Справа №2-1819/ 2007 року .
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 вересня 2007 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючої судді Зайончковської І. А.
при секретарі Падалиці Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла справу за позовомОСОБА_1 до Смілянської райдержадміністрації, відділу земельних ресурсів Смілянської РДА, СТОВ „Санжариха" про визнання права на земельну частку (пай) та майна,
встановив:
Позивачка, посилаючись на те, що вона з 1948 року по 1985 рік працювала в колгоспі „Пам"ять Леніна", переіменованому в колгосп ім. Ворошилова та реформованому в подальшому в СТОВ „Санжариха" с Санжариха Смілянського району, просить визнати за нею право на земельну частку та майна.
Представники позивачки в судовому засіданні вимоги підтримали, посилаючись на те, що вона оформлялась на пенсію від колгоспу, а тому має право на земельний пай, проте на виділенні майнового паю не наполягали.
Представники відповідачів позов не визнали, посилаючись на те, що позивачка не надала доказів членства в господарстві на момент розпаювання земель колективної власності
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Згідно до п.2 Указу Президента України від 08.08.1995 року „Про порядок паювання земель..." право на земельну частку мали члени КСП, а також пенсіонери з їх числа, що залишалися членами господарства, відповідно до списку таких осіб, що додавався до державного акта на право колективної власності на землю.
Судом встановлено, що під час роботи позивачка захворіла та була за медичними рекомендаціями переведена на легку працю. В 1985 році вона припинила роботу та виїхала за місцем проживання дочки в АДРЕСА_1 для здійснення за нею догляду. Пенсія за віком у 1987 році їй була оформлена за поданням Попівської сільської ради на підставі даних про роботу в колгоспі ім. Ворошилова, так як іншого трудового стажу вона не мала.
Таким чином, позивачка не надала доказів членства в КСП „Санжариха" на момент отримання підприємством у 1994 році державного акта на право колективної власності на землю, і такими доказами суд не може прийняти копію трудової книжки, оскільки записи закінчуються 1985 роком, та довідки про призначення пенсії, оскільки факт членства в господарстві ніяким чином не впливав на її право на пенсію за віком.
Крім того існує строк позовної давності звернення особи за захистом свого порушеного права і стороною не надано доказів поважності його пропуску.
Що стосується виділення земельної ділянки за рахунок земель запасу чи резервного фонду, то для цього повинні бути правові підстави, а також наявність цих земель, так як вони на даний час за цільовим використанням знаходяться в оренді. Що стосується земель колективної власності, то відповідно до державних актів право власності на них мають власники земельних ділянок.
Таким чином, вимоги позивачки не ґрунтуються на законі, а тому не можуть бути задоволені.
Оскільки при поданні позову не було сплачено судовий збір, він підлягає стягненню з позивачки в сумі 8 грн. 50 коп.
2
На підставі ст. ст. 152, 158 ЗК України, Указу Президента України від 08.08.1995 року „Про порядок паювання земель...", керуючись ст. ст. 10, 59, 60, 213, 215 ЦПК України,
суд,-
вирішив:
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Смілянської рай-держадміністрації, відділу земельних ресурсів Смілянської РДА, СТОВ „Санжариха" про визнання права на земельну частку(пай) та майна.
Стягнути зОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через Смілян-ський міськрайсуд шляхом подачі в 10 денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження та поданням протягом 20 днів після подання такої заяви - апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана і в 10 денний строк з дня проголошення рішення без попереднього подання заяви про його оскарження.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі його оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасоване.