ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
12.09.06р. | Справа № 33/117-06(14/182-06) |
За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Пульсар”, м. Шепетівка Хмельницької області
до відповідача: Державного підприємства „Придніпровська залізниця”, м. Дніпропетровськ
про: стягнення 11758 грн. 03 коп.
Суддя Разіна Т.І.
Представники:
від позивача: не явився
від відповідача: ю\к Боненко О.В. за довіреністю № 41 від 01.01.06
в засіданні приймали участь: -
СУТЬ СПОРУ:
Відкрите акціонерне товариство „Пульсар” звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до державного підприємства „Придніпровська залізниця” про стягнення 7640 грн. заборгованості, 2337грн. 95коп. індексу інфляції та пені, 720грн. кошти перераховані за рекламні послуги, 1060 грн. 08 коп. вартість зберігання продукції на складі.
Представник позивача в попередньому судовому засіданні позов підтримав.
Відповідач у відзиві на №ЛЮ2/71 від 22.06.2006р. проти позову заперечує. В судовому засіданні 12.09.06 відповідач надав докази погашення основного боргу.
В засіданні була оголошена перерва згідно ст. 77 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд
Встановив:
10.08.2004р. між сторонами був укладений договір № ПР/Л-041537/НЮ (далі договір), згідно умов якого постачальник зобов’язується поставити і передати у власність замовнику пилососи електричні типу ПНВ-400 „Комвест-2/Т”, а замовник зобов’язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату відповідно до умов договору.
Сторонами укладена специфікація до договору (додаток №1) відповідно до якої сторони домовились про найменування продукції, ціну, кількість.
Сторонами укладена додаткова угода №1 від 18.08.2004р. до договору.
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (п.1 ст.14 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) , а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 6.1 договору замовник проводить 50 процентну передоплату від загальної суми договору на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання договору.
Відповідачем здійснена передоплата на суму 36000грн.
Позивачем поставлений товар на загальну суму 56400грн., що підтверджується накладними №633 від 29.12.2004р. по довіреності серії ЯИС №245461 від 28.12.2004р., №450 від 17.09.2004р. по довіреності серії ЯЗФ №979721 від 17.09.2004р.
Поставка здійснюється на умовах EXW згідно Інкотермс 2000 (п.4.3 договору).
Відповідно до п.6.2 розрахунки за отриманий товар проводяться замовником не пізніше 15 банківських днів після підписання акту прийому-передачі і одержання рахунку.
Відповідачем частково оплачений отриманий товар на суму 15400грн., що підтверджується банківською випискою від 01.02.2005р.
Днем поставки товару вважається дата підписання накладної на приймання товару і підписання акту прийому-передачі.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року N 996-XIV Первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи повинні мати такий обов'язковий реквізит як особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”).
Стаття 34 ГПК України вказує, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судом приймаються як доказ постачання товару відповідачу накладні №633 від 29.12.2004р., №450 від 17.09.2004р. та не приймається до уваги накладна №08 від 19.01.2005р. на суму 2640грн. як доказ постачання відповідачу товару, так як позивачем не подано повноважень представника, що розписався в графі „одержав” –довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей.
Відповідач надав суду докази погашення 7640 грн. заборгованості, що підтверджується копією платіжного доручення № 1883 від 11.09.06.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання.
Оскільки на момент розгляду справи ( після порушення провадження у справі) відповідач сплатив заборгованість, суд згідно п.1.1 ст. 80 ГПК України провадження справи в цій частині припиняє.
Позивач наполягає на стягненні пені в сумі 1421грн. за період з 17.03.2005р. по 17.03.2006р. в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до п.11.2 замовник за несвоєчасну оплату замовник виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно до статті 193 Господарського кодексу України відповідно до кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із п. 6 статтею 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Перевіривши розрахунок пені суд приходить до висновку про задоволення пені в сумі 930 грн. 14 коп.
Позивач наполягає на стягненні 916 грн. 91 коп. інфляційних.
Відповідно до статті ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок індексу інфляції суд приходить до висновку про задоволення інфляційних в сумі 589грн. 02коп.
Позивач наполягає на стягненні 1060 грн. 08 коп. вартості зберігання продукції на складі стягненні 720грн. коштів перерахованих за рекламні послуги. В задоволенні зазначених сум слід відмовити в зв’язку з тим, що зазначені послуги не передбачені договором № ПР/Л-041537/НЮ від 10.08.2004р., зберігання продукції на складі не підтверджено відповідним доказами та зазначені вимоги не є предметом спору даної справи.
Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню частково.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).
Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі покласти на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 47, 43, 44, 49, п.1.1 ст.80, ст.ст. 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
Вирішив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з державного підприємства „Придніпровська залізниця” (49600, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 108; код 01073828) на користь відкритого акціонерного товариства „Пульсар” (30400, м. Шепетівка Хмельницької області, вул. Економічна, 27; код 21316894) інфляційні в сумі 589 грн. 02 коп., пеню в сумі 930 грн. 14 коп., 102 грн. державного мита, 118 грн. витрат на витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
В решті суми позову відмовити.
Провадження у справі на суму 7640 грн. припинити.
Суддя Т.І. Разіна