Справа № 2-4172/11

Справа №2/422/1759/2012р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2012 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В. при секретарі Волкобоєвої А.О.

за участю: позивача - ОСОБА_1, відповідача -ОСОБА_2, представника відповідача -ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_6, про визнання права власності на частку домоволодіння, -

встановив:

ОСОБА_4(далі -Позивач) звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_6, про визнання права власності на частку домоволодіння.

Свої позовні вимоги, обґрунтувала тим, що 5/6 часток домоволодіння АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2 ( далі -Відповідач) на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом від 24.03.2004року. Також 1/6 частка вищевказаного домоволодіння належала батькові відповідача ОСОБА_2 -ОСОБА_7, який помер у ІНФОРМАЦІЯ_1 Позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_2, зареєстрована та фактично мешкає у домоволодінні АДРЕСА_1 з 2009року. До 2009 року ОСОБА_2 мешкала за іншою адресою: АДРЕСА_2 Позивач також зазначає, що у 2001 році вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_1, який є сином ОСОБА_2. У ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася донька - ОСОБА_8. Далі, позивач вказує, що з дозволу та згоди відповідача ОСОБА_2, починаючи з 1997 року вона із своєю сім'єю почали жити у домоволодінні АДРЕСА_1. Однак, із 1997 року спірне домоволодіння, а саме: житловий будинок літ. А-1, 1958 року будівництва, знаходився в критичному стані, а саме -без опалення, без санітарного вузла в житловому будинку, без водопостачання, будинок вимагав капітального ремонту з переплануванням. Позивач вказує, що ОСОБА_2 надала усний дозвіл на початок робіт та пояснила, що кошти на капітальний ремонт давати не буде, тому дала усну згоду на капітальний ремонт з переплануванням житлового будинку, мотивуючи тим, що будинок вона залишить своєму синові та онучці. З 2006 року, зі згоди ОСОБА_2, за сумісні кошти позивач зі своїм чоловіком ОСОБА_1 розпочали капітальний ремонт у спірному домоволодінні, а саме: в житловому будинку літ. А-1, який тривав на протязі з 2006 року по 2009 рік. Крім того, відповідач ОСОБА_2 постійно казала, що житловий будинок по АДРЕСА_1 залишиться її сину та онучці. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер чоловік позивача та син відповідача - ОСОБА_9. Після його смерті ОСОБА_2 зовсім змінила відношення до неї (ОСОБА_1В.) та її доньки, а з липня 2009 року переїхала жити в спірний будинок. Далі, позивач зазначає, що спірний будинок значно змінився та збільшився в вартості у зв'язку з проведеними ними перебудовами та проведеним ними за сумісні сімейні кошти ремонтом, що підтверджується вартістю домоволодіння, яка порівняно з 2004 року та до 2011 року зросла в п'ять разів, а саме: інвентаризаційна вартість домоволодіння на 07.11.2003 року складає -17 858 грн., а станом на 26.05.2011 року -125 472 грн. У зв'язку з викладеним та приймаючи до уваги, що вартість домоволодіння АДРЕСА_1 в період з 2006 року по 2009 рік значно збільшився в вартості за рахунок вкладених сумісних сімейних коштів подружжя, а власник домоволодіння, тобто відповідач ОСОБА_2 в добровільному порядку не бажає визнати вказані факти та перереєструвати на позивача та на її неповнолітню доньку право власності на належні їм частки домоволодіння, позивач змушена звернутися до суду, та просити визнати за нею, ОСОБА_4 право власності на новостворене нерухоме майно -1/3 частку домоволодіння АДРЕСА_1.

В судовому засіданні ОСОБА_4 свій позов підтримала, просила його задовольнити по мотивам, що викладені у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову з огляду на відсутність спірних правовідносин між позивачем та відповідачем по справі.

Представник відповідача Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з огляду на відсутність спірних правовідносин між позивачем та відповідачем по справі.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_6, у судовому засіданні також заперечувала проти задоволення позову.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Так, судом встановлені наступні обставини і визначенні відповідно до них правовідносини.

Судом встановлено, що відповідачеві ОСОБА_2, на підставі свідоцтва про право на спадщину, посвідченого 12 серпня 2010 року Другою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою, реєстр №4-495 належить на праві приватної власності 1/6 частки домоволодіння (речове право на вказану частку зареєстровано в КП «ДМБТІ»Дніпропетровської обласної ради 16.07.2011 року, реєстраційний № 2612312 (а.с.78), а на підставі свідоцтва про право на спадщину, посвідченого 24 березня 2004 року Другою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою, реєстр №3-630, належить на праві приватної власності 2/3 частки спірного домоволодіння (речове право на вказану частку зареєстровано в КП «ДМБТІ»Дніпропетровської обласної ради 04.10.2006 року, реєстраційний № 2612312 (а.с. 75-76).

Також судом встановлено, що 1/6 частка спірного домоволодіння належить ОСОБА_6 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину, посвідченого 16.11.2010 року Другою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою, реєстр №3-1984, (речове право на вказану частку зареєстровано в КП «ДМБТІ»Дніпропетровської обласної ради 16.07.2011 року, реєстраційний № 2612312 (а.с.79).

Судом встановлено, що у 2004 році, позивачем разом зі своїм чоловіком ОСОБА_1 за сумісні кошти подружжя, були виконані будівельні роботи щодо капітального ремонту та переобладнання спірного домоволодіння. Вказані обставини також підтверджуються показаннями свідків, ОСОБА_10 і ОСОБА_11, та матеріалами технічної інвентаризації, за результатами якої, 27.08.2010 р. Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради було виготовлено технічний паспорт на вказане домоволодіння, що розташоване у АДРЕСА_1 (а.с.32-37). Відповідно до змісту вказаного технічного паспорту при проведенні технічної інвентаризації вказаного домоволодіння було встановлено наявність таких самочинно побудованих об'єктів нерухомого майна, як: а1-1 -прибудова, 2004р., під а1-1 -цокольний поверх, 2004 р., внаслідок чого змінилась загальна та житлова площа спірного будинку.

Згідно зі ст.152 Житлового кодексу Української РСР, переобладнання і перепланування житлового будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Також у відповідності з п. 1.4. Наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року № 76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій»Переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.

До елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.(п. 1.4.3 Правил).

Окрім цього, обов'язки власника по забезпеченню схоронності жилого будинку (квартири) передбачені і у ст.151 ЖК України, зокрема громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію. Виходячи з вимог нормативно-правових актів, право на виконання ремонтних робіт у приватній квартирі має лише його власник, інші особи можуть їх здійснювати лише з його згоди.

Судом встановлено, що в даному випадку, позивач відповідного дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів на перепланування спірного будинку не отримувала.

Судом також встановлено, що відповідного дозволу на проведення капітального ремонту у спірному будинку у його власників позивач також не отримувала. Суд критично ставиться до доводів позивача з приводу наявної усної згоди власників на проведення таких ремонтних робіт, оскільки відповідач та третя особа вказану обставину не визнали, а жодного належного та допустимого доказу з цього приводу суду з боку позивача не представлено. Нормами ст. 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки вказані будівельні роботи щодо капітального ремонту та переобладнання спірного домоволодіння здійснювались без належного дозволу, спричинили зміну загальної та житлової площі спірного будинку, виконано на земельній ділянці, користувачем або власником якої не є позивач, суд вважає, що такому будівництву притаманні осі ознаки самочинного, із відповідними наслідками, передбаченими ст. 376 ЦК України.

За загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК).

При цьому, звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Такі висновки суду повністю кореспондуються з роз'ясненнями, що викладені у Постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №6 від 30 березня 2012 року „Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)".

Судом встановлено, що позивач відповідно до встановленого законом порядку, не зверталась до уповноважених органів з питання реєстрації права власності на спірні збудовані об'єкти, та до державних органів та органів місцевого самоврядування з приводу про визнання права власності на самочинне будівництво.

Окрім цього, суд не може погодитись з доводами позивача та її представника щодо того, що внаслідок дій по проведенню капітального ремонту та перепланування істотно збільшилась вартість спірного домоволодіння. Адже таке ствердження ґрунтується лише на порівнянні інвентаризаційної вартості спірного будинку станом на 2003 р. (27858 грн.) та інвентаризаційної вартості станом на 2011 р. (125572 грн.). Суд, оглянувши матеріали вказаної технічної інвентаризації, доходить висновку, що зростання вартості такого домоволодіння обумовлена у тому числі відповідними економічними процесами у вигляді інфляції тощо, при цьому технічна інвентаризація, яка відбувалась 26.05.2011 р., відобразила зростання вартості таких елементів домоволодіння, в ремонті та поліпшенні яких позивач участі не приймала (сарай Г, сарай Б тощо).

Судом роз'яснювались сторонам положення ст.ст. 10, 11, 18, 57-60 ЦПК України та наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, а також те, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, про що були зроблені відповідні записи в журналі судового засіданні. Однак жодних клопотань про призначення експертизи або забезпечення інших доказів на предмет оцінки вартості поліпшення спірного домоволодіння суду з боку позивача не заявлялось, як й не заявлялось позовних вимог про відшкодування розміру понесених позивачем фактичних витрат на поліпшення спірного домоволодіння.

За вказаних обставин та приписів чинного законодавства України, суд доходить висновку, що у даному випадку відсутні правові підстави для ухвалення судового рішення про задоволення позовних вимог, тому в позові слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись п.4 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003р., ст.ст. 2, 10, 11, 57-60, 88, 130, 174, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВирішиВ:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_6, про визнання права власності на частку домоволодіння-відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Мовчан Д.В.