», ст.ст. 21, 43 Закону України «Про нотаріат», суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_4 до Головного управління юстиції в Донецькій області, Першої Донецької державної нотаріальної контори, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Відкрите акціонерне товариство «Кредитпромбанк»в особі відділення №9 ДФ ВАТ «Кредитпромбанк»на стороні позивача, державний нотаріус Першої Донецької державної нотаріальної контори Дубінський Іван Іванович на стороні відповідача, про відшкодування матеріальної шкоди - відмовити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано через Ворошиловський районний суд м. Донецька до апеляційного суду Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Вступна та резолютивна частини рішення складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні в присутності сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, 28 квітня 2012 року. Повний текст рішення складений у нарадчій кімнаті та підписаний 03 травня 2012 року.

Суддя Ворошиловського районного суду

м. Донецька Г.М. Пруднікова