Справа № 1490/1562/12 24.04.2012 24.04.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/1490/1063/12 Головуючий у 1-й інстанції Савін О.І.
Категорія 44 Доповідач апеляційного суду Яворська Ж.М.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
24 квітня 2012 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого: Базовкіної Т.М.,
суддів: Колосовського С.Ю., Яворської Ж.М.,
із секретарем судового засідання - Бобуйок І.Ф.,
за участю: представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2
на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 26 січня 2012 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,
В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2011 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Позивачка зазначала, що за спільним рішенням адміністрації та профспілкового комітету ВП ЮУ АЕС від 09 липня 2002 року на ім'я відповідача, колишнього її чоловіка, було видано ордер на вселення до гуртожитку - кімната АДРЕСА_1 Більше ніж півроку відповідач у даному приміщені не проживає, про що було складено відповідні акти.
Посилаючись на вищевикладені обставини та на підставі ст.ст.71,72 ЖК України, просила визнати його таким, що втратив право користування вищевказаним приміщенням.
У судовому засіданні позивачка, вказуючи на те, що відповідач припинив трудові відносини з ПАТ «Донбассатоменергомонтаж» у вересня 2011 року і залишився проживати у робочому селищі м. Ясногорськ, Олов`янинського району, Читинської області, Забайкальського краю, Російської Федерації та створив іншу сім'ю, уточнила свої позовні вимоги та просила визнати його таким, що втратив право користування жилим приміщенням з моменту вибуття із нього на підставі ст.107 ЖК України.
Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 26 січня 2012 року позов задоволено. Постановлено: визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1, як наймача, який вибув на постійне місце проживання та роботи в інший населений пункт: с. Ясногорське Олов`янинського району Забайкальського Краю Російської Федерації.
В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який 17 грудня 2009 року було розірвано ( а.с.136).
З 12 листопада 1997 р. по 13 червня 2008 р. ОСОБА_3 проходив військову службу у в/ч 3044 внутрішніх військ МВС України ( а.с.60-62). В зв'язку з проходженням служби на підставі ордеру №22/2002, виданого ОП ЮУ АЕС, йому на та членам його сім'ї - ОСОБА_5 та ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_1 було надано у м. Южноукраїнськ у гуртожитку АДРЕСА_2(а,б) розміром 26.5 кв.м.( а.с.60).
Після звільнення зі служби, з 10 липня 2008 року відповідач працевлаштувався в ПАТ «Донбасатоменергомонтаж»(м. Южноукраїнськ) монтажником по монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій 4 розряду, звідки у квітні 2009 року був направлений у відрядження в п. Ясногорськ, Російської Федерації і перебував там по 15 липня 2011 року ( а.с.15,16,22-40, 54).
16 вересня 2011 р. ОСОБА_3 розірвав трудові відносини з ПАТ «Донбасатоменергомонтаж» за п.1 ст.36 КЗпП України за погодженням сторін і уклав трудовий договір з ТОВ «Термоелектро» ( Російська Федерація) (54,55).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на те, що відповідач, як наймач, вибув на постійне місце проживання до іншого населеного пункту, який знаходиться на території Російської Федерації, працевлаштувався, має постійне місце проживання на території Росії та знаходиться у шлюбі, а за такого розірвав договір найму житлового приміщення з дня вибуття на постійне місце проживання.
Між тим, з даним висновок у повній мірі погодитися не можна.
За приписами ч. 2 ст. 107 ЖК України та п. 11 роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України N 13 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» вбачається, що відповідно до ст. 107 ЖК наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це.
На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).
Громадяни, відсутні у місці постійного проживання за умовами і характером роботи (члени екіпажів суден, працівники геологічних, розвідувальних партій, експедицій та інші працівники, діяльність яких пов'язана з постійним пересуванням), у період її виконання можуть бути визнані на підставі ст. 107 ЖК такими, що втратили право користування жилим приміщенням, з якого вони вибули у зв'язку з цією роботою, в разі одержання жилої площі, вселенні на жилу площу членів сім'ї або в інших випадках забезпечення їх жилою площею для постійного проживання (п.3 постанови Ради Міністрів СРСР від 16 квітня 1988 р. N 477 "Про гарантію житлових прав громадян, тимчасово відсутніх у місці постійного проживання за умовами і характером роботи").
Як вбачається із матеріалів справи, з 21 квітня 2009 р. між ТОВ «Термоелектро» та ОСОБА_3 укладено трудовий договір №181-09-ИГ. Відповідно до умов цього договору та додаткових угод №2 від 10.12.2010 р., № 4 від 01 березня 2011 р., трудовий договір є строковим, закінченням строку є 10-й календарний день після підписання підрядником та замовником акту приймання всього об'єму роботи у відповідності з договором підряду №ЦЄП-02/08-358 від 14.08.2008 р., але не пізніше закінчення строку дії дозволу на роботу, виданого ФМС Росії.( а.с.103-108)
Згідно довідки адміністрації Мінського поселення «Ясногорське» муніципального району Обов`янинського району Забайкальського краю від 24.02.2012 р. ОСОБА_3 зареєстрований в АДРЕСА_3 з 09 червня 2010 р. по 16.04.2013 р. тимчасово ( а.с.110)
Федеральною міграційною службою відповідачеві видано дозвіл на роботу іноземному громадянину до 2 листопада 2012 року а.с.111-112). Дозвіл на тимчасове проживання на території РФ він має до 16 квітня 2013 року( а.с.115-118)
Із матеріалів окремого доручення про допит відповідача за місцем його перебування вбачається, що виїзд ОСОБА_3. має тимчасовий характер, в зв'язку з трудовими відносинами з Забайкальською філією ТОВ «Термоелектро» на період будівництва третього енергоблоку Харанорської ГРЕС, де він працює за строковим трудовим договором та проживає у гуртожитку промислової зони філії ВАТ «ОГК-3» «Харанорська ГРЕС»( а.с122).
Отже, непроживання відповідача у спірному приміщенні пов'язано з умовами та характером роботи, а саме : укладено строковий трудовий договір. Він тимчасово проживає та зареєстрований у гуртожитку, який належить підприємству, з яким перебуває у трудових відносинах.
Позивачка відповідно до вимог ст.60 ЦПК України доказів про те, що відповідач вибувши із спірного приміщення, за місцем своєї роботи одержав жилу площу, вселився сам та вселив членів своєї сім'ї для постійного проживання до суду не надала, а суд першої інстанції, належним чином не звернув уваги на зазначені обставини, та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання відповідача таким, що втратив право користування спірною кімнатою у гуртожитку.
За такого рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в силу п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України.
Керуючись статтями 303, 308, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 26 січня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщення - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, і з цього часу може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий Судді: